Дія і комунікація. Реалізація програми, спрямованої на досягнення конкретних зміну кожній групі громадськості як складових наближення до загальної програмної мети.
Оцінка програми. Це останній етап процесу управління, який включає оцінку підготовку, ходу реалізації та досягнутих результатів програми. [9]
У 1936 році американська фірма „Корнер І Суізі” розпочала рекламну кампанію, мета якої полягає в тому, щоб підкреслити могутність Америки як країни та наголосити на значенні американського підприємства для майбутньої держави, тим самим започаткувавши унікальний тип реклами-реклама іміджу, а не продукції. Згодом даний напрямок набув різних назв-інституційна реклама, реклама іміджу, але найбільш часто його іменують як ПР - реклама іміджу.
При цьому ПР - реклама іміджу має відповідати декільком загальним вимогам:
Вона має бути ясною;
Вона має переконувати;
Вона має бути чесною;
Вона має містити гумор.
Підводячи підсумок ми повинні повністю визначитися в термінах, які здаються дуже схожими, що іноді їх плутають. Це імідж, репутація, пабліситі. Перше, друге і третє пов'язано з основним, вже наміченим напрямком бізнес - піару -завойовуванням та закріпленням довіри зі сторони суспільства. Завоювання довіри не можливо без привабливого для споживача (реальних і потенційних) образу організації. Ось у специфіці створення даного образу, у специфіці аудиторії, що сприймає образ організації, й ховається суттєва різниця. [22]
Пабліситі -це широка позитивна відомість організації.
Ми намагаємося досягти реакції типу: „Так, я чув про цю фірму... Здається серйозна фірма, серйозні люди працюють на італійському обладнанні, за якість відповідають”. Це рядовий споживач.
„Так, платять всі налоги, гроші за кордон не вивозять, у політиці не помічені, якщо якісь проблеми - завжди допоможуть грошима на міські заходи ”. це, як ви зрозуміли, „голос влади”.
Пабліситі має кількісний показник: чим більше представників різних аудиторій чули про вас (зрозуміло, тільки добре!), тим краще справи з пабліситі. Головний інструмент отримання пабліситі _робота із засобами масової інформації та рекламою. До недоліків пабліситі відноситься те, що цей стан дуже поверхневий і тому не довготерміновий. Образ організації, широко відомої та з доброго боку, завтра може бути знищений негативною інформацією, що стане наслідком ваших помилок або роботою конкурентів.
Інше імідж та репутація. Досягаються вони складніше, але і тримаються краще. В основі їх будови - свідоме відношення до організації.
Визначимо поняття репутація. „Тлумачний словник російської мови” Ожегова та Шведової говорить нам, що репутація - що набувається кимось або чимось суспільна оцінка, загальний погляд про якість, переваги та недоліки. [38]
У відношенні з цим визначенням репутація може бути поганою або доброю, гідною, зап'ятнаною і т. і. Не випадково ми говоримо, що в критичних ситуаціях для будь-якої організації найголовніше, що можливо та необхідно врятувати - це не матеріальні, репутеційні активи.
Схожим образом можна визначити імідж організації. Але дуже суттєва різниця. Імідж _ це те, що організація сама про себе думає та бажає, щоб про неї так думали, а репутація - сума думок, суспільна оцінка зі сторони. Тобто імідж - авто образ, а репутація - образ більш об'єктивний.
Якщо формування іміджу можливо до певного стану форсувати, то формування репутації ніколи не може обійти природній рух розвитку самої кампанії, її фінансової, інтелектуальної та організаційною потужності. Крім того, формування іміджу - це активне доведення до загальної свідомості основних позитивних моментів організації одночасно з намаганням приховати негативні. Це досягається через отримання та зміцнення пабліситі. Репутація формування протягом минулих років, фактів що сталися, а для створення іміджу можна використовувати не тільки минулі й досягнення сьогодні, але й проекти організації на майбутнє.
При цьому ми бачимо, що досягти доброї репутації неможливо, не працюючи над своїм іміджем. Часто буває що в компанії ніхто не замислюється над тим, як вона виглядає зі сторони, а найголовніше - ніхто не знає, як організація хотіла б виглядати. [33]
1.2. Види іміджуНа ринку освітніх послуг між навчальними закладами України поступово виникає і посилюється конкуренція. Найбільш жорстка вона між так званими комерційними навчальними закладами, адже неодмінною умовою їх виживання є наявність достатньої кількості платоспроможних учнів чи студентів. Проблема конкурентоспроможності актуальна й для навчальних закладів, що фінансуються за рахунок державного бюджету. Отже. Навчальні заклади всіх типів і форм власності змушені докладати чимало зусиль до того, щоб залічити нових вступників. З цією метою вони розробляють і вживають різноманітних заходів, серед яких важливими є заходи щодо створення та підтримання привабливого іміджу організації. У зв'язку з цим у пригоді стане досвід, нагромаджений у галузі психології іміджмейкінгу. Теорія іміджу виникла на Заході в 60-ті роки ХХ ст. як протидія рекламній діяльності конкурентів. Суть її, обґрунтована визнаним фахівцем реклами Д. Огілві, у тому, що для успішної реалізації товару важливіше створювати у свідомості споживача його позитивний образ, ніж надавати інформацію про його окремі специфічні властивості. Вибираючи, наприклад, крем для обличчя, жінка врешті-решт купує не просто крем, а красу, молодість, здоров'я, тому "кожну рекламу треба сприймати з огляду на те, яким способом вона створює комплекс символів, або імідж товарів. - писав Огілві, - оскільки саме ті виробники, які присвячуватимуть свою рекламу створенню найсприятливішого іміджу для своїх товарів із якнайчіткіше окресленою їх індивідуальністю, отримають більшу частку ринку і найвищі прибутки'' [36]. Основу реклами, створеної на концепції іміджу, становить інформація не стільки про споживчу, скільки про символічну цінність товару. Адже імідж, за визначенням О. Феофанова, - це "образ, який наділяє явище характеристиками, що лежать за межами його реальної сутності, за межами, тієї якісної визначеності, яка стає відомою в практиці безпосередньої взаємодії людини з цим явищем. За допомогою асоціацій те чи інше явище наділяється практично будь-якими характеристиками" [37]. У 70-ті роки теорія іміджу трансформувалася в теорію бренд-іміджу, тобто створення образу не просто окремих товарів, а груп їх або товарних сімейств, об'єднаних певним товарним знаком. Цю теорію було покладено в основу технології брендингу [28]. Традиційно виділяють кілька видів іміджу. Залежно від стадії комунікативного процесу говорять про дзеркальний, цільовий (або бажаний), демонстрований і поточний іміджі певного об'єкта. Якщо підставою для класифікації є структурні особливості відображуваного об'єкта, то йдеться про індивідуальний або корпоративний імідж. За потреби з'ясувати, наскільки цілісним є образ, виокремлюють одиничний або множинний імідж. Дзеркальний імідж - це образ-відображення себе самого. Він є важливою складовою іміджу не тільки окремої людини, а організації загалом. Успіх роботи іміджмейкера при цьому значною мірою залежить від того, наскільки він спроможний відчути, зрозуміти й усвідомити, що таке дзеркальний імідж особи або організації, на яку працює іміджмейкер. Якщо дзеркальний імідж він розгадав і розшифрував правильно, то ймовірність того, що запропонований фахівцем "макіяж"" буде гармонійним і вдалим, значно зростає. Інакше можна скоріше отримати "маску", яка, подібно до ''потрісканої, старої штукатурки", просто "не триматиметься" на обличчіКоли ми вдивляємося в самих себе, то бачимо не тільки те, якими ми є насправді в даний момент, а й уявляємо себе такими, якими б хотіли бути. Іншими словами, у кожного з нас є ще й бажаний, ідеальний образ себе самого, або, мовою іміджмейкерів, бажаний (цільовий) імідж. Робота з формування іміджу окремої-особи чи організації (партії, органу державного управління, банку, навчального закладу) має починатися з визначення того, що повинен являти собою цільовий образ (бажаний імідж). Це доволі важка робота, але вона вкрай необхідна для розробки стратегії рекламної кампанії та її проведення. Характеристика іміджу, для створення якої доцільно залучити основні інтелектуальні сили команди кандидата, - це не науковий трактат і не газетна стаття, а кілька рядків, максимум - сторінка друкованого тексту. Наприклад: "Жюль - гра, посмішка, фантазія, чарівність. Жюль - ніжний, твердий, незламний. Жюль завжди вільний, завжди поспішає, проте завжди все і всюди встигає. Жюль на відпочинку: його можна бачити всюди. Жюль на роботі: він не має начальницького вигляду. Жюль уранці: одягається, закурює і радісно виходить, мужній та безтурботний" (із характеристики іміджу серії парфумерних товарів "Жюль" для чоловіків фірми "Крістіан Діор") [28]. Приклад із галузі торговельної реклами в нашому випадку цілком доречний, оскільки в разі рекламування освітнього закладу діють ті самі психологічні закони. Створений таким способом максимально стиснутий цільовий образ зазвичай убирає в себе результати різних попередніх досліджень. У процесі подальшої роботи він максимально конкретизується. Ретельно розробляються його найдрібніші деталі, у тому числі (якщо йдеться про особу) зміст промов, коло співрозмовників, вираз обличчя, інтонації голосу, костюм, зачіска і навіть колір оправи окулярів. Те саме стосується й іміджу організації. У цьому випадку під визначений цільовий образ спеціально розробляються також фірмовий стиль організації, її товарний знак, стиль одягу співробітників і т. ін. Серед попередніх досліджень, які допомагають сформулювати уявлення про бажаний образ особи чи організації, особливе місце займають дослідження, спрямовані на вивчення особливостей системи очікувань та уподобань так званої цільової аудиторії. Під час таких досліджень з'ясовують, зокрема, еталонні образи об'єкта, на які орієнтується визначена для впливу аудиторія. Реконструкція цих образів потрібна для того, щоб не схибити, розставляючи смислові акценти у створюваному іміджі. І дзеркальний, і бажаний іміджі непомітні для стороннього ока. Наші уявлення про самих себе, як уже зазначалося, далеко не завжди збігаються з нашим реальним виглядом. Ще більша дистанція між бажаним образом і тим, що демонструється, пропонується "для огляду" стороннім людям. Для позначення частини нашого Я, котра відкривається й демонструється іншим, у соціальній психології вживається термін "публічне Я". Проте, оскільки іміджмейкінг має на меті створення й презентацію образів не лише окремих осіб (причому досить часто без їхньої безпосередньої участі), але й товарів. організацій та інших об'єктів, доцільнішим видається використання терміна "демонстрований імідж: ". У трактуванні іміджу як спеціально створеного для демонстрації рекламного образу об'єкта, "мета якого - викликати бажані зміни у свідомості й поведінці людей, наголошується, як правило, на таких його особливостях. Демонстрований імідж конструюється і подається так, щоб, по-перше, створений образ був упізнаваним, запам'ятовувався і відрізнявся від інших; по-друге, щоб він підсилював, підкреслював ті реальні (позитивні або негативні, залежно від поставленої мети) риси об'єкта, на яких іміджмейкери вважають за потрібне акцентувати увагу публіки; по-третє, щоб, по можливості, замаскувати те, що демонструвати небажано, і, нарешті, щоб надати створюваному образові так званих "фантомних рис", тобто таких, яких насправді об'єкт не має, але котрі є вкрай необхідні для формування бажаного ставлення до нього. Деякі дослідники (зокрема О. Феофанов [37]), схиляються до того, щоб розглядати цю особливість іміджу як головну, і кладуть її в основу своїх визначень. Демонстрований імідж можна конструювати як образ конкретного, індивідуального об'єкта або як цілісний образ групи об'єктів. У випадку, коли маркується певним чином група об'єктів, маємо справу з корпоративним іміджем. У трактуванні Г. Почепцова "це імідж організації загалом, а не якихось окремих осіб, підрозділів чи результатів її роботи. Тут і репутація організації, і її успіхи, і ступінь стабільності" [26]. Наведемо для прикладу створений журналістом Кортні Купером корпоративний імідж ФБР, про який ідеться в статті Д. Радишевського "Том Кленсі - літературний Пентагон". Це той Том Кленсі, котрий відновив позитивний образ військового після в'єтнамського синдрому: "Починаючи з війни Півночі проти Півдня і до війни в Кореї типовий американський військовий був взірцем самопожертви, доблесті й героїзму. Поразка у В'єтнамі все змінила. З американської літератури й кіно зник позитивний образ військового-янкі. У середині 70-х років типовим став полковник Курте. створіння пекла з "Апокаліпсису сьогодні" Ф. Копполи; покидьок-сержант із "Взводу" Олівера Стовна та зломлені герої з "Мисливця за оленями". Рейганівська Америка підсвідомо очікувала на книгу-відродження. І така книга прийшла. Ні, заперечив середній американець, скромний страховий агент Томас Кленсі в "Червоному жовтні": у Пентагоні та ЦРУ сидять чудові хлопці, і ми віримо в них і пишаємося ними" [29]. Для України цікавим варіантом такого іміджу, який постійно й дбайливо оновлюється, - уважає Почепцов, - є імідж Верховної Ради у протиставленні його Президентові [26]. Корпоративний імідж активно закріплюється під час проведення партійних з'їздів і т. ін. У такому разі кожна складова працює на єдиний результат. Довгий час компанії не піклувалися про свій імідж, ставлячи на перше місце серед цілей рекламних компаній збут продукції. "Імідж цілеспрямовано формований образ, покликаний зробити емоційно-психологічний вплив на кого-небудь із метою популяризації, реклами. "Отже імідж - це загальне враження, що створюється у людей про ту або іншу людину, фірму або компанію. Імідж завжди соціально обумовлений, впливає на суспільну думку, кардинально впливає на результати ділової активності. Д. Огілві пояснює необхідність у доброму й стійкому іміджі так: Марка з стійкою репутацією забезпечує постійний обсяг виробництва й доходи, що ростуть рік у рік. Стійка марка надзвичайно живуча, і ця властивість згодом дає величезну економію коштів; Марки зі стійкою репутацією забезпечують більше високі ціни на ринку й гарний збут; Марки зі стійкою репутацією більше витривалі. У конкурентній боротьбі цін вони виживають набагато легше, ніж нестійкі марки. Вони мало що втрачають із появою нової "зірки" і швидко відновлюють свій авторитет. як тільки елемент новизни товару, що з'явився, починає слабшати; Марки зі стійкою репутацією дають більше, ніж від них очікують Вони приносять значні прибутки на кожен вкладений у них долар; Марки зі стійкою репутацією завжди готові до наступу. Вони завжди можуть розширювати сфери свого впливу; Марки зі стійкою репутацією користуються особливою прихильністю оптовиків. І не тільки оптовиків, а й всіх інших розповсюджувачів, замовників; Марки зі стійкою репутацією підвищують активи компанії, що ними володіє; Марки зі стійкою репутацією працюють на те, щоб заощаджувати ваш час, гроші й енергію. [25] Вони допоможуть вам перенести тимчасові невдачі. Для досягнень вищої ефективності діяльність по зв'язках із громадськістю й рекламі повинна централізовано координуватися. На думку С. Блэка компанія здатна досягти "цілком задовільних результатів", якщо керівник відділу реклами є одночасно й главою відділу РК. Якщо ж у фірмі існує 2 автономних відділи, то між ними повинний бути налагоджений міцний зв'язок і розроблювальна маркетингова стратегія повинна узгоджуватися з кожним відділом. Інколи буває так, що створюються і "впроваджуються" кілька образів одного й того самого об'єкта. Тоді вже на стадії конструювання та демонстрації утворюється множинний імідж. Найчастіше це відбувається в результаті жорсткої конкуренції на ринку символічної продукції. Однак мало імідж "продемонструвати". Важливо, щоб результати цієї демонстрації сприйняла і прийняла аудиторія, для якої створювався імідж. Отже, йдеться ще про одне з можливих його трактувань, за якого імідж співвідноситься з образом об'єкта, що склався (або складається) в масовій (груповій) свідомості. При цьому імідж набуває деяких особливостей: 1) далеко не завжди повно й правильно відображає реальний об'єкт; 2) обов'язково повинен мати ознаки, за якими даний об'єкт ідентифікується і, відповідно, виділяється., з низки подібних до нього: 3) є доволі сталим та інертним: 4) активно добудовується самими реципієнтами відповідно до їхніх власних психологічних особливостей. Образ об'єкта, який є очевидним для інших. дістав назву "поточний імідж" [26]. Поточний імідж об'єкта в масовій (груповій) свідомості може являти собою єдиний образ: усі мають схожі уявлення про когось або про щось. У такому разі говоримо про єдиний імідж. Хоча може бути й так, що погляди, думки, оцінки людей надто розходяться, є протилежними і навіть взаємовиключними. В одному й тому самому політичному лідерові хтось може бачити генія, а хтось - злочинця. Відтак маємо справу з множинним іміджем. Множинний імідж є наслідком розщеплення (роздвоєння, розстроєння тощо) образу через:помилки самопрезентації (якщо множинний імідж не є свідомо поставленою метою);
відсутність узгодженості в діях осіб, відповідальних за творення іміджу. Це призводить до того, що кожна окрема складова іміджу не працює на єдиний результат. Через це навіть успіх в одній галузі може перекреслити іміджеві характеристики в іншій;
зусилля опонента, суперника, ворога (приклади було наведено вище):
різницю в соціально-економічному статусі, демографічних, психологічних характеристиках реципієнтів: образ об'єкта залежить від кута зору та дистанції сприймання (образ-упритул або образ-на-відстані);
наявність низки незалежних структур замість єдиної корпорації. [19]
Як бачимо, практика вживання-терміна „імідж" свідчить про його багатозначність. Значення цього поняття залежить від того, який етап комунікативного процесу розглядає дослідник у даний момент. У зв'язку з цим можна говорити про імідж як про результат самосприйнятя (окремою особистістю або групою осіб) власного реального чи ідеального образу: як про публічний образ, котрий свідомо чи несвідомо демонструється публіці: як про образ об'єкта, сприйнятий іншими, такий, що склався в результаті "перегляду" того, що було продемонстровано. Вкладуваний у це поняття смисл може істотно змінюватися з огляду на дистанцію сприймання: це може бути "автопортрет" результат самосприйняття), результат безпосереднього спілкування чи образ, що склався "на відстані" завдяки зусиллям ЗМІ. Має значення також кількість як самих об'єктів, так і їх образів. Відтак з урахуванням тих чи тих з означених критеріїв може бути виділено різні види іміджу, найбільш поширені з яких описано вище.
Крім якісних характеристик, імідж об'єкта характеризується також інтенсивністю, під якою ми пропонуємо розуміти кількість поширеної (коли йдеться про демонстрований імідж) або засвоєної "коли йдеться про поточний, сприйнятий імідж) інформації відповідного змісту про певну особу, товар чи організацію.
Образ й оцінка піддаються лише умовному концептуальному розрізненню. У реальності вони нерозривно зв'язані. Люди оцінюють імідж навчального закладу через призму свого минулого досвіду, подальших планів на життя, ціннісною орієнтацією, загальноприйнятих норм, принципів і т. ін.
