Формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва (засобами скульптурної пластики)
25
Формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва (засобами скульптурної пластики)
Загальна характеристика роботи
Актуальність дослідження зумовлена концептуальними положеннями Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті, необхідністю вдосконалення навчально-виховного процесу у вищих педагогічних навчальних закладах, зокрема на художньо-графічних факультетах.
Упровадження нових ефективних технологій, що базуються на візуальних засобах кодування та передачі інформації, передбачає одним із завдань сучасної психологічної науки і педагогічної практики формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва, а також пошук і розробку дієвих засобів його розвитку.
Актуальність вивчення просторового мислення як специфічного виду розумової діяльності визначається тим, що цей процес посідає особливе місце в інтелектуальному і творчому розвитку особистості та є найменш дослідженим з усіх інтелектуальних процесів як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці.
Означена проблема досліджувалась у таких напрямах: філософському (Ю.Афанасьєв, В.Волков, І.Герасимова Р.Левчук, В.Мазепа, В.Малахов, С.Рапопорт, В.Шишка), психологічному (А.Брушлинський, Л.Виготський, О.Леонтьєв, О.Костюк, О.Чебикін), культурологічному (В.Біблер, О.Шевнюк, О.Щолокова), педагогічному (І.Зязюн, Л.Кондрашова, Є.Назайкінський, О.Рудницька, Г.Падалка, О.Щеголева). У зарубіжній психологічній науці вивчення просторового мислення здійснювалось: у гештальтпсихології (Р.Арнхейм, М.Вертгеймер); з позицій екологічного підходу (Дж.Гібсон); у межах експериментальної психології досліджувалися механізми продуктивності зорових образів (Р.Грегорі); у руслі когнітивного напряму вивчалися механізми та розроблялися моделі перцептивно-мисленнєвої репрезентації різних видів інформації (Д.Мецлер, Р.Шепард та ін.).
У вітчизняній психології просторове мислення досліджувалось у таких аспектах: механізми та закономірності цього процесу в умовах вирішення ергономічних задач в інженерній психології (В.Ґордон, В.Зінченко, В.Мунілов); механізми як складові функціональної системи операцій (Б.Безпалов); візуальна мова опису способів вирішення геометричних задач (І.Арієвич, В.Пєтухов); особливості просторового мислення як окремого виду візуального мислення (І.Каплунович, І.Якиманська, О.Щеголева); роль візуалізації у процесі вирішення творчих задач у конструкторській діяльності (В.Моляко); особливості трансформації візуального образу в художньо-графічній діяльності (С.Симоненко).
Незважаючи на розмаїття наявних досліджень означеного виду мисленнєвої діяльності в зарубіжній і вітчизняній психології, вивчення проблеми просторового мислення суттєво ускладнюється недостатньою розробкою концептуальних підходів, що давали б можливість конструктивно дослідити механізми і специфіку просторового мислення та педагогічних умов, які сприяли б його формуванню. Це протиріччя й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження - “Формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва (засобами скульптурної пластики)”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося відповідно до наукової теми кафедри педагогіки „Дослідження педагогічних засад підготовки вчителя національної школи” (№ 0100U000958), що входить до тематичного плану науково-дослідної роботи Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського. Автором досліджувалася проблема формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики. Тема дисертації і науковий керівник затверджені Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (протокол № 8 від 28 березня 2002 року). Тема дослідження закоординована в координаційній раді при АПН України (протокол № 5 від 14 травня 2002 року).
Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати модель формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики, виявити педагогічні умови її функціонування.
Завдання дослідження:
1. Визначити і науково обґрунтувати сутність просторового мислення.
2. З'ясувати роль просторового мислення у професійній підготовці майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
3. Визначити й науково обґрунтувати педагогічні умови формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики.
4. Виявити критерії, компоненти, показники та охарактеризувати рівні сформованості просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
5. Розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати модель формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики.
Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки студентів художньо-графічного факультету.
Предмет дослідження - формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики.
Гіпотеза дослідження - процес формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики буде ефективним, якщо реалізувати такі педагогічні умови: створення асоціативних ситуацій музичними засобами; рефлексивно-креативний підхід до процесу формування просторового мислення; стимулювання творчої діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
Методологічні засади дослідження склали: фундаментальні розробки психології мислення як процесу; вихідні положення філософії про особистість, особливості її світобачення, здатність сприймати довкілля за законами краси, пізнання дійсності шляхом особистого естетичного досвіду; теоретична концепція образного відображення; методологічні і філософські положення наукової теорії пізнання явищ щодо єдності діяльності і свідомості особистості, взаємозв'язок та взаємозумовленість її духовної культури і практичної діяльності; філософські ідеї сутності мистецтва як специфічної форми суспільної свідомості.
Теоретичними засадами дослідження стали положення наукових розробок вітчизняних і зарубіжних учених з: питань визначення різних видів мислення (Р.Арнхейм, В.Біблер, А.Брушлинський, Г.Валєєв, М.Вертгеймер, С.Даніель, К.Дункер, Д.Завалішина, Ю.Кулюткін, Г.Орбачевська, Ж.Піаже, М.Поддьяков, Ю.Пратусевич, С.Рапопорт, М.Сербіненко, Г.Сухобська та ін.); теорії та методики формування і розвитку просторового мислення (Р.Арнхейм, Є.Єгоров, М.Єльнікова, І.Каплунович, О.Щеголева, І.Якиманська та ін.); обґрунтування наукових засад формування графічних знань, умінь і навичок школярів (А.Ботвінніков, Б.Ломов, Н.Четверухін, І.Якиманська та ін.); визначення закономірностей і засобів впливу музики на розвиток художньо-образного мислення (Л.Горюнова, А.Костюк, Т.Крижавська, В.Медушевський, Є.Назайкінський, В.Остроменський, Б.Теплов, В.Цеханський, Л.Школяр, І.Шугріна); з питань оновленої підготовки майбутніх учителів (І.Богданова, Е.Карпова, Н.Кічук, З.Курлянд, А.Линенко, Г. Нагорна, О.Цокур та ін.).
Методи дослідження. Для вирішення окреслених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези дослідження використовувалися: теоретичні методи (вивчення психологічної, педагогічної, методичної літератури з досліджуваної проблеми, систематизація та узагальнення отриманої інформації для побудови моделі і з'ясування умов формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики); емпіричні методи (метод поперечних зрізів, спостереження, бесіда, тестування) для перевірки стану сформованості просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) з метою перевірки дієвості моделі формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики; статистичні методи обробки даних (кількісний і якісний аналіз здобутих результатів).
База дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського(художньо-графічний факультет). Експериментальною роботою було охоплено125 студентів перших курсів.
Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів: вперше визначено педагогічні умови, що сприяють ефективності формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики; розроблено й науково обґрунтовано експериментальну модель формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики; уточнено і науково обґрунтовано сутність поняття “просторове мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва”; подальшого розвитку дістала методика формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
Практична цінність дослідження: розроблено й апробовано експериментальну методику формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики з використанням музики як функціонального засобу, а також методику діагностики рівнів сформованості просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
Результати дослідження впроваджено у практику роботи художньо-графічного відділення мистецького факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 10 від 18 травня 2005р.), кафедри музики та образотворчого мистецтва Ізмаїльського державного гуманітарного університету (протокол № 4 від 29 березня 2005р.), художньо-графічного факультету Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (протокол № 10 від 26 травня 2005р.).
Достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретичною і методичною обґрунтованістю його вихідних положень; результативністю процесу формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики, що забезпечило, поряд з теоретичною розробкою проблеми, її практичне втілення; репрезентативністю і статистичною значущістю емпіричних даних.
Апробація результатів дослідження: основні положення, висновки, рекомендації, результати дослідження доповідалися на міжнародних (м. Одеса, 2004 р.), всеукраїнських (м. Одеса, 2002 р.; м. Чернівці, 2003 р.; м. Київ, 2004 р.) конференціях; обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського.
Основні положення та результати дослідження викладено в 6 одноосібних публікаціях автора, з них 3 - у фахових виданнях України.
Основний зміст роботиУ вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу; висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дослідження; подано дані щодо апробації і впровадження одержаних результатів, а також структури дисертації.У першому розділі “Теоретичні засади формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва” проаналізовано вітчизняну і зарубіжну наукову літературу з проблеми формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва; розкрито сутність і структуру поняття „просторове мислення”; визначено педагогічні умови формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики .Аналіз наукової літератури дозволив визначити три основних напрями, за яким здійснювалося вивчення мислення. Так, представниками напряму Вюрцбургської школи (М.Вертгеймер, О.Зельц, К.Дункер) було визначено закономірності розумового процесу: активний і цілеспрямований характер розумового акту, його цілісність, специфічну відмінність від сприйняття і т. ін. (експериментальні дослідження мислення пізніше знайшли відображення в гештальтпсихології, що, у свою чергу, акцентувалася на дослідженні саме творчого мислення). Другим напрямом виступили генетичні дослідження, які розглядали факти і явища реального життя. Третій напрям становлять філогенетичні й онтогенетичні дослідження мислення (В.Келер), де вивчення „розумової діяльності” тварин, розумових процесів у людей, що належать до так званих первісних народів, а також розкриття особливостей дитячого мислення відкрили історичну природу розумових процесів і дозволили визначити якісні стадії його розвитку.
Сутність поняття “мислення” в найбільш загальному значенні позначає будь-яку сховану когнітивну чи уявну маніпуляцію ідеями, образами, символами, словами, судженнями, спогадами, поняттями, образами сприйняття, переконаннями чи намірами. Цей термін охоплює всі уявні дії, пов'язані з формуванням понять, розв'язуванням задач, інтелектуальним функціонуванням, творчістю, складним навчанням, пам'яттю, символічною обробкою інформації, уявою і т. ін. У сучасній психологічній науці розрізняють декілька видів мислення.
Візуальне мислення - спосіб творчого рішення проблемних завдань у плані образного моделювання. Основою візуального мислення виступає наочно-діяльнісне і наочно-образне мислення, де при уподібненні предметно-практичних і чуттєво-практичних дій властивостям об'єктів формуються зовнішні перцептивні дії. Надалі відбувається скорочення та інтеріорізація цих дій. У розвиненій формі цей вид мислення є характерним для успішних архітекторів і дизайнерів.
Образне мислення -- форма мислення, яка характеризується тим, що в її основі лежить моделювання і рішення проблемної ситуації в уявленнях. Цей вид мислення є наступним етапом розвитку інтелекту після наочно-діяльнісного мислення, що заснований на використанні певних перцептивних еталонів, на основі яких можливе розкриття перцептивно неочевидних зв'язків об'єктів. Отже, в уявленнях, якими оперує образне мислення, виражаються не тільки зв'язки, що ситуативно виникають, але й більш глибокі, сховані суттєві властивості, не представлені в наочній ситуації. Основою функціонування образного мислення виступає перехід перцептивної структури проблемної ситуації в систему семантичних ознак, що утворюють певні значення, завдяки чого досягаються більш широкі можливості його моделювання.
Просторові уявлення -- це уявлення, в яких знаходять віддзеркалення просторові відносини предметів (розмір, форма, місце розташування, рух). Рівень узагальненості і схематизації просторового образу залежить як від самих предметів, так і від завдань діяльності, що реалізується індивідом, і в якій використовуються суспільно розроблені засоби просторового аналізу (малюнки, схеми, карти).
Термін “уявлення”, на відміну від уявлення в загальному значенні цього слова, був уведений Б.Тепловим для опису складної інтелектуальної діяльності зі створення образів та оперуванням ними. Надалі його стали широко використовувати для позначення процесу навмисного, спонтанного використання образу й мисленнєвого оперування ним у процесі вирішення графічних задач.
І.Якиманською проаналізовано особливості просторового мислення, одна з основних функцій якого полягає в тому, щоб забезпечити просторові властивості і відносини, вміння оперувати ними у процесі вирішення задач, пов'язаних з орієнтацією в реальному (фізичному) та теоретичному (геометричному) просторах. Під просторовими співвідношеннями розуміють співвідношення між об'єктами простору або між просторовими ознаками цих об'єктів. Вони виражаються поняттями про напрями (вперед-назад, уверх-униз, праворуч-ліворуч), відстані (далеко-близько), їх відношення (ближче-далі), місце розташування (усередині), довжину об'єктів простору (високий-низький, довгий-короткий) і т. ін. Основними якісними показниками просторового мислення є: тип оперування просторовими образами; широта оперування з урахуванням використовуваної графічної основи; повнота образу (переважне віддзеркалення в ньому форми, величини, просторового положення об'єктів); стійка система відліку (просторова орієнтація „від себе”, від довільної крапки відліку). Важливим показником розвитку просторового мислення виступає широта оперування й повнота образу. Під широтою оперування вчені (І. Каплунович, І. Якиманська) розуміють ступінь свободи маніпулювання просторовими образами у процесі використання різного графічного матеріалу. Повнота образу - це відповідність його реальному предмету. Вона характеризує набір елементів образу, їх зв'язок і динамічність.
Зміст і характер просторового мислення, його функції визначаються умовами, в яких воно формується, проявляється та вдосконалюється. Основною оперативною одиницею просторового мислення є образ, в якому представлені просторові характеристики об'єму: форма, величина, розташування елементів, що його складають, розташування їх на площині, у просторі відносно будь-якої поданої точки відліку. Цим просторове мислення відрізняється від інших форм образного мислення, де виокремлення просторових характеристик не є центральним моментом (за І.Якиманською).
Під просторовим мисленням ми розуміємо специфічний вид розумової діяльності, який забезпечує створення просторових образів і оперування ними у процесі вирішення задач, що вимагають орієнтації у практичному і теоретичному просторах.
Аналіз просторового мислення дозволив описати його структуру, „розщепити” це складне утворення на елементи, що його складають, визначити їх ієрархію, розкрити співвідношення різних рівнів розвитку окремих елементів і системи в цілому. Створення просторових образів відбувається на графічній основі шляхом їх мисленнєвого перетворення. Оперування просторовими образами здійснюється в умовах графічних задач, подекуди з відходом від початкової наочної основи. Перетворення просторових образів здійснюється одночасно в декількох напрямах або, навпаки, дуже вибірково, що віддзеркалюється на структурі просторових образів. Цим, на нашу думку, визначається складність перетворень, які виконуються мисленнєво, а відтак, і структури просторового мислення.
З метою визначення розвитку процесу мислення чи його онтогенезу, було виокремлено три взаємозалежних етапи: перехід від наочно-діяльнісного через наочно-образне до словесно-логічного мислення (за генетичними ознаками) або теоретичний, практичний і творчий (за характером задач).
Етапи розвитку просторового мислення відповідають таким типам оперування просторовими образами: перший тип характеризується тим, що вихідний образ, який створено на графічно-наочній основі, у процесі мисленнєвого вирішення задачі видозмінюється відповідно до умов задачі. Ці зміни стосуються просторового положення і торкаються структурних особливостей образу. Типовими випадками такого оперування є різні уявні обертання, переміщення образу, що був створений, як у межах однієї площини, так і за її межами. Це призводить до істотної видозміни вихідного образу, що його було створено на графічній основі, який водночас об'єктивно залишається при цьому незмінним. За другим типом вихідний образ під впливом задачі структурно перетворюється. Це досягається завдяки застосуванню різноманітних трансформацій вихідного образу шляхом уявного перегрупування його складових елементів за допомогою прийомів накладування, сполучення, додавання, усікання і т. ін. При цьому образ змінюється настільки, що майже не походить на вихідний. Третій тип перетворення вихідного образу відбувається довгостроково. Це серія розумових дій, що послідовно, неодноразово, а поступово наслідують одна одну й спрямовані на перетворення вихідного образу одночасно і за просторовим положенням, і за структурою.
Страницы: 1, 2
