У визначенні домінуючого елементу структури естетичного ставлення вчені також підходять з різних позицій. У працях з психології (Б.Теплов, П.Якобсон) та естетики (О.Буров) за основу естетичного ставлення береться естетичне сприйняття. Л.Новикова, С.Сисоєва, Л.Юлдашев визначають естетичне ставлення як потенційну здатність до естетичної діяльності. У психолого-педагогічному та естетичному плані розглядають розвиток естетичного ставлення до дійсності як фундамент інтеграції особистості, як вищий ієрархічний мотив (О.Алієв, Є.Шевцов), як духовну потребу (Г.Апресян), як естетичний інтерес (М.Вебер, Ю.Шаров), як регуляторний спосіб творчої діяльності та показник рівня розвитку естетичної культури особистості (Д.Бусурашвілі, Д.Джола, Г.Тарасенко, А.Щербо).
Виходячи з аналізу стану розробленості проблеми та спираючись на узагальнення теоретичних досліджень, поняття „естетичне ставлення до мистецтва” визначаємо як емоційно-чуттєве ставлення людини до художніх цінностей, результат взаємодії особистості з мистецтвом, у процесі якого вона не лише пізнає та оцінює мистецькі зразки, а й активізує власні творчі можливості, самореалізується у відповідній художній діяльності.
У розділі проаналізовано естетико-виховні можливості художньої культури. Комплексність і різнобічність впливу художньої культури на старшокласника забезпечується завдяки різноманіттю її функцій: естетичної, інформаційно-комунікативної, виховної та ін. (О.Щолокова). Основним джерелом інформації у сфері художньої культури є твір мистецтва, який здатний позитивно впливати на художньо-пізнавальні інтереси учнів, збагачувати їхній досвід, розвивати емоції, інтуїцію, уяву, формувати естетичне ставлення до мистецтва.
У процесі поетапного запровадження у вітчизняні школи художньої культури було розроблено низку навчальних програм цього курсу , спочатку в статусі факультативу (Е.Бєлкіна, Л.Ващенко, Л.Кондрацька, Л.Предтеченська, Н.Щербаков, О.Щолокова), а потім як базової дисципліни навчального плану загальноосвітніх шкіл України (Л.Масол, Н.Миропольська). З'явилися альтернативні авторські школи зі своїми концепціями та підходами до культурологічної освіти й естетичного виховання школярів (В.Біблер, Д.Лебедєв, А.Тубельський, М.Щетинін та ін.).
Естетико-виховні можливості курсу „Художня культура”, як зазначається в дисертації, спрямовані насамперед на розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів; завдяки естетичному відгуку збагачується досвід вражень щодо естетичного перетворення світу. Твори мистецтва, що складають основу змісту курсу через художньо-образну форму допомагають учням краще сприймати й розуміти загальнолюдські цінності й ідеали.
Для визначення змісту естетичного виховання старшокласників загалом і формування естетичного ставлення зокрема необхідно враховувати психологічні процеси, характерні для юнацького віку. Юність - вік специфічної емоційної сензитивності, коли з більшою інтенсивністю реалізуються всі ті потенції до розвиненого емоційного життя, що закладені в натурі людини та розвиваються при сприятливих умовах. На думку науковців (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, В.Давидов, І.Кон, О.Леонтьєв та ін.), найважливіше новоутворення цього віку - становлення самосвідомості й стійкого образу своєї особистості, свого „Я”. Виникнення новоутворень впливає на осмислення свого ставлення до мистецтва і власного внутрішнього світу, емоційних переживань і думок, що викликані художніми творами, та на оцінку себе як суб'єкта розуміння мистецтва через ототожнення (або розтотожнення) власних особистісних якостей і станів із художніми образами.
Для виявлення існуючого стану сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури було визначено критерії (емоційно-мотиваційний, пізнавально-оцінний, діяльно-творчий) та їх показники. До показників емоційно-мотиваційного критерію включено естетичне сприймання творів мистецтва, емпатія (здатність до естетичних співпереживань), інтерес до мистецтва, потреба у спілкуванні з творами мистецтва. Показниками пізнавально-оцінного критерію визначено знання про жанри, стилі, напрями мистецтва та їх представників; судження про мистецтво, естетичну оцінку, асоціативно-образне мислення, рефлексію та саморефлексію. До основних показників діяльно-творчого критерію належать участь у художньо-естетичній діяльності, інтерпретація творів мистецтва, застосування набутих культурологічних, мистецтвознавчих та естетичних знань у процесі міжособистісного спілкування; здатність до художньо-естетичного саморозвитку.
Метою констатувального експерименту стало з'ясування стану сформованості естетичного ставлення старшокласників до мистецтва. Згідно з критеріями у перебігу констатувального експерименту виявлено три рівні сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури: високий, середній, низький. Результати констатувального експерименту засвідчили загалом незадовільний стан сформованності у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва. Виявлено за емоційно-мотиваційним критерієм: недостатній рівень розвитку емоційно-мотиваційної сфери старшокласників у їхньому суб'єктивному ставленні до мистецтва (високий рівень - 4,2 %, середній - 46,8 %, низький - 48,9 %); низький рівень потреб у спілкуванні з творами мистецтва, недостатнє місце і значення мистецтва у системі цінностей старшокласників. За пізнавально-оцінним критерієм високого рівня сформованості естетичного ставлення у старшокласників не було виявлено, середній рівень показали 54,8 % учнів, низький - 45,1 %, що свідчить про відсутність потреби в опануванні старшокласниками мистецтвознавчими та культурологічними знаннями, невмінням аналізувати й оцінювати художні явища, висловлювати свою думку, доводити й аргументувати її. Сформованість естетичного ставлення старшокласників до мистецтва за показниками діяльно-творчого критерію на високому рівні виявили 4,8 % учнів, середньому - 20,6 %, низькому - 74,4 %.
Узагальнення результатів констатувального експерименту показало превалювання середнього і низького рівнів сформованості визначених компонентів естетичного ставлення старшокласників до мистецтва. До причин такого рівня віднесено наступні: недостатня акцентуація естетико-виховних можливостей курсу „Художня культура”, використання переважно традиційних педагогічних технологій і авторитарного (моносуб'єктного) стилю спілкування вчителя з учнями, відсутність реального зв'язку уроків художньої культури з позакласною виховною роботою.
У другому розділі - „Педагогічна система формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури” - розроблено та обґрунтовано педагогічну систему формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва, охарактеризовано її складники, висвітлено хід формувального експерименту, проаналізовано й узагальнено результати дослідження.
В обґрунтуванні педагогічної системи ми спиралися на концепцію художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, розроблену Л.Масол, в якій вибудовано цілісну модель художньої освіти й виховання школярів, наголошено на ролі навчальної діяльності як фундаменту естетико-виховної системи школи в її взаємозв'язку з позаурочним і позашкільним компонентами виховання, визначено пріоритетною діалогову стратегію педагогічної взаємодії з метою розвитку творчого потенціалу особистості. Згадані концептуальні положення екстрапольовано у сферу формування естетичного ставлення старшокласників до мистецтва у процесі вивчення художньої культури без принципових змін, але із значною конкретизацією змістового і процесуального аспектів, які стосуються уроку художньої культури, його взаємозв'язку з позаурочною виховною роботою та естетизацією предметного середовища навчального закладу.
З урахуванням визначених у дослідженні теоретичних засад особистісно зорієнтованого підходу і результатів констатувального експерименту розроблено та обґрунтовано педагогічну систему, до якої входять мета, зміст, напрями, форми, засоби, технології, результат (рис. 1).
В основу педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва покладено наступні теоретичні положення особистісно-орієнтованого підходу: учень розглядається як суб'єкт навчання і виховання, що має право на самовизначення в царині мистецтва; йому надається можливість, спираючись на здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та естетичний досвід, реалізувати себе в різних видах художньо-естетичної діяльності; утверджується позиція старшокласника як рівноправного учасника навчально-виховного процесу, рушійними силами якого є діалог і співробітництво, пошук у мистецтві особистісних смислів.
Мета педагогічної системи - формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва зумовила виокремлення її основних складників: урок художньої культури, позакласна художньо-виховна робота, естетизація предметного середовища навчального закладу.
Урок художньої культури становить стрижень педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва. У змісті курсу „Художня культура”, що викладається в загальноосвітніх закладах за чинною державною програмою, акцентовано виховні можливості вітчизняної та зарубіжної культурно-мистецької спадщини. На відміну від суто навчальної діяльності, завданням якої є „засвоїти”, „повторити”, „закріпити”, „навчити” тощо, для опанування мистецьких дисциплін важливішим є „відчути”, „пережити”, „створити”, „виразити”, „зрозуміти”, „прийняти позицію іншого”. Тому на уроках художньої культури на перший план висувається не стільки управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, скільки одночасне виховання особистості старшокласника, формування у нього особистісного емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва. Цьому сприяє низка чинників, зокрема застосування різних жанрів уроку: урок-презентація, урок-бенефіс, урок-імпровізація, урок-панорама, урок-репортаж, урок-вернісаж, урок-діалог, урок-вистава тощо.
Рис. 1. Педагогічна система формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури.
У дисертації доведено, що ефективності формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва при обмеженості часу на викладання курсу „Художньої культури” (1 година на тиждень) сприяє впровадження в навчально-виховний процес інтерактивних педагогічних технологій, в основі яких - розуміння і взаєморозуміння, активний діалог і самоуправління, що передбачає суб'єкт-суб'єктні взаємини між педагогами та учнями. З-поміж технологій, що сприяють ефективному формуванню у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва на уроках художньої культури і у позакласній естетико-виховній роботі виділяємо наступні: діалогові (спілкування як цінність, як творчість, як спільний пошук істини вчителем і учнем на уроці, дають можливість старшокласнику встановити діалог зі світом духовних цінностей, зрозуміти художню ідею твору, авторське ставлення до світу, спектр його цінностей, відчути власне творче „Я”), кооперовані (в основі навчально-виховної діяльності кооперованих груп - міжособистісна навчальна взаємодія вчителя й учня спрямована на виховання людської особистості, формування в неї естетичного ставлення до мистецтва у процесі власної навчальної діяльності), проективні (організація навчання і виховання, за якою учні набувають умінь і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань - проектів, з урахуванням своїх естетичних інтересів та естетичних потреб), комп'ютерні (відкривають старшокласникам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення набутих умінь, дозволяють реалізувати принципово нові форми й методи виховання), ігрові (виступають засобом спонукання та стимулювання учнів до художньо-естетичної діяльності).
Особливості позакласної художньо-виховної роботи полягають у добровільній участі в ній (старшокласники обирають профіль занять за інтересами), суспільній спрямованості (зміст виховного впливу відповідає потребам суспільства, відображає досягнення науки, культури, мистецтва), ініціативності та самодіяльності учнів (врахування естетичних потреб та інтересів, бажань і пропозицій старшокласників). Позакласна художньо-виховна робота має будуватися за такими напрямами: просвітницький (відвідування музеїв, виставок, картинних галерей, філармонії, театральних вистав, художніх майстерень тощо); інформативно-пізнавальний (проведення КВК, мистецтвознавчих турнірів та марафонів, тижнів мистецтв тощо); діяльно-творчий (участь у гуртках художньо-естетичного профілю: вокальних або інструментальних ансамблях, хорі, танцювальному або драматичному колективі тощо). До форм позакласної художньо-виховної роботи віднесено: масові (зустрічі з представниками творчих професій, екскурсії, концерти, музичні вітальні, конференції, тижні та турніри мистецтв тощо), групові (години спілкування, участь у гуртках художньо-естетичного профілю, випуск мистецьких газет), індивідуальні (гра на музичних інструментах, заняття з вокалу, вишивки, дизайну тощо).
Засобами виховання на уроках художньої культури та у позакласній художньо-виховній роботі є інформативні (слово вчителя, посібник, твори мистецтва, Інтернет, телебачення); наочні (слайди, репродукції картин, картки тощо), технічні (телевізор, відеомагнітофон, DVD-плейєр, аудіо магнітофон тощо), мультимедія (комп'ютер, мультимедійний проектор, екран, акустична система тощо).
Естетизація предметного середовища навчального закладу є необхідною складовою педагогічної системи формування естетичного ставлення до мистецтва, тому що вона забезпечує взаємозв'язок суб'єкта виховання та естетичного об'єкта в адекватних умовах сприйняття та засвоєння; усвідомлення суб'єктом цього взаємозв'язку й перетворення на цій основі загальнозначимого в особистіснозначиме. Естетичне предметне середовище сприяє не тільки збільшенню інформованості старшокласників у галузі мистецтв, а й ліпшому сприйняттю та осмисленню художніх цінностей. У дисертації розглядається естетизація предметного середовища як спеціально організований освітній простір для освоєння різних видів і форм художньої діяльності, де учні оволодівають художніми знаннями, досвідом емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва, світу речей і людей, досвідом спілкування, взаємодії, мають можливість розкрити себе. Воно є тим об'єктивним чинником, що визначає життєві настанови старшокласника, його особистісну спрямованість, характер естетичних потреб та інтересів, ціннісних орієнтацій, процес самовизначення та самореалізації. Естетизація предметного середовища навчального закладу передбачає створення сприятливих умов, в яких старшокласники зможуть реалізувати свої художньо-творчі здібності. Естетика шкільного довкілля; сучасний дизайн шкільних інтер'єрів, матеріальна база школи, зокрема курсу „Художня культура” (посібники, альбоми, фонохрестоматія, словники, відеотека тощо), дають можливість забезпечити естетичні потреби та інтереси учнів, допомагає самовизначитися і самореалізуватися в царині мистецтва.
Ефективність обґрунтованої педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури перевірено під час формувального експерименту (2001-2007 рр.). Розроблена педагогічна система була запроваджена в повному обсязі у Першій української гімназії ім. М. Аркаса м. Миколаєва, де експериментальна робота проводилася автором дисертації, а також під його керівництвом вчителями мистецьких дисциплін і керівниками гуртків художньо-естетичного профілю.
Формувальний експеримент проводився в три етапи, на кожному з яких визначалися специфічні дослідницькі завдання, розроблялися та впроваджувалися відповідні навчально-виховні заходи, що реалізовували програму дослідно-експериментальної роботи.
Перший етап експерименту (1999-2004 рр.) був присвячений головним чином апробації концепції художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах України та нової навчальної програми курсу „Художня культура” відповідно до угоди між Інститутом проблем виховання АПН України і Першою українською гімназією ім. Миколи Аркаса як експериментального майданчика лабораторії естетичного виховання. Під час апробації дисертантом здійснювалася пошукова робота в напряму визначення провідних чинників, які впливають на формування естетичного ставлення старшокласників до мистецтва (проводилися анкетування учнів відповідно до розроблених критеріїв і показників, спостереження за ними на уроках художньої культури й у позакласній роботі).
На другому етапі експерименту (2004-2006 рр.) розширилося коло завдань, які було конкретизовано відповідно до проблеми дослідження; у цей період до експерименту підключилися інші навчальні заклади області, а Перша українська гімназія ім. М.Аркаса набула статусу експериментального навчально-виховного закладу регіонального рівня за проблемою „Розробка та апробація навчально-методичного комплексу до програм „Художня культура” (наказ від 5.02.2004 р. № 103 по управлінню освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації). Дисертантом було розроблено й апробовано інтерактивні педагогічні технології формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва, які впроваджувалися в роботу всіх експериментальних шкіл області, визначено й систематизовано напрями позакласної художно-виховної роботи, змістовно пов'язані з вивченням художньої культури, розроблено засади естетизації предметного середовища закладу. Автором дисертації проводилися обласні та міські науково-методичні семінари й „майстер-класи” для вчителів-експериментаторів, перебіг і результати експериментальної роботи доповідалися й обговорювалися на засіданнях обласного методичного активу вчителів художньої культури при Миколаївському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.
Розробка педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва у процесі викладання художньої культури, що була впроваджена у навчально-виховний процес, дала можливість Першій українській гімназії ім. Миколи Аркаса стати експериментальним навчально-виховним закладом Всеукраїнського рівня за проблемою „Художньо-естетична освіта і виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів у процесі впровадження інтегрованих курсів” (наказ № 578 Міністерства освіти і науки України від 07.10.2005 р.). На цьому етапі (2005 - 2007 рр.) дисертантом було зібрано банк відео та медіа матеріалів для уроків та позаурочної самостійної роботи учнів з художньої культури („Відеотека для навчальних занять та самостійного перегляду з художньої культури”), а також розроблено й поширено серед учителів експериментальних закладів комплекс завдань до чинної програми з художньої культури України (створено авторський навчальний посібник). Презентації педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва, зокрема й у вигляді документального відеофільму про досвід гімназії, здійснювалися під час роботи науково-практичних семінарів всеукраїнського рівня.
