Багато давньоукраїнських зворотів оновлюється разом з розвитком мови. В них окремі слова змінилися на нові, життєздатніші, або повністю перекладені відповідно до народної мови. Так, замість держати мир - бути в мирі, допекти до живого - допекти.
Це оновлення зумовлене в основному розвитком і поширенням на всі сфери життя живої народної мови з її образністю, гнучкістю, багатством виражальних засобів. Нові часи відкрили й нове джерело творення як слів, так і фразеології. Тепер фразеологічні словосполучення переходять у мову переважно з книжок, преси, радіо, телебачення. Особливо часто вживаються такі вирази: білі плями історії, політична гра, національна ідея, життєвий рівень, проімперські структури, маємо те, що маємо та ін. Це не прислів'я й не приказки, а звичайні стійкі словосполучення. Вони так часто стали вживатися, що потрапили в категорію так званих постійних - мовних штампів. Спосіб усталених стійких словосполучень, що виражають якесь певне поняття, став тепер "битим шляхом" творення фразеології. А фразеологічні звороти зберігають своє значення у мові, становлячи надійний резерв засобів її образності, яскравості, точності, дотепності.
Звичайно не всі наведені фразеологізми можна використати при розмові з учнями початкових класів. Але вони можуть і повинні розуміти такі з них, як байдики бити, як курка лапою, тримати язик за зубами, вертітися під ногами, пекти раків, знати на зубок, дивитися крізь пальці, кидати слова на вітер, на сьомому небі, попасти пальцем в небо, впасти в око, каші не зварити, хліб від зайця, хліб та сіль, замилювати очі, накивати п'ятами, пасти задніх, взяти ноги на плечі, звертати з дороги, світитися розумом, та ін. Учитель має сказати учням, що це зворот, який у мові стоїть близько до прислів'їв і приказок. "Фразеологічний словник української мови" так тлумачить значення фразеологізму як курка лапою: недбало, неохайно, неакуратно і т. ін. (переважно писати). До цього фразеологізму можна навести ще ряд фразсологізмів-синонімів: зробив курям (курці, людям) па сміх (щоб викликати глузування; з відтінком у значенні - дуже погано); виконав на швидку (скору) руку (руч) (поспіхом, квапливо). Цей синонімічний ряд можна продовжити прислів'ями, наприклад: стук, грюк аби з рук: по роботі пізнати майстра.
Ці фразеологізми можна об'єднати в тематичну групу: застереження - тим, хто виконує роботу недобросовісно, не вдосконалюється в майстерності, працює (пише) поспіхом, незграбно, неакуратно, швидко.
У змісті навчання початкової школи найбільш уживаними є прислів'я із приказки. Ці короткі влучні вислови творилися народом упродовж багатьох століть. Наведемо деякі з них: пташка красна пір'ям, а людина знанням; людина баз Батьківщини - що пташка без пісні; козацькому раду нема переводу; народ скаже - як зав'яже; тяжко знання добувати, зате легко носити; не соромся запитувати про те, чого не знаєш; за науку - цілуй батька її матір у руку; мудрим ніхто не родився, а навчився * книга вчить, як на світі жить та ін.
У підручниках для початкової школи учням пропонують списати. пригадати, завчити деякі прислів'я, приказки, образні вислови, фразеологізми. Поступово фразеологічний словник школяра збагачується. Наприклад: коси косо, поки роси (с.56), коти мороз міцніє, тоді лід товстіє (с.122), де багато пташок, там нема комашок (с.135) (Н.Ф. Скрипченко. М.С. Вашуленко. Буквар. - К.: Освіта, і 997); ходи більше - проживеш довше (с.124), співати з чужого голосу (с.183) (Д.В. Луцик, М.М. Проць, А.С. Савшак, Буквар. - К.: Світ, 1999); на чиїй землі живеш, того й воду п'єш (с.6), велике діло - добре слово (с.22), доброму слову ціни нема (с.35); безмозка курка (с.50) набрати води в рот (с.83); праця прикрашає людину (с.86); людину праця величає (с.94); полохливий зайчик (с.119); мудра голова дбає про хороші слова (с. 206); з'їсти разом пуд солі; накивати п'ятами (с.228); наука в ліс не веде, а з лісу виводить (с.233) (М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко. Рідна мова 3 (2). - К.: Освіта, 1998).
У початковій школі не вивчається розділ "Фразеологія". Учні лише знайомляться з окремими фразеологізмами у текстах та вправах підручників, частину яких ми уже назвали.
Аналіз нині чинного підручника "Рідна мова" для 3 (2) класів (М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко) свідчать, що в ньому досить часто вживаються прислів'я, приказки, скоромовки, сталі звороти, але не подасться їх поділ відповідно до існуючої класифікації. Тематика наведених фразеологічних одиниць різноманітна: наукова діяльність людини; любов до праці; поради для досягнення успіху; любов до природи; уславлення дружби, рідного краю; утвердження сили слова; застереження від ледарства;, схвалення позитивних якостей людини: чесності, правдивості, відвертості, доброзичливості, сердечності; скупість і щедрість людини. Наприклад: вік жити - вік учись, розуму чоловік вчиться цілий вік; тяжко знання добувати, зате легко носити; якщо добре працювати - скрізь успіхи будеш мати; хто в роботі, той І в турботі; хто посіє впору, візьме зерна гору; зима багата снігами, а осінь - снопами; справжні друзі пізнаються в біді; нема друга -шукай а знайшов - бережи; нових друзів май, а старих не забувай; слово чемне кожному прийде; слово - срібло, мовчання - золото; будь господарем своєму слову, лінивий два рази робить, а скупий два рази платить; згаяного часу конем на доженеш; за добро добром платять, лінивому завжди ніколи.
Дослідник В П. Анікін, думку якого поділяємо і ми, влучно передав ' тематичну змістовність прислів'їв: "Прислів'я гніваються, печаляться, сміються, беруть на кпини, веселяться, плачуть, зітхають, стогнуть, кричать, жартують, дотинають, лякають, остерігають, вчать, обурюються - словом, відображають стільки ж почуттів, скільки їх у народу - творця прислів'їв.
Для кращого засвоєння фразеологізмів, прислів'їв і приказок та розвитку образного мовлення учням бажано подавати їх тематично, як це зроблено у навчальному посібнику А.І. Мовчун "Мовні скарби: Вивчення прислів'їв та приказок у школі" (К,: Либідь. 2000). За цим зразком нами проаналізовано підручник "Рідна мова" 3 (2) клас (М.В. Вакуленко), в якому виявлено 46 фразеологізмів, на основі яких можна побудувати такі тематичні групи: сидіти без діла, весело проводити час, розважатися, нічого не робити, марнувати час, ледарювати (бити байдики (с.83) обдурювати кого-небудь, хитрувати, приховувати хиби, недоліки (замилювати очі (с.83); поводитися необережно, здійснювати щось небезпечне, не думаючи про наслідки (гратися з вогнем (с.85): відчувати сильний страх перед кимось, чимось, виявляти надмірну обережність (полохливий зайчик (с.119); втікати, швидко кинутися навтіки (накивати п'ятами, С.228); застереження тим, хто вдається до хитрощів, але нічого не вдіє (як не крути, С.228). З дібраними фразеологізмами можна запропонувати різні види робіт учням: дібрати синоніми до поданих фразеологізмів, доповнити тематичну групу. Наприклад: відчувати сильний страх перед кимось, чимось, виявляти надмірну обережність (полохливий зайчик, С.119). До цього фразеологізму можна підібрати ряд фразеологізмів-синонімів: душа в п'яти тікає (раптово відчувати сильний переляк, боятися).
2.2 Робота вчителя початкових класів над збагаченням лексико-фразеологічного запасу в мовленні молодших школярівРобота над вивченням лексики в школі спрямована на збагачення активного словника учнів, розвиток зв'язного мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів.Щоб успішно розв'язати ці завдання, вчитель повинен сам добре знати словникову систему мови і ті процеси, які в ній відбуваються. Лінгво-дидактичною основою організації роботи над формуванням словникового запасу учнів є лексикологія (розділ науки про мову, який вивчає словникову систему).У початкових класах лексика як самостійний розділ науки про мову не вивчається. Учні засвоюють лише деякі лексичні відомості, зокрема практично ознайомлюються з прямим і переносним значенням слова, багатозначністю, синонімією й антонімією.Знання, яких набувають учні, мають стати основою для подальшого удосконалення засобів вираження думок в усному і писемному мовленні.Із словом як одиницею мовлення учні мають справу з перших днів їх навчання в школі. Ще в період навчання грамоти вчитель пояснює першокласникам значення окремих слів, практично (без уживання термінів) учні спостерігають явище омонімії багатозначності. Саме тут учнів привчають слідкувати за своїм мовленням, правильно вживати слова.У 2 класі школярі спостерігають за вживанням образних слів і висловів у тексті, зіставляють слова, близькі за значенням.У 3 класі продовжується спостереження за значенням слів, прямим і переносним, випадками багатозначності й омонімії. Учні мають змогу ознайомитися з синонімами, антонімами, з окремими фразеологізмами.У 4 класі знання учнів про слово розширюються внаслідок практичного використання різних лексем в усному і писемному мовленні та спостереження за їх уживанням у художніх текстах.Програма початкових класів не передбачає виділення спеціальних годин на лексичні вправи. Вони повинні проводитися у зв'язку із заняттями з граматики й правопису і включатися як органічна частина цих занять в уроки української мови.Робота над вивченням лексики має своїм завданням:збагачення словника учнів, тобто засвоєння нових, не відомих їм. раніше слів чи нових значень відомих слів;уточнення словника, тобто введення окремих слів у контекст, зіставлення близьких або протилежних за значенням слів, засвоєння багатозначних та емоційно забарвлених слів;активізацію словника, тобто перенесення якомога більшої кількості слів із пасивного словника (учень знає значення слів, але рідко або й зовсім не користується ними) в активний;усунення не літературних слів: діалектизмів, жаргонізмів, просторічних і знижених за значенням слів.Під час виконання вправ із лексики вчитель звертає увагу дітей на яскравість, образність мови народних казок, загадок, прислів'їв, художніх текстів, навчає школярів вибирати потрібне слово для власного висловлювання.Важливо, щоб учитель у процесі роботи над словником дітей здійснював постійний міжпредметний зв'язок (наприклад, уроків читання і письма, читання і музики та ін.). Це привчає дітей краще вивчати лексичне багатство і стилістичних можливостей рідної мови, сприяє розвиткові загальної мовленнєвої культури. І водночас для роботи над словом, зокрема над багатозначністю чи прямим і переносним значенням, потрібно час від часу відводити окремі уроки, що передбачають для розвитку мовлення. На таких уроках можуть бути і спостереження за художніми текстами, окремими реченнями, і практичні письмові й усні вправи.Засвоєння величезного лексичного запасу не може проходити стихійно. Однією з найважливіших завдань розвитку мови в школі є впорядкування словникової роботи, виділення основних її напрямків і їхнє обґрунтування, керування процесами збагачення словника школярів.Готуючись до уроку читання, учитель відзначає для себе, які слова й звороти мови будуть використані для словникової роботи: 2-3 слова, що для більшості учнів можуть виявитися незрозумілими, будуть роз'яснені; 3-4 слова або сполучення намічені для роботи над уточненням їхніх відтінків, емоційних забарвлень, сполучуваності; усі слова, над якими велася робота, будуть включені в переказ або у висловлення самих учнів з питань учителя.Усі напрями словникової роботи можливі в початкових класах лише на практичній основі, головним чином з опорою на текст, без теоретичних введень навіть, як правило, без термінів.Джерелом поповнення словника учнів є навколишнє середовище, в якому вони перебувають: мова батьків, учителів, товаришів, мова творів художньої літератури, кінофільмів, радіо - і телепередач та ін. Проте відомо, що з побутового мовлення друзів, товаришів, дорослих учні засвоюють часом діалектизми, жаргонізми, просторічні слова. Навіть з мови художньої літератури, теле- і радіопередач учні інколи можуть засвоїти слова, недоречні в дитячому побуті. Тому позитивним і надійним джерелом збагачення словника учнів повинна стати цілеспрямована робота вчителя, в арсеналі якого е твори художньої літератури, тексти підручників, спеціально розроблені лексичні вправи.Програма початкових класів не передбачає спеціальної роботи над фразеологічними одиницями. Отже, звороти що зустрічаються в художній літературі, повинні роз'яснятися без аналізу їхніх типів і внутрішньої структури.Вивчення елементів лексики в початкових класах розпочинається з ознайомлення із словом і його значенням. У поясненні значення слова, необхідно керуватися загальними дидактичними настановами, спрямованими на підвищення рівня самостійності і пізнавальної активності школярів.Завдання вчителя у проведенні словникової роботи полягає в тому, щоб школярі правильно сприйняли незнайоме слово в тексті, зрозуміли це слово з усіма його відтінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних вправ і, зрештою, вжили його самостійно в потрібній ситуації.У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів пояснення значення слів, їх використання залежить від віку і загального рівня розвитку дітей, характеру пояснюваного слова.Слова з предметним значенням можна пояснити, скажімо, прийомом демонстрації макета чи малюнка, а слова з абстрактним значенням вимагають інших прийомів.Для пояснення семантики незрозумілих слів найчастіше вдаються до таких способів:демонстрація предмета чи малюнка;використання контексту;найпростіший словотворчий аналіз;тлумачення слів (коротке пояснення, використання словника тощо).Кожен спосіб може бути здійснений одним із кількох різних прийомів залежно від конкретного випадку.Пояснення значення слова шляхом демонстрації можна здійснити такими прийомами:а) показ натуральних предметів (дзиґа, бриль, канни, баклажан);б) показ чучел, макетів, муляжів (тетерук, стриж, шпак); *в) показ малюнків, діапозитивів, слайдів (акула, окунь, ясен, явір, рись, козуля). Пояснення значення слова шляхом використання контексту здійснюється за допомогою різних прийомів:а) самостійне пояснення значення слова учнями. Цим прийомом учитель користується тоді, коли прозорий контекст підказує учням значення слова. Так, слово чемно у реченні Чемно вітаюся: "Доброго ранку!" учні пояснюють як "ввічливо", "з повагою";б) конкретизація значення слова, поясненого учнями па основі контексту, не зовсім точно. Наприклад, у реченні Періщить дощ, як із відра діти пояснюють слово періщить як іде, ллє. Насправді ж, говорить учитель, періщить - сильно б'є, січе;в) введення невідомого слова в контекст. Щоб пояснити значення слова гудзик, учитель, зокрема, вводить його в речення. Пальто було застебнуте на всі ґудзики.Найпростіший словотворчий аналіз учні початкових класів здійснюють під керівництвом учителя, тому що навичками такого аналізу вони володіють недостатньо. Класовод запитує: "Від якого слова утворене пояснюване слово? Чому даний предмет назвали саме так?" Наприклад: очеретянка - пташка, яка живе в очереті, через це її так назвали. Аналогічно пояснюють діти і слова теплохід (той, що рухається за допомогою тепла), самоскид (автомобіль, який сам скидає вантаж), панелевоз (машина, яка возить панелі) та ін. Цей прийом пояснення досить ефективний. Він дає змогу не тільки пояснити значення незнайомого слова, а й показати різницю в значеннях однокореневих, зовні схожих слів-паронімів. Наприклад, дружний (згуртований) - дружний клас, дружна сім'я; дружній (приятельський, схвальний) - дружній погляд, дружня усмішка.Тлумачення слів - найпоширеніший у шкільній практиці спосіб пояснення значення слів. Користуючись цим способом, учитель вдається до ряду прийомів:а) розчленування загального поняття на часткові (тканини - це сукно, сатин, ситець, шовк; цитрусові - це апельсини, лимони, мандарини);б) підведення часткових понять під загальні (цемент, пісок, цегла - будівельні матеріали; муха, оса, гедзь - комахи);в) розгорнутий опис (колектив - це група людей, зв'язаних спільною працею, спільними інтересами; батьківщина - це країна, в якій живуть народжені в ній люди, що є її громадянами);г) добір слів-синонімів. До використання цього прийому слід поставитися дуже серйозно. Пояснення шляхом добору синонімів тільки тоді буде ефективним, коли діти добре знають значення слів. Так, слово рубіновий треба пояснити не словами-синонімами багряний чи пурпурний, а знайомим дітям словом червоний;д) добір антонімів (значення слова темрява стає зрозумілим дітям через зіставлення його із словом світло; слово смуток - через зіставлення із словом радість);е) пояснення шляхом перекладу з російської мови. В умовах білінгвізму, особливо на території північних і південно-східних говорів, де вплив російської мови досить великий, значення окремих слів можна пояснити з допомогою російських відповідників, а саме: шкарпетки - носки, окуляри - очки, ковзани - коньки;є) засування значення незнайомих слів за допомогою довідкових матеріалів (тлумачний словник, виноски в читанках).Пояснення значення одного й того самого слова можна здійснити різними способами і прийомами. Так, значення слова панчохи пояснюється або за допомогою демонстрації предмета чи малюнка, або підведенням часткових понять під загальні (панчохи - це частина одягу), або внаслідок перекладу (панчохи - чулки), чи розгорнутим описом (панчохи - це виріб машинного або ручного в'язання, що одягається на ноги за коліна).Класовод обирає той спосіб, який найбільше підходить до кожного випадку пояснення слова.Учні часто плутають пряме і переносне значення слова і тому роблять помилки, вживаючи слова з переносним значенням. Завдання класовода - навчити школярів:розрізняти пряме і переносне значення слів;уживати слова з переносним значенням у мовленні.Щоб упоратися з цими завданнями, вчитель має відвести вправам на спостереження за прямим і переносним значенням слів належне місце у загальній системі вправ з граматики.З терміном "пряме і переносне значення слова" учні познайомляться в 3 класі. У 1-2 класах вони спостерігають за вживанням у текстах слів з переносним значенням.Для організації спостереження школярів за вживанням слів із переносним значенням учитель може використовувати той лексичний матеріал, який є у вправах підручників з української мови і пов'язаний із вивченням частин мови (іменника, прикметника, дієслова), а також зустрічається в текстах читанок та дидактичних посібниках.Ознайомлення школярів із прямим і переносним значенням слова починається із спостереження над спеціально дібраними реченнями чи текстом, яке організовує вчитель.
