4) бути неуважним (Ну, гони биків, чого рота роззявив? -- Григорій Тютюнник);
5) посягати на що-небудь (На чуже добро ще змалку рота роззявляє. -- С. Голованівський);
6) рватися -- про взуття (Ось і чоботи в мене роти пороззявляли. -- Г. Квітка-Основ'яненко) [1, 124].
Так само, наприклад, багатозначним є фразеологізм вести перед:
1) верховодити (Гордій справді вмів перед вести, вмів отаманувати так, що всі його слухались. -- Б. Грінченко);
2) бути першим, передовим (Дільниця його групи стала вести перед у цеху. -- Ю. Яновський);
3) заспівувати (Справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю. Олександра вела перед. -- М. Коцю-бинський) [36, 56].
У багатозначному фразеологізмі може поєднуватися пряме значення з переносним. Фразеологізм ставати дибки, коли йдеться про тварин, виступає в прямому значенні «ставати на задні ноги» (Їдуть вершники... Під ними гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук. -- П.Колесник); коли ж мова, йде про предмети -- має вже певною мірою переносне значення «ставати вертикально» (На одній розбитій платформі, яка стала дибки, чудом затримався танк. -- О. Донченко); а коли йдеться про людей -- набуває цілком переносного значення «чинити опір, рішуче протестувати» (Завжди мене слухався Олекса, а тут дибки став. -- І.Муратов). Так само фразеологізм відводити очі має то пряме значення «переставати дивитися» (Копистка відвів очі від вікна, низько увігнув голову і замислився. -- Я. Гримайло), то переносне -- «відвертати чиюсь увагу» (Украде [Тимошко] бувало... та й підкине другому, щоб від себе очі відвести. -- Панас Мирний).
Багатозначність серед фразеологізмів, щоправда, трапляється рідко.
Частою серед фразеологізмів є синонімія. Наприклад, значення «ледарювати» мають фразеологізми байдики бити, баглаї бити, давати горобцям дулі, ханьки м'яти, клеїти дурня, ганяти вітер по вулицях, лежні справляти, тинятися з кутка в куток, і за холодну воду не братися. Значення «бувала людина» передають фразеологізми був на коні і під конем, пройшов Крим і Рим і мідні труби, перейшов крізь сито й решето, не з одного колодязя воду пив, тертий калач, стріляний горобець, бував у бувальцях [63, 43].
Як і звичайні слова-синоніми, синонімічні фразеологізми можуть відрізнятися один від одного своїм лексичним значенням. Наприклад, у синонімічному ряду фразеологізмів із значенням «бути несамостійним» фразеологізм танцювати під чиюсь дудку має ще відтінок «беззаперечно виконувати»; співати з чийогось голосу -- «сліпо повторювати», дивитися чиїмись очима -- «оцінювати факти з позицій іншої людини».
Більшість фразеологізмів позначають позитивні моменти людського життя, проте є й фразеологізми з вираженим негативізмом. Так, в українських говірках фразеологізми моделі “дурний (тупий) + як + дерев'яний предмет = дуже дурний” зафіксовано з 1864 р. і існують в усіх трьох групах говорів [58, 9-10]:
1) південно-західний - глупий як стовп, дурний як чіп, дурний як ціп, глупий як обіг, дурний як бовт, дурний як кіл плоті, глуп як стовп;
2) північний - дурний як цурпалок, дурний як стовп, дурний як чіп, дурний як поліно, дурний як колода, тупий яке товчак у стопі, дурний як довбня, дурний як ціп, тупий як кілок необтесаний, дурний як пранник, дурний як прач, дурний як баклуші, дурний як деко, дурний як деко на труні, дурний як дошка, дурний як дощечка, дурний як дрова, тупи як стіл, тупий як шпала;
3) південно-східний - дурний як ціп, дурний як пробка, дурне як керасінова пробка, дурний як гасова пробка, дурний як карасинова пробка.
Щодо людей “дивитися + як + свійська тварина + на будівлю (або її частину) = здивуватися”, то її в українських говорах зафіксовано з 1841 р.:
1) південно-західний - дивитися як віл на нові ворота, дивитися як баран на нові ворота;
2) північний - вилупив очі як козел на нові ворота, дивиться як корова на нові ворота;
3) південно-східний - вилупив очі як баран на нові ворота, дивиться як баран на золоті ворота [72, 51].
Модель “втікати + я + чорт + від християнський атрибутів = дуже швидко, перелякано втікати” в українському діалектному континуумі зафіксована з 1894 р. в усіх трьох наріччях:
1) південно-західному - тікає як чорт від свяченої води, тіка як чорт від ладану, тікає як дідько від хреста, тікає як чорт від хреста, щез як дідько від кропила;
2) північно - тіка як чорт від ладану;
3) південно-східному - утіка як чорт від ладану [73, 28].
Модель “голий (бідний) + як + тварина = дуже бідний” в україн-ському діалектному континуумі представлена з 1864 р. в усіх наріччях:
1) південно-західному - голий як собака, голий як бик, бідний як церковна миш;
2) північному - бідний як червона криса, голий як миш, голий як руда миш, голий як церковна миш;
3) південно-східному - голе як миша, голий як миші [1, 82].
Отже, здійснений аналіз фразеологічних моделей в українських говорах засвідчує те, що фразеологія не тільки підкреслює окремі риси характеру людини, але є одним з основних засобів створення гумористич-ного ефекту.
Фразеологізми можуть відрізнятися один від одного сполучуваністю. Фразеологізм на заячий скік із значенням «дуже мало» поєднується зі словами, що вказують на відстань або час, фразеологізм як шилом юшки вхопити з тим самим значенням переважно вживається зі словами, що означають почуття, а фразеологізм як кіт наплакав може вживатися для кількісної характеристики будь-чого.
Різну сферу вживання мають однакові чи майже однакові за значенням фразеологізми заснути вічним сном, віддати Богові душу і простягти ноги, врізати дуба; до останнього подиху і до гробової дошки; езопівська мова і наздогад буряків; датися взнаки і вилізти боком.
Нерідко синонімічні фразеологізми мають у своєму складі той самий компонент. Наприклад, із значенням «поставити кого-небудь у скрутне становище, переважити» вживаються фразеологізми з головним словом загнати: загнати в тісний кут, загнати у безвихідь, загнати на слизьке, загнати у сліпу вулицю, загнати в шуршу. Однакове значення «лукавити, лицемірити» мають фразеологізми виляти хвостом, крутити хвостом. Значення «розумний» передається фразеологізмами зі словом голова в різних формах: голова варить, мати голову на плечах, з головою, держати розум у голові [5, 12].
Серед фразеологізмів виділяються також пари з антонімічним значенням: вбити собі в голову -- викинути з голови, не в тім'я битий -- не має лою в голові, макітра розуму -- пустий лоб, хоч греблю гати -- як кіт наплакав, серце заговорило -- серце спить, набитий гаманець -- вітер у кишенях свистить. Протиставлення може відбуватися також через заперечення: велике цабе -- невелике цабе, птиця високого польоту -- птиця невисокого польоту, з легким серцем -- з нелегким серцем, стояти на правильній дорозі -- стояти на неправильній дорозі, схиляти голову -- не схиляти голови; через антонімічні компоненти: натягати віжки -- попус-кати віжки, зажити доброї слави - зажити поганої слави, з іншого тіста - з одного тіста, цей світ - той світ, плисти за течією - плисти проти течії [68, 272].
Відповідно до кількості складових частин (враховуючи не тільки повнозначні, а й службові слова) розрізняють фразеологізми: двокомпо-нентні (тертий калач, співати дифірамби, без ліку, на славу), трикомпонентні (сім чудес світу, ніде голці впасти, сам собі пан, світ за очі, не про нас, як без рук), чотирикомпонентні (чужими руками жар загрібати, п'яте колесо до воза, буря в склянці води, ні сном ні духом, хоч трава не рости), п'ятикомпонентні (наговорити сім мішків гречаної вовни, переливати з пустого в порожнє, не бачити як своїх вух) тощо.
Фразеологізми звичайно мають незмінний, застиглий набір компонентів. Проте деякі фразеологізми можуть вживатися в усіченому, скороченому вигляді: ні в зуб ногою -- ні в зуб (З людиною буває часто так, що, добре знаючи минулого події, вона сучасності ні в зуб не розуміє. -- М. Рильський); думка майнула в голові -- думка майнула (Майнула думка повернути просто степом до Карасу. -- І.Ле); як той реп'ях до штанів (до кожуха) -- як реп'ях (Знаєш, Альберте, не липни до мене, як реп'ях. -- П.Автомонов); загнати в тісний кут -- загнати в кут, заспівати іншої пісні -- заспівати іншої; дерти носа вгору -- дерти носа; покласти на обидві лопатки -- покласти на лопатки; намазати п'яти салом -- намазати п'яти; танути як віск на сонці -- танути як віск; різати правду в очі -- різати правду [85, 13].
Іноді можлива синонімічна взаємозаміна компонентів у тому самому фразеологізмі: викинути (витрусити) з голови (з пам'яті, з думки), губитися (плутатися, метатися) в догадках (в здогадках, в здогадах, в гадках), наговорити (набалакати, намолоти, наплести) сім мішків (сім кіп, три мішки) гречаної вовни, дати імпульс (поштовх), твердий (міцний) горішок, зігнути (скрутити) в баранячий ріг, серце (душа) не на місці, на один кшталт (лад, манір, копил, аршин), мамин (матусин) синок (мазунчик), поставити питання руба (ребром).
В усному мовленні стилістично нейтральні компоненти фразео-логізмів можуть замінюватися експресивно-емоційними: витріщити (вивалити, вирячити, вилупити) очі (баньки, бульки), розкрити (роззявити) рота (пащу, пащеку, пельку, вершу, хавку), голова (казанок, баняк, черепок) варить. При заміні, буває, використовується назва частини замість цілого (метонімічна заміна): головою (лобом) мур пробивати, від голови до ніг (до п'ят), у поті лиця (чола), аж хата дрижить (стіни дрижать). Одне замість одного можуть підставлятися слова, що позначають суміжні предмети чи явища або належать до того самого семантичного поля: своя голова на плечах (на в'язах), відчувати плече (лікоть), аж за боки (за живіт) хапатися, показувати свої зуби (роги, пазурі), скинути шапку (капелюх, бриль), діставати зорі (місяць), ні Богові свічка, ні чортові кочерга (коцюба, рогач, шпичка, огарок).
Часом змінні компоненти фразеологізмів:
а) мають лише різне граматичне оформлення: у глибині (у глибинах) серця, нишпорити очима (оком), тішити око (очі), тугий на вухо (на вуха), пробувати на зуб (на зуби), не до сміху (сміхів), проковтнути язика (язик), дерти носа (ніс), аж небу (небові) жарко буде, з перших кроків (з першого кроку), тримати в кулаку (в кулаці), в сто разів (раз);
б) різняться між собою тільки префіксами: слати (посилати, засилати, присилати) сватів, материне молоко на губах не обсохло (не висохло), спіймати (піймати, впіймати) облизня, нагріти (зігріти) собі місце, затаїти (притаїти) дух, на сміх (посміх);
в) різняться між собою лише суфіксами: лиха година (годинонька), сушити серце (серденько), гладити по голівці (по голові), ковтати слину (слинку), виривати з коренем (з корінням), стати кілком (колом) у горлі;
г) при однаковому лексичному складі мають різну синтаксичну будову: як вода змила -- як водою змило, гадки не мати -- в гадці не мати, доходити розуму -- доходити до розуму, забігати в думках -- забігати думкою, по свіжих слідах -- свіжими слідами [4, 38].
Головні компоненти іменникових, прикметникових та дієслівних фразеологізмів, пов'язуючись з іншими словами в реченні, набувають, як правило, різних граматичних форм: Нам головне -- до моря добратися. А там на корабель юнгами влаштуємось, куди хоч попливемо, справжніми морськими вовками станемо (Ю. Збанацький). Дала мені мама доброї прочуханки й заборонила зовсім виходити з двору (І. Нечуй-Левицький).
Серед різного виду фразеологізмів найбільш сталі фразеологічні зрощення, а фразеологічні єдності і сполучення виявляють меншу стій-кість. Хоча словесна оболонка деяких фразеологізмів може змінюватися -- їхнє загальне лексичне значення залишається незмінним і так само цілісним.
1.2 Основні підходи до класифікації фразеологізмів
У дослідженнях стилістичного аспекту фразеологічного складу української мови прийнято вживати терміни: „стійка сполука", „фразео-логічна словосполука", „стійка сполука слів", „фразеологічний зворот", „фразеологізм", „френологічна одиниця" [3] та ін., які міцно увійшли і поширились в українській науковій літературі з питань фразеології. У літературі більш широкого, популярного вжитку нерідко виступають терміни іншого плану: „ідіома", „приказка", „прислів'я", „афоризм", „крилатий вислів", що характеризують не стільки структурний, скільки семантико-виразний, художній план функціонування цих одиниць у мові. (Артемов В.А., Багмут А.Й., Івченко А.О.).
Фразеологізми з погляду співвідношення між значенням окремих їхніх компонентів і їхнім цілісним значенням поділяють на три групи: фра-зеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення -- одиниці, у яких цілісне значення ніяк не вмотивоване; воно не випливає із значення їхніх компонентів: теревені правити -- говорити нісенітниці, байдики бити -- ледарювати, глек розбити -- посваритися, собаку з'їсти -- мати досвід, піймати облизня -- зазнати невдачі, викинути коника -- зробити щось несподіване, підбивати клинці -- залицятися, ні в сих ні в тих -- незручно [13, 54].
Фразеологічні єдності -- одиниці, у яких цілісне значення вмоти-воване переносним значенням їхніх компонентів: тримати камінь за пазухою -- приховувати злобу, грати першу скрипку -- бути головним, вивести на чисту воду -- викрити непорядність, загрібати жар чужими руками -- використовувати когось, давати волю ногам -- тікати, море по коліна -- нічого не страшно, все дозволено, прикусити язика -- замовк-нути, пропускати повз вуха -- не звертати уваги, хоч до рани прикладай -- лагідний.
Фразеологічні сполучення - одиниці, у яких цілісне значення вмотивоване прямим значенням їхніх компонентів: взяти слово, зачепити гордість, покласти край, берегти як зіницю ока, подавати надію, страх бере, ласкаво просимо, узяти верх, терпцю немає, звести очі, як піску морського. Проте чіткої межі між цими групами немає. Важко визначити, до якого розряду віднести, скажімо, фразеологізм кирпу гнути (зазнаватися) -- до зрощень чи до єдностей; тернистий шлях -- до єдностей чи до сполучень.
Фразеологізми за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, що вони позначають -- предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції -- і якими членами речення виступають), бувають:
іменникові -- називають предмет чи явище: козацьке сонце, рятівна соломинка, наріжний камінь, сім чудес світу, лебедина пісня, біла ворона, синя панчоха, ласий шматок, каїнова печать, скрегіт зубовний, содом і гоморра, казка про білого бичка; у реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами складених присудків тощо: Люди, зрадівши, що минула лиха година, слалися спати (Панас Мирний). Смертний час свій я на полі битви стріну (Н. Рибак);
прикметникові -- називають ознаки: не в тім'я битий, кров з молоком, не остання спиця в колесі, не з полохливого десятка, нечистий на руку, у ступі не влучиш, білими нитками шитий, одним миром мазані, купи не держиться, собака на сіні, під мухою, хоч викрути; у реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: А там -- козак не в тім'я битий: щось та прирозуміє! (М. Пригара). Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться (М. Коцюбинський); мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа, дибки ставати, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду в ступі, доливати оливи до вогню; у реченні звичайно виступають у ролі присудків: От коли б тільки мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Панас Мирний); або в ролі обставин (у формі дієприслівника): Все віддай на вжиток люду, що, ллючи кривавий піт, не жалів для тебе труду, згодував тебе на світ (П. Грабовський);
прислівникові -- характеризують дію, стан чи ознаку: з відкритим серцем, як на долоні, не чуючи землі під ногами, без керма і без вітрил, на живу нитку, кров холоне в жилах, ні в зуб ногою, хоч плач; у реченні виступають у ролі різних обставин: З важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громад-ської волі (І.Франко). Докія прокидається до перших півнів (М. Стельмах);
вигукові -- вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от тобі й раз, туди до лиха, тим-то й ба, ні пуху ні пера, хай йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у тексті використовуються нарівні із звичайними вигуками: Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах). Ой, як приємно вернути з трудної, утомливої дороги та в теплу домівку... Хай їй абищо (П. Дорошко) [7, 2-3].
Фразеологізми в реченні сприймаються як один член речення. Наприклад, у реченні Мельхиседек сердито глянув на свою жінку; вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (І.Нечуй-Левицький) -- фразеологізм сім мішків гречаної вовни виступає в ролі додатка (дурниць), а фразеологізм прикусила язика -- у ролі присудка (замовкла).
Однак не всі фразеологізми можна однозначно співвіднести з певними частинами мови. Це передусім стосується тих фразеологізмів, які мають форму предикативних словосполучень, тобто в складі яких є підмет і присудок: Люблю я таких людей, завзятих і проклятих, щоб душа в них була не з лопуцька, щоб оглядали життя з високої конструкції (Ю.Янов-ський). А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й курка лапою загребе (М. Стельмах). Такі фразеологізми, маючи неподільне, цілісне лексичне значення, граматично співвідносяться з реченням.
Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразеологізмів, то серед них виділяють три групи:
фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням): зарубати на носі, стерти на табаку, замакітрити голову, мати олію в голові, виляти хвостом, пошити в дурні, похнюпити носа, тримати ніс за вітром, гопки скакати, накивати п'ятами, кури заклюють, потурати серцю, душа радіє;
фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням): наріжний камінь, зімкнути лави, усіма фіброми душі, перейдений етап, ставити з ніг на голову, називати речі їхніми іменами, два боки однієї медалі, за велінням серця, спочивати на лаврах, езопівська мова, ахіллесова п'ята, танталові муки;
стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна мова, залишити слід, розправити крила, милувати око, тішити себе надією, спинитися на півдорозі, пробувати сили, зламати слово, думка визріла, сумнів бере, перша ластівка, майстер своєї справи, довести ділом, рано чи пізно, в одну мить, на весь голос [24, 41].
Стилістичне забарвлення фразеологізмів великою мірою залежить від характеру їхніх компонентів. Наприклад, фразеологізми сидіти на троні, доходити висновку завдяки словам трон, висновок мають явно книжне забарвлення; фразеологізми сидіти в печінках, доходити до тями завдяки словам печінка, тяма належать до розмовно-просторічних.
