Створення рівних можливостей у сфері освіти для молоді з особливими потребами є основним напрямом їх професійної реалізації, правової захищеності і життєвого самовизначення (І. Іванова).
Всебічний аналіз наукових праць та власний педагогічний досвід роботи дозволяє констатувати, що в умовах вищого навчального закладу в молодої людини з фізичними обмеженнями з'являється можливість реалізувати свої здібності, набути соціального досвіду, більше зрозуміти себе, розібратися в своїх почуттях, взаємостосунках з іншими людьми, суспільством. У неї з'являється нове коло інтересів, різноманітної діяльності: навчання, спілкування, самовиховання, що повинно стати соціально-педагогічною базою для ціннісних орієнтацій студента, що й зумовлює появу інтересу до питань моралі, духовності, мистецтва, релігії.
Основне завдання виховання цієї категорії молодих людей полягає у всебічному розвитку особистості на основі мобілізації компенсаторних можливостей, повного подолання наслідків фізичного дефекту для інтелектуального, духовного та морального розвитку; формування цінностей загальнолюдської моралі і навичок культурної поведінки в колективі.
Специфіка змісту виховної діяльності з формування духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями полягає у сприйнятті педагогом студентів з обмеженими фізичними можливостями як партнерів у взаємодії; гармонізації та гуманізації стосунків молодої людини з особливими потребами і суспільства через педагогізацію середовища вищого навчального закладу; перевазі емоційного аспекту над інформаційним (для ефективного виховного впливу необхідне звернення до почуттів студента, його переживань, а точніше - до розуму через емоції).
Вирішення проблеми соціальної інтеграції та адаптації студентів з особливими потребами вимагала розробки й наукового обґрунтування структурно-функціональної моделі виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями.
У другому розділі “Виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями в умовах вищої школи” розкриті особливості виховання духовно-моральних цінностей у студентів з особливими потребами в сучасних умовах, змістовна сутність моделі Центру духовно-інтелектуального розвитку, а також зміст, форми, методи та педагогічні умови виховання цих цінностей; перевірена ефективність запропонованої структурно-функціональної моделі виховання.
Дослідно-експериментальна робота з виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями передбачала такі цілеспрямовані, взаємозалежні та взаємообумовлені етапи: констатувальний, формувальний та узагальнений. Експеримент здійснювався в період навчання студентів з I по IV курси.
З метою визначення рівня сформованості духовно-моральних цінностей у студентів з особливими потребами була використана комплексна діагностична методика (анкетування, самооцінка “Мій духовний світ”, “Незакінчені пропозиції”, тестування “Ціннісні орієнтації” (М. Рокича), інтенсивне інтерв'ю, бесіда, експертна оцінка, самооцінка). У результаті було виявлено вихідний рівень сформованості духовно-моральних цінностей, характер їх відображення у свідомості, діяльності та поведінці студентів з обмеженими фізичними можливостями, їх ціннісні орієнтації, пріоритетні потреби, інтереси, ступінь впливу різних факторів на формування духовно-моральних цінностей.
На основі проаналізованого матеріалу визначено: студенти з фізичними вадами мають занижену самооцінку, неспроможність адаптуватися до складних життєвих обставин, що викликає у них негативні почуття та емоції (розпач, страх, закомплексованість); песимістичне ставлення до свого майбутнього, високий рівень тривожності, невпевненості у собі, що проявляється у відчуженні від оточуючих людей, суспільства, або навпаки - в агресії; такі якості, як мораль, відданість, відвертість, авторитет у суспільстві, доброта, гуманність, чуйність, обов'язок, совість, на їхній погляд, малозначущі у реальному житті. Вони не вірять в ідеал, мало цікавляться громадським життям країни, соціально пасивні; їм не вистачає цілеспрямованості, упевненості в собі, сміливості, сили волі, взаєморозуміння. Разом з тим, студенти мають потребу в отриманні освіти та працевлаштуванні, у реалізації бажань у сфері розваг та спорту, у створенні сім'ї тощо.
Дослідницький пошук дозволив визначити основні критерії та показники сформованості духовно-моральних цінностей у студентів з особливими потребами: духовно-інтелектуальний - знання з проблеми духовності та моралі; емоційно-ціннісний - особистісні ціннісні орієнтації, ставлення до суспільної моралі, вимогливість до себе, спрямованість інтересів, сформованість емпатії, співчуття, гуманності, обов'язку, відповідальності; результативно-діяльнісний - ставлення до себе, оточуючих людей та навколишнього середовища, життєва позиція, потреба в духовній практиці, здатність до рефлексії, адекватна самооцінка.
Організація роботи з виховання духовно-моральних цінностей вимагала чіткого уявлення про рівні їхньої сформованості у студентів з обмеженими фізичними можливостями. Було встановлено три рівні: низький, середній, високий.
Низький рівень: пасивність, відсутність мети в житті, високий рівень тривожності, відсутність поваги до особистості іншого, спрямованість інтересів на себе, егоїзм, низька (або завищена) самооцінка, конфліктність, низький рівень сформованості емпатії, співчуття, доброти, гуманності, обов'язку, відповідальності, особисті цінності не співпадають з нормами суспільної моралі; байдужість до почуттів інших. У поведінці відзначається невпевненість в собі, що проявляється у відчуженні від оточуючих людей або навпаки - в агресивному ставленні до них.
Середній рівень: недостатньо повні знання студентів з фізичними обмеженнями про духовність та мораль, прагнення принести користь - ситуативне, середня активність, слабка потреба в моральній діяльності, усвідомлення потреби поважного ставлення до навколишнього середовища, дещо завищена або занижена самооцінка, “флюгерність” у стосунках з оточуючими людьми. Студент визнає значення духовно-моральних цінностей для кожної людини й суспільства, і одночасно суспільні цінності ще не стали для нього особистісними.
Високий рівень: повні, глибоко усвідомлені й всебічні знання про духовно-моральні цінності, уміння стримувати себе, чуйність, почуття боргу, вміння відповідати за свої вчинки, вимогливість до себе і до інших людей, поважне ставлення до оточуючих, активна життєва позиція, низький рівень тривожності, адекватна самооцінка, високі організаторські уміння, почуття шляхетності. Духовно-моральні цінності ввійшли у внутрішню сферу відповідальності. Духовно-моральні знання мають співпадати з особистісними ціннісними орієнтаціями, знаходитись у гармонії із ставленням студента до оточуючого світу, людей, себе, знаходити своє відображення у духовно-моральних мотивах поведінки.
Якісний та кількісний аналіз результатів вивчення сформованості духовно-моральних цінностей у студентів з фізичними обмеженнями на констатувальному етапі дослідження засвідчили, що майже 93% студентів знаходилися на середньому і низькому рівнях. Це підтвердило необхідність здійснення спеціально організованої виховної роботи з формування духовно-моральних цінностей у досліджуваної категорії студентів.
Як підтверджують результати проведеного експериментального дослідження, розв'язання завдань виховання може бути ефективним в умовах Центру духовно-інтелектуального розвитку молоді з обмеженими фізичними можливостями. Змістовна сутність діяльності Центру полягає у забезпеченні соціального захисту студентів, їхнього духовно-інтелектуального розвитку, психолого-фізичної реабілітації, а також подолання комплексу особистої “меншовартості” в досягненні життєвих цілей та соціальній самореалізації. Центр надає їм можливість зміцнити віру у власні творчі потенції, загартувати їх у морально-вольовому відношенні, навернути до високих духовних цінностей. Діяльність Центру охоплює такі напрямки: навчання; психолого-фізична та духовна реабілітація; трудова адаптація громадян з обмеженими фізичними можливостями.
Доведено, що існування такого Центру сприяє ефективності виховання духовно-моральних цінностей у студентів з особливими потребами. Вивчення та аналіз теоретичних положень, результати констатувального експерименту, власні педагогічні пошуки дали можливість теоретично обґрунтувати та розробити структурно-функціональну модель виховання духовно-моральних цінностей у Центрі духовно-інтелектуального розвитку молоді з обмеженими фізичними можливостями на базі вищого навчального закладу (рис. 1) та визначити педагогічні умови для підвищення ефективності цього процесу.
Рис. 1. Структурно-функціональна модель виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями.
Цілі. Наближення студента до духовно-морального ідеалу через самовиховання та саморозвиток; покращення та вдосконалення ставлення студентів з особливими потребами до самих себе та навколишнього світу; прагнення брати посильну активну участь у житті студентського колективу, суспільства.
Функції: інтегративно-регулююча; функція розвитку; функція захисту; коригувальна функція; компенсаційна функція.
Принципи. Принцип визнання людини найвищою цінністю; пріоритету духовно-моральних цінностей; віри в людину, можливість її духовного оновлення, морального піднесення; опори у вихованні на внутрішній світ молодої людини з особливими потребами, спонукання до самовдосконалення; сприйняття студента з фізичними обмеженнями як даність.
Зміст. Пізнавальна діяльність студентів; дозвіллєва (розважальна) діяльність; творча діяльність; морально-естетична діяльність.
Завдання. Підняти віру в сенс людського життя; сформувати орієнтацію на загальнолюдські духовно-моральні цінності та цінності української національної культури; прищеплювати їм гуманістичні принципи світосприймання і дотримуватись особистісно-орієнтованого підходу у вихованні; виховувати духовно-моральні цінності та сприяти їхній інтеграції у свідомості й поведінці студентів; створити умови для морального самовиявлення; забезпечити педагогічну та психологічну підтримку в процесі духовно-морального виховання.
Учасники виховного процесу: викладачі, куратор студентської групи, студенти з обмеженими фізичними можливостями, громадські організації.
Методи: лекції, диспути, бесіди, вправи-ігри, арттерапія та ін.
Форми виховної роботи: творчі студії, музичні вечори, читацькі конференції; тематичні кураторські години і екскурсії, дискусійні клуби, вечори питань і відповідей, семінари і конференції, комплексні акції тощо.
Розроблена модель процесу виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями в умовах Центру базується на системному, аксіологічному, культурологічному, особистісно-орієнтованому підходах.
З'ясовано, що процес виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями в умовах Центру духовно-інтелектуального розвитку поєднував такі компоненти: робота з викладачами і кураторами, спрямована на визначення змісту системи духовно-моральних цінностей даної категорії студентів, цілей, завдань, форм і методів виховної роботи, а також психологічних особливостей студентів; інформаційно-просвітницька та благодійна робота з громадськими організаціями інвалідів, спрямована на розширення знань молодих людей щодо їхніх прав, можливостей реалізувати себе в суспільному житті, займати активну громадянську позицію, створення інвалідного громадського руху, об'єднання навколо себе спільнодумців, проведення благодійних заходів, участь у міжнародних конференціях та виставках, розважальних та спортивних заходах; організація та проведення виховної роботи зі студентами з обмеженими фізичними можливостями з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей, характеру хвороби або вади, рівня сформованості духовно-моральних цінностей із включенням у сумісні види діяльності зі студентами, що нормально розвиваються.
Розроблена нами структурно-функціональна модель передбачала такі форми й методи роботи з викладачами та кураторами вищих навчальних закладів, як: ознайомлення із методичними рекомендаціями “Організація та проведення виховної роботи з формування духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями”, методичні семінари, круглі столи, практичні завдання (підбір вправ, методик діагностування, схем спостереження за студентами з метою складання індивідуальних програм їх духовно-морального розвитку тощо), спрямовані на розширення теоретичних знань і методичну підготовку викладачів до виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями.
Робота з громадськими організаціями передбачала проведення комплексу виховних заходів: конференцій і семінарів “Молодь з обмеженими можливостями в сучасному суспільстві - права та реальність”, “Розуміння інвалідності”, “Безбар'єрне середовище”; комплексних акцій “Поруч з тобою людина з особливими потребами” (благодійна акція, що включала юридичне консультування, масові заходи), “Тиждень доброти” (до Дня інваліда), “З любов'ю та турботою”; інформаційну роботу “Правовий захист інвалідів”, “Інваліду про нього і для нього”, виставки творчих робіт людей з особливими потребами “Мої мрії” (виставка картин) тощо. Такі форми роботи передбачали включення самих студентів з особливими потребами у цю діяльність на рівні зі звичайними, що дозволило змінити ставлення звичайних молодих людей до інвалідів та сприяло взаєморозумінню та взаємопідтримці.
Центральне місце в розробленій моделі виховної роботи посідає організація роботи зі студентами з обмеженими фізичними можливостями з урахуванням характеру хвороби або вади.
Формувальний педагогічний експеримент було умовно поділено на три етапи. Перший етап - мотиваційний, характерний для взаємодії викладача зі студентами з обмеженими фізичними можливостями першого курсу. У цей час робота була спрямована, головним чином, на стимулювання студентів до пізнання моральних норм і особистісного ставлення до духовно-моральних цінностей. Другий етап - ціннісно-орієнтований, характерний для студентів другого і третього курсів і спрямований на вироблення ними особистісного ставлення до норм духовності і моральності, застосування духовно-моральних цінностей у життєвих ситуаціях. Третій етап - ціннісно-діяльнісний (четвертий курс): духовно-моральні цінності стають регулятором поведінки студентів з обмеженими фізичними можливостями, їхнім особистісним смислом. Залежно від етапів обирались методи і форми виховання духовно-моральних цінностей.
У науковому дослідженні ми виходили з того, що духовно-моральне виховання студентів з фізичними обмеженнями значно активізується, коли вони, усвідомлюючи його роль у становленні своєї особистості, зацікавлені як процесом, так і результатом власного удосконалення. Головна увага зосереджувалася на формуванні переконання в необхідності самовдосконалення, самовиховання, духовного розвитку, формуванні ціннісних ідеалів, вольових якостей тощо та засвоєнні знань про духовно-моральні цінності.
Запропонована нами модель була спрямована на виховання у студентів з обмеженими фізичними можливостями таких якостей: ціннісного ставлення та життєвої позиції до себе (почуття людської гідності, відповідальності, духовного удосконалення як шляху до внутрішньої гармонії, здоров'я; прагнення до фізичного, психологічного та духовно-морального способу життя); ціннісного ставлення та життєвої позиції до інших людей (толерантності як сприйняття та розуміння особливостей та відмінностей оточуючих людей; доброти і чуйності, гуманності та милосердя, взаємопорозуміння, чесності і взаємоповаги, що є основою гарних стосунків між людьми, пізнання людиною внутрішнього світу інших людей, здатність до співчуття); ціннісного ставлення та життєвої позиції до навколишнього світу, суспільства: патріотизму як морально-соціального почуття, до складу якого входять любов та гордість за Батьківщину, поважного ставлення до її минулого і сучасного; активної громадської позиції, що зумовлює життєдіяльність людей з обмеженими фізичними можливостями як рівноправних, гідних громадян суспільства.
Встановлено, що відомі педагогічні засоби щодо виховання особистості є ефективними і для виховання студентів з особливими потребами. Однак інноваційність полягає у комбінаторності їхнього використання, тобто коли вони більше всього відповідають характеру хвороби або вади студента, а ефективність виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями збільшувалася, коли вони включалися в ті чи інші види діяльності на рівні зі звичайними студентами, що сприяло подоланню психологічних ускладнень у процесі комунікації, створенню атмосфери взаємопідтримки, взаємодопомоги, взаєморозуміння; зміцненню віри молоді з обмеженими можливостями у досягнення ними успіху за різних життєвих обставин.
Запропонована нами модель виховної роботи передбачала як традиційні форми навчально-виховної роботи, наповнені ціннісним та духовно-моральним змістом, так і специфічні: проблемні лекції (“Кожна людина - найвища цінність”, “Я - унікальна людина”, “Життя - найвища цінність” та ін.), вправи-ігри (“Поговоримо відверто”, “Моя життєва позиція”, “Я та мій внутрішній світ”, “Аукціон цінностей”), диспути (“Яку людину можна вважати духовною?”, “Совість - твій моральний дороговказ”, “Бій байдужості!” та ін.), дискусії, бесіди (“Міжособистісні взаємини”, “Мої права і обов'язки”, “Чим багата людина: грошима чи душею”), вечори питань і відповідей (“П'ять хвилин з… (одним віршем, музичним твором, з однією картиною”, “Сократівська бесіда”, “Філософський стіл”, “Розмова при свічках”), бесіди зі священиками та теологами різних конфесій, тренінги, робота дискусійних клубів за інтересами, творчих об'єднань, етюду “Моє серце і душа - моє багатство”, модифікованого “Я - повідомлення”.
Серед найбільш ефективних нетрадиційних методів корекційної роботи зі студентами з обмеженими фізичними можливостями в умовах Центру ми виділили такі види арттерапії: логотерапія, яку використовували на індивідуальному рівні; музикотерапія - на мікрогруповому; бібліотерапія - на груповому, основною метою яких була гармонізація розвитку особистості шляхом стимулювання здібностей до самовираження і самопізнання.
Педагогічна взаємодія цих форм виховної роботи сприяла формуванню духовно-моральних цінностей, опануванню ними, подоланню страху перед труднощами, невпевненості у власних силах, нерішучості, підвищенню самооцінки; спонукала до рефлексії, самовиховання, формування у студентської молоді з обмеженими фізичними можливостями належного критичного ставлення до навколишньої дійсності; знімали напругу, тривогу, страх перед спілкуванням з однолітками, які нормально розвиваються.
