Висновки до розділу
Із всього вище поданого матеріалу можна зробити висновок, що диференціація є одною із найважливіших складових процесу навчання. Диференційоване навчання допомагає легше оволодіти знаннями учням та є важливим у роботу вчителя. Диференціація навчання досягається шляхом забезпечення кожного учня навантаженням, відповідно з його індивідуальними можливостями, що практикується різними способами: диференційовані домашні завдання, необов'язкові завдання, додаткові індивідуальні завдання. Навчальний процес повинен не просто пристосовуватись, підбудовуватись під власний рівень знань і умінь учнів, змінюючи зміст і методи, а орієнтуватись на досягнення максимально важливих результатів кожним учнем і, що не менш важливе, на розвиток мислення, пізнавальних можливостей, інтересів. Отже, організація індивідуального підходу до навчання є одним із складних питань, в якому пов'язані теоретичні, частіше не до кінця розв'язані питання, і практичні вимоги їх реалізації на конкретному предметі, в конкретних класах. Використання диференціації навчання вносить значні зміни в навчальний процес, які проявляються не стільки в методичних прийомах, які застосовує вчитель, скільки в зміні стилю взаємодії з учнями. В умовах технології диференціації учень - це, перш за все, партнер, який має право на прийняття рішень (на вибір змісту своєї освіти, рівня його засвоєння і т.п.). Головна ж задача і обов'язок учителя - допомогти дитині прийняти і виконати прийняте їм рішення; допомогти зробити правильний вибір, підібрати потрібну літературу. Не потрібно забувати, що кожен учень - це індивідуальність, із своїм темпераментом, звичками, нахилами, здібностями. Якщо вчитель буде враховувати всі особливості індивідуального підходу та забезпечувати його на уроках, то ефективність засвоєння знань та продуктивність праці буде значно вищою.
2. Дослідження диференціації на сучасному етапі в середній школі
2.1 Дослідження диференціації навчання на сучасному етапі в середній школі
Методика № 1:
"Застосування диференційованого навчання вчителями іноземної мови"
Методика спрямована на те, щоб показати, на якому реальному рівні знаходиться розвиток, або ж застосування диференційованого підходу в середній школі.
Інструкція досліджуваному: перед Вами тест із 15-ма питаннями. Дайте на них відповіді і напишіть їх на окремому аркуші паперу.
1. Прізвище,ім'я, по-батькові.
2. Ваше місце роботи.
3. В яких класах Ви викладаєте іноземну мову?
4. Які діти навчаються в класі( забезпечених батьків, середній клас, із малозабезпечених сімей)( на прикладі одного класу середньої школи)?
5. Чи знаєте Ви характер та індивідуальні особливості кожного учня?
6. Допомагає Вам це в роботі?
7. Чи знаєте Ви що таке фронтальна, групова, індивідуальна робота в класі, якщо так, то чи використовуєте її?
8. Чи знаєте що таке диференційований підхід до навчання?
9. Що таке індивідуальний підхід?
10. Як Ви використовуєте диференційований підхід для обдарованих дітей,
11. --- для відстаючих у навчанні,
12. --- для інтелектуально сильних дітей?
13. Чи організовуєте Ви навчання учнів з урахуванням їх інтересів та захоплень?
14. Дайте загальну оцінку здійснення диференційованого підходу в школі.
Результати експериментального дослідження згруповані у додатку А.
Методика № 2
"Диференціація школярів з допомогою анкетування"
Дана методика допоможе вчителю диференціювати школярів за нахилами, визначити проблемні місця у вивченні німецької мови, тобто вчитель за результатами дослідження зможе побачити, на що потрібно звернути увагу при роботі з певним школярем ( граматика, лексика, фонетика). Анкетування також зможе показати, яке загальне відношення учня до німецької мови і в подальшому використати ці результати у навчанні.
Інструкція досліджуваному: перед вами анкета, яка містить 17 питань. Вам потрібно уважно прочитати їх та відповісти на окремому аркуші паперу.
Анкета,пропонована для проведення у 7-му класі для диференціації школярів.
1. Якби у тебе був би вибір, яку б школу ти відвідував охочіше?
a) образотворчого мистецтва;
b) музикальну;
c) трудового виховання;
d) фізичного виховання;
e) гуманітарну;
2. В школі тобі найбільш подобається:
a) навчатися,уроки;
b) спілкуватися з ровесниками;
c) спілкування з учителем;
d) клас;
e) їдальня;
f) спортзал;
3. Більше за все ти любиш уроки:
a) фізкультури;
b) образотворче мистецтва;
c) народознавства;
d) музики;
e) трудового навчання;
f) іноземної мови;
4. Краще ти сприймаєш матеріал:
a) який написаний на дошці;
b) представлений у таблицях або схемах;
c) який пояснює вчитель;
d) аудіювання;
e) матеріал,поданий для самостійного опрацювання;
f) матеріал,засвоєння якого передбачає рольові або ж рухові ігри;
5. Чи часто тобі потрібна додаткова допомога при підготовці домашнього завдання:
a) завжди;
b) інколи;
c) лише коли я зовсім не розумію матеріал;
6. Що про твій рівень знань говорить твій вчитель батькам:
a) високий,називає обдарованим;
b) достатній,адекватно сприймаю та розумію матеріал;
c) просить батьків позайматися зі мною додатково;
7. Ти сприймаєш німецьку мову як один з головних предметів чи другорядних:
a) головний;
b) один із головних;
c) один із другорядних;
d) другорядний;
8. Виконання домашнього завдання із німецької мови ти починаєш з:
a) Із найлегших вправ;
b) Із найважчих;
c) Із творчих та найцікавіших для тебе вправ;
9. Цікавими вправами для тебе є:
a) творчі завдання;
b) завдання підвищеної складності;
c) ті,які я дуже добре розумію і які не потребують додаткової витрати часу;
d) виконання домашнього завдання з німецької мови потребує завжди допомоги з боку батьків або вчителів;
10. Труднощі у мене виникають при виконанні:
a) граматичних вправ;
b) фонетичних вправ;
c) лексичних вправ;
d) творчих завдань;
11. Особливу увагу я звертаю на:
a) правильність граматики;
b) лексичний запас мови;
c) правильну вимову;
12. У граматичному матеріалі я погано розумію:
a) часові форми (Prasens,Imperfekt,Perfekt,Plusquamperfekt,Futurum);
b) модальні дієслова;
c) відмінювання артиклів,прийменників,дієслів та управління дієслів;
d) у структурній постановці речення (підрядне,сурядне,мети…)
e) всі вище названі пункти;
13. При перекладі найбільші труднощі у мене виникають при:
a) пошуку незнайомих слів у словнику;
b) логічному поєднанні елементів речення;
c) розумінні перекладеного;
d) у всіх вище названих пунктах;
14. Коли мені потрібно відтворити почуте,я:
a) без проблем можу це зробити;
b) мені потрібно занотувати,а потім розповісти,але з допомогою нотаток;
c) нотуєш,декілька разів перечитуєш,промовляєш про себе і потім відтворюєш почуте;
d) дуже довго читаєш нотатки,запитуєш декілька разів у вчителів та однокласників незрозумілі моменти;
e) пишеш повний переказ тексту;
f) тобі важко сконцентруватися і ти багато чого не можеш зрозуміти у почутому,тому це завдання дається дуже складно;
15. При виконанні творчого завдання ти:
a) воно дається тобі легко,ти відносишся до нього з відповідальністю та інтересом;
b) тобі потрібен тривалий час для його виконання, так як ти використовуєш багато додаткового матеріалу і намагаєшся якнайцікавіше та найоригінальніше викласти матеріал;
c) не дуже полюбляєш це робити але виконуєш на достатньому рівні;
d) виникають проблеми, так ніяк не можеш логічно пов'язати матеріал та правильно викласти думку;
e) краще зробиш вправи з підручника,адже там є пояснення і схожі вправи,а можливо і відповіді;
16. Для того,щоб вивчити нові слова,ти:
a) розвішую їх по квартирі;
b) просто сідаю і вчу,доки не вивчу до автоматизму;
c) вчу,а потім кладу книжку під подушку;
d) намагаюсь вчити відразу, але легше, коли зустрічаю їх у вправах і використовую на практиці;
e) я не люблю вчити слова тому, що з першого разу це не виходить майже ніколи, потім я їх всеодно забуваю;
17. В цілому ти можеш сказати, що:
a) любиш німецьку мову, займаєшся додатково так це добре в тебе виходить;
b) вчителька і батьки кажуть, що ти добре можеш знати цей предмет,тому намагаєшся їх не розчаровувати і вчити його;
c) здається, непогано знаєш, але це не мій улюблений предмет;
d) я б хотіла краще знати німецьку мову та, на жаль, не маю достатньо часу для її опанування;
e) мені німецька мова дається важко,але я намагаюсь не отримувати трійки.
Результати анкетування згруповані у додатку Б.
Аналіз методики №1
Методика № 1 була проведена із трьома молодими спеціалістами, учителями Коростенської школи №6 та №8. Дослідження спрямоване на те, щоб визначити рівень розвитку диференціації в школі та побачити, чи застосовується вона на практиці та наскільки диференціація ефективна і важлива складова процесу навчання в школі.
Ковальчук Тетяна Одександрівна, Гнатюк Оксана Миколаївна та Бондарчук Тетяна Миколаївна - вчителі іноземної мови, які викладають у 2-11 класах загально-середніх шкіл міста Коростень. На питання відповідали швидко, не задумуючись, що свідчить про те, що питання були для них не важкі та відповіді вони могли дати легко. Всі три спеціалісти знають, що таке диференційований та індивідуальний підхід і активно застосовують їх на практиці. Діти у школі різних соціальних класів та вчителі диференціюють їх не за рівнем заможності, а за рівнем розумового розвитку, за інтелектуальними здібностями. Вчителі застосовують завдання різного рівня складності - для здібних, сильних учнів вони готують завдання вищої складності, для слабших - середньої складності.
Вчителям допомагає те, що вони враховують індивідуальні особливості учнів. Це сприяє кращому засвоєнню матеріалу кожним учнем. Особистісно-орієнтоване навчання є надбанням педагогічної науки, яке ефективно застосовується у сучасній середній школі, і на прикладі Коростенської школи №8 та №6 ми можемо у цьому переконатися.
Школи працюють над проблемою диференційованого підходу, мають певні результати, і кожен спеціаліст, вкладаючи свою частку в розвиток диференціації, може також користуватися надбаннями та результатами досліджень своїх колег.
Аналіз методики №2
Методика № 2 була проведена з учнями 7-А класу Коростенської ЗОШ № 6. Анкетування проводилося із 12-ма учнями, які вивчають німецьку мову. Анкета містила 17 питань. За результатами дослідження можна визначити відношення учня до навчання в цілому та конкретно до німецької мови. Методика показує, до чого певний школяр має нахил, що може допомогти вчителю при організації процесу навчання.
Результати дослідження зображені у вигляді діаграми та описані у текстовому форматі для кращого сприймання та аналізу.
Із даних діаграм ми можемо зробити висновок, що школярі надають перевагу урокам образотворчого мистецтва, в школі їм найбільш подобається спілкуватися з ровесниками та більшість із учнів хотіли б навчатися у школі образотворчого мистецтва. Це потрібно врахувати вчителю, адже якщо на уроках використовувати елементи малювання, картинки, схеми, то учні краще засвоюватимуть подану їм інформацію. Щодо спілкування з ровесниками, то тут будуть ефективними такі види роботи як діалог, групова, фронтальна робота, всі види ігор. До того ж на питання про найкраще засвоєння матеріалу більшість дітей відповіла, що найефективніше вони запам'ятовують матеріал, який передбачає рольові та рухливі ігри. Загалом можна відмітити, що в класі дуже мало відстаючих дітей, вони лише інколи потребують допомоги при підготовці домашнього завдання, або коли зовсім не розуміють матеріал. Це говорить про високий рівень розвитку класу та про добру кваліфікаційну роботу вчителів. Потрібно відмітити, що майже всі вважають німецьку мову як один із головних предметів, а не другорядних, більшість люблять цей предмет або мають хороші результати у її вивченні, а це означає, що дітям потрібно ретельно підбирати навчальний матеріал, чітко його диференціювати для того, щоб вони не втрачали інтересу до предмету. У більшості дітей виникають найбільші труднощі при виконанні граматичних вправ, отже вчителю потрібно звернути увагу на граматику школярів та допомогти у подоланні труднощів. Виявилось, що учні мають проблеми із логічним поєднанням елементів речення та відмінюванням артиклів, дієслів та іменників. Багато також відмітили складність розуміння часових форм. Найбільше дітям подобається виконувати творчі завдання. До їх вони відносяться з відповідальністю та інтересом.
2.2 Використання різнорівневих завдань як ефективний метод забезпечення диференціації навчання
Однією із складової успіху засвоєння знань учнями на відповідному їм рівні та допомоги вчителю при організації роботи на уроці є різнорівневі завдання. Тобто вчитель має розуміти, що за диференціацією учнів стоїть також складання для них певних завдань, які будуть для них оптимальними не лише по рівню розвитку та успішності, а й урахуванням їх здібностей, нахилів. Подана нижче схема є опорною для складання різнорівневих завдань. ( Рис. 2.1)
Задача навчання | Вимоги до умінь учнів | Відповідність рівню засвоєння | Зміст завдання | |
Формування фактичних знань | Уміти відтворювати терміни, поняття, означення | Репродуктивний (пізнання) - формальні знання. Вид пам'яті - механічний | 1. Що називається 2. Що таке 3. Дайте означення | |
Формування фактичних знань (поняття, факти) | Уміти відтворювати, пояснювати, підтверджувати прикладами | Репродуктивний (розуміння) - елементарні знання. Вид пам'яті - механічний | 1.Скласти методом простої підстановки 2. Знайти в тексті 3. Пояснити Завдання на використання елементарних знань для пояснення типових (стандартних) прикладів, явищ | |
Формування уміння застосовувати знання на практиці | Уміти відтворювати знання, пізнавати їх в новій ситуації | Конструктивний (елементарні уміння). Вид пам'яті - логічний | Завдання на використання знань за взірцем, пред'явлене учню в нестандартній ситуації (перед використанням знань їх потрібно перетворити) | |
Формування уміння творчо використовувати наявні знання | Уміти здійснювати перенесення знань в нову ситуацію | Творче (перенесення) - вище уміння. Утворення нових психічних структур | Творчі завдання |
Рис. 2.1.Опорна схема для складання різнорівневих завдань
У процесі використання диференційованих завдань необхідно здійснювати поступовий перехід від колективних форм роботи учнів до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку або системи уроків. Такий підхід дає можливість учням брати участь у виконанні завдань, складність яких зростає.
Система диференційованих навчальних завдань повинна:
§ забезпечити різний темп просування в засвоєнні знань, умінь і навичок різними за рівнями розумового розвитку на даному етапі навчання учнями, забезпечувати при цьому засвоєння, застосування, а також необхідне закріплення вивчаємих понять.
§ будується за принципом поступового зростання складності, забезпечувати спочатку рівень обов'язкової підготовки, як основу диференціації навчання;
§ сприяти загальному розвитку учнів;
§ відповідати конкретним дидактичним цілям уроку, етапу навчання і узгоджуватися з формами навчальної діяльності;
§ будуватися на базі діючих підручників з притягненням додаткового дидактичного матеріалу;
§ мати завдання трьох рівней, які відповідали б розробленим в психології та методиці навчання іноземної мови рекомендаціям відповідно складності, трудності і ступеня проблемності, а також відомим в дидактиці рівням засвоєння знань і способів дій.
2.3 Методичні рекомендації щодо підвищення ефективності здійснення диференціації навчання у середній школіУ ході дослідження було з'ясовано, що педагог має визначити, знати, ураховувати індивідуальні особливості своїх учнів, їхній фізичний розвиток, темперамент характер, волю, мислення, почуття, інтереси, щоб спираючись на позитивне, усувати негативні і їхній діяльності і поведінці. Тільки за цієї умови можливе виховання цілісної, гармонійно розвиненої індивідуальності та повноцінної особистості. Результати дослідження підтверджують необхідність застосування у навчальному процесі принципу індивідуалізації навчання та особливо індивідуального підходу до різних категорій учнів.Значущість і потреба диференційованого підходу в шкільній практиці не викликає сумніву. Тому основну увагу звернімо не на доведення того, як це важливо, а на ті побічні питання, що виникають у вчителя при спробі впровадити диференційований підхід у реальних класах і з реальними учнями. Можуть виникнути такі труднощі, як небажання використовувати індивідуальний та диференційований підхід до навчання, незнання індивідуальних особливостей кожного учня, застосування диференційованого підходу до кожного учня на практиці, а не в теоретичному вигляді. Нагадаймо, що труднощі можуть усвідомлювати тільки вчителі, чутливі до психологічних нюансів педагогічних подій. Багато вчителів працюють, навіть не помічаючи цих труднощів. Проте це не означає, що ігнорування проблеми автоматично призводить до її розв'язання. Неусвідомлення вчителем тонкощів організації відповідних напрямів роботи створює нові, побічні проблеми, які нерідко розв'язуються неоптимальним шляхом.
