Дидактичні ігри та їх місце в системі навчальних занять
Міністерство освіти і науки України
Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова
Інститут природничо-географічної освіти та екології
Кафедра теорії та методики навчання природничо-географічних дисциплін
Курсова робота
з методики навчання географії
«Дидактичні ігри та їхнє місце в системі навчальних занять
із курсу «Географія України» (8 клас)»
Студентки ІV курсу
спеціальності «Географія-психологія»
Федоренко Ольги Олексіївни
науковий керівник
кандидат педагогічних наук
доцент Покась Лілія Антонівна
Київ - 2008
Вступ
Розділ 1 Дидактична гра як метод активізації навчальної діяльності учнів
1.1 Дидактичні ігри як педагогічна проблема
1.2 Навчальна гра як дидактична категорія
1.3 Роль ігрових елементів у засвоєнні географічних знань
Розділ 2 Методика використання дидактичних ігор у курсі «Географія України» (8 клас)…
2.1 Географічні ігри на уроках різного типу у 8 класі.
2.2 Можливості комбінованого уроку з географії для використання дидактичних ігор
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Актуальність теми дослідження
Інтеграція України до європейського та світового співтовариства ставить нові вимоги до формування й розвитку творчої особистості, що є необхідною умовою досягнення успіху на цьому шляху. Сьогодення вимагає перебудови, що стосується не лише методів і форм роботи, але й самого змісту викладання в новій школі: принципів, підходів до навчання та пізнання дійсності. Учні старших класів загальноосвітніх шкіл повинні бути підготовлені до професійної діяльності в конкурентному середовищі, в якому кожна ситуація вимагає творчого підходу. Природничі дисципліни дають можливість розвитку мисленнєвих операцій, бо саме людина, яка сама є частиною природи, найбільшою мірою сприймає її закони і закономірності. У пізнанні природи найповніше реалізуються творчі можливості особистості.
У державних документах - Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Законі України «Про освіту» (1996 р), Державній програмі «Вчитель» (2002 р.), Національній програмі виховання дітей та молоді в Україні (2004 р.) - значна увага приділяється підготовці активних людей, здатних розв'язувати різноманітні проблеми, діяти в нестандартних ситуаціях, творчо мислити і самостійно приймати рішення. Наголошується, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості.
У процесі науково-пошукової роботи виявлено, що в зарубіжній науці проблема творчого розвитку особистості розглядається у працях учених С.Арієтті, А.Бергсона, А.Маслоу, Дж.Ст.Міля, А.Кестлера, К.Кнеллера, Е.Кріса, Л.Кубі, Д.Саппа, Б.Спінози, Г.Уеллеса, як і питання вікових особливостей старшокласників (М.Дебес, Ж.Піаже та ін.).
Основи забезпечення дидактичних умов та активізації навчання розкрито в працях вітчизняних і зарубіжних науковців (Ю.К. Бабанський, Г.Г. Ващенко, С.У. Гончаренко, А.А. Горбатков, П.М. Гусак, М.А. Данилов, О.К. Дусавицький, В.М. Загвязинський, І.А. Зязюн, В.Д. Іванов, П.Ф. Каптерев, В.І. Лозова, Н.Є. Мойсеюк, Н.А. Морозова, Н.Д. Нікандров, А.С. Нісімчук, О.М. Пєхота, Р.О. Позінкевич, Л.С. Славіна, О.М. Степанов, В.О. Сухомлинський, Н.М. Тарасевич, М.М. Фіцула, О.Т. Шпак, Г.І. Щукіна, Н.Є. Щуркова, М.Д. Ярмаченко). Питання викладання природничих дисциплін у школі досліджували М.В. Гриньова, Л.А. Липова, А.В. Степанюк; проблеми творчого розвитку школярів розкриті у працях Л.І. Божович, А.В. Брушлінського, Л.С. Виготського, Л.Л. Гурової, В.В. Давидова, Л.В. Занкова, М.М. Поташника, В.В. Рибалки, В.А. Роменця, С.Л. Рубінштейна, С.В. Сисоєвої, О.К. Тихомирова, Г. Уеллеса, Л.І. Шрагіної, М.Д. Ярошевського.
Творчий розвиток учнів основної школи обумовлений їх загальною готовністю до активної життєтворчості. Конституціональним у становленні особистості восьмикласників є соціальне самовизначення - пріоритетна спрямованість та мотиви діяльності, від змісту і характеру яких залежить успішність творчої навчальної діяльності.
Стратегія розвитку освіти в Україні відповідно до національної програми “Освіта” передбачає використання світового досвіду для створення системи освіти, яка б відповідала стандартам ХХІ ст. До таких наукових розробок належить система розвивального навчання, що є прообразом принципово нової системи освіти.
Систематизації і подальшому розвитку розвивального впливу служить впровадження на уроках географії у восьмих класах дидактичних ігор.
Об'єкт дослідження: навчально-виховний процес навчання географії в основній школі.
Предмет дослідження: використання дидактичної гри у процесі вивчення фізичної географії як засобу активізації навчальної діяльності восьмикласників.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити результативність використання дидактичної гри на уроках географії у 8 класі.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що навчання географії з використанням ігрових елементів сприятиме успішному формуванню пізнавальних інтересів учнів 8 класу за умови, якщо:
- в сучасній школі на основі ігрових форм навчання послідовно і цілеспрямовано будуть реалізуватися найбільш ефективні форми, методи та прийоми вивчення географії 8 класу для розвитку пізнавальних інтересів;
- методика викладання географії буде спрямована на активізацію пізнавальної діяльності учнів 8 класу.
Завдання дослідження:
1. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури обґрунтувати можливості уроків із застосуванням дидактичних ігор як одну з ефективних форм навчання географії в основній школі, необхідність застосування уроків із застосуванням дидактичних ігор як засобу активації самостійної творчої діяльності восьмикласників.
2. Визначити місце уроків із застосуванням дидактичних ігор серед інших форм навчання географії.
3. Розробити конкретні методичні рекомендації для проведення уроків із застосуванням дидактичних ігор з курсу «Географія України» 8 клас як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів основної школи.
Розділ 1 Дидактична гра як метод активізації навчальної діяльності учнів
1.1 Дидактичні ігри як педагогічна проблема
Понад 60 % восьмикласників відповіли, що більшу частину часу на уроці вони слухають пояснення вчителя. Зважаючи на це, вчитель має переосмислити й проаналізувати свою методику роботи й впровадити в навчальний процес нові інтерактивні форми й методи проведення уроків з географії, які сприяли б формуванню розумової активності і самостійності школярів.
Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання предметів початкової ланки спрямована здебільшого на запам'ятовування програмового матеріалу і відтворення його.
Нині в середній школі потрібно змінювати пріоритети цілей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок.
У північних народів є простий і мудрий афоризм: “Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу - буде ситою все життя.” Так і в навчанні: скільки б у школяра не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності - їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку.
Аналіз відповідей учнів на запитання про організацію навчальної роботи на уроках географії засвідчив, що учні вважають географію експериментальною наукою. Однак понад 50 % опитаних учнів відповіли, що експеримент на уроках географії не проводився ніколи або вони не знали про його проведення. Тому вчителі мають особливу увагу приділяти організації експериментальної роботи на уроках географії, що передбачено й вимогами навчальної програми.
Проблема впровадження різноманітних дидактичних методів у навчанні географії відображені в досвіді роботи Оль ги Володимирівни Алєксєєнко, Павла Анатолійовича Вірченка, Наталії Володимирівни Діденко, Тетяни Василівни Косарєвої, Галини Омелянівни Островської, Ігоря Олександровича Паламарчука, Богдана Васильовича Портяного, Ніни Григорівни Шпир, Світлани Миколаївни Чернякової. Саме активна, дійова позиція учнів на уроках географії, на їхню думку, допомагає максимально засвоїти й використовувати географічні знання, стимулює розвиток мислення та уяви, формує зацікавленість та позитивне ставлення до предмета.
Серед шкільних географічних курсів «Географія України» на сьогодні залишає за собою провідне місце у формуванні особистості громадянина України, забезпечуючи вивчення рідного довкілля та сприяючи розвитку етнічного, територіального, державницького патріотизму. Завдання цього курсу полягає у створенні цілісного образу рідної країни з точки зору поєднаних компонентів - природи, населення, господарства, які перебувають у взаємозалежності і взаємозв'язку. Унікальність цього курсу полягає в тому, що учні мають можливість відчути взаємодію між природно-територіальними і соціально-територіальними комплексами на одному об'єкті вивчення. Вивчення території України відбувається за закономірностями краєзнавчого та країнознавчого підходу, оскільки цей підхід забезпечує найбільш природний спосіб синтезу відомостей про природу, населення, господарство; показ постійного обміну енергією і речовиною між природою і суспільством. Особлива увага до вивчення географії України пояснюється ще й тим фактом, що Україна для українських учнів має й духовний зміст - це земля наших дідів, батьків. «Батьківщина, писав В.О.Сухомлинський, починається для дитини зі шматочка хліба і ниви пшениці, з лісової галявини і блакитного неба над маленьким ставом, з пісень і казок над колискою… Пізнаючи світ і самих себе, діти зобов'язані по крихітці усвідомлювати відповідальність за матеріальні і духовні цінності, створені старшими поколіннями».
Поряд зі змістовим компонентом курсу, не менш важливою є процесуальна складова навчального процесу. Мова йде про сприяння індивідуальному особистісному розвитку учня через залучення його до активної діяльності у процесі опанування знаннями. Принцип активності того, хто навчається, був і залишається одним із провідних у педагогіці. Його сутнісною характеристикою є цілеспрямоване активне сприйняття учнями явищ, що вивчаються, їх осмислення, переробка і використання. Цей принцип передбачає якість навчальної діяльності, що характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою в засвоєнні знань та вмінь, результативністю та відповідністю соціальним нормам, активністю учіння, засвоєння змісту, яка визначає ступінь «стикання» учня з предметом його діяльності. Через суб'єктивні активність виявляються такі важливі якості особистості, як індивідуальність особистості, працездатність, творчість, ініціативність, конкурентоздатність та конкурентоспроможність.
Організовуючи навчальний процес, ми беремо до уваги, що найбільший активізуючий ефект під час навчання дають ситуації, в яких учні повинні:
- самостійно пояснювати оточуючі явища та предмети;
- відстоювати свою думку;
- брати участь у дискусіях і обговореннях;
- ставити запитання своїм товаришам і викладачам;
- рецензувати відповіді своїх товаришів;
- оцінювати відповіді і письмові роботи своїх товаришів;
- займатись навчанням учнів, що відстають;
- пояснювати іншим незрозумілі поняття, явища, процеси;
- самостійно вибирати посильні для власного виконання завдання;
- знаходити кілька варіантів можливих рішень пізнавальних задач;
- перевіряти результати своїх дій (самоперевірка), аналізувати особисті пізнавальні та практичні дії;
- вирішувати пізнавальні задачі, комплексно використовуючи відомі їм способи рішення.
Будь яке навчання, що містить у собі викладання та учіння, передбачає активність учнів. Проте для нас представляють інтерес методи, прийоми, технології навчання, в яких мета та засоби активізації складають головну ідею і є основою ефективності результатів, зокрема: ігрові технології, або технології міжособистісної комунікації, дидактичні ігри, імітаційні неігрові методи: дискусія, дебати, мозковий штурм, критичне мислення тощо); технології формування суб'єктивної активності людини (лідерства, суб'єктивної соціальної активності, самозахист якостей особистості).
Найефективнішим способом навчити дитину мислити творчо є гра, і особливо гра розвиваюча. Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань, переформулювання, генерування ідей, зміна альтернативи, комбінування.
Саме дидактичні ігри дозволяють так детально і послідовно вирішувати проблему розвитку розумових здібностей та психічних особливостей учнів для того, щоб вдосконалити розвивальну мету кожного уроку з географії у восьмих класах.
Надзвичайно важливими з огляду на становлення особистості школярів є теми курсу, що сприяють ознайомленню зі способами самовивчення, самоспостереження, формування адекватної самооцінки, ознайомленню учнів з прийомами спілкування, розвитку уміння знаходити моральний вихід з суперечливих ситуацій, формуванню в учнів прагнення оцінювати інших, виходячи з їх моральних та людських якостей.
Ставлення дітей до такого курсу є надзвичайно позитивним: відсутня скутість, закомплексованість, страх помилки чи негативного результату. Діти з радістю, задоволенням і азартом працюють над логічними задачами, вправляються в розвитку уваги, пам'яті, творчості, уяви. Цей азарт діти переносять і в сім'ї, залучаючи до інтелектуальної праці батьків.
Зовсім іншими очима діти дивляться і на вчителя, що разом з ними розв'язує цікаві завдання, дає пізнавальну інформацію. Вчитель для них стає другом, порадником, що ділиться своїми знаннями з дітьми.
Антоніна Пушкарьова вважає, що ігри та розваги мають за мету допомогти вчителю перевірити знання учнів з географії, в деяких випадках поглибити їх, виявити інтерес до предмету. (№;С.57)
Про важливість застосування дидактичних ігор на уроках географії говорила О.Я.Савченко. А саме: «Величезні розвиваючі можливості мають ігри під час екскурсій у природу. Розкрити перед дітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак рослинного і тваринного світу значно легше, якщо спонукати учнів до активного емоційного сприймання».
Реалізацію мотиваційного компонента уроку ми вбачаємо насамперед у гуманізації взаємовідносин у класному колективі, задоволенні актуальних потреб дитини (особливо в особистому спілкуванні з учителем і учнями), застосуванні групових форм роботи, ігрових ситуацій, розвитку інтелектуальних почуттів; стимулюванні самооцінки, саморозвитку; створенні «ситуацій успіху» для слабовстигаючих учнів.
Дуже велике значення має правильне використання дидактичних ігор на уроці. Добре продумана гра, що її проводить класовод, який уміє спілкуватися з учнями та емоційно перебудовуватися, надзвичайно дієвий засіб досягнення мети.
Нагадаємо, що, як правило, дидактична гра спрямована на розвиток мислення, уваги, мови дітей. Однак різні види ігор мають для цього різні можливості. Розрізняють предметні, настільно-друковані й словесні ігри. Ст31.
На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує від учителя багато часу на приготування відповідного обладнання, а від учнів - запам'ятовування громіздких правил. Крім того, перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. (57; С.57).
Надія Синя вважає, що уроки географії надають великі можливості для впровадження новітніх технологій, використання таких методів і прийомів, завдяки яким у кожної дитини можна пробудити інтерес до предмета. Це рольові ігри й семінари, дискусії та заочні подорожі, дослідження й проекти… Надія Антонівна надає перевагу особистісному підходу, враховує індивідуальні та вікові особливості учнів, прагне, щоб уроки географії залишили незабутній слід у дитячих душах. А щоб навчання було змістовним і кожна дитина була впевненою в собі, застосовує інтерактивні технології: створює ситуації успіху, «ажурну пилку», роботу в групах і парах… Це сприяє швидкому засвоєнню нового матеріалу, активізує діяльність учнів на уроці, сприяє вихованню свідомого ставлення до вивчення географії. (№; С.57)
Галина Ковальчук, учителька СШ № 3 м. Вишгорода Київської області пише про рольові ігри на уроках географії.
Ділові та рольові ігри є імітаційними формами навчання, що передбачають моделювання тих чи інших проблем, критику певних думок і пропозицій. Вони сприяють розвитку логічного мислення й аналітичних здібностей учнів, стимулюють і підвищують їх інтерес до навчання, розвивають уміння приймати правильні рішення в різних ситуаціях (див.: Платов В.Я. Деловые игры. - М., 1991; Хрусткий Е.А. Организация и проведение деловых игр. -М., 1991; Щербань П.Н. навчальнопедагогічні ігри -К., 1993). Особливо потрібні вказані форми навчання у нинішніх умовах, коли суспільству необхідні освічені молоді люди, спроможні розібратися у будьякій ситуації, проаналізувати політичні та економічні процеси. Значні можливості щодо використання ділових та рольових ігор має курс «Географія України».
Готуватися до їх проведення розпочинаємо з самого початку навчального року. На першому уроці учні дізнаються, що і як вивчатимуть у курсі «Географія України». Кожен дістає завдання: вибрати інформаційний орган, який він міг би представляти як «журналіст», виготовити свою «візитну карту». Така робота, крім іншого, допомагає виявити, з яких джерел учні одержують інформацію, які газети читають, які телепрограми дивляться. Більшість обирає «Киевские ведомости», «Вечірній Київ», «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Слово», УТН, СІТ3, СІТ.
Отже, на ці засоби масової інформації звертаю увагу насамперед, щоб мати з учнями спільну основу для розмови на уроках.
Таким чином, перші ролі, що їх учні виконуватимуть протягом усього навчального року, розподілено. (№; С.57)
Марія СОРОКА, лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року--99»,вчителька географії середньої школи № 5, м. Бровари Київської області Пізнання через дію -- найефективніший спосіб формування особистості школяра,адже кінцевою метою навчання є не опанування певної кількості інформації, а виховання людини. Саме такий спосіб формування особистості пропонує автор, подаючи зразок проведення уроку «Формування території України». Під час вивчення теми слід поєднувати пояснення вчителя і самостійну роботу учнів з проведенням дидактичних ігор.(№; С.57)
