Гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих складних математичних завдань, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.
Ті знання і навички, які дитина одержує під час гри, можуть бути легко перенесені в побут, життя, самостійно використані в любій обстановці. А це відіграє особливе значення, тому що дитині з важко оперувати набутими знаннями в зміненій обстановці.
Дидактичні ігри добираються відповідно до програми. Так, якщо на уроці учні повинні ознайомитися з принципом, утворення будь-якого числа, то й дидактична гра підпорядковується цій меті, сприяючи розв'язанню поставленою завдання.
У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз, синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати свою думку в зв'язній й зрозумілій формі, використовуючи математичну термінологію.
Добираючи гру необхідно обов'язково поєднувати два елементи - пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, вчитель повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання, учитель надає йому ігрового задуму, накреслює ігрові дії. Власне ігровий задум, який спонукає учнів до гри, і є основою ігрової ситуації. Через ігровий задум виникає інтерес до гри. А коли з'являється особиста зацікавленість, виникає й активність.
Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних правил ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх в міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок розвитку пам'яті.
Діти швидко стомлюються на уроці, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність, тому гра має ввійти в практику вчитель як один з найефективніших методів у розвитку географічних уявлень. Процес створення гри містить ряд етапів:
а) вибір теми гри;
б) визначення мети й завдання гри;
в) підготовка і проведення гри (повідомлення теми гир, підготовка (унаочнення) дидактичного матеріалу,
г) проведення гри, підбиття підсумків).
Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:
а) ігри мають відповідати навчальній програмі;
б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, про те й не дуже складними;
в) відповідність гри віковим особливостями учнів;
г) різноманітність ігор;
д) залучення до ігор усього класу.
Щоб дидактична гра на уроці проходила ефективно і давала бажані наслідки, необхідно нею керувати і дотримуватись даних вимог.
Дослідження показали, що на формування геогрфічних уявлень проходить набагато краще на основі різноманітного дидактичного матеріалу.
Особливо цінним є те, що дидактичним матеріалом служать предмети навколишнього середовища.
У результаті використання наочного матеріалу дитина повинна прийти до певних узагальнень, до усвідомлення необхідних знань завдяки абстрактному мисленню. Після досягнення навчальної мети цей матеріал або зовсім не використовують, або подають у нових ситуаціях, розглядають з іншого боку, щоб сформувати нові складніші за змістом абстрактні поняття та уявлення про предмет пізнання. О.К Грагова пише: “Цей дидактичний матеріал може бути щоденними іграшками. Втративши обов'язковість уроку, вони виграють в очах дитини. Дитина разом із другом може довго гратися, возитися з ними, добираючи їх по тій вимозі, яка задавалася під час гри”. В процесі цієї діяльності дитина набуває чуттєвого досвіду, послідовно формуються її розумові дії, а відтак і початкові географічні поняття.
Методика навчання включає використання різного дидактичного матеріалу і демонстраційного, і роздавального. Щоб забезпечити дійовий вплив на розвиток дітей, учитель дотримується міри і часу застосування дидактичного матеріалу, враховує його особливості. Використовується наочний дидактичний матеріал у певній послідовності, що допомагає цілеспрямовану поступовому формуванню поняття. Особливого значення набуває засвоєння дій з роздавальними матеріалом.
Застосування демонстраційного дидактичного матеріалу і пояснення вчителя при цьому поліпшують наочно-образне і словесно-логічне запам'ятовування. Використання привабливого, красиво оформленого матеріалу збуджує емоційну пам'ять. Таким чином дидактичний матеріал активізує різні види пам'яті, а це сприяє їх розвиткові.
Добираючи дидактичний матеріал до ігор, вчитель повинен довести дітям потребу в певній діяльності, життєву необхідність у ній. Кожна дитина має зрозуміти, для чого треба виконати дане завдання. Така робота сприяє формуванню пізнавального ставлення до своїх дій і свідомому засвоєнню знань і умінь.
Майже всі ігри вимагають наявності дидактичного матеріалу. Ячні восьмих класів при проведенні дидактичної гри перевагу надають ігровій дії. Вони із задоволенням виконують дії з яскравим дидактичним матеріалом, рухами, переміщенням.
Найбільш цінним дидактичними іграми є ті, котрі вимагають від учнів самостійності. Для дитини характерним є невір'я в свої сили, знання. І щоб сформувати впевненість, самостійність потрібно добирати дидактичні ігри, які б розвивали географічні уявлення і формували особистість. Позитивні емоції, бажання повторювати і закріплювати новий матеріал викликає гра “Вчитель і учень”, де в ролі вчителя виступає учень. Кожний учень, прагне побувати “вчителем”. Виконання невеликого завдання активізує учнів на виконання важкого. Учням, які успішно засвоюють нові знання , потрібно давати складніші завдання. В.О.Сухомлинський писав, що без гри не має і не може бути повноцінного розумового розвитку, порівнював гру з величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишнє, з іскрою, яка запалює вогник допитливості. Отже, стараймося, щоб гра не була епізодом, а проходила б крізь усе життя дитини. Бо гра - це є творчість, гра - це є праця, а праця - шлях дітей до пізнання світу.
1.3 Роль ігрових елементів у засвоєнні географічних знань
Розвиток людини - це процес становлення і формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих факторів, серед яких цілеспрямоване виховання і навчання відіграє провідну роль.
Рушійними силами розвитку особистості є такі внутрішні і зовнішні суперечності: а) асиміляція і дисиміляція; б) збудження і гальмування; в)емоційна сфера (задоволення і незадоволення); г) рівень розвитку особистості і її ідеал; д)потреби особистості і моральний обовязок; е)домагання особистості і її можливості.
До закономірностей розвитку особистості належать: а)розвиток особистості має наслідувальний характер; б)особистість людини розвивається під впливом середовища; в) людська особистість розвивається внаслідок впливу на всі сторони її психіки; г)людина розвивається в діяльності; д) зміна особистості вимагає ставлення до неї.
Восьмикласники попадають у групу підліткового віку. В цей період проходить бурхливий ріст і розвиток всього організму. Статеве дозрівання не є визначальним для особистості підлітка, але вносить нові переживання і думки в їхнє життя. Сприймання перебуває в стадії становлення, тому якість його різна. Поліпшується продуктивність і зростає якість пам'яті. Для підлітка характерна розкиданість інтересів. Важливе місце в його житті відіграють різні форми спілкування, велике прагнення до дружного спілкування. Особливість підліткового переіоду вимагає певної диференціації в організації життя хлопців і дівчат. Під кінець підліткового періоду перед учнями реально вимальовується завдання вибору професії.
Анатомо-фізіологічні властивості восьмикласників.
Перехід від дитинства до підліткового віку у дівчаток наступає на рік-півтора раніше ніж у хлопчиків. Зміни, що наступають в організмі дитини, зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Оскільки людський організм діє як єдина система, статеве дозрівання позначається на розвитку і функціях всього організму. Активізується діяльність не тільки статевих, а й інших залоз внутрішньої секреції, а також центральної нервової системи. Нервова система стає чутливішою до подразнень, особливо до тих, що виникають в самому організмі, внаслідок цього підвищується збудливість підлітка, з'являються нові своєрідні прагнення, яких раніше не було.
Такі зміни сприймаються підлітком легше, якщо він до нього підготовлений - велика роль у цьому батьків, вчителів - необхідно розгледіти у дитини хвилювання і оточити потрібною увагою.
У підлітковому віці прискорюється ріст організму. Міцнішає м'язові-скелетна система, зростає фізична сила, що позначається на поведінці й діяльності підлітка. Відчуваючи приплив сили, вони активно включаються в трудову діяльність, прагнуть продемонструвати її, часто переоцінюючи. Підлітки здатні до тривалішого напруження.
Продовжується окостеніння хребта, грудної клітини, тазу, але за несприятливих умов (неправильна поза сидіння тощо) можливі їх викривлення що в свою чергу веде до порушення дихання і кровообігу, нормального припливу крові до мозку. А це в свою чергу може позначитися на розумовій діяльності.
В цьому віці помітна невідповідність розвитку серця, судинної системи (артерій) і маси тіла. Мускулатура серця, його об'єм збільшується вдвічі, а діаметр судин залишається вузьким. Маса тіла у цей час збільшується у 1,5 рази. Важлива правильна організація праці та відпочинку, занять фізичною культурою.
Легені ще недостатньо розвинені, тому дихання часте але неглибоке.
Головний мозок наближається за вагою до мозку дорослого. Розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі й тім'яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку. Досконалішими стають гальмівні процеси, особливо диференційоване гальмування, яке є фізіологічною основою утворення точних знань, умінь і навичок.
Психічні та соціальні властивості восьмикласників.
Знати самооцінку людини дуже важливо для встановлення відносин з нею, для нормального спілкування, в яке люди, як соціальні істоти, обов'язокво вступають. В працях психологів зображено вплив самооцінки на пізнавальну діяльність школяра (сприйняття, уява, рішення інтелектуальних задач) і місце самооцінки в системі міжособистих стосунків, визначені методи формування адекватної самооцінки, а в випадку її деформації -зміна шляхом виховних впливів на особистість.
Особливо важливо враховувати самооцінку дитини. Як і все в дитині, вона ще тільки формується і саме тому в більшій мірі, ніж у дорослого, піддається зміні. Підвищити самооцінку можливо або максимізуючи успіх, або мінімізуючи невдачі, і восьмикласники повинні достатньо чітко розуміти, що розбіжності між домаганнями і реальною поведінкою людини призводить до викривлення самооцінки і, як наслідок, неадекватній, що загрожує емоційними зривами, поведінці. Само по собі дослідження самооцінки виявляється дуже корисним і для організації навчального процесу, і для самоусвідомлення учнів.
Відомо, що у процесі навчання учні закріплюють знання, розвивається їхнє мислення, з однієї сторони, і, з іншої,- у них формуються певні особистісні якості. Коли кажуть про розвиток мислення, то мають на увазі формування у школяра методів розумової діяльності: вміння аналізувати, узагальнюавти, порівнювати і т.п. Коли кажуть про формування особистості, то мають на увазі її інтереси, ідеали, організованість, відповідальність і інші якості. Між тим, саме практичне навчання свідчить про те, що вирішення учбових задач залежить не тільки від розумових можливостей дитини, а й від її особистих якостей, як перерахованих, так і багатьох інших.
Засвоюючи в процесі навчання і виховання певні норми і цінності, школяр починає під впливом оціночних тверджень інших (вчителів, ровесників) відноситись певним чином як до реальних результатів своєї навчальної діяльності, так і до самого себе як особистості. З віком він все з більшою впевненістю відрізняє свої дійсні досягнення і те, чого він міг би досягнути, якби був наділений певними особистісними якостями. Так в учня у навчально - виховному процесі формується установка на оцінку своїх можливостей - один з основних компонентів самооцінки
Конкретний психологічний аналіз взаємовідносин між учнями в класі потребує введення в теорію колективу поняття “система відносин”. Багатогранні відносини, що виникають між людьми в процесі довготривалого взаємного спілкування, складають дві основні системи: систему ділових відносин і систему особистих стосунків, які пронизують незримими нитками симпатій, прихильностей, антипатій і т.д., справляють дуже сильний вплив і на життя кожного школяра і на діяльність групи в цілому. Саме особисті взаємовідносини є одним з важливих факторів емоційного клімату групи, “емоційного благополуччя” її членів. Кожен учень в колективі займає певне місце не тільки в системі ділових відносин, а й в системі особистих. Особисті взаємовідносини ніким не встановлюються, вони складаються стихійно в силу цілого ряду психологічних обставин. Положення школяра може бути благополучним: учень відчуває себе прийнятим в групі, відчуває симпатію зі сторони своїх однокласників і сам їм симпатизує. Така психологічна ситуація сприймається учнем як відчуття єдності з групою, яке в свою чергу створює впевненність у собі, “захищеність”. Неблагополуччя у взаємовідносинах із однокласниками, переживання своєї відторгнутості від групи, може бути джерелом важких ускладнень в розвитку особистості. Стан психологічної ізоляції негативно відбивається і на формуванні особистості людини і на її діяльності. Як показують спеціальні дослідження, такі учні часто опиняються у компанії з негативною спрямованістю, вони погано вчаться, в спілкуванні частіше всього афективні, грубі.
Учні по-різному відносяться до своїх товаришів: одних однокласників учень вибирає , інших не вибирає , третіх - відштовхує , відношення до одних стійке, до інших - нестійке і т.д. Ця вибірковість у відносинах призводить до того, що учні займають різні місця у системі особистих взаємовідносин мають різне емоційне самопочуття. Таким чином, особисті взаємовідносини - це динамічна система ,де кожен учень в кожен певний відрізок часу займає певне місце.
Система особистих взаємовідносин має свою структуру, яка хоч ніде офіційно не зареєстрована дуже важлива в психологічному і педагогічному планах.
Крім відхилень “відповідальної залежності”, яка встановлюється між дітьми, як членами колективу, існують відхилення іншого типу. Це відхилення більшої чи меншої симпатії, більшої чи меншої близькості, прихильності. Обидва ці типи відхилень тісно пов'язані між собою, взаємодіють один з одним, впливають один на одного. Система особистих взаємовідносин створює суттєвий вплив на формування колективу.
Особисті взаємовідносини, що існують у класах сприяють виникненню невеликих тісних угрупувань, які грають визначну роль в житті колективу . Іноді такі угрупування є для школярів більш значущими, ніж спеціальні органи колективу і його організаційні одиниці. В угрупуванні складається своя етика, свої вимоги до особистості. І якщо ця групова етика суперечить вимогам педагогів, вимогам колективу, вона стає “змістовим бар'єром” між педагогами і учнями.
Дослідивши психологічні особливості розвитку підлітків 8 класу можна сказати, що ігрова діяльність є доречною у їх навчально-виховному процесі, оскільки дидактична гра спроможна допомогти учневі самореалізувати свої здібності, саморозкритися як особистість, проявити свій характер, завоювати повагу та авторитет серед товаришів. Дидактична гра допомагає учням перебороти труднощі у навчанні, покращує стосунки учня і педагога.
Розділ 2 Методика використання дидактичних ігор у курсі «Географія України» (8 клас)
2.1 Географічні ігри на уроках різного типу у 8 класі
Організація й проведення ігор -- копітка робота. Тому такі уроки можна проводити не часто, здебільшого під час узагальнення знань після вивчення великих тем або серії уроків. А досвід використання цієї форми навчання в географічній освіті учнів свідчить, що формування відповідального ставлення до навколишнього середовища через спілкування в ігрових ситуаціях пожвавлює все те, що на уроках зазвичай втиснуте у вузькі рамки програми. І що найважливіше -- учні починають активно діяти, роздумувати, переживати, приймати рішення.
Під час планування й проведення уроків-ігор на географічну тему варто дотримуватися таких рекомендацій: 1. В основу сценарію гри має бути покладена реальна, життєва ситуація. При цьому слід враховувати вік дітей, їхній життєвий досвід, знання, які будуть необхідні в процесі гри. 2. Після повідомлення учням ігрової ситуації складають сценарій гри. Для цього учням пропонують самостійно попрацювати з різними джерелами інформації, можливо, взяти інтерв'ю в спеціалістів. Потім колективно скласти сценарій гри, розподілити ролі між собою. Завдання вчителя при цьому -- зацікавити учнів, коригувати їхню діяльність. 3.Важливо створити в класі відповідну обстановку, імітуючи реальність (залу суду чи приміщення телестудії, конференц-зали). 4. Намагатися постійно підтримувати інтерес учасників. Для цього треба мати в запасі не передбачені сценарієм завдання. 5. Життєва ситуація, покладена в основу гри, має передбачати вихід із гри в реальне життя. Мета цього етапу полягає в оцінці життєвої ситуації, у спрямованості на практичні дії. (Чому так відбулося в житті? Що можна змінити в грі, щоб цього не сталося в житті?). 6. Закінчення гри не є кінцевим результатом ігрової діяльності. Наступним важливим етапом є аналіз дій кожного учасника гри: ставлення до результатів гри, з'ясування, яких знань і умінь виявилося недостатньо для розв'язання поставлених завдань. Відомі різні форми проведення ігрових уроків: конференції, консультації, мітинги, суди, екскурсії, наради. Учні самостійно, залежно від ролі, створюють образ героя, беруть участь у складанні сценарію, об'єднуються в робочі групи, проводять репетиції. Але повністю ситуація розігрується в процесі самої гри. Попередньо створюється відповідна обстановка (розміщення парт, приготування відповідних атрибутів). У ході гри моделюється прийняття рішення. Гра дає можливість дітям самостійно приймати рішення, відстоювати його в ході дискусії з учасниками гри й експертами.
Додаток
Приклади ігор для застосування на уроках географії у 8 класі.
У 8 класі вивчається курс «Географія України», який має дати учням повне уявлення про природу, населення і господарства нашої держави. У ньому посилено увагу до питань господарської оцінки природних умов ресурсів, вивчення демографічних аспектів населення, соціальних проблем, аналізу міжгалузевих комплексів. Вивчення географії України протягом двох років має сприяти формуванню в учнів:
