а тиждень до семінару консультант організовує 2-З заняття для своєї групи, під час яких з'ясовує характер прочитаного учнями матеріалу, визначає спеціалізацію в групі. Під час семінару він виконує двояку роль: надає товаришам допомогу й періодично виступає від імені групи як її учасник [15].

У групах учитель проводить індивідуальні добровільні консультації у формі ненав'язливих співбесід у неформальній обстановці. Кожна група отримує домашнє завдання: виробити більш чи менш спільну думку з головної проблеми семінару. Координаторові докладно роз'яснюють регламент, дають поради щодо змісту вступного слова, вчать вести дискусію тощо.

Застосування в навчанні різноманітних форм організації, які є різновидами звичайного уроку та групуються за характером діяльності учителя та учнів: шкільні лекції, заняття лабораторного типу, семінари, повторювально-узагальнюючі уроки, підсумкові співбесіди, заліки. Уроки лабораторного типу (або практикуми) проводяться з метою закріплення вмінь та навичок учнів роботи з іншими джерелами. Такі уроки можуть мати колективну та індивідуальну форми, її результати обговорюються колективно в класі (складаються спільні плани, конспекти, таблиці).

В інтерактивних технологіях дослідники значну увагу приділяють взаємонавчанню, яке потребує колективної, групової співпраці, де учні працюють разом і виступають з учителем рівноправними партнерами, які прагнуть порозумітися та навчитись один у одного. Спілкування також має важливе значення в процесі формування інтересу до кулінарії - у ньому відбувається процес розвитку взаємозв'язку інтересів учня та учителя: виникають нові спільні інтереси та закріплюються вже існуючі. Взаємини, що виникають як результат спільної пізнавальної діяльності, сприяють створенню зв'язків предметної основи курсу кулінарії із змістовним та результативними компонентами та з особистісним статусом учня та учителя. Ці зв'язки безпосередньо впливають на рівень розвитку інтересу учня до предмета. Усе це дозволило значній кількості визначити нетрадиційний урок як другу за значущістю після інтерактивного уроку для формування інтересу до кулінарії форму організації навчання.

Від усіх навчальних занять, семінари й практикуми відрізняються своєю спрямованістю на навчання школярів застосовувати отримані знання й уміння в нових навчальних ситуаціях [8].

Під шкільним семінаром з кулінарії розуміємо особливу форму групових занять з предмета або теми при активній участі учнів.

Під практичним заняттям - форму навчального заняття, при якому педагог організує детальний розгляд учнями окремих теоретичних положень навчального предмета й формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання учням відповідно сформульованих завдань.

На основі раніше отриманих знань і сформованих умінь на семінарах та практичних заняттях школярі розв'язують пізнавальні задачі, представляють результати своєї творчої діяльності чи освоюють більш складні пізнавальні вміння вивчення кулінарії. Саме тому, що ці форми сприяють як активізації пізнавальної діяльності, так і відкривають можливості для самореалізації учнів у навчанні, більшість вчителів вважає їх такими, що сприяють розвитку пізнавального інтересу.

Розділ 2. Методика організації занять з кулінарії у формі гри

2.1 Особливості застосування дидактичних ігор на заняттях з кулінарії

Дидактична ділова гра на наочній основі - особливий варіант рольової гри в умовах класно-урочного одночасного навчання великих груп учнів (до 30 чол.). Вона може проводитися в теоретичному і практичному варіантах або в їх комбінації.

Специфікою її теоретичного варіанту під час виробничого навчання в ПТНЗ є орієнтація здебільшого на формування первісних виробничих умінь учнів на теоретичній базі. В результаті такої гри кожний учень осмислює теоретичні основи виробничих навичок, які в нього ще мають бути сформовані, навчається об'єктивно оцінювати правильність виконання виробничих дій іншими учнями, їх уміння передбачати свої дії на основі натуральної наочності або таблиці з кресленнями, технічної карти тощо і теоретичного обґрунтування [20].

Важливе значення дидактичної гри в тому, що вона проводиться з орієнтацією на перехід від вищих підсистем до нижчих у їх взаємодії і взаємозалежності.

Ігровий стан - це ознака, що характеризує специфічне, емоційне відношення учнів до запропонованої вчителем ігрової навчальної діяльності. Це складний психолого-педагогічний феномен учбово-емоційного стану учнів. Уміння викликати у школярів бажання брати участь у дидактичній грі і педагогічно грамотно управляти динамікою психологічного стану учнів на уроці кулінарії входить у число найбільш важливих аспектів діяльності вчителя.

Ігрове спілкування як складова частина учбової гри також належить до важливих її складових, адже в процесі учбового спілкування відбувається розв`язання проблемних і пізнавальних завдань, з яких, власне, і складається дидактична гра. І, нарешті, ігрова навчально-педагогічна діяльність, під якою ми розуміємо сам процес учбової гри, активне співробітництво вчителя і учнів. Вона породжується специфічною сумою пізнавальних і психологічних потреб (грати цікаво, сам по собі інтерес до гри як до захоплюючої форми діяльності служить могутнім стимулом активного включення у пізнавальний процес, у пошук). Урок для учнів як традиційна, звична для них форма учбової діяльності, ніби припиняє свої існування, трансформується у щось захоплююче і цікаве. Традиційна його сутність перетворюється на ігрове спілкування та ігрову навчально-педагогічну діяльність. Учні отримують величезні можливості для творчості, активного навчального спілкування, узагальнення і систематизації учбового матеріалу, інтенсивного інтелектуального розвитку. Вчитель же, не втрачаючи своєї традиційної ролі на уроці, разом з тим перетворюється в організатора гри, консультанта-порадника, арбітра. Це, безумовно, ставить принципово нові, підвищені вимоги до рівня професійного мислення вчителя історії, гуманізує його взаємовідносини з учнями, сприяє створенню атмосфери націленості на інтенсивну навчально-ігрову роботу. Дидактична гра вимагає від вчителя значної інтелектуально-емоційної напруги, динамізму, мобілізації особистісного творчого потенціалу, необхідності створення власної технології організації і проведення учбових ігор. Особливо важливо навчитись вписувати систему дидактичних ігор в структуру традиційних уроків, дотримуватись учбової програми.

Дидактична гра, якщо вона детально продумана і добре організована, завжди цікава, захоплююча як для учнів, так і для вчителя, надає їм можливість для певного випробування себе, своїх можливостей, стимулює до подолання тих чи інших навчальних труднощів. Їхнє долання сприймається учнями як особистий успіх і, навіть, як відкриття своїх творчих, пізнавальних можливостей.

Поки ми не можемо навчати кожного школяра за індивідуальним учбовим планом кроком у цьому напрямку могло б бути врахування групових інтересів і можливостей учнів, забезпечення кожній групі оптимального темпу просування у засвоєнні знань, формування умінь і навиків. Саме в цьому і полягає сутність використання дидактичних ігор як ефективного засобу інтенсифікації учбового процесу, невикористаного резерву активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії.

Застосування дидактичних ігор у процесі навчання історії дозволяє зосередитися на головному - на конкретному учню. Особистісний підхід до кожного школяра - одна із провідних ідей використання дидактичних ігор у процесі викладання історії в школі, що визнає за учнем активного суб`єкта, учасника і творця навчально-виховного процесу, партнера на уроці.

Аналіз застосування дидактичних ігор на заняттях кулінарії переконують, що в процесі їх використання на заняттях в учнів розвиваються і формуються такі якості, як самостійність, ініціативність, творчість, упевненість у своїх силах, інтерес до кулінарії, дослідницько-пошуковий стиль роботи на уроці, культура учбової праці.

Аналізуючи ефект використання учбових ігор можна говорити про наявність дії на учнів загально-педагогічного ефекту, до якого входять одночасно виховний, загальноосвітній і соціально-психологічний моменти, уміння формувати творчі міжособистісні взаємовідносини в групі, засвоювати норми культури спілкування. крім цього в учнів формується самостійна точка зору і вміння включатися в різні види діяльності, здатність переносити нові, набуті в ході дидактичних ігор уміння і навики з ігрової у звичайну, традиційну структуру уроків.

Виробнича ситуація, що імітується в процесі гри, - виробнича нарада - створюється на прикладі одного з ресторанчиків швидкого харчування і має на меті підготовку робітників відповідних бригад до виконання прийнятого завдання.

Взагалі виробнича нарада є однією з найефективніших форм колегіального вирішення складних виробничих завдань. Вона дає змогу кваліфіковано і різнобічно оцінити ситуацію, що склалася. В ході наради своєчасно приймаються узгоджені рішення, спрямовані на усунення організаційно-технічних неполадок, а також здійснюються контроль за виконанням прийнятих рішень і корекція дій в разі потреби. На нараді розглядаються питання, пов'язані з виконанням виробничих завдань на різних об'єктах. Завершенням результатів роботи на виробничій нараді виступають інструктаж майстрів і підготовка кожної бригади до безпосереднього виконання прийнятого рішення. Цим питанням присвячена пропонована рольова гра, в якій беруть участь всі 30 учнів групи.

Ролі розподілені так:

ведучий і арбітр - спочатку це викладач, а потім, коли гра стане звичною, може бути колективний арбітраж (2-4 учні, які добре знають навчальний матеріал, мають необхідну практичну підготовку);

суддя - 2 або більше найкомпетентніших учнів;

начальник дільниці (2-4 учні по черзі або у взаємо-доповненні виконують цю роль);

майстри чотирьох бригад (4-8-12 учнів по черзі виконують цю роль);

члени чотирьох бригад (від 3 до 6 учнів у бригаді).

Пояснюємо функції лише трьох ролей (бо ролі начальника дільниці і майстра бригади загальновідомі).

Арбітр контролює режим гри, консультує (тобто виконує роль інформатора), а як ведучий - організує обговорення прийнятих рішень, підводить підсумки гри.

Суддя оцінює якість виконання завдань учасниками гри.

Члени чотирьох бригад крім своєї функції - підготовки робочого місця і усвідомлення своєї ролі у виконанні прийнятого на виробничій нараді рішення - виконують функцію робітничого контролю за правильністю вибору варіанта рішення і забезпечення при цьому виробничих норм, прав і інтересів робітників бригади.

Процес гри включає три етапи.

I. На підготовчому етапі ведучий (майстер групи) знайомить учнів із структурою, змістом і метою гри, а також з функціональними обов'язками її учасників. Потім учням пропонується самим розподілитися на ігрові команди (виробничі бригади) за кількістю ролей, вибрати керівників бригад. Бригадир має розподілити обов'язки між тими, хто оформляє розрахунки і пропозиції, доповідачами та ін., організувати виконання завдань, вирішувати суперечності між членами бригади. Ведучий видає учасникам вихідні і розрахункові дані, таблиці, завдання, знайомить з системою стимулювання, визначає строки роботи.

II. На ігровому етапі учасники готуються до виробничої наради і проводять її. Готуючись до наради, учасники аналізують ситуацію, виконують необхідні розрахунки і узгодження, визначають причини невиконання завдань, розробляють варіанти своїх пропозицій і обґрунтовують їх. Справа в тому, що всі закладені дані передбачають, що бригади не зможуть повністю виконати план з різних причин [18].

Після доповідей бригад про виконання завдань проводиться виробнича нарада. Відкриває її начальник дільниці. Він стежить за черговістю повідомлень майстрів виробничих бригад про хід робіт і прийняті рішення. Підсумовує їхні інформації, вносить свої пропозиції, які активно обговорюються всіма учасниками, після чого приймається остаточне рішення.

Підсумок - аналіз і оцінка результатів гри. Арбітри підводять підсумки, судді оцінюють результати роботи бригад, фіксують удачі і помилки, визначають особисті і командні місця. В обговоренні бере участь вся група.

2.2 Особливості розробки та проведення уроку-гри

При плануванні дидактичної гри важливим є чітка постановка мети і правил гри, моделювання її результатів. Вчителю необхідно визначити конкретні завдання і способи їхнього вирішення, шляхи досягнення конкретних результатів. Крім цього він повинен продумати специфіку і зміст розподілу функціональних обов`язків учасників гри, тактику своєї поведінки і відповідно з цим міру своєї участі у конкретній ігровій діяльності учнів.

Якщо вчитель розпочне готувати гру перед самим уроком, то важко говорити про досягнення майбутніх великих успіхів. Дидактичну гру необхідно планувати і готувати заздалегідь. Її підготовка і проведення повинна бути забезпечена всім ходом учбового процесу.

Управління учбово-ігровим спілкуванням учнів вимагає від вчителя особливої професійної майстерності, так як йому необхідно подолати ефект пасивної присутності на уроці певної частини учнів, залучити їх до активної творчої діяльності.

Важливою дослідницькою проблемою, що чекає свого вирішення,є роль вчителя у ході дидактичної гри: необхідно вийти на оптимальне співвідношення діяльності вчителя і учнів на уроці. Зайва заорганізованість і дріб`язкова опіка, як і самоусунення вчителя від активного керівництва грою, негативно позначаються на її ефективності. Надмірна опіка і заорганізованість сковують творчу активність учнів, продукують пасивність і негативне враження про гру, формують уявлення про неї як про складову частину традиційних уроків.

Користь від гри буде неповною, якщо її наслідки не будуть проаналізовані. Присутня в процесі гри атмосфера творчої пізнавальної співпраці між учнями і вчителем обов`язково повинна зберегтись і по завершенню її, бути перенесена і на традиційні форми проведення уроків. При підведенні підсумків дидактичної гри слід надати слово її учасникам. Міра їхньої активності, культура поведінки під час гри обов`язково повинна бути проаналізована як вчителем, так і самими учасниками. Як правило, учні з нетерпінням чекають оцінки своїх дій, результатів гри.

Як важливу проблему слід відзначити розвиток пізнавального інтересу і пізнавальної активності учнів у процесі застосування на заняттях кулінарії учбових ігор. Вони тісно пов`язані з поняттям допитливість і жадобою до знань. Як свідчать результати спостережень за діяльністю учнів у процесі дидактичних ігор, при умові педагогічного стимулювання допитливості, вчитель в ході зазначеного виду робот може сформувати в учнів стійкий пізнавальний інтерес і на його основі - пізнавальну активність. Тому допитливість слід розглядати як дуже важливу ланку у формуванні ігрового пізнавального інтересу та ігрової пізнавальної активності, стимулювання процесів диференціації та індивідуалізації на заняттях кулінарії.

Серед педагогічних стимулів, притаманних дидактичним іграм, особливе значення має стимул пізнавальної перспективи.

Пізнавальна перспектива може стати ефективним стимулятором ігрової активності учнів, їхнього прагнення до самоосвіти, до необхідності більш старанного ставлення до навчання.

Важливо розвивати у школярів почуття незадоволеності рівнем своїх знань, тим багажем знань, умінь і навиків, які вони можуть використати в процесі участі у дидактичних іграх. Отже, формувати потребу знати більше, глибше - саме ці завдання повинен ставити перед собою вчитель, застосовуючи стимул пізнавальної перспективи у взаємодії з пізнавальним інтересом, стимулом пошуку, аналізу і співставлення. Таким чином, допитливість як особистісна властивість учня є першоосновою розвитку активної пізнавальної ігрової діяльності учня, важливою ланкою триєдиної системи структури (допитливість - пізнавальний процес - пізнавальна активність).

Епізодичне використання дидактичних ігор на заняттях кулінарії не дають бажаного ефекту, вимагається система, сукупність учбових ігор, їхнє творче, дидактично обґрунтоване співвідношення з традиційними методами і прийомами навчальної діяльності. Сконструйовані на підставі ігрових проблемно-пізнавальних завдань дидактичні ігри різного ступеня складності дозволяють використовувати їх на всіх етапах уроку і на уроках різних типів.

Створені на сьогоднішній день системи дидактичних ігор забезпечують доцільне співвідношення фактичного, узагальнюючого, теоретичного матеріалу і формують умови активної розумової діяльності груп-команд.

Існуюча на сьогодні система організації роботи вчителя і учнів на занятті перетворює процес навчання на взаємодію вчителя і окремих учнів; школярі функціонально зв`язані з вчителем, але не між собою. У результаті в учнів формується комплекс “одинокості в колективі", байдужості до успіхів чи невдач своїх товаришів.

Активне впровадження в учбовий процес дидактичних ігор вводить у методику викладання історії принципово іншу структуру взаємовідносин на уроці, сприяє утвердженню на уроках колективності як одного з найважливіших елементів функціональних і міжособистісних відносин, отже сприяє вихованню учнів. Участь у дидактичних іграх стимулює учнів співвідносини свої інтереси, прагнення і дії з колективними, дозволяє глибше усвідомити свої зв'язки з однокласниками, тобто здійснює активний виховний вплив.

Застосування дидактичних ігор дозволяє по-новому подивитися і на контроль в процесі навчання. Традиційно контроль на уроці здійснює вчитель. При цьому він виходить із психології керівника, а учні із психології підлеглості. У цих умовах учні не несуть моральної відповідальності за результат учбової діяльності своїх товаришів.

Широке застосування учбових ігор, їхній колективний характер, робота на спільний, командний результат усуває певне протиріччя між вчителем (як представником імперативної педагогіки) і учнями, створює систему взаємоконтролю учнів. Таким чином, в систему мотивації навчання вливається могутній стимул ефекту виховуючої сили колективу-команди на її членів. В єдиний стимулюючий потік сплавляються інтерес до гри, бажання грати, отримувати від ігрового змагання задоволення, з усвідомленим бажанням вчитися, з необхідністю серйозної навчальної роботи, з інтересом до вивчення кулінарії. Навчальна праці, доведена до вищої мірі інтенсивності, ніби кудись щезає, поступаючись місцем захоплюючим ігровим заняттям. Та в дійсності навчальна робота на уроці нікуди не дівається, навпаки її ефективність багаторазово зростає. “Слабкі" і “середні” учні ніби забувають, що вони знаходяться на уроці, що вони опрацьовують навчальний матеріал, а не грають у гру, напружено працюють з тим самим учбовим матеріалом, який на звичайному уроці не завжди викликає у них інтерес і бажання працювати. У ще більшій мірі це стосується домашніх завдань.

При організації дидактичних ігор необхідно дотримуватися таких положень:

Правила гри повинні бути простими, точно сформульованими, доступними для розуміння.

Гра не буде сприяти виконанню педагогічної мети, якщо вона викликає бурхливу реакцію учнів, але несе невелике навантаження.

Гра не дасть належного ефекту, якщо дидактичний матеріал для неї учням виготовляти складно, або його використання не зовсім зручне.

При проведенні гри, зв'язаної із змаганням команд, повинен бути забезпечений контроль за його результатами з боку всього колективу учнів або авторитетних осіб.

Для учнів ігри будуть цікавими тоді, коли кожний стане її активним учасником.

Якщо проводиться кілька ігор, то легкі і більш складні за змістом та виконанням повинні чергуватися.

Рухомі ігри повинні чергуватися із спокійними.

Гру не слід припиняти і залишати незавершеною [6].

При організації дидактичних ігр необхідно продумувати такі питання методики:

Мета гри. Які вміння і навички в галузі кулінарії учні засвоюють в процесі гри.

Кількість учасників гри. Певна гра вимагає певну кількість учасників.

Страницы: 1, 2, 3, 4

Голосование

Как вы оцениваете работу нашего сайта? Отлично Хорошо Нормально Плохо Результаты