г) Специфікація відповідної тестової процедури є одним з найважчих питань в недедуктивному виводі. Статистична теорія пропонує нам цілу низку моделей, кожна з яких пов'язана із спеціальними припущеннями, і (наше завдання полягає в тому, щоб зі всієї лави наявних тестів вибрати одні, найбільш згідні з описаними вище процедурами а, б і в. Більшість традиційних статистичних тестів вимагають, щоб виміри були виконані по крайньому заходу в інтернаціональній шкалі, сукупності отриманих чисел були нормально розподіленими, а об'єм вибірки був достатньо великим (звичайно більше 30). Якщо ці умови задоволені, можна використовувати низку так званих параметричних тестів.
Правила проведення спостережень на визначення вірогідності:
1. Кожне спостереження має бути незалежним від будь-якого іншого спостереження (тобто отримання будь-якого одного спостереження не повинно зумовлювати вірогідність отримання будь-якого іншого спостереження).
2. Спостереження мають бути нормально розподіленими.
3. Сукупності повинні мати постійні дисперсії.
4. Виміри мають бути виконані в інтервальній або відносній шкалі.
В цілому завдання статистичного виводу (рис.4) в географії можуть бути ефективно вирішені лише в результаті ретельної оцінки тестових процедур, придатних в даних обставинах, а також в умовах повної специфікації припущень, прийнятих при зборі і обробці даних.
Рис.4 Етапи статистичного висновку в географії
4. КАРТОГРАФІЯ ЯК МОВА ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ
Карта є з одного боку моделлю об'єктивно існуючої реальності, а з іншого боку - однією з мов науки. Карта складається із сукупності умовних позначень.
Знаки на карті представляють предмети, явища і процеси, показують їх місце розташування, якісні і кількісні характеристики. Сукупність знаків утворює картографічний образ, а множина образів складає цілісне картографічне зображення. Умовні позначення виконують деякі функції, перша з них - інформаційна. Ця функція забезпечує легкий спосіб передачі інформації від одних фахівців іншим (картографічна мова інтернаціональна).
Картографічне відображення інформації несе на собі також функцію гносеологічну, тобто функцію фіксації, формалізації і систематизації знань. Суть цієї функції полягає в тому, що карта слугує способом формування наукових понять, засобом конкретизації теоретичних побудов, тобто способом наукового дослідження.
Виділяють такі групи лінгвістичних одиниць картографічної мови:
· Площадні умовні позначення. Для відображення об'єктів, які відображуються в масштабі карти.
· Лінійні умовні позначення. Для відображення об'єктів великої протяжності, але малої ширини.
· Позамасштабні умовні позначення. Для відображення точкових об'єктів, які не відображуються в масштабі карти.
Знаки повинні відображувати властивості об'єкту і топологічні стосунки. Для побудови картографічних умовних знаків використовують цілу систему графічних змінних: знаки можуть розрізнятися формою, розмірами, орієнтуванню, насиченості кольору, внутрішній структурі.
Виділяють декілька типів структурних одиниць картографічної мови, які служать для відображення інформації. Ці граматичні одиниці представлені в таблиці 1.
Табл.1Синтаксичні одиниці картографічної мови (за автором)
Група структурних одиниць картографічної мови | Способи відображення географічної інформації | Відображення географічної інформації. | |
Площадні умовні позначення | Спосіб якісного або кількісного фону | Якісний фон (колір, штрихування) застосовують для районування території, за вибраною ознакою, для картографічного відображення яких-небудь класифікаційних підрозділів, наприклад, типів геологічних порід, рослинних асоціацій або ландшафтів. Кількісний фон дозволяє передати кількісний аспект районування, наприклад, виділити області з різним рівнем економічного розвитку, річкові басейни з різним розчленовуванням рельєфу, геологічні структури, що розрізняються по інтенсивності неотектонічних рухів. | |
Спосіб картограми і картодіаграми | Характеризують певні явища по чарунках територіального, ділення (найчастіше адміністративно-територіального) | ||
Спосіб ізоліній та псевдоізолоній | Лінії рівних значень якого-небудь кількісного показника позначаються ізолініями. Використовуються для передачі кількісних характеристик явищ, а також їх динаміку, переміщення, зв'язок одних явищ з іншими. Лінії умовних абстрактних розрахункових показників називають псевдоізолоніями | ||
Спосіб ареалів | Якщо необхідно позначити на карті район, в межах якого поширені ті або інші однорідні об'єкти -- корисні копалини, тварини, сільськогосподарські культури, особливі форми рельєфу (карстові печери, соляні куполи) | ||
Лінійні умовні позначення | Спосіб лінійних знаків | Для відображення об'єктів, які локалізовані на лініях: дороги, річки, кордони. | |
Позамасштабні умовні позначення | Спосіб значків | Геометричні, буквені або наочні позначення показують місцерозташування об'єкту, його якісні і кількісні характеристики |
Таким чином, бачимо, що картографія є однією з мов відображення географічної інформації. Сама карта може бути одним з інструментів у дослідженнях географів-фахівців, оскільки географи працюють з об'єктами, які знаходяться безпосередньо у просторі. Наприклад, карта дозволяє прослідити динаміку змін ландшафту за певний проміжок часу.
5. Порівняння географічних мов
Використання певної мови географічної науки пов'язано із потребами дослідника у певній ситуацій. Також вибір наукової мови для відображення результатів дослідження залежить від тієї парадигми, якою користується дослідник.
Для загального пояснення дослідів достатньо використання термінологічної мови. А для просторового відображення певних даних треба скористатися картографічною мовою, і в свою чергу, карта теж є тим інструментом, з якого можна певні знання здобувати. Математична мова була розглянута з обох боків: імовірнісна та геометрична. Серед геометричних мов є ті, що розглядають об'єкт у територіально-часових відносинах (просторово-часова мова), розглядають властивості об'єкту в даний момент часу (субстанціональна мова), просторові відносини між об'єктами (топологія), розміщення об'єктів у двовимірному просторі (геометрія Евкліда) і чотирьохвимірному просторі (геометрія Мінковського). Імовірнісна мова географічної науки визначає ті відносини між об'єктами, що можуть бути виражені у ступенях імовірності.
Тобто, географія має повний комплект наукових мов для відображення тих знань, що були здобуті внаслідок пізнання дослідником певної частини об'єктивно існуючої дійсності.
Нижче подана таблиця де порівнюються основні мови географії: їх сутність, синтаксис та області географічних досліджень, де вони можуть бути використані (табл.2).
Табл.2Порівняння мов географічної науки (за автором)
Назва наукової мови | Сутність | Синтаксичні одиниці | Використання | |||
Термінологічна | Слово або поєднання слів, що позначає спеціальне поняття, що вживається в науці, техніці, мистецтві | Слово і чітко визначена множина об'єктів, що стосується того слова | Внесення чітко визначених понять для простоти і точності відображення певної частини об'єктивної дійсності | |||
Картографічна | Знаки на карті представляють предмети, явища і процеси, показують їх місце розташування, якісні і кількісні характеристики. | Площадні, лінійні і позамасштабні умовні знаки | Графічне відображення положення певного об'єкту. | |||
Математический | Языки пространственных форм | Просторово-часова мова | За допомогою координат простору і часу визначається місце об'єкту у просторово-часовому континуумі | Координати простору і часу x, y, z, t | Побудова схеми класифікації кліматичних районів | |
Субстанціональна мова | Мова непросторових координат | Властивості суб'єкта в даний момент часу: p1, p2 …, pn | Районування території за деяий момент часу | |||
Топологія | Розглядає тільки ті зв'язки між точками, які залишаються нерозривними. | Ребро, путь, вузол, вершина | Вивчення мережі транспортних ліній, що з'єднують населені пункти. | |||
Проектна геометрія | Мова перетворення однієї системи координат в іншу | Координати x, y. | Створення деформованих карт, в яких проекція практично не враховуєтсья, а важливішим є певні властивості території. | |||
Геометрія Евкліда | Визначає місце об'єкту у двовимірному просторі | Точка, лінія, | Розрахунки на території до 400 км. | |||
Геометрія Мінковського | Дві одночасні події x та y як стан, при якому сигнал від х не може досягти у, і навпаки | x та y як стан | Для відображення координат у чотиривимірному просторі із врахуванням теорії відносності Ейнштейна | |||
Імовірнісна | Визначення імовірності настання того чи іншого явища | Ступінь імовірності | Моделювання географічних явищ, що можна визначити за певною ступінню імовірності. |
Висновки
В ході роботи були розглянуті деякі з наукових мов географії: термінологічна, математична і картографічна. Були показані зв'язки, що існують між науковою мовою і побудовою наукових гіпотез і теорій, а також використання наукових мов на практиці. Залишається відкритою проблема зміни мови із зміною наукової парадигми (що можемо спостерігати у сучасній географічній науці).
В ході роботи було виявлено, що мова науки має такі функції:
1. Гносеологічна. За допомогою деяких мов науки можна пізнати те, що невловимо в емпіричних дослідженнях.
2. Комунікативна. Мова є з'єднуючою ланкою серед учених різних країн світу [10].
3. Мова науки є основою для побудови моделей досліджуваних явищ.
Наукова мова має свою граматику та свій синтаксис, і, як було показано в роботі, вона є відображенням чуттєвого досвіду людини, і саме завдяки науковій мові можемо спостерігати науково-технічний прогрес людства.
Залишаються відкритими питання: зв'язок сприйняття (перцепції), мислення та формування мови. Також це питання тісно пов'язано із проблемою формування нових термінів, що є дуже актуальним для сучасної географії.
Список літератури
1. Bruno Strecker. Sprache in der Wissenschaft [www.ids-mannheim.de]
2. А. Эйнштейн. Собрание научных трудов. Том 4 .- М.: Наука, 1967 - 600с.
3. Bruno Strecker. Grundlagen Einer Grammatik Der Kommunikation [www.ids-mannheim.de]
4. Современная энциклопедия [http://dic.academic.ru/]
5. Вячеслав Нестеров. Язык науки и его использование. Слова и термины. [http://alter.sinor.ru:8102/]
6. Азимов А. Язык науки: Пер. с англ./Предисл. Б.Д. Сергиевского. - М.: Мир, 1985. - 280 с.
7. Леви-Строс К. Структурная антропология/Пер. с фр. Вяч. Вс. Иванова. -- М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. -- 512 с. (Серия «Психология без границ»)
8. Д. Харвей. Научное объяснение в географии: Пер. с англ./Предисл. Е.П. Никитина. - М.: Прогресс, 1974. - 501 с.
9. Берляндт А.М. Карта - второй язык географии: (Очерки о картографии). - М.: Просвещение, 1985. - 192 с.
10. К.Айдукевич. Язык и смысл. [www.philosophy.ru]
