Уряд Куби вживає зусилля, спрямовані на інтеграцію економіки країни в економічну систему країн Латинської Америки й Карибського басейну й розширення діапазону економічної діяльності за допомогою створення в різних галузях спільних підприємств із європейськими, канадськими й латиноамериканськими компаніями. В 1994 на Кубі був створений ряд нових спільних підприємств за участю фірм Канади (модернізація виробництва нікелю на кубинському металургійному комбінаті, вивіз кубинської нікелевої руди для переробки на заводі в канадській провінції Альберта, буравлення нафторозвідувальних шпар на шельфі у берегів Куби, збільшення видобутку нафти з раніше розвіданих родовищ на території Куби), Мексики (модернізація кубинського нафтоочищувального заводу для переробки мексиканської нафти з метою наступного реекспорту, модернізація системи телефонного зв'язку на Кубі, в яке беруть участь також італійські фірми) і Ізраїлю (впровадження прогресивних методів розведення цитрусових культур і організація збуту кубинських фруктів у країнах Європи).
Державний сектор, охоплює 32,6% сільгоспугідь (агропромислові комплекси, сільськогосподарські підприємства, ферми молодіжної армії праці, господарства місцевих органів народної влади та ін.), кооперативний сектор з 63,6% сільгоспугідь, і частки селянські господарства, що обробляють 3,8% земельних угідь. У сільське господарство в 1998 р. державою було вкладено 140 млн. дол. (в основному для придбання комбікормів для худоби). Якщо врахувати, що в 1989 році в цю галузь щорічно направлялося більше мільярда доларів, а ефективність сільськогосподарського виробництва практично залишилася на тім же рівні, то можна представити напруженість положення з матеріальним забезпеченням цього сектора економіки.
Найбільшу вагу займають кооперативні форми користування землею й серед них особлива роль приділяється UBPS (Базові одиниці кооперативного виробництва), які нараховують близько 2500 господарств, роблять 22% овочів, 42% молока, 36% цитрусових, 16% фруктів, 38% рису, 22% кава, 12% коренеплодів і 7% тютюну.
Цукрова промисловість є однієї із провідних галузей економіки Куби. Потенційні потужності 156 цукрових заводів Куби в стані переробити в добу 670 тис. т цукрового очерету, що теоретично може забезпечити виробництво 9-9,5 млн. т цукру в рік.
В 1980 р. Куба змогла досягти стабільного виробництва цукру на рівні 7-8 млн. т у рік, з яких 3-3,5 млн. т поставлялося в СРСР. У минулому відносно високі показники галузі базувалися переважно на екстенсивному способі розвитку цукрової промисловості.
Відомо більше 50 продуктів, одержуваних з відходів цієї коштовної біологічної сировини й з успіхом реалізованих на міжнародних ринках (штучні волокна, фарби, пластмаси, сировина для виробництва паперу й тех. гуми, кормові добавки для худоби й т.д.). У майбутньому Куба має намір довести кількість похідних цукрового очерету до 100 найменувань. Цей напрямок визнаний одним із пріоритетних у реалізації науково-технічного прогресу на Кубі.
Після 5 років бездіяльності, став до ладу великий агропромисловий комбінат «Мануель Сангілі» у провінції Пінар-Дель-Ріо. На ньому, поряд з виробництвом основного продукту -- цукру, на основі найсучасніших технологічних процесів виробляється випуск патоки.
Велика увага також приділяється очеретяному рослинництву, розширення посівних площ на кращих землях, доведенню зрілості очерету до необхідних меж. З метою створення зачепила для майбутніх сафр вироблення цукру в сезон планується в межах трохи нижче 4,3 млн. т і одночасно будуть інтенсифіковані посадки на нових площах з дотриманням передових агротехнічних вимог.
Розпочато в промислових обсягах виробництво екологічно чистого цукру, при вирощуванні якого, так само як і в ході індустріального процесу переробки, не застосовуються хімічні продукти. Ціни на екологічно чистий цукор на світовому ринку в три рази перевищують ціни на цукор звичайних сортів. Лідером національного виробництва зазначеного продукту є завод «Карлос Баліньо» у провінції Лас Вільяс. В 2000 р. він випустив 4,2 тис. т. екологічно чистого цукру. У цілому щорічні потреби світового ринку по зазначеному виді цукру становлять 200 тис. т. Розгортання програми виробництва екологічно чистого цукру, по оцінках кубинських експертів цукрової промисловості, дозволить Кубі в перспективі найближчого років зайняти провідні позиції серед продуцентів цього товару у світі.
Росія зберігає лідируюче місце в споживанні кубинського цукру-сирцю, однак, його поставки в Росію здійснюються в основному через фірми третіх країн. В 2000р. Росія імпортувала 2,02 млн. т кубинські цукру-сирцю (в 1999р. -- 2,08 млн. т), що склало 63% цукрового експорту Куби.
Основний потік іноземних інвестицій припадає на головний кубинський курортний р-н Варадєро. З існуючих у Варадєро 40 готелів -- чотири (з 2 тис. номерів), є спільною власністю й ще 3 тис. номерів перебувають у спорудженнях, якими управляють іноземні підприємства (іспанські, французькі, німецькі). З кожним роком ця цифра збільшується у зв'язку з уведенням в експлуатацію нових готелів. Іде будівництво двох десятків об'єктів.
Основний потік іноземних інвестицій припадає на головний кубинський курортний р-н Варадєро. З існуючих у Варадєро 40 готелів -- чотири (з 2 тис. номерів), є спільною власністю й ще 3 тис. номерів перебувають у спорудженнях, якими управляють іноземні підприємства (іспанські, французькі, німецькі). З кожним роком ця цифра збільшується у зв'язку з уведенням в експлуатацію нових готелів. Іде будівництво двох десятків об'єктів.
В 2000 р. відбулася зміна позиції кубинського керівництва відносно інвестування в сектор нерухомості. З 1998р. у цій сфері спостерігався різкий сплеск активності іноземного капіталу. Зберігаючи вже створені спільні проекти, керівництво країни тимчасово призупинило допуск закордонних інвесторів у даний сектор. Існує 17 економічних асоціацій, що здійснюють проекти в житловому секторі й спорудженні великого ділового центра в Гавані.
Відбувається розширення сфер іноземних інвестицій: були створені перші спільні структури в банківській сфері (іспанський партнер Caja de Madrid) і в страхуванні (із британською фірмою Lambert Fenchurch).
Поряд з ростом обсягів прямих інвестицій в економіку Куби вкладених іноземних компаніями, відзначається помітна активність із боку закордонних інвестиційних фондів, що створюють спеціалізовані структури для обслуговування кубинського ринку. До їхнього числа відносяться британські Beta Gran Caribe і Commonwealth Development, що мають на Кубі свої представництва й спільні з кубинцями фірми, що управляють фінансами фондів на Кубі.
Найважливішим елементом створення поля правої стабільності для іноземних інвесторів є курс Куби на висновок угод про заохочення й взаємний захист інвестицій. На кінець 2000 р. у Куби була підписано 51 подібна угода й по угодах з 10 країнами здійснюється переговірний процес.
Одночасно кубинське керівництво веде роботу з розширення договірно-правової бази інвестиційної сфери.
У цьому зв'язку, іншим елементом стимулювання припливу іноземних капвкладень є угоди про запобігання подвійного оподатковування. До теперішнього часу в Куби є подібні угоди з Іспанією, Італією й Барбадосом. Відповідна угода з Росією була підписана в грудні 2000 року, під час візиту президента РФ В.В. Путина на Кубу.
Позитивний ефект для розвитку зовнішньої торгівлі й іноземних інвестицій очікується у зв'язку з розвитком на Кубі вільних зон. В 1997р. почали функціонувати перші три вільні зони в гаванському регіоні: Місто Гавана, Вахай і Маріель. Концесіонерами цих утворень є корпорація CIMEX і компанія Almacenes Universales. У зазначених вільних зонах зареєстровано більше 240 іноземних операторів, 66% з яких діють у сфері торгівлі, інші - у виробництві й сфері послуг. Найбільш представлені в цьому бізнесі фірми Іспанії, Панами, Італії, Канади й Мексики.
В політиці кубинського керівництва із залучення в країну іноземного капіталу помітна роль приділяється вільним економічним зонам (СЕЗ). Передбачається, що в умовах збереження державного характеру економіки Куби й гострої недостачі фінансових засобів, зазначена форма дозволить зробити інвестиційний ринок країни більше привабливим для закордонних компаній. Відзначається, що одним зі стимулюючих моментів на користь роботи у вільних економічних зонах Острова є вигідне географічне положення Куби в Карибському регіоні й близькість до ринків країн Латинської Америки.
Розробляючи й реалізуючи концепцію створення вільних економічних зон, кубинське керівництво переслідує досягнення наступних цілей:
? прискорення соціально-економічного розвитку країни в цілому;
? стимулювання й інтенсифікація зовнішньої торгівлі, у першу чергу в рамках зміцнення регіональної економічної інтеграції із країнами Латинської Америки й Карибського регіону, так само як і залучення іноземних капіталів і розширення можливостей для іноземного інвестування;
? створення нових робочих місць і якісне підвищення кваліфікаційного рівня кубинських трудящих;
? підвищення ступеня національної складової в доданій вартості кінцевої продукції, виробленої в СЕЗ, за рахунок використання національної сировини й напівфабрикатів;
? розгортання в країні нових виробничих процесів на основі запозичення передових іноземних технологій з метою якісного вдосконалювання структури національного виробництва й експорту.
Крім того, ставиться завдання створення постійних виробничих зв'язків між підприємствами фірм-операторів СЕЗ і національними підприємствами з наступним інтегруванням виробничих процесів і торговельних операцій, тобто фактично створення як вертикальних, так і горизонтальних виробничьо-комерційних зв'язків. У цих цілях в 2000 р. була розроблена Програма економічного співробітництва підприємців, реалізація якої почалася наприкінці минулого року.
Порядок створення й функціонування вільних економічних зон і промислових парків визначається Декретом-Законом №165 від 3 червня 1996р. Даний Декрет-Закон був прийнятий у розвиток базового Закону № 77 «Про іноземні інвестиції» з метою залучення іноземних капіталовкладень в економіку Куби на основі створення пільгових умов для іноземних інвесторів.
Зазначені нормативно-правові акти встановлюють для компаній-операторів вільних економічних зон пільговий податковий і митний режим і дозволяють проведення ними СЕЗ різноманітної виробничої діяльності (у тому числі, у сфері складання продукції із увезених напівфабрикатів, вузлів і складальних одиниць і доведення кінцевої продукції), торговельних і банківських операцій, послуг у сфері страхування, діяльності в області організації виробництв на базі передових технологій, проведення науково-дослідних робіт і впровадження дослідно-конструкторських розробок.
Оператори СЕЗ мають право на спорудження на території зон будинків і необхідних будівельних об'єктів з метою створення виробничих цехів, складів, офісних і інших службових приміщень. Вони можуть орендувати ділянки території в межах зон, створювати необхідну інфраструктуру електричного, газового, і водопостачання, зв'язку й систем забезпечення безпеки. Їм надається право користування аеропортовою, портовою й вантажною залізничною мережею зон, а також відповідною інфраструктурою об'єктів перевалки вантажів.
Термін дії концесії на право діяльності в СЕЗ установлений в 50 років, а прерогатива видачі дозволів на концесію віднесена до компетенції Виконкому Ради Міністрів Республіки Куба. Органом, що здійснює безпосереднє керівництво діяльністю СЕЗ, є Національне керування вільних економічних зон Міністерства іноземних інвестицій і економічного розвитку Куби (Oficina nacional de zonas francas). Компанії-оператори СЕЗ, що займаються виробничою й торговельною діяльністю, мають право направляти для реалізації на місцевому ринку до 25% продукції, виробленої ними в зонах; у цьому випадку вони звільняються від сплати ввізних мит. Також діє положення про звільнення компаній-операторів СЕЗ, що займаються виробничою діяльністю, від сплати податків на прибуток і на робочу силу протягом перших 12-ти років їхньої діяльності в зонах, з наступним наданням 50%-ний знижки зі сплатою даних податків протягом наступних 5-ти років. Схожа схема діє й для операторів, зайнятих у сфері надання послуг, з єдиним виключенням -- строк звільнення від сплати податків для них установлений в 5 років, а наступний пільговий період становить 3 роки.
Курс кубинського керівництва на залучення іноземних технологій і інвесторів за допомогою створення вільних економічних зон дав певні результати. З 1997р., коли почали функціонувати три СЕЗ, створені в гаванському регіоні (Маріель, Гавана і Вахай), число іноземних операторів у них перевищило 250 фірм. Однак, близько 70% з них діють у сфері торгівлі, а інші -- у сфері послуг і виробництва. Основними операторами СЕЗ Куби є компанії Іспанії, Панами, Італії, Канади й Мексики. (Слід зазначити, що дані про обсяги операцій операторів СЕЗ відсутні, що побічно свідчить про неповну реалізацію завдань, покладених на зони).
У зв'язку з тим, що діяльність СЕЗ лише частково змогла забезпечити потреби країни в залученні передових технологій і виявилося в переважаючому ступені орієнтована на торговельні операції, важливим напрямком діяльності кубинського керівництва стала концепція створення індустріальних парків.
Протягом 2000 р. йшла розробка проекту організації індустріального парку, що представляє собою територію, у рамках якої невеликі підприємства й фірми могли б, при іноземній участі й технологічному сприянні, розвивати високотехнологічні виробничі процеси. Курируючою організацією цього проекту є Міністерство науки й технології Куби. Як вказується в матеріалах концепції, хоча планований проект індустріального парку відкритий для будь-якої промислової діяльності, його основною профілюючою сферою повинні стати такі виробничі процеси, як інформатика, електроніка й біотехнологія. Успіх діяльності парку зв'язується насамперед з наявними кадрами кваліфікованих фахівців. У цьому зв'язку, як місце розташування індустріального парку намічається використовувати території в безпосередній близькості від Вищого Політехнічного Інституту м. Гавани з метою встановлення прямих зв'язків із цим учбово-дослідницьким центром.
Проект створення іншого індустріального парку припускає його розміщення в провінції Сантьяго-Де-Куба. Основною сферою діяльності даного парку повинні стати традиційні галузі промисловості з метою індустріального розвитку регіону Сантьяго-Де-Куба й створення нових робочих місць.
Короткі характеристики вільних економічних зон і сучасний стан їх инфрастуктуры приводяться нижче.
Вільна економічна зона Маріель перебуває у великому портовому й індустріальному центрі країни, розташованому в 30 км. на захід від Гавани. Територія зони становить 553 га. У цей час на зона розмішується 7 тис.м2 площ критих складських приміщень і 600 м3 площ, зайнятих під приміщення офісів, демонстраційних і конференц-залів. На території зони є невеликий аеропорт для обслуговування легких і середніх літаків (бетонна злітно-посадочна смуга довжиною 1800 м і шириною 45 м), а також причал.
Зона географічно вдало розташована з погляду обробки вантажів двох сусідніх торговельних партнерів Куби -- Мексики й Канади.
Вільна зона «Місто Гавана» розташована в східному пригороді м. Гавана (долина Берроа) в 10 км від Гаванського морського порту. Рішення про створення вільної зони в даному районі було прийнято через зручне географічне розташування й базу, що була тут раніше, фірми «Habana in Bond», що з 1992р. здійснює обслуговування іноземних компаній, що діють на Кубі, надаючи їм складські приміщення й послуги по митній обробці вантажів.
Зона розташована на території 158 га, 92 з яких забудовані виробничими й адміністративними будинками. Криті виробничі цехи й складські приміщення нараховують 14,5 тис.м2 площ, службові приміщення й приміщення, зайняті під офіси становлять 4,6 тис.м2, сільськогосподарські території -- 52,2 тис.м2 контейнерний термінал розташований на площі 4,2 тис.м2. У цей час у безпосередній близькості від даної СЕЗ ведеться створення індустріального парку, територія якого складе 110,5 тис.м2.
Зона розташовує розвитий внутрішньою інфраструктурою. Довжина під'їзних і внутрішніх автомобільних доріг становить 1844 м. Є автозаправна станція й станція технічного обслуговування автотранспорту. Задіяно надійні системи телевізійного спостереження, охорони й протипожежної безпеки.
Ділова інфраструктура зони включає комерційний центр, обладнаний необхідними приміщеннями для проведення переговорів і організації демонстраційних показів зразків, філія банку «Banco Financiero Internacional» і систему телефонного й телевізійного обслуговування.
Вільна економічна зона Вахай розташована в приміському районі м. Гавана на відстані 1,5 км. від вантажного термінала Гаванського міжнародного аеропорту ім'я Хосе Марті. Площа зони становить 21,47 га, з яких 13,4 га забудовані будинками й спорудженнями. Криті виробничі склади й складські приміщення займає територію 13 тис.м2, приміщення під офіси -- 1,1 тис.м2.
До послуг іноземних фірм-операторів споруджені вантажно-розвантажувальні площадки, промислові полігони, на яких може бути розміщене будь-яке встаткування. Довжина внутрішніх автодоріг становить 2000 м, є автозаправна станція.
Крім того, зона має у своєму розпорядженні діловий центр, що має спеціально обладнані приміщення для проведення переговорів, ділових зустрічей і семінарів загальною площею 240 м2.
Фахівці зони надають консультації по юридичних і техніко-економічних питаннях, транспортні й митні послуги.
Адміністративне керування зонами «Маріель» і «Вахай» здійснюється акціонерним товариством «Almacenes Universales S.A.», a зони «Місто Гавана» (Берроа) -- корпорацією «СIМЕХ S.A.».
Російські організації й комерційні структури, акредитовані на Кубі, стали також звертатися до практики використання у своїй комерційній діяльності вільних економічних зон. Зокрема, російські компанії «Елерс ЛТД» і ВАО «Автоекспорт» здійснюють поставки запчастин до різних марок автомобілів російського виробництва зі складів у вільній зоні «Місто Гавана» (Берроа).
Основна грошова одиниця Куби -- песо, рівний 100 сентаво. Заснований в 1948 році Національний банк Куби був центральним банком країни, однак в 1960 році, коли всі приватні банки, як кубинські, так і іноземні, були націоналізовані, він взяв на себе й всі інші банківські функції.
Протягом останнього десятиліття банківська система Куби перетерпіла істотні зміни, розвиваючись і вдосконалюючись відповідно до вимог нової економічної ситуації. У січні 1994р. розгорнулася реформа банківської системи країни. Її початком стало створення приватних за формою, але з 100% державним капіталом фінансові установи -- Banco internacional de comercio (BICSA), завданням якого є розвиток торгівлі товарами й послугами шляхом фінансування подібних операцій за кордоном. BICSA проводить всі типи банківських операцій, включаючи відкриття поточних рахунків приватним особам, а також бере активну участь у внутрішньому фінансуванні в конвертованій валюті виробництва процесів і послуг, призначених на експорт і для реалізації усередині країни. За п'ять років існування банку, його клієнти скористалися кредитами на 800 млн. дол.
