В. Черчілль підганяв генерала Александера, що очолив Італійську кампанію після Д. Ейзенхауера, щоб той якомога швидше узяв Рим. Але Кессельрінг, хоч і був авіаційним генералом, уміло налагодив оборону. 4 червня 1944 Рим було взято союзними військами. Далі вони просунутися не могли. Оборона стратегічного чотирикутника Італії Турин-Мілан-Генуя-Болонья з його могутнім військово-промисловим комплексом продовжувалася до квітня 1945 р. («готська лінія»)
Запитання на закріплення.
Чи існує взаємозв'язок подій на радянсько-німецькому фронті та африканському театрі бойових дій?
Тегеранська конференція, її рішення та значення
Розповідь учителя.
Вирішальні події, що визначали результат війни, безумовно відбувалися на фронтах, але для подальшої долі світу і людської цивілізації велике значення мали події в дипломатичній сфері. У міру того, як буде чіткіше вимальовувалися перспективи завершення війни, перед лідерами Антигітлерівської коаліції все гостріше поставали питання післявоєнного врегулювання. Консультації з цих питань розпочалися 1943 р. Перше серйозне обговорення відбулося на Московській конференції міністрів закордонних справ СРСР, США, Великої Британії, що проходила з 19 по ЗО жовтня 1943 р. Головним завданням конференції була підготовка зустрічі голів держав і урядів «Великої трійки» (СРСР, СПІА та Великої Британії).
У центрі уваги міністрів було декілька питань. Так, було досягнуто попередню угоду про відкриття Другого фронту у Франції навесні 1944 року. Було прийнято рішення про заснування Європейської консультативної комісії для «вивчення європейських проблем, пов'язаних із закінченням війни». Важливим моментом стало схвалення «Декларації про загальну безпеку», у якій говорилося про необхідність створення загальної міжнародної організації для підтримки миру і безпеки, яка була б заснована на принципах суверенітету і рівності всіх миролюбних держав. Крім цього, на Московській конференції 1943 р. було прийнято «Декларацію про Австрію», у якій зазначалося, що союзні держави не визнають завоювання Австрії і бажають бачити її відновленою, вільною і незалежною. У «Декларації про Італію» йшлося про те, що «фашизм і весь його негативний вплив повинен бути знищений, а італійському народові потрібно надати можливість створювати урядові та інші установи, засновані на принципах демократії». Також була опублікована декларація про відповідальність гітлерівців за їхні злочини. Головних злочинців передбачалося покарати відповідно до спільних рішень урядів країн.
У той же час конференція виявила і основні питання, що викликали розбіжності між союзниками Антигітлерівської коаліції: питання кордонів і політичних режимів у визволених країнах.
28 листопада-1 грудня 1943 в Ірані Тегеранська конференція. Обговорювалися питання подальшого ведення війни та повоєнного миру. Конференція керівників трьох союзних у Другій світовій війні держав: СРСР (Й.В. Сталін), США (Ф. Рузвельт) и Великобританії (У. Черчилль); рішення про відкриття не пізніш 1 травня 1944 р. другого фронту у Європі, про післявоєнні кордони Польщі по лінії «Керзона», визнання аннексії СРСР країн Балтії. Делегація СССР, їдучі на зустріч побажанням союзників, обіцяла оголосити війну Японії після розгрому германської армії. Сприяла зміцненню антігитлеровської коаліції
Бойові дії на Тихому океані
Розповідь учителя.
До весни--літа 1942 р. стратегічна ініціатива на всіх фронти цілком і повністю належала Німеччині та її союзникам. Союзники антигітлерівській коаліції вели важкі оборонні бої. Проте на середину 1942 починає змінюватися. Перші успіхи, що змінили загальне стратегічне становище, були досягнуті на Тихому океані. 7-8 травня 1942 р. в морському бої біля берегів Нової Гвінеї, японська ударна ескадра, втерпіла першу значну поразку. Особливістю цієї морської битви було те, що надводні кораблі воюючих сторін не зробили жодного пострілу. Долю бою вирішила авіація, що базувалася на авіаносцях. Японці, утративши по одному авіаносцю та есмінцю і 80 літаків, відмовилися від планів вторгнення до Австралії довелося відмовитися.
4--6 червня 1942 р. біля атолу Мідуей японський флот (адмірал Ямамото) потерпів поразку від американського флоту (адмірал Ч. Німіц) і не зміг відновити свою могутність до кінця війни. У бою японці втратили 4 авіаносці, 1 крейсер і 253 літаки, американці __ 1 авіаносець, 1 есмінець і 150 літаків. у результаті цих двох поразок Японія втратила половину своїх авіаносців і змушена була перейти до стратегічної оборони. Американці в свою чергу перейшли до активних бойових дій. У серпні 1942 р. вони почали боротьбу за острів Гуадалканал (група Соломонових островів). Жорстокі бої розгорнулися на морі, у повітрі й на суші. Вони продовжувалися до лютого 1943 р. і завершилися повною поразкою Японії у цьому регіоні. Загалом перемога американців у бойових діях на Тихому океані означала перехід ініціативи до США і корінний перелом на Тихоокеанському театрі бойових дій
Запитання і завдання.
1. Охарактеризуйте хід основних подій війни в 1942 -- 1943 рр.
2. Яку роль відіграли Сталінградська і Курська битви в розгромі Німеччини?
3. Охарактеризуйте бойові дії у Північній Африці.
4. Чим була обумовлена висадка союзників саме в Італії, а не у Франції?
5. Розкажіть про перебіг подій на італійському фронті.
6. Назвіть основні рішення Тегеранської конференції. З'ясуйте її історичне значення.
Підсумки уроку
1941-1942 були насичені подіями, які стали вирішальними у подальшому ході війни. Хоча країни «осі» ще утримували перевагу, проте їх поразка була неминучою. Наступальна стратегія Німеччини потерпів остаточну поразку. До кінця 1943 р. у стані війни з Державами «осі» знаходилося 37 країн. Розпочався розпад фашистського блоку (капітуляція Італії).
Домашнє завдання: вивчити записи у зошиті.
Варіант 1 1.Укажіть основні причини Другої світової війни. а) Несправедливість Версальсько-Вашинґтонської системи б) політика «умиротворення» агресора; в) втручання США в європейські справи; ж) курс СРСР на «світову революцію»; з) прихід нацистів до влади в Німеччині; д) прагнення Німеччини до світового панування. 2. Яким був характер Другої світової війни. а) Загарбницький з боку СРСР до 1941 б) загарбницький з боку агресивних держав в) загарбницький з боку Німеччини та СРСР г) справедливий з боку з боку жертв агресії. д) справедливий для СРСР з 1941 р. 3. Друга світова війна почалась .... з нападу Німеччини на….згідно з планом .... 4. Установіть відповідність між датами та подіями. А) 23 серпня 1939 Б) 17 вересня 1939 В) 27 вересня 1940. Г) 28 вересня 1939 1) Втеча польського уряду до Румунії 2) Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР. 3) Договір про дружбу і кордони між Німеччиною і СРСР. 4) Завершення формування блоку агресивних держав 5. Поставте в хронологічній послідовності названі події Другої світової війни від її початку : А) Окупація Німеччиною та СРСР Польщі Б) Окупація Німеччиною Данії та Норвегії В) «Дивна війна» Г) капітуляція Франції Д) Англія і Франція оголосили війну Німеччині 6. Перелом у ході війни відбувся у …. 7. Укажіть битви, які стали переломними під час Другої світової війни. а) Сталінградська битва; д) битва за Дніпро; б) битва у Перл-Харбора е) битва біля атола Мідуей; в) битва під Ель-Аламейном; ж) битва за о. Окінава. г) висадка союзників у Нормандії; 8. Що таке «ленд-ліз»? Яке значення він мав для перемоги над над нацистською Німеччиною? | Варіант 2 1.Укажіть союзників Німеччини у Другій світовій війні а) Хорватія б) Італія в) режим Віші у Франції г) Болгарія д) Словаччина є) Фіндляндія ж) Польша з) Китай 2. Які твердження належать до Сталінської воєнної доктрини: А) СРСР ніколи не доведеться вести бойові дії на своїй тер-ї Б) На випадок нападу супротивника слід готуватися до оборонної війни В) Будь-яка агресія проти СРСР буде негайно європейськими державами Г) На випадок нападу супротивника слід готуватися до наступальної, а не до оборонної війни 3. Які причини «дивної війни» між Німеччиною, Францією та Англією у вересні 1939 -травні 1940 рр.? 4. Установіть відповідність між датами та подіями. А) 28 вересня 1939 Б) 27 вересня 1940 В) 17 вересня1939 Г) 23 серпня 1939 1) Завершення формування блоку агресивних держав 2) Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР. 3) Договір про дружбу і кордони між Німеччиною і СРСР. 4) Втеча польського уряду до Румунії 5. Поставте в хронологічній послідовності названі події Другої світової війни від її початку : А) капітуляція Франції Б) Декларація Об'єднаних націй В) битва Перл-Харбор Г) битва за Ленінград Д) Напад Німеччини на СРСР 6. Процес створення Антигітлеровської коаліції завершився у … підписанням ….. 7. Укажіть битви, які стали переломними під час Другої світової війни. а) битва під Ель-Аламейном; д) битва за Москву б) битва у Перл-Харбора е) битва біля атола Мідуей; в) Сталінградська битва; ж) битва за о. Окінава. г) висадка союзників у Нормандії; 8. Що таке «атлантична хартія»? |
Тема 5. Окупаційний режим у поневолених країнах. Рух опору
Завдання уроку: показати суть нацистського і японського «нового порядку», розкрити зміст явища Голокосту, охарактеризувати рух Опору в окупованих країнах Європи та Азії; закріпити навички аналізу і порівняння Історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: підручник, стінна карта «Друга світова війна», атлас
ХІД УРОКУ
І. Оргмомент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Нацистський «новий порядок» в Європі.
Розповідь учителя.
Окупація країнами-агресорами значних територій в Європі Азії, Африці супроводжувалась встановленням «нового порядку», основним ним змістом якого було забезпечення панування загарбників Цей порядок базувався на нещадному терорі й насильстві. Автрія, Чехословаччина, Польща, Югославія, Люксембург, Греція - ліквідовані. У Голландія, Данії, Норвегії, Бельгії, Франції до влади прийшли профашистські (колабораціоністські) уряди.
Окуповані радянські території були розділені на три частини Тилові райони німецьких груп армш було передано під управління воен Командування, а інші підпорядковано «східному міністерству» на чолі з Розенбергом і поділено на два рейхскомісаріати - «Остланд» (Прибалтика і більша частина Білорусії) та «Україна». Західноукраїнські землі були приєднані до польського генерал-губернаторства.
Нацисти прагнули створити на завойованих територіях «життєвий простір Для німецької нації». Місцеве населення мало бути перетворене по суті на рабів, інтелігенція знищувалась. На окуповані території планувалося переселити близько 10 млн. німців. Серед місцевого населення передбачалося залишити близько 14 млн. осіб, решта підлягала знищенню. Одна з перших колоній німецьких переселенців була створена в районі Вінниці.
Головними засобами, якими фашисти користувалися підчас утвердження свого панування, було нацьковування одних націй на інші та фізичне винищення. Такі народи, як цигани та євреї, підлягали повному знищенню.
З окупованих територій до Німеччини вивозилося продовольство і сировина, інші матеріальні цінності. Населення окупованих територій спочатку взагалі не отримувало платні за свою працю, згодом влада стала наділяти їх мізерними пайками. У жахливих умовах перебували 5,5 млн. радянських військовополонених, 3,5 млн. з них загинуло. З період 1941--1944 рр. з ворожого полону втекло 450 тис. радянських солдатів і офіцерів, хоча значна їх частина була схоплена, а ті, кому пощастило втекти, стали до лав руху Опору у різних країнах Європи.
Жодна армія світу не знала таких масштабів втеч з полону. Для використання у Німеччині дешевої робочої сили проводилися депортації працездатного населення. Близько 4,9 млн. мешканців окупованих областей СРСР опинилися на чужині в тяжких умовах життя (остарбайтери), з яких 1,4 млн. загинуло в неволі. Усього жертвами окупації стали 10 млн. осіб (3180 тис. осіб в Україні, 1360 тис. осіб у Білорусії). Економіка окупованих країн стала придатком воєнної машини Німеччини. Важливим елементом у насадженні «нового порядку» були концентраційні табори, до яких відправляли всіх невдоволених і тих, кого нацисти вважали небезпечними для свого режиму. На території Європи налічувалося близько 30 концтаборів. Найбільші з них -- Дахау, Бухенвальд, Майданек, Освенцим. Це були справжні фабрики смерті, де загинули мільйони людей.
Окупаційна політика Японії була дещо іншою, але суть залишалася такою. Агресивні устремління прикравалися лозунгами «Звільнемо Азію від білих колонізаторів», «Створення процвітаючої Азії». Але перші місяці окупації Азії Японією довели, що лише змінилися колонізатори, бо Японія безсоромно грабувала загарбані тер-її.
Після запровадження «нових» порядків, поневолені народи стали на боротьбу проти ворога.
Голокост
Розповідь учителя..
Антисемітська політика, яку проводили нацисти після приходу до влади в Німеччині в 1933 р., на початку Другої світової війни набула ще більш жахливого вигляду. Почалося планомірне і систематичне знищення єврейського населення Європи. Цей процес отримав назву «Голокост» (у перекладі з давньогрецької «усеспалення»). За роки Голокосту загинуло 6 млн. євреїв (в Україні -- 1,4 млн.). Це складало близько 63 % європейського і 36 % світового єврейства. Не існує єдиної точки зору щодо періодизації Голокосту. Одні дослідний вказують, що період систематичного масового знищення тривав протягом 1933-1945 рр., інші -- в 1941--1945 рр.
Відразу після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, усе єврейське населення було переселені у спеціально створені гетто (відокремлені від зовнішнього світу поселення з мінімальними умовами життя), а їх власність конфіскована. Створення гетто переслідувало лише одну мету -- подальше повне знищення їх мешканців. З нападом на СРСР нацисти приступили до «остаточного вирішення «єврейського питання». Спочатку повному винищенню підлягали євреї, що проживали на території СРСР, а згодом і всієї Європи (близько 11,5 млн. осіб).
У слід наступаючої німецької армії рухалися спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них «С» і «D», діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі елементи», особливо євреїв. Уже перші місяці війни позначилися масовими знищеннями євреїв у Литві, Білорусії, Україні. Символом цього процесу стала трагедія у Бабиному Яру (29--30 вересня 1941 р.). Але методи масових вбивств, які використовували айнзацгрупи, нацистами були визнані неефективними для «остаточного вирішення єврейського питання». Айнзацгрупами було знищено близько 750 тис. євреїв. У січні 1942 р. нацистське керівництво прийняло рішення про створення на території Польщі шести таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцім та ін.). у таборах смерті не було бараків для ув'язнених, які існували в концентраційних таборах. Ув'язнених, які прибували на залізничні станції, під приводом приведення себе в порядок направляли в душові. Потім у душові подавався отруйний газ «Циклон В» -- і через 5 хвилин 2 тис. осіб ставали мертвими. Найбільш відпрацьована технологія знищення була в таборі Освенцім, де за добу знищувалося 12 тис. осіб. У таких таборах за роки їх існування загинуло 2,5 млн. євреїв. Створення таборів смерті супроводжувалося масовим знищенням населення гетто. На території СРСР протягом 1941--1942 рр. було ліквідовано майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці.
Така політика нацистів не могла не викликати опір з боку єврейського населення. Він був як пасивним (духовний опір, утеча тощо), так і збройним. Перше збройне повстання сталося у Вільнюському гетто. Згодом повстання відбулося у гетто Мінська, Каунаса, Тудіно, Мізачіва, Кременця, Луцька, Бродів, Львова тощо. Найбільше повстання відбулося у Варшавському гетто (квітень--червень 1943 р.). Лише через три місяці нерівної боротьби воно було придушене, у результаті чого загинуло і було відправлено до таборів смерті 76 тис. осіб. Близько 25 тис. євреїв брало участь у партизанському русі на території СРСР, 5 тис. -- Франції, 3 тис. -- Югославії, 2 тис. -- Греції та ін.
Рух опору
Окупаційна політика Німеччина призвела до розгортання руху Опору. Він виник на території всіх країн, проте размах його був різний. На чолі руху Опору стали соціалістичні, комуністичні, націоналістичні й радикальні партії.
В результаті перемог на фронтах військ Антигітлеровської коаліції значно посилюється рух Опору у європейських країнах. Там створюються партизанські загони, підпільні організації. Рух Опору об'єднував усіх, хто був не байдужий до своєї батьківщини. Проте існували такі, хто йшли на співробітництво з окупантами, - колабораціоністи.
У Франції з фашистською окупацією та урядом маршала Петена боролися партизанські загони й підпільні групи, очолювані соціалістами та комуністами. Створена Ш. Де Голем організація «Вільна Франція» в 1942-1943 встановила контроль над африканськими колоніями Франції. У травні 1943 створена Національна Рада Опору, яка об'єднала всі сили, які боролись з окупантами. У червні 1943 утворений Французький комітет національного визволення, оголосив себе урядом на чолі з Ш. де Голлем.
