· за розпорядженням Антимонопольного комітету і КРУ;
· за розпорядженням підприємств по результатах розгляду претензій, що стосуються доарбітражного врегулювання господарських спорів у тому випадку, якщо боржник визнав претензію.
4. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних коштів на рахунку клієнта.
5. Платежі проводяться, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт чи надання послуг або одночасно з ними. В окремих випадках може бути проведена попередня оплата. Платежі проводяться за рахунок власних коштів платника, а в окремих випадках за рахунок кредиту банку.
6. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускаються, за винятком випадків уступки вимоги і переведення боргу відповідно до Цивільного Кодексу України та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків.
8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, передбачені інструкцією № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" та вказують їх при укладенні між собою договорів.
9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.
Правила розрахунково-касової дисципліни передбачають до-держання підприємствами касової дисципліни, тобто встанов-леного порядку ведення підприємствами операцій з готівкою. Це означає, що всі підприємства, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та мають поточні рахунки в установах банків, можуть тримати в своїй касі на кінець дня готівку в межах установлених їм обслуговуючими установами банків лімітів каси. Для встановлення ліміту каси під-приємства подають щороку до 1 березня до установ банків за місцем відкриття поточного рахунка заявки-розрахунки в двох примірниках. Установи банків упродовж першого кварталу розглядають заявки-розрахунки і затверджують підпри-ємством ліміт каси, порядок і строки здавання готівкової ви-ручки, які повідомляються кожному підприємству.
Ліміт каси для кожного підприємства визначається устано-вами банків з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, обсягу ка-сових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, ус-тановлених строків і порядку здавання готівкової виручки, тривалості операційного часу установи банку, наявності до-мовленості підприємства з установою банку на інкасацію та здавання готівкової виручки у вечірню касу банку тощо:
* для підприємств, які мають готівкову виручку зі строком здавання її в банк щодня у день надходження до каси підприємства, -- у розмірах, необхідних для забезпечення їх роботи вранці наступного дня;
* для підприємств, які мають готівкову виручку зі строком здавання її наступного дня, -- у межах середньоденної готівкової виручки;
* для підприємств, що мають готівкову виручку з іншим стро-ком здавання її в банк (а саме, для підприємств, що знахо-дяться в населених пунктах, де немає установ банку чи підприємств поштового зв'язку), -- у розмірах, що залежать від установлених строків здавання виручки та її суми;
* для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), -- у межах середньоденної видачі готівки.
Ліміт каси підприємствам (крім підприємств торгівлі, гро-мадського харчування та послуг) установлюється установами банків за погодженням із керівниками підприємств на підставі розрахунку середньоденного надходження готівкової виручки або середньоденної видачі готівки.
Правилами НБУ передбачено деякі особливості щодо Організації роботи з готівкового обігу установами банків. Так, селянські (фермерські) господарства самостійно визначають розмір готівки, що постійно є в їхніх касах. Для кредитних спілок розмір ліміту каси встановлюється з урахуванням про-позицій цих організацій, специфіки діяльності їх, розмірів видів кредитів тощо. Підприємцям ліміт каси взагалі не вста-новлюється.
Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені устано-вою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).
Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації України, Державної конт-рольно-ревізійної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, фінансовими органами й установами банків. Особи, винні в порушенні касової дисципліни, притягуються до відповідальності.
НБУ зобов'язує комерційні банки подавати державним податковим адміністраціям матеріали про порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки (перевищення норм витрачання готівки на по-точні потреби, невстановлення лімітів залишків готівки в касах). Чинне законодавство посилює режим фінансової відповідальності за порушення правил обігу готівки. За пору-шення юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами -- громадянами України, іноземними гро-мадянами, особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки застосовуються штрафні санкції, передбачені Указом Прези-дента України від 11 травня 1999 р. Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 р. “Про застосу-вання штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”. Так, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадян-ства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за:
-- перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах -- у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;
-- неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне опри-буткування) у касах готівки -- у п'ятикратному розмірі не-оприбуткованої суми;
-- витрачання готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень, на виплату заробітної плати, за наявності податкової заборгова-ності -- у розмірі здійснених виплат;
-- перевищення встановлених строків використання вида-ної у підзвіт готівки, а також за видачу готівкових коштів у підзвіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів -- у розмірі 25 відсотків виданих у підзвіт сум;
-- здійснення готівкових розрахунків без подання одержу-вачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів -- у розмірі сплачених коштів;
-- використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням -- у розмірі витраченої готівки.
Крім того, за невстановлення установами комерційних банків лімітів залишку готівки в касах з них стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого невстановлення.
Зазначені штрафи стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством. Контроль за додер-жанням вимог цього Указу здійснюють органи державної по-даткової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України, фінансові органи, а банками -- Національний банк України.
Важлива роль у здійсненні розрахунків між юридичними особами відводиться розрахункам у безготівковому порядку. Безготівкові розрахунки становлять систему грошових розра-хунків, які здійснюються без участі готівки у вигляді перераху-вання банком певної суми з рахунка платника на рахунок одержувача або зарахуванням взаємних вимог підприємств, організацій. Більшість грошового обігу між суб'єктами госпо-дарювання здійснюється у безготівковому порядку. Це зумов-лено тим, що безготівковий обіг має істотні переваги перед готівковим, і пояснюється такими обставинами: по-перше, при цьому створюються сприятливі умови для державного регулю-вання грошового обігу і здійснення за ним належного контро-лю; по-друге, забезпечується своєчасність платежу між суб'єктами грошового обігу за реалізовані товари і надані пос-луги; по-третє, прискорення обігу грошових коштів забезпечує тісний зв'язок суб'єктів господарювання з банками і впливає на функціонування грошового ринку, а це, в свою чергу, відіграє важливу роль у розвитку ринкової економіки в дер-жаві і поліпшенні економічного становища суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. 51 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківські розрахунки провадяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, вста-новленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки здійснюються на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використову-вати як платіжні інструменти: платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони ви-користовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інфор-мацію, необхідну для здійснення банком розрахункової опе-рації, що цілком відповідають інструкціям власника рахунка або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.
Докладніше загальні правила, форми і стандарти розра-хунків банків та інших юридичних і фізичних осіб викладено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р.
Зазначена Інструкція ґрунтується на принципах вільного вибору суб'єктами господарювання форм розрахунків, закріплення їх сторонами у договорах і невтручанні установ банку у ці договірні відносини. Водночас з метою забезпечен-ня правил документообігу Інструкцією встановлено, що розрахункові документи, які подаються клієнтами до банку, скла-даються на бланках встановленої форми і повинні мати реквізити, які подано в додатку до зазначеної інструкції.
Розрахункові документи повинні містити такі реквізити: назву документа, код розрахункового документа, його номер, дату складання, дату валютування, назви платника та одержу-вача коштів (їх офіційне скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств України, номери рахунків в установах банку; назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та коди банків; суму платежу цифрами та літерами; підписи відповідальних осіб платника або одержува-ча коштів на першому примірнику та відбиток печатки; при- значення платежу -- назву товару, посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція, із зазначенням його но-мера й дати, зазначення законодавчого акта, яким передбаче-но право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету); суму податку на додану вартість або напис “без податку на додану вартість”.
Якщо хоча б один із зазначених реквізитів не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ до вико-нання не приймає. Використання факсиміле при вчиненні підпису, виправлення та заповнення розрахункового докумен-та в кілька прийомів не дозволяються.
Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей до-кумент і подала його до обслуговуючого банку.
Відповідно до зазначеної вище Інструкції при здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. Інструкцією також визначено правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі, меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахунко-вого чека, акредитива. Чинне законодавство спеціально регу-лює порядок використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів.
Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно оби-рають платіжні інструменти (за винятком меморіального орде-ра) і зазначають їх під час укладення договорів.
Розглянемо конкретні форми безготівкових розрахунків, які проводяться банками. Важливою формою, за допомогою якої списуються кошти з рахунка платника, є меморіальний ордер.
Меморіальний ордер -- це міжбанківський розрахунковий документ, який у передбачених інструкцією випадках скла-дається банком під час здійснення розрахунків для докумен-тального оформлення операцій щодо списання коштів з рахун-ка платника, операцій з виконання письмового доручення платника або розпорядження стягувача щодо списання коштів з рахунка платника.
Факт списання коштів з рахунка платника документально оформляється меморіальним ордером (залежно від конкретно-го випадку) для:
* часткової оплати розрахункових документів; документаль-ного підтвердження операцій з перерахування з банківських рахунків на користь клієнтів-одержувачів (фізичних та юри-дичних осіб) внесених до каси банку коштів; перерахування коштів, зарахованих на рахунок “Кредитні суми для з'ясування”;
* перерахування банком коштів для вжиття заходів щодо виконання рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця про арешт коштів на рахунку;
* виконання банком платіжних доручень платника в довільній формі;
* перерахування банком коштів при закритті акредитива.
Дата складання меморіального ордера має відповідати даті списання коштів з рахунка платника.
Найбільш поширеною правовою формою безготівкового розрахунку є платіжне доручення. Платіжне доручення -- це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та пере-рахування її на рахунок одержувача. Сутність цієї форми по-лягає в тому, що на бланку встановленої форми власник ра-хунка дає розпорядження банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми зі свого рахунка на рахунок одер-жувача коштів за поставлену продукцію, надані послуги тощо. Банки приймають до виконання платіжне доручення впро-довж десяти календарних днів з дати його виписування. День оформлення платіжного доручення не враховується. Платіжне доручення приймається банком до виконання за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку. Платіжні доручення платника у разі відсутності, недостатності коштів на його рахунку банком приймаються лише тоді, коли порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком та платником.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за то-варними і нетоварними платежами; за фактично відвантаже-ну, продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо); у порядку попередньої оплати якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та/або обумовлено в договорі; для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, встановленого чинним законодавством; для перераху-вання підприємствами суми, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, тощо), на їхні рахунки, що відкриті в банках; для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів; в інших ви-падках відповідно до укладених договорів та/або чинного за-конодавства.
У практиці взаємовідносин між підприємницькими струк-турами значного поширення набула платіжна вимога-доручен-ня. Платіжна вимога-доручення -- це вимога отримувача без-посередньо до платника сплатити суму грошей на підставі надісланих йому (минаючи банк) розрахункових та відвантажувальних документів та вартість поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
Платіжна вимога-доручення -- це комбінований розрахун-ковий документ, який виписується на бланку встановленої банком форми і складається з двох частин:
-- верхня -- вимога одержувача коштів безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;
-- нижня -- доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.
Ця форма безготівкових розрахунків є найбільш надійною тому, що вимоги на оплату подаються безпосередньо платни-ку, а не в банк. З метою гарантованої прискореної доставки вимог-доручень платникам рекомендується передавати їх у комплекті розрахункових та відвантажувальних документів за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, пе-редбачені договором. Одержавши платіжну вимогу-доручен-ня, платник у разі згоди сплатити суму заповнює її нижню час-тину і подає до банку, що його обслуговує.
Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може переви-щувати суми, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.
Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержува-чем. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, яка є на рахунку платника. Причини несплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.
Договором може бути передбачена і відповідальність плат-ника за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасне по-дання платіжних документів у банк для оплати. Вимоги-доручення також можуть застосовуватися для здійснення попе-редньої оплати.
Спеціальною формою безготівкових розрахунків є платіжна вимога. Платіжна вимога -- це розрахунковий доку-мент, що містить вимогу стягувача або при договірному спи-санні отримувача до обслуговуючого платника банку здійсни-ти без погодження з платником переказ визначеної суми гро-шей з рахунка платника на рахунок отримувача. Примусове списання коштів з рахунків платників дозволяється лише у ви-падках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій. Банки вико-нують платіжні вимоги на примусове списання коштів з усіх рахунків підприємств (у тому числі поточних, депозитних, відкритих за рахунок цього підприємства для здійснення роз-рахунків за акредитивами) та платіжні вимоги на примусове списання коштів з поточних і депозитних розрахунків фізич-них осіб.
