Страхові послуги, здебільшого, реалізуються у такий спосіб:
1. Прямий продаж: в офісі страхової компанії; спеціально найманими працівниками - аквізиторами; за адресами у довідниках; поштовими відправленнями; по мережі Інтернет
2. Продаж за допомогою посередників: через агентів; через брокерів; через інших посередників (банки, туристичні агентства тощо)
4.3 Маркетинг в страхуванніНа підставі маркетингових досліджень страховик обирає варіанти можливих стратегічних напрямків своєї діяльності. Для аналізу очікуваної ефективності їх реалізації він за кожним із варіантів формує свою маркетингову політику.
Маркетингова політика традиційно поділяється на такі основні види:
- орієнтована на вибір потенційного страхувальника;
- орієнтована на окремі види страхування чи групи страхових продуктів;
- орієнтована відносно конкретних каналів реалізації.
У сфері діяльності служби маркетингу доцільно виокремити такі об'єкти першочергової уваги: страхове поле (категорії потенційних клієнтів страховика та об'єктів страхування), якісні показники страхових продуктів, канали реалізації страхових продуктів, формування споживчого попиту.
4.4 Страхові договори, порядок їх підготовки, укладання та виконанняЗгідно розділу ІІ ЗУ «Про страхування»
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Договір страхування повинен містити:
1) назву документа;
2) назву та адресу страховика;
3) прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;
4) прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;
5) зазначення предмета договору страхування;
6) розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
7) розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;
8) перелік страхових випадків;
9) розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;
10) страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);
11) строк дії договору;
12) порядок зміни і припинення дії договору;
13) умови здійснення страхової виплати;
14) причини відмови у страховій виплаті;
15) права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
16) інші умови за згодою сторін;
17) підписи сторін.
Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна фізичних осіб.
Правила страхування
Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Правила страхування повинні містити:
1) предмет договору страхування;
2) порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат;
3) страхові ризики;
4) виключення із страхових випадків і обмеження страхування;
5) строк та місце дії договору страхування;
6) порядок укладення договору страхування;
7) права та обов'язки сторін;
8) дії страхувальника у разі настання страхового випадку;
9) перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;
10) порядок і умови здійснення страхових виплат;
11) строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;
12) причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;
13) умови припинення договору страхування;
14) порядок вирішення спорів;
15) страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя;
16) страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя; особливі умови.
Укладання і початок дії договору страхування
Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.
Валюта страхування
Страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України.
Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.
Грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.
5. Страхова організація
5.1 Організаційна структура страхової компанії
Структура компанії - це зв'язки, що існують між різними частинами організації для досягнення її мети. Це поділ роботи на окремі завдання, що виконуються керівництвом, галузевими та функціональними управліннями, відділами, секторами й іншими підрозділами центрального офісу та регіональної мережі компанії.
Організаційна структура набирає таких форм, як поділ праці, створення спеціалізованих підрозділів, ієрархія посад, внутрішньо організаційні процедури.
Структура управління компанією може будуватись за такими принципами:
1. Принцип лінійного підпорядкування - вищі керівники наділяються правом давати розпорядження підлеглим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності.
2. Принцип функціонального підпорядкування - право давати розпорядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує.
3. Принцип лінійно-штабного підпорядкування - це, здебільшого, «мозкові» центри, які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії.
Страхові компанії, формуючи свої організаційні структури, використовують, зазвичай, усі три принципи.
Організаційна структура страхової компанії вдосконалюється в кілька етапів:
1. Передбачає вивчення всіх переваг і недоліків існуючої системи управління.
2. Опрацьовується проект створення (для нових компаній) або вдосконалення організаційної структури компанії.
3. Впроваджується нова організаційна структура компанії.
5.2 Ліцензування страхової діяльностіЗгідно ст.38 ЗУ «Про страхування» Уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі - Уповноважений орган) видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування.
Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.
Керівниками страховика (голова виконавчого органу та головний бухгалтер страховика) мають бути дієздатні фізичні особи. Голова виконавчого органу страховика або його перший заступник повинен мати вищу економічну або юридичну освіту, а головний бухгалтер страховика повинен мати вищу економічну освіту.
Для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву, до якої додаються:
1) копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;
2) довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;
3) довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;
4) правила (умови) страхування;
5) економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;
6) інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.
Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених документів.
Про внесення змін у зазначені документи страховик зобов'язаний повідомити Уповноважений орган в десятиденний строк з часу реєстрації цих змін у встановленому порядку.
Відмова у видачі ліцензії на проведення страхової діяльності та розгляд спорів щодо її відкликання
Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на здійснення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.
Про відмову у видачі ліцензії Уповноважений орган повідомляє юридичну особу в письмовій формі з зазначенням причини відмови.
Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядаються у судовому порядку.
5.3 Об'єднання страховиків
Згідно ст.13 ЗУ «Про страхування»
Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю.
Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.
Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків.
Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.
Страховики, які мають дозвіл на страхування будівельних ризиків, зобов'язані утворити Будівельний страховий пул, який підлягає державній реєстрації як юридична особа та утримується за рахунок коштів страховиків. Положення про Будівельний страховий пул затверджується Уповноваженим органом.
Фізичні особи та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
6. Державне регулювання страхової діяльності
6.1 Державно-правове регулювання діяльності у сфері страхування
Державно-правове регулювання діяльності у сфері страхування визначається декількома напрямками:
1) пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів, що обумовлюються необхідністю:
- надання гарантій соціального захисту визначеним групам населення і проведенням деяких видів обов'язкового страхування за рахунок бюджетних коштів;
- визначення правил і порядку участі держави у страхуванні некомерційних ризиків для захисту інвестицій, у тому числі й іноземних, та страхуванні експортних кредитів;
- надання гарантій фінансовим ресурсам страховиків, що розміщуються у формі державних цінних паперів;
- створення цільових резервів, що компенсують неспроможність окремих страхових організацій при виконанні ними зобов'язань за договорами довгострокового страхування життя і пенсійного страхування.
2) законодавче забезпечення становлення і захисту національного страхового ринку, яке має комплексний характер і може бути виділене як окрема галузь законодавства, що включає в себе нормативно-правові акти, які регулюють діяльність у сфері страхування.
3) державний нагляд за страховою діяльністю, який здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, захисту прав та інтересів страхувальників, страховиків, інших зацікавлених осіб і держави.
Система державного нагляду за страховою діяльністю повинна забезпечувати:
- організацію основ страхового нагляду в Україні, у першу чергу, шляхом удосконалення діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України;
- створення нормативних актів нагляду за страховою діяльністю, вироблення єдиних методичних принципів організації і здійснення страхової діяльності;
- визначення спеціальних вимог до страхових організацій, установлення ліцензування страхової діяльності і сертифікації діяльності страхових брокерів;
- установлення єдиних кваліфікаційних вимог до керівників та фахівців страхових організацій, актуаріїв та аварійних комісарів.
4) захист добросовісної конкуренції на страховому ринку, попередження і припинення монополізму.
Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюється органами законодавчої, виконавчої та судової влади.
6.2 Органи, що здійснюють нагляд за страховою діяльністюСпеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері страхування є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. До системи державного регулювання діяльності у сфері страхування також входять:
- Антимонопольний комітет - антидемпінгова та антимонопольна політика;
- Державна податкова адміністрація України - податкове регулювання;
- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - нагляд за акціонерними товариствами;
- Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва - регуляторна політика;
- Міністерство фінансів України - фінансова політика;
- Національний банк України - валютне регулювання;
- Фонд державного майна - управління частками державного майна.
Спори, пов'язані із страхуванням, вирішуються в порядку, передбаченому законодавством України.
Крім цього, Всеукраїнське об'єднання громадських організацій «Асоціація страхувальників України» (м. Київ) як добровільне об'єднання громадських організацій, створене на основі єдності інтересів його членів, що діє на засадах рівноправності, самоврядування, законності та гласності. З метою розвитку страхового ринку України і наближення його до професійних та громадянських стандартів розвинених країн, що повинно сприяти прискоренню інтеграції України до світового товариства. Ця організація сприяє поширенню освітньої, наукової і правозахисної діяльності серед споживачів страхових послуг, розвитку інформаційної інфраструктури страхового ринку України.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
