У вітчизняних банках майже абсолютно переважають од-норазові кредити, які надаються з простих позичкових ра-хунків для обслуговування конкретних комерційних опе-рацій.
За методами погашення банківські кредити поділяють-ся на такі, що погашаються:
-- водночас;
-- у розстрочку;
-- достроково (за вимогою кредитора або за заявою пози-чальника);
-- з регресією платежів;
-- після закінчення обумовленого періоду (місяця, квар-талу).
Ту банківську позику, яка погашається водночас, часто називають прямою; вся основна заборгованість за цією позикою має бути погашена на одну кінцеву дату. Відсотки ж можуть сплачуватися через певні проміжки часу або по за-кінченні строку позики. Позички в розстрочку передбачають періодичне погашення основної суми заборгованості, як пра-вило, рівними частинами. У цьому випадку погашення пози-ки не є таким обтяжливим для позичальника, як при пога-шенні водночас.
За формою залучення (організації) банківський кредит поділяється на:
-- двосторонній (комерційний банк -- позичальник);
-- консорціумний;
-- "дзеркальний";
-- багатосторонній (паралельний).
Банківський консорціум -- тимчасове добровільне об'єд-нання комерційних банків для розв'язання конкретних гос-подарських завдань. Банки -- учасники консорціуму збері-гають свою господарську самостійність і можуть брати участь у діяльності інших об'єднань.
Банківські консорціуми створюються з метою акумуляції кредитних ресурсів як в національній, так і в іноземній ва-люті, для здійснення кредитування господарських програм із значними обсягами фінансування, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимально-го розміру ризику на одного позичальника. Консорціумний кредит може надаватися банками різних країн для кредиту-вання зовнішньоекономічної діяльності.
Кредитна діяльність комерційних банків невіддільна від операцій на ринку міжбанківських кредитів. Одержання кредитів в інших банках дає можливість поповнювати бан-ківські кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк роз-міщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі ресурсів банк купує їх на ринку. Ринок міжбанківських кредитів є важли-вою складовою ринку кредитних ресурсів.
Надання й отримання кредитів комерційними банками на міжбанківському ринку регламентується Законом України "Про банки і банківську діяльність", Цивільним кодексом України, нормативними актами НБУ, статутами комерційних банків і кредитними договорами. Кредитні відносини між комерційними банками визначаються на договірних засадах шляхом укладання кредитних договорів, які мають передба-чати права та зобов'язання сторін, з належним оформленням справ за міжбанківськими кредитами. Надання міжбанківських кредитів має супроводжуватися відкриттям рахунків відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку комер-ційних банків України.
На практиці використовуються такі основні різновиди міжбанківського кредиту:
-- овердрафт за кореспондентськими рахунками: на відпо-відному рахунку обліковуються суми дебетових (кредитових) залишків на кореспондентських рахунках банків на кінець операційного дня;
-- кредити овернайт (overnight), які надані (отримані) іншим банкам: вони надаються іншим банкам на строк не більше одного операційного дня. Цей вид міжбанківського кредиту використовується для завершення розрахунків по-точного дня;
-- кошти, які надані (отримані) іншим банкам за опера-ціями РЕПО. Ці операції пов'язані з купівлею у них цінних паперів на певний період з умовою зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою ціною або з умовою безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо строк операції РЕПО збігаєть-ся із строком погашення цінних паперів.
З метою отримання міжбанківського кредиту банк-пози-чальник подає банку-кредитору, як правило, такі документи: заяву; установчий договір; копію статуту, завірену нотаріаль-но; копію ліцензії на проведення банківських операцій, завіре-ну нотаріально; картку із зразками підписів і відбитком гер-бової печатки, також завірену нотаріально; баланс на поточну звітну дату; розрахунок економічних нормативів на поточну звітну дату; показники діяльності комерційного банку; фор-му забезпечення і строкове зобов'язання. Основним джере-лом інформації для визначення кредитоспроможності пози-чальника стосовно міжбанківських кредитів є баланс банку. Договір міжбанківського кредиту має включати такі ос-новні положення: 1) предмет договору -- надання кредиту в певній сумі з певним строком погашення; 2) права і зобов'я-зання банку-кредитора і банку-позичальника; 3) відповідаль-ність сторін; 4) порядок вирішення спорів; 5) умови зміни договору; 6) особливі умови; 7) строк дії договору.
Прийняття банком оптимального рішення щодо продажу та купівлі ресурсів на міжбанківському ринку можливе лише за умов точного володіння ситуацією на ринку кредитних ресурсів і наукового прогнозування динаміки п зміни.
2.3 Сутність особливості економічна роль державного кредиту
Особливе місце серед форм кредиту в ринковій економіці, безумовно, посідає державний кредит. Ця форма кредитуван-ня безпосередньо обслуговує економічні інтереси держави, опосередковує зв'язки між державним бюджетом і всіма сферами економіки.
Державні позики є одним із найважливіших джерел по-криття дефіциту державного бюджету. Досягнення фінансо-вої стабілізації передбачає покриття державного дефіциту за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів і зовнішніх запо-зичень.
Державний кредит -- це специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами -- юридичні або фізичні особи. Економічним призначенням державного кредиту є акумуляція державою коштів на основі принципу повернення для фінансування державних видатків. Державний кредит дозволяє державі як позичальнику вико-ристовувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджет-ного дефіциту без здійснення з цією метою грошової емісії.
Структура державного кредиту утворюється з різних взає-мозв'язаних компонентів і видів.
Залежно від статусу позичальника розрізняють централі-зований і децентралізований державний кредит. У першо-му випадку державні цінні папери випускаються урядом (Міністерством фінансів), у другому -- місцевими органами влади. Місцеві позики є важливою складовою фінансів регіо-нального самоврядування. Вони дозволяють мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти для потреб розвитку кон-кретних регіонів. Децентралізований державний кредит і міс-цеві позики в перспективі можуть стати в Україні важливим фінансовим інструментом розвитку народного господарства.
Залежно від місця розміщення державного кредиту роз-різняють внутрішні державні позики (розміщуються в даній державі в національній валюті) і зовнішні позики (розміщу-ються за кордоном в іноземній валюті). Однак у процесі роз-міщення внутрішніх державних позик можуть брати актив-ну участь й нерезиденти. Лібералізація порядку інвестуван-ня коштів нерезидентів на ринок державних цінних паперів розширює його фінансові можливості.
Держава може брати позики в міжнародних кредитних установах та банках інших країн.
Залежно від термінів погашення державою своїх боргових зобов'язань виділяють: короткострокові позики (поточні, як правило, до 1 року), середньострокові позики (як правило, від 1 до .5 років) і довгострокові позики (як правило, понад 5 років).
За видами доходності державні позики поділяють на:
-- відсоткові позики: власники державних цінних па-перів отримують доход з розрахунку певних, як правило, фіксо-ваних, відсотків річних;
-- безвідсоткові (дисконтні) позики: державні цінні папери реалізуються за ціною нижчої їх номінальної вартості; різниця між ціною придбання та номінальною вартістю об-лігації, що відшкодовується власникові під час погашення, становить доход з цінних паперів; в Україні безвідсоткові (дисконтні) облігації внутрішньої державної позики випус-каються, починаючи з 1996 р.
-- виграшні позики: державні цінні папери реалізуються без встановлення фіксованих відсотків; власники отримують доход за умови включення даного номера облігації у виграш-ний тираж погашення.
Специфічне місце в системі державного фінансування і кредитування посідають державні лотереї -- розіграш дер-жавою грошових сум чи речей за допомогою платних білетів. Лотерея виступає як форма залучення у відповідний бюджет коштів населення через продаж нумерованих лотерейних білетів, коли лише частина зібраних коштів розігрується у вигляді виграшів. Держава отримує при цьому доход, який дорівнює різниці між коштами, які надходять внаслідок ви-пуску та реалізації лотерейних білетів, і коштами, які вико-ристані на виплату виграшів (враховується й фінансування витрат організацій, які проводять лотереї).
Державні цінні папери засвідчують право на власність і належність до державного кредиту. Державні цінні папери -- це державні зобов'язання, що випускаються в докумен-тарній або електронній формах центральним урядом, місце-вими органами влади і окремими державними підприємства-ми з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.
Найпоширенішим видом державних цінних паперів є об-лігації державних позик. Облігація (від лат. obligatio -- зобов'язання) -- це цінний папір, який, по-перше, засвідчує вне-сення її власником певних грошових коштів на її придбан-ня (в даному випадку -- на користь держави); по-друге, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації; по-третє, потверджує зобов'язання держави відшкодувати пов-ну номінальну вартість облігації у передбачений умовами позики строк.
При випуску державної позики обов'язково обумовлюється термін, протягом якого облігації підлягають погашенню або викупу.
Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх держав-них і місцевих позик. Кошти, що надходять від розміщення державних облігації, зараховуються до державного бюджету, хоча й не враховуються в його доходах (згідно із світовою бюджетною методологією).
Облігації державних позик можуть бути як іменними, так і на пред'явника. Державні облігації випускаються або у вигляді документів, або у вигляді записів на відповідних елек-тронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. В Україні державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача.
Державні облігації, як вже зазначалося, реалізуються як юридичним, так і фізичним особам на добровільних засадах. Головними набувачами державних облігацій є, як правило, комерційні банки.
Державні облігації можуть вільно обертатися, або мати обмежене коло обігу, вони ощадні й бувають казначейські.
Для заміни облігацій державних позик, що були випущені раніше, використовуються конверсійні облігації.
Казначейські зобов'язання (векселі) держави -- це вид державних цінних паперів, що засвідчує внесення їх власни-ком грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими папе-рами. Казначейські зобов'язання випускаються державою на різний термін, тому вони можуть бути: довгострокові, середньострокові і короткострокові.
Залежно від призначення й конкретних цілей казначейські зобов'язання випускаються на різних умовах (казначейські бони, казначейські ноти).
Казначейські зобов'язання (векселі) держави розміщують-ся на добровільній основі серед юридичних і фізичних осіб. Виплата доходу на казначейські зобов'язання (векселі) та їх погашення здійснюється відповідно до умов їх випуску.
Рух державних цінних паперів, сукупність актів їх купівлі-продажу формують відповідний сегмент національного фон-дового ринку. Поки державні цінні папери знаходяться в обігу, вони можуть бути в будь-який момент продані й куплені. Як наслідок -- формується вторинний ринок цінних паперів держави.
Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку здійснює Центральний (Національний) банк. Продаж державних цінних паперів можуть здійснювати й комерційні банки. Придбаваючи державні цінні папери, бан-ки отримують в своє розпорядження досить високоліквідні й надійні активи.
2.4 Сутність особливості економічна роль споживчого кредиту
Кредитні відносини опосередковують функціонування і розвиток як виробництва та обміну, так і сфери кінцевого споживання. В цій сфері виникає специфічна форма кредиту -- споживчий кредит, призначений для задоволення спожив-чих потреб фізичних осіб і сімей (домогосподарств). Розвинутість споживчого кредиту характеризує рівень життя на-селення. Розширення масштабів кредитування сфери кінце-вого споживання сприяє формуванню цивілізованих відносин
на споживчому ринку країни.
Споживчий кредит -- це кредит, який надається фізич-ним особам на придбання споживчих товарів тривалого ко-ристування та послуг і який повертається в розстрочку. Сутнісна ознака споживчого кредиту -- кредитування кінцево-го споживання. Споживчий кредит дає змогу населенню спо-живати товари і послуги до того, як споживачі спроможні їх оплатити. Тим самим споживчий кредит забезпечує підви-щення життєвого рівня споживачів. У макроекономічному плані споживчий кредит збільшує сукупний платоспромож-ний попит на предмети споживання і послуги, що стимулює розширення обсягів їх виробництва.
Головними параметрами споживчого кредиту є: 1) доступ-ність кредиту; 2) величина відсоткової ставки; 3) строкинадання і погашення; 4) здатність позичальника повернути кредит.
Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади (кредитори) та населення (позичальники). Традицій-но кредитування фізичних осіб здійснюється переважно ощадни-ми та іпотечними банками.
Об'єктом споживчого кредиту є витрати, пов'язані із за-доволенням потреб населення. Заведено поділяти ці витра-ти на дві групи:
1) витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність);
2) витрати на задоволення потреб капітального або інве-стиційного характеру (будівництво житла, утримання неру-хомого майна).
Особливістю споживчого кредиту є те, що основною гаран-тією його надання виступають сталі постійні грошові доходи даної фізичної особи -- позичальника.
До споживчих кредитів відноситься надзвичайно широкий набір видів позик. У самому загальному плані виділяють товарні і грошові споживчі кредити. Товарний споживчий кредит пов'язаний із продажем товарів тривалого користу-вання в кредит (з розстрочкою платежу). Грошовий спожив-чий кредит -- це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задо-волення їхніх споживчих потреб.
У Правилах торгівлі у розстрочку, затверджених постано-вою Кабінету Міністрів від 1 липня 1998 p., встановлюється порядок продажу суб'єктами господарювання непродовольчих товарів фізичним особам у кредит, тобто за умов відстрочен-ня кінцевого розрахунку на обумовлений строк і на визначе-ний відсоток. Продаж товарів у розстрочку здійснюється громадянам, які мають постійний доход і постійно мешкають у місті або іншому населеному пункті, де знаходиться суб'єкт господарювання.
У переліку товарів вітчизняного та іноземного виробниц-тва, що рекомендуються для продажу в розстрочку, -- телерадіоапаратура, електропобутові товари, швейні машини, му-зичні інструменти, кінофотоапаратура, меблі, товари для но-вонароджених, садові будинки, стандартні будинки з комплек-тами деталей до них, будівельні матеріали, одяг, взуття, кили-мові вироби, вироби із кришталю, фарфору, фаянсу, хутряні вироби, транспортні засоби, персональні комп'ютери тощо.
Продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу товарів у розстрочку, який укла-дається за визначеною формою між суб'єктом господарюван-ня і фізичною особою (покупцем), відповідно до якого суб'єкт господарювання зобов'язується передати обумовлений товар, а покупець провести розрахунки за товар у строки і у роз-мірах, передбачених цим договором. Договір укладається за умови пред'явлення покупцем паспорта і довідки для при-дбання товарів у розстрочку, що видається за місцем роботи (навчання), а непрацюючим пенсіонерам -- органом, що при-значив пенсію.
Під час продажу товарів у розстрочку з покупців на ко-ристь суб'єкта господарювання від наданого кредиту справ-ляються відсотки, розмір яких встановлює суб'єкт господарю-вання, але не вище чинних на момент продажу товарів річних ставок за фінансові кредити банку, що обслуговує суб'єкта господарювання, який здійснює продаж товарів у розстрочку.
Передача у розпорядження покупцеві товарів, що придбаваються у розстрочку, здійснюється за умови внесення пер-шого внеску (завдатку) у розмірі не менше 25 відсотків їхньої вартості, а товарів за ціною понад 50 неоподатковуваних мі-німумів доходів громадян -- не менше 50 відсотків. Догово-ром має передбачатися строк оплати решти вартості товарів у межах від 6 до 12 місяців, а товарів, вартість яких переви-щує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -- від 6 до 24 місяців.
Кредит, що надається, не повинен перевищувати тримісяч-ної заробітної плати (стипендії, пенсії) покупця у разі продажу товарів із розстрочкою платежу на 6 місяців, шестимісячної -- із розстрочкою платежу на 12 місяців, дванадцятимісячної -- із розстрочкою платежу на 24 місяці. У разі, коли вартість товарів перевищує граничну межу кредиту, під час отримання товарів різниця має бути сплачена готівкою або шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку через банківські установи.
Продаж товарів у розстрочку і внесення чергових платежів провадяться за цінами, що діють на день продажу. Наступна зміна цін на товари, продані у розстрочку, не тягне за собою перерахунку.
На практиці залежно від цільового характеру (призначен-ня) використовуються різні види грошових позик.
Інвестиційні позики. Це кредит на будівництво і рекон-струкцію житла, будівництво садових будинків, благоустрій садових ділянок тощо. Даний вид споживчого кредиту є дов-гостроковим. Довгострокові споживчі інвестиційні позики, як правило, надаються комерційними банками під заставу не-рухомості -- квартир, будинків, дач, земельних ділянок, га-ражів та ін. Надання будівельного споживчого кредиту час-то здійснюється банком шляхом відкриття кредитної лінії, при цьому позика надається клієнтові частинами, які відпо-відають вартості завершених етапів будівельно-монтажних робіт. Традиційно до інвестиційних довгострокових спожив-чих кредитів відносять позики на купівлю великої рогатої худоби та її молодняку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
