Позики на купівлю споживчих товарів або оплату по-слуг. Йдеться про дорогі товари і послуги тривалого корис-тування: автомобілі, побутові прилади, електротехніку, меблі, оплату медичних послуг, відпочинку та ін. Така позика в силу своєї соціальної спрямованості має бути доступною в необ-хідних обсягах для більшості громадян. Кредитні відносини між комерційним банком і фізичною особою мають при цьо-му носити чесний і рівноправний характер.
Цільові позики окремим соціальним групам населен-ня (наприклад, молодим сім'ям, студентам). Ці позики використовуються, як правило, в рамках загальнодержавних програм соціального захисту найуразливіших верств населен-ня. Вони надаються на пільгових умовах: під низьку відсот-кову ставку, за спрощених умов оформлення та ін. Так, згідно з Положенням про надання пільгового довгострокового дер-жавного кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла (поста-нова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 1997 р.) кредитування цього будівництва є прямим, адресним (цільовим), зво-ротним і здійснюється у межах коштів, передбачених у дер-жавному бюджеті (такі кошти можуть передбачатися також у місцевих бюджетах на відповідний рік). Правом на одер-жання пільгового довгострокового (до ЗО років) державного кредиту користуються молоді сім'ї та одинокі молоді грома-дяни (позичальники), які згідно із законодавством визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов. Розпо-рядником коштів, виділених для даного виду кредитування, є окремий Фонд сприяння молодіжному житловому будівниц-тву при Міністерстві у справах сім'ї та молоді України. Об-слуговує цей кредит банк-агент -- комерційний банк Украї-ни на основі окремої угоди, укладеної із Фондом.
Позики на нецільові споживчі (нагальні потреби). Йдеть-ся про позики, необхідність в яких виникає у зв'язку із особ-ливими обставинами непередбаченого характеру в житті гро-мадян. Особливістю такого виду споживчого кредиту є те, що він надається готівкою у сумі, що залежить від доходу (заро-бітку) позичальника і без зазначення цілей його використан-ня. Відсотки за користування даною позикою диференцію-ються залежно від строку кредитування. Нецільові споживчі готівкові позики надаються також ломбардами під заставу майна, касами взаємодопомоги, окремими господарськими організаціями.
Одним із різновидів споживчого кредиту є кредит, що на-дається ломбардами. Ломбарди -- це кредитні установи, які позичають гроші під заставу рухомого майна!) Вперше лом-барди були засновані в XV ст. лихварями, вихідцями з Лом-бардії. В Україні широкого розвитку мережа ломбардів на-була на муніципальних (міських), а також акціонерних заса-дах в кінці XIX -- на початку XX ст. У колишньому СРСР ломбарди не відігравали суттєвого значення. Вони функціо-нували як державні госпрозрахункові підприємства, що зна-ходилися в підпорядкуванні місцевих Рад в системі побутового обслуговування населення.
Основним завданням діяльності ломбардів є надання на-селенню позик під заставу предметів особистого користуван-ня і домашнього вжитку, а також збереження цих предметів за невелику платню. Під заставу береться, як правило, майно, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує в даному випадку повернення кредиту. Страхування прийнятого май-на відбувається за рахунок заставодавця.
Споживчі кредити надаються й такими небанківськими установами, як кредитні спілки, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи. Усі вони є громадськими організаціями, створе-ними на добровільних засадах на основі залучення особис-тих заощаджень для взаємного кредитування. Ці кредитні установи, як правило, не мають на меті одержання прибутку, тому надають позики безвідсоткові або під мінімальні відсот-ки. Кредитні спілки працюють з тими верствами населення, які в силу економічних причин не можуть отримати позику в банку.
Специфічну роль у системі споживчого кредитування ві-діграють пункти прокату. В Україні традиційно найпоши-ренішими є кредитні послуги, що надаються прокатними пунктами при підприємствах
Комерційні банки постійно прагнуть надавати своїм клі-єнтам нові, зручніші кредитні послуги в сфері споживчого кредитування. В Україні новими видами грошових банків-ських споживчих позик вважаються чековий кредит і бан-ківські кредитні картки.
Чековий кредит -- це вид споживчого кредиту, при яко-му надання позики здійснюється при відкритті окремого чекового рахунка. В банківській практиці використовують-ся два основні різновиди чекового кредиту -- кредитування з овердрафтного рахунка (при від'ємному сальдо на поточно-му рахунку) та кредитування на основі використання спе-ціального чекового рахунка і спеціальних банківських чеків. Овердрафт, як зазначалося вище, -- це кредит, який надаєть-ся банком автоматично у разі утворення на поточному рахун-ку клієнта дебетового сальдо. Величина позики за овердраф-том визначається під час відкриття рахунка і не може переви-щувати наперед визначеної суми. При овердрафтному чеко-вому рахунку наперед обумовлюється автоматичне надання банком кредиту в момент вичерпання залишку на рахунку
Використання клієнтом чеків призводить до зменшення ліміту кредитування. Банк дозволяє власникові рахунка виписувати чеки на суму лише в межах встановленого ліміту.
Додаткові внески на чековий рахунок відновлюють ліміт кредитування. Якщо додаткові внески не надходять, ліміт кредитування вичерпується і спеціальний чековий рахунок закривається.
Чековий кредит є вигідним видом споживчого кредиту-вання як для фізичної особи, так і для банку. Його організа-ція не вимагає значних витрат; чековий кредит легко піддаєть-ся банківському контролю.
Найпоширенішим в сучасних умовах у західних країнах є такий вид банківського споживчого кредиту, як кредитуван-ня за допомогою кредитної картки. Основна перевага кредит-ної картки, яка й робить її надзвичайно популярною серед населення, є зручність у практичному користуванні. Кредитна картка -- це іменний (з ідентифікатором власника) грошо-вий оплатно-розрахунковий банківський документ, який ви-користовується для надання споживчого кредиту. Кредитні картки виготовляють з матеріалу, важкодоступного для під-робки. Нині в розвинутих країнах світу кредитні картки вийшли на перше місце як засіб розрахунку в сфері спожи-вання. Сьогодні кредитні картки в грошовій сфері замінили готівку і чеки: розрахунки за товари і послуги проводяться позичальником в рахунок своєї кредитної картки. Викори-стання кредитних карток значно полегшує умови надання споживчого кредиту.
Потенціальні можливості використання кредитних карток досить великі. В України роль банківських і небанківських кредитних карток на вітчизняному ринку зростатиме з розширенням ринку споживчого кредиту.
3 організація банківського кредитування
Кредитування -- складний і багатогранний банківський процес. Він потребує серйозної і детальної організації, знач-ної аналітичної роботи. Правильна організація банківсько-го кредитування створює фундамент для здійснення всіх інших напрямків діяльності комерційних банків. Саме від того, як організовано кредитний процес, багато в чому за-лежить ефективність діяльності банку в цілому.
Шляхом організації забезпечується функціонування і роз-виток системи банківського кредиту, чіткий взаємозв'язок її складових та окремих ланок, раціональна структура управ-лінських органів банку і належна якість самих кредитних операцій. Засобами організації банківського кредитування є координація різних ланок, визначення послідовності управ-лінських рішень у кредитній сфері, регламентація умов здій-снення кредитного процесу, коригування технології кредит-них операцій з урахуванням наукових розробок і наявного практичного досвіду.
3.1 Формування кредитних ресурсів
Здійснювати операції з кредитування господарських суб'єк-тів і населення банк може лише за наявності відповідних кредитних ресурсів. У цьому плані депозитні операції, тобто операції із залучення коштів на вклади, можуть розглядати-ся як органічна складова кредитної політики банку в цілому. Між кредитними ресурсами і кредитними вкладеннями існує безпосередній зв'язок. Обсяг кредитних ресурсів, їхня структу-ра, терміни використання мають відповідати таким же пара-метрам кредитних вкладень.
Для більшості комерційних банків депозити (вклади) є головним видом пасивів і важливою передумовою проведення активних кредитних операцій.
Кредитні ресурси -- кошти, що є у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних операцій. Банки не в змозі стабільно розвивати кредитні операції в умовах об-меженості ресурсної бази.
Кредитні ресурси банку поділяються на власні та залучені. Власні ресурси -- це кошти статутного, резервного, страхо-вого та інших фондів банку, що утворюються за рахунок прибутку, а також нерозподілений протягом року прибуток. Го-ловне ж місце в складі кредитних ресурсів комерційного банку посідають залучені кошти. Це кошти клієнтів на по-точних рахунках; депозити юридичних і фізичних осіб; за-лишки на кореспондентських рахунках; кошти, що їх залу-чають з міжбанківського ринку (міжбанківський кредит); кошти, отримувані від продажу цінних паперів тощо. Одним з найбільш надійних джерел ресурсів для комерційного банку, підтримання його ліквідності є депозитні вклади.
Власні та залучені кошти є основними джерелами фінан-сування кредитних ресурсів комерційних банків. У перелік пасивних операцій, на право здійснення яких комерційні банки в Україні повинні отримати ліцензію НБУ, включені: залучення депозитів юридичних осіб; залучення депозитів фізичних осіб; отримання кредитів від банків; випуск цінних паперів (облігацій, ощадних сертифікатів тощо).
Для комерційних банків гострим є питання оптимізації структури кредитних ресурсів і вкладень за сумами і за тер-мінами. НБУ рекомендує при аналізі балансового звіту ко-мерційного банку використовувати коефіцієнт співвідношен-ня позик і депозитів. Цей коефіцієнт характеризує здатність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Більш високий рівень цього співвідношення відображає біль-ший елемент ризику: можуть мати місце менша ліквідність, негативні економічні умови внаслідок відпливу депозитів. Навпаки низький рівень цього коефіцієнта відображає недо-статні можливості кредитування або небажання банку брати на себе ризик при наданні позик.
Значна частина кредитних ресурсів комерційних банків залучається на основі депозитних операцій. Депозитом (вкла-дом) вважаються тимчасово залучені грошові кошти фізич-них та юридичних осіб або цінні папери, надані банкові на чітко визначений строк і за відповідну плату (під відсоток). Депозит -- це кошти, що надаються фізичними чи юридич-ними особами в управління банку (фінансовій організації). Депозит оформляється відповідною угодою. У широкому ро-зумінні депозит можна розглядати як кредит, який надає власник депозиту іншим клієнтам банку через посередниц-тво цього банку.
Важливим джерелом кредитних ресурсів є кредити, отри-мані від інших банків на міжбанківському кредитному рин-ку. Міжбанківське кредитування здійснюється в межах ко-респондентських відносин банків і має, в основному, корот-костроковий характер.
Операції з розміщення банком коштів на депозит в інших банках вважаються активними депозитними операціями. Пасивні депозитні операції -- це операції із залучення бан-ком коштів на депозит.
До залучених банківських коштів відносять також гроші, депоновані з метою забезпечення гарантії платежів при роз-рахунках акредитивами і чеками.
.Комерційні банки спрямовують свою діяльність на розши-рення спектра послуг щодо залучення коштів клієнтів на банківські рахунки. Банками гарантується таємниця вкладів, їх збереження і видача на першу вимогу вкладника.
3.1.1 Класифікація депозитів
Міжнарод-на банківська практика розглядає депозити набагато ширше -- як всі можливі види і форми внесення (залучення або розміщення) грошових коштів на рахунки банку. Суму де-позиту, на яку згідно з умовами депозитної угоди нарахову-ються відсотки, заведено називати номіналом депозиту.
Суб'єктами відносин щодо обслуговування депозитів ви-ступають:
-- комерційні банки як позичальники;
-- підприємства (фірми, організації), банки та інші кредит-ні установи, фізичні особи -- власники коштів як кредитори.
Власник депозиту є депонентом.
Об'єктом депозитних операцій є внески, які на певний час залучаються на депозитні рахунки в банк. Це кошти, пере-дані на умовах, визначених двосторонньою угодою.
Депозити заведено поділяти на такі:
-- до запитання;
-- строкові на визначений термін;
-- ощадні внески населення;
-- ощадні (депозитні) сертифікати.
Депозити до запитання -- це зобов'язання, які не ма-ють конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках комерційних банків і використовуються власниками залеж-но від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за за-лишками коштів за такими рахунками визначаються у дво-сторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток.
Внески до запитання розмішують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточних розрахунків. До даного виду депозитів входять також так звані чекові депози-ти, при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків.
Строкові депозити -- це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Як правило, внески на визначений строк розміщуються у вели-ких сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клі-єнту, так і банку. Банки користуються залученими коштами протягом тривалого і, головне, наперед обумовленого (відомого їм) терміну. Це дає банку можливість збільшувати обсяги кредитних ресурсів.
До строкових депозитів у банківській практиці відносять депозити овернайт -- депозити, залучені банком на строк не більше одного операційного дня (без урахування неробо-чих днів банку). Строковими депозитами є також кошти, отри-мані від інших комерційних банків як депозит (вклад) на конкретний строк.
Різновидом довгострокових депозитів на визначений термін є депозитні сертифікати. Депозитний (ощадний) серти-фікат -- це письмове свідоцтво комерційного банку про де-понування грошових коштів, що засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми внеску та відсотків за ним; це письмове свідоцтво банку про внесення депонентом грошо-вих коштів на депозит. Випуск ощадних (депозитних) сер-тифікатів за своїм економічним змістом подібний до залу-чення будь-якого іншого строкового депозиту.
Ощадні вклади -- це вклади населення, розміщувані у банках з метою зберігання і нагромадження. Для цього виду депозиту характерно наявність спеціальної ощадної книж-ки, яка видається банком вкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом. Власник, як правило, зобов'язаний пред'явити ощадну книжку, щоб покласти гроші на рахунок або зняти їх. У нашій країні на обслуговуванні ощад-них вкладів населення спеціалізується Ощадний банк.
У загальній системі банківських депозитів виділяють та-кож так звані спеціальні вклади. До них належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведення акреди-тивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітова-них чекових книжок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків; кредиторська забор-гованість тощо.
Важливе значення мають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банка-ми. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через від-сутність необхідного попиту на кредитному ринку або не-вигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів. Часто міжбанківські депозити відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками.
3.1.2 Механізм здійснення депозитних операцій
Mexaнізм залучення комерційними банками України кош-тів (як у національній, так і в іноземній валюті) юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки і випуску ощадних (де-позитних) сертифікатів регулюється Правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів (затвердже-но постановою Правління НБУ від ЗО червня 1998 р. за № 250).
Депозитні операції -- це операції із залучення або роз-міщення коштів на депозит.
Залучення депозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом відкриття строкового депозит-ного рахунка з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки) або видачі ощадного (депозитно-го) сертифіката. За договором банківського депозиту (вкла-ду) комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника, зобов'язується виплатити вкладникові суму депозиту (вкла-ду) та нараховані відсотки на умовах та у порядку, що перед-бачені договором. Договір банківського вкладу має бути укла-дений письмово.
Правові відносини між банком і клієнтом виникають у момент укладення депозитного договору обома сторонами і діють до повного виконання взаємних зобов'язань. Банк га-рантує клієнту збереження таємниці вкладу.
Депозитний договір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб кош-тами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і відсотків за його користування. Сторонами депозитного договору є юридичні та фізичні осо-би, які набувають прав і беруть на себе зобов'язання за до-говором. Предмет депозитного договору -- умови, які харак-теризують надання банком послуги клієнтам при проведенні депозитних операцій.
Основними реквізитами та умовами депозитного договору мають бути:
-- назва та адреса банку, який приймає депозит (вклад);
-- назва та адреса власника коштів;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
