Зокрема, можна виокремити наступні дії студентів І курсу щодо подолання стресових станів: 41% - перебувають наодинці зі своїми проблемами; 27% - спілкуються з близькими людьми, друзями; 18% - займаються цікавими справами, відпочивають; 14% - вживають заспокійливі лікувальні засоби. Студенти ІІ курсу основними діями щодо подолання стресових станів називають такі: 52% - перебувають наодинці зі своїми проблемами; 24% - спілкуються з близькими людьми, друзями; 9% - вживають заспокійливі лікувальні засоби; 5% - займаються цікавими справами, відпочивають; 5% - відвідують тренінги для послаблення стресу; 5% - користуються послугами «Телефон Довіри». У студентів ІІІ курсу спостерігаються такі показники щодо подолання стресових станів: 50% - перебувають наодинці зі своїми проблемами; 25% - спілкуються з близькими людьми, друзями; 17% - займаються цікавими справами, відпочивають; 8% - відвідують тренінги для послаблення стресу. Дії студентів ІV курсу щодо подолання стресових станів: 46% - спілкуються з близькими людьми, друзями; 31% - перебувають наодинці зі своїми проблемами; 23% - займаються цікавими справами, відпочивають.
Студенти І-ІV курсів пропонують наступні рекомендації щодо запобігання (профілактики) стресових ситуацій: займатися самонавіюванням, арт-терапією та аромотерапією (приймати ванну із заспокійливими травами); раціонально оцінювати ситуації, які склалися у житті; брати активну участь у будь-якій цікавій для людини діяльності; відвідувати тренінги; відпочивати після роботи, навчання; спілкуватися з близькими людьми, друзями; слухати музику (відповідно до стану душі) та ін. Більшість студентів дають таку пораду: не брати близько до серця всі негативні події життя, але переконувати себе в тому, що все стається на краще.
Отже, провівши анкетування із студентами І-ІV курсів, ми можемо зробити висновок, що більшість студентів спеціальності «Соціальна педагогіка і практична психологія» знають, що таке стрес і дуже часто самі переживають різні стресові ситуації, пов'язані з особистими, соціально-економічними та емоційними чинниками. На думку респондентів, досить вагомою причиною виникнення стресових ситуацій є емоційні чинники. Багато студентів дали різні рекомендації щодо подолання стресових станів, серед яких найбільш частими були, зокрема, такі як: спілкуватися з друзями, близькими людьми; займатися цікавими справами; слухати музику; відпочивати після роботи, навчання та ін. На жаль, багато студентів не знає і не користується послугами «Телефону Довіри» та не відвідує тренінги для послаблення стресу, що допомагає керувати своїми емоціями, обирати адекватні стратегії й використовувати конкретні тактики раціональної поведінки в стресових ситуаціях.
Для визначення рівня стресостійкості майбутніх соціальних педагогів ми провели тестування за методикою В. Розова. В результаті вивчення отриманих даних виявилося, що більшість молодих людей (77%) мають середній рівень стійкості до стресових ситуацій. Низький рівень стресостійкості спостерігається у невеликої кількості соціальних педагогів (19% студентів). Високий рівень стресостійкості спостерігається у 4% студентів (див. рис. 2.6.).
Зокрема, найнижчі показники щодо стійкості до стресів виявилися у студентів І-ІІ курсів (див. додаток Б). Це свідчить про те, що студенти, які лише вступили до університету або ще не адаптувалися до умов навчального процесу, або відчувають якусь особисту кризу, яка і призводить до виникнення стресової ситуації. В такому випадку людина не здатна самостійно протистояти стресам і потребує допомоги як з боку друзів, родичів, так і з боку викладачів, які включені в процеси навчання і виховання студентів.
Рис. 2.6. Узагальнені показники діагностики рівня стресостійкості у студентів І-V курсів (у%)
Результати проведеного тестування показують, що із збільшенням тривалості навчання у вищому навчальному закладі, збільшується також стійкість майбутніх соціальних педагогів до стресових ситуацій та конфліктів.
Також досить низькі показники стійкості до стресових ситуацій мають студенти V курсу. Це може свідчити про наявність у студентів переживань і побоювань, пов'язаних із вибором подальшого місця проживання, працевлаштування, тобто виникає конфлікт між потребами людини та її можливостями. Внаслідок цього у майбутніх спеціалістів зростає рівень тривожності, виникає стресовий стан і стійкість до негативних умов середовища зменшується. Тому для збільшення рівня стресостійкості майбутніх соціальних педагогів необхідне постійне самовдосконалення людини, самоорганізація власного часу, проведення аутотренінгів та тренінгових занять для послаблення впливу стресу на особистість.
Показники щодо високого рівня стресостійкості є досить низькими. Зокрема, ІІ-ий курс має 9% від загальної кількості, ІV-й курс - 5%, V-й курс - 4% студентів. Студентів І-го та ІІІ-го курсів із високим рівнем стресостійкості не виявлено (див. табл. 2.2.). Часто це є причиною виникнення агресії, тривожності, депресивного стану, меланхолії, нездатності пристосуватися до умов навколишнього середовища тощо.
Таблиця 2.2. Визначення рівня стресостійкості майбутніх соціальних педагогів (у%)
№ | Рівень стресостійкості | І курс | ІІ курс | ІІІ курс | ІV курс | V курс | |
1. | Низький | 32 | 27 | 13 | 0 | 24 | |
2. | Середній | 68 | 64 | 87 | 95 | 72 | |
3. | Високий | 0 | 9 | 0 | 5 | 4 |
Отже, результати дослідження рівня стресостійкості студентів вказують на те, що більшість із них мають невисокі результати щодо їхньої стійкості до стресових ситуацій. Тому їм, як майбутнім соціальним педагогам, необхідно підвищувати рівень власної стресостійкості для того, щоб у майбутньому мати змогу допомагати своїм клієнтам протистояти будь-якому негативному впливу соціального середовища.
Таким чином, студентська молодь не завжди вміє знайти вихід із неординарної, важкої ситуації, при цьому відчуваючи тривожність. За даними анкетування, молоді люди часто перебувають у стресових ситуаціях і найчастіше долати їх допомагають близькі люди.
Стресові ситуації виникають внаслідок конфліктів, а також можуть бути їх причиною або супутником. Тому важливим елементом для визначення рівня стресостійкості майбутніх соціальних педагогів є виявлення способів їх поведінки в конфліктних ситуаціях. Зокрема, за опитувальником К. Томаса, виділяють 5 основних стратегій поведінки учасників конфліктних ситуацій: конкуренція, співробітництво, компроміс, уникнення та пристосування [Розов В., 2005, 278]. Кожна людина по-різному реагує на певну конфліктну чи стресову ситуацію.
Тому нами було проведено опитувальник для визначення способів реагування на конфліктні ситуації К. Томаса зі студентами І-V курсів спеціальності «Соціальна педагогіка і практична психологія». В результаті проведеного опитування виявилось, що більшість студентів у стресовій ситуації йдуть на компроміс (23,5%), обирають співробітництво (17%) або пристосовуються до конфліктних ситуацій (24%). В конфліктних ситуаціях студенти рідко обирають такі способи реагування як суперництво та уникнення (див. рис. 2.7.).
Зокрема, студенти І та ІІІ курсів в конфліктних ситуаціях обирають такі способи реагування, як пристосування, співробітництво та домінування. Студенти ІІ курсу йдуть на компроміс (20%), пристосовуються до конфліктних ситуацій (20%) або обирають співробітництво (15%). Більшість студентів ІV-V курсів в основному на конфлікти реагують адекватно і обирають компромісні рішення, уникають або пристосовуються до конфліктних ситуацій (див. додаток В).
Отже, більшість студентів І-IV курсів у конфліктних ситуаціях не прагнуть до домінування, але співпрацюють із конфліктуючою стороною, йдуть на компроміс чи поступаються своїми інтересами заради інших людей. Велика частина студентів пристосовуються до конфліктів чи уникають їх, що також є позитивним для конструктивного виходу із конфліктної ситуації. Не менш важливим є той факт, що деяка частина в ситуаціях конфлікту прагне до домінування і не хоче йти на компроміс. Саме ця частина студентів буде часто перебувати в стресових ситуаціях, оскільки завищена самооцінка людини, її небажання поступитися власними інтересами не буде сприяти виходу із конфлікту, але призведе до переходу на вищий рівень
конфліктності, ворожості.
Рис. 2.7. Узагальнені показники щодо використання окремих стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях студентів І-V курсів
Для визначення самооцінки психічних станів ми провели дослідження серед студентів І-V курсів на виявлення рівня тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності, які належать до психічних станів, тісно пов'язаних із особливостями поведінки особистості, використавши для цього методику Г. Айзенка [Розов В., 2005, 278].
В результаті аналізу отриманих даних виявилося, що у більшості студентів І-V курсів переважає середній рівень прояву окремих психічних станів, зокрема середній рівень тривожності властивий 66,6% студентів, фрустрація - 46%, агресивність - 68,5% та ригідність - 56,6%. Це може свідчити про те, що майбутні соціальні педагоги ще не вміють організовувати свою діяльність так, щоб не потрапляти у конфліктні чи стресові ситуації. Високі показники тривожності, фрустрованості, агресії та ригідності спостерігаються у студентів ІV та V курсів (див. табл. 2.3.). Це може свідчити про те, що майбутні соціальні педагоги відчувають певний професійний стрес, оскільки багато з них вже працюють на роботі або ж знаходяться у пошуках роботи за спеціальністю.
Таблиця 2.3. Визначення рівнів самооцінки психічних станів студентів І-V курсів
№ | Самооцінка психічних станів | Рівні самооцінки психічних станів (%) | |||
Низький | Середній | Високий | |||
1. | Тривожність | 15 | 66,6 | 4 | |
2. | Фрустрація | 29 | 46 | 14 | |
3. | Агресія | 15 | 68,5 | 0 | |
4. | Ригідність | 16 | 56,6 | 32 |
За результатами даного дослідження, найвищий рівень тривожності спостерігається у студентів V (16%) та І курсів (10%) (див. додаток Е). Такі показники можуть свідчити про те, що більшість студентів І курсу ще не адаптувалися до умов навчального процесу, а студенти V курсу знаходяться між вибором: працевлаштування, професійного росту, і в деяких ситуаціях відчувають неспокій, тривогу, агресивно діють по відношенню до інших людей, мають розбіжності між можливостями і бажаннями, що призводить до внутрішньо особистісних конфліктів та стресових ситуацій. Також високий рівень ригідності спостерігається у студентів ІІІ, ІV курсів (20%) та V курсу (19%) (див. додаток Г).
Отже, за результатами проведеного тестування виявилось, що багато майбутніх соціальних педагогів мають високий рівень тривожності, агресивності, що впливає на процес навчання і, зокрема, на особистість. Часто бажання і можливості студентів не співпадають, в результаті чого вони перебувають в стресових та конфліктних ситуаціях. В результаті проведеного дослідження виявилось, що більшість студентів І-V курсів переживають стрес на початку вступу до навчального закладу, причинами чого є емоційне напруження, тривожність, зміна соціального середовища тощо, та в період закінчення вищого закладу, основними причинами чого може бути не працевлаштованість, професійні труднощі, неспівпадання бажань майбутніх соціальних педагогів з їхніми можливостями. Тому необхідно підвищувати стресостійкість майбутніх соціальних педагогів, формувати позитивне ставлення до власної професії.
Для опису комунікативної компетентності нами була використана методика В. Ряховського для вивчення компетентності у спілкуванні, оцінка рівня товариськості. Дана методика містить 16 питань, які дають можливість визначити рівень комунікабельності та товариськості людини. За допомогою результатів методики ми уточнили значення спілкування соціальних педагогів у педагогічній діяльності, здатність створювати позитивну психологічну установку в групі та вміння знайомитися з новими людьми. Дані проведеного дослідження на виявлення комунікативності показані в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4. Визначення рівнів комунікабельності студентів І-V курсів (у%)
№ | Рівень комунікації | І курс | ІІ курс | ІІІ курс | IV курс | V курс | |
1. | Низький рівень комунікабельності (31-25 балів) | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |
2. | Помірний рівень (Певною мірою комунікабельні) (24-19 балів) | 13 | 7 | 5 | 1 | 0 | |
3. | Середній рівень - людина комунікабельна (18-9 балів) | 76 | 93 | 93 | 96 | 95 | |
4. | Високий рівень - надто висока комунікабельність (8-3 бали) | 1 | 0 | 2 | 3 | 5 |
За результатами дослідження, студенти І-V курсів мають нормальний рівень комунікативної компетентності - і не надто низький, що характеризується некомунікабельністю, замкнутістю, невмінням починати розмову з новими людьми, самотністю, і не високий - надмірна комунікація, люди з високим рівнем завжди вступають у дискусії, розмови, їм легко знайти спільну мову з новими людьми.
Більшість студентів І-V курсів спеціальності «Соціальна педагогіка» мають середній рівень стресостійкості, що становить в середньому 90,6% від загальної кількості опитаних. Даний рівень характеризується нормальною комунікабельністю, допитливістю, вмінням слухати співрозмовника, терплячістю в спілкуванні тощо. Варто відмітити, що студенти всіх курсів не мають низького рівня комунікативної компетентності (див. рис. 2.8.).
Рис. 2.8. Узагальнені показники визначення рівня комунікативної компетентності соціальних педагогів (у%)
Зокрема, студенти І курсу мають нижчий рівень комунікації, порівняно зі студентами ІІ-V курсів. Це пояснюється низькою адаптацією студентів до навчального процесу, зміною середовища спілкування, що супроводжується невмінням починати розмову з новими людьми, замкнутістю.
З рис. 2.8. можна побачити, що студенти ІV-V курсів мають вищий рівень комунікативної компетентності, що характеризується впевненістю у спілкуванні, розкутістю, високим ступенем емоційності у спілкуванні тощо.
Отже, важливу роль у підвищенні стресостійкості соціальних педагогів відіграє професійна комунікація, вміння підтримувати зв'язки з іншими людьми, емпатійність та вміння вислухати. Всі ці показники є важливими у професійній діяльності педагогів, у роботі з клієнтами чи учнями в школі.
2.3 Розробка соціально-психологічного тренінгу для розвитку комунікативної компетентності соціальних педагогів як засобу підвищення стресостійкості
Соціально-психологічний тренінг - це вид інтенсивного навчання з практичним спрямуванням; сукупність методів організації групової взаємодії з метою розвитку особистості та вдосконалення групових стосунків; сфера практичної психології. Соціально-педагогічний тренінг орієнтований на розвиток в індивіда компетентності в соціальному спілкуванні. Загальна мета конкретизована у таких завданнях: оволодіння психологічними знаннями; формування умінь і навичок у сфері спілкування, зокрема для розв'язання конфліктних ситуацій; корекція, формування та розвиток установок, необхідних для успішного спілкування; розвиток здібностей щодо адекватного та повноцінного пізнання себе й інших; корекція і розвиток системи стосунків особистості, створення сприятливого психологічного клімату в групах, а також підвищення соціально-психологічної компетентності [Звєрєва І., 2008, 92].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
