Можливості поєднання курсів "Фізичне виховання" та "Валеологія" з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу
ПЛАН- 1.1 Суть і функції міжпредметних зв'язків
- 1.2 Організаційно-педагогічні передумови здійснення міжпредметних зв'язків
- 1.3 Підготовка вчителя до здійснення міжпредметних зв'язків на уроці
- 2.1 Інтегративний зміст валеологічної освіти
- 2.2 Основні складові шкільного курсу “Валеологія”
- 2.3 Сучасні засоби занять фізичною культурою оздоровчої спрямованості
- 2.4 Зв`язок фізичної культури та валеології
Ідея теми - на основі фахових знань валеології та фізичної культури дисциплін вузу навчити учнів поєднувати знання валеології ф фізичної культури як шкільних предметів.
Мета дослідження: обгрунтування можливості поєднання курсів “Фізичне виховання” та “Валеологія” з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу .
Задачі дослідження:
Охарактеризувати суть та функції міжпредметних зв`язків.
Проаналізувати значення підготовки вчителя до здійснення міжпредметних зв`язків на уроці.
З`ясувати в чому полягає зв`язок курсів “Валеологія” та “фізична культура” для шкільного курсу.
Охарактеризувати можливість використання інтегрованих завдань валеологічного змісту в шкільному курсі фізичної культури
Методи і організація дослідження:
Аналіз наукової і науково-методичної літератури.
Педагогічне спостереження.
Аналіз і синтез.
Організація дослідження включала аналіз наукової інформації щодо використання знань валеологічного змісту на уроках з фізичної культури.
На основі одержаних даних дослідження були проаналізовані:
відомості наукової і науково-методичної літератури;
досвід провідних спеціалістів в даній області;
порівняння змісту курсів “фізична культура” та “валеологія” в шкільній та вузівській прграмах.
На захист виносяться: результати проведеного дослідження та важливість використання інтегрованих завдань валеологічного змісту на уроках фізичної культури.
Наукова новизна: узагальнені сучасні дані про взаємозв`язок фізичного виховання та здорового способу життя сприяють більш повному використанню різноманітних вправ валеологічного спрямування для забезпечення виховання гармонійно розвиненої особистості.
Практична значимість: Для раціонального поєднання фізичного та валеологічного виховання на уроках фізичної культури використовуються засоби оздоровчої спрямованості. Оздоровча спрямованість занять фізичної культури сприяє зміцненню та збереженню здоров`я дитини.
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКІВ1.1 Суть і функції міжпредметних зв'язківНайістотніші недоліки у знаннях учнів шкіл -- фрагментарність, безсистемність, формалізм, невміння аналізувати, узагальнювати, застосовувати вивчене у нестандартних ситуаціях. Одна з причин цього полягає в тому, що для молодих викладачів відомості, здобуті під час вивчення певного предмета, так і залишилися сумою фактів, понять, законів, теорій, мало пов'язаних між собою. У їхній свідомості утворюється не гнучка, рухлива система знань, а механічна сукупність переважно ізольованих блоків інформації з окремих шкільних курсів.Ще К. Д. Ушинський застерігав від того, що «не науки повинні схоластичне вкладатися в голові учня, а знання та ідеї, прищеплювані будь-якими науками, мають органічно будуватися у світлий і, по змозі, обширний погляд на світ та його життя».Отже, мета навчання полягає не лише в набутті знань окремих предметів, а й у всебічному пізнанні навколишнього світу за допомогою цих предметів. Саме така організація навчального процесу дає змогу підвищити його ефективність. Досягти цього допоможуть систематично здійснювані міжпредметні зв'язки.Процес навчання в школі здійснюється на основі ряду дидактичних принципів; у яких відображені нормативні основи цього процесу і які відповідають меті навчання і виховання майбутніх будівників сучасного національного суспільства.Серед найважливіших дидактичних принципів соціалістичної школи -- принципи науковості, свідомості і активності учнів у навчанні, зв'язку навчання з життям. Реалізація кожного з них у навчальному процесі досягається забезпеченням певних умов його протікання. Однією з перших серед цих умов стоять міжпредметні зв'язки. .Справді, наукове пізнання навколишнього світу неможливе без, виявлення і усвідомлення притаманних йому взаємозв'язків і взаємозалежностей. Звідси випливає потреба відображати ці зв'язки «у поняттях людини, які повинні бути... гнучкі, рухливі, релятивні, взаємозв'язані, єдині у протилежностях, щоб обійняти світ». Оволодіваючи навчальними дисциплінами, учні ознайомлюються з характерними для кожної з них сторонами, властивостями, характеристиками того чи іншогр процесу, предмета або явища. Однак про справжнє пізнання факту чи предмета можна говорити тільки тоді, коли ці властивості розглядаються в.певній системі, у комплексі, у взаємозв'язках і взаємообумовленостях. А це потребує спеціально організованої цілеспрямованої діяльності всіх вчителів.Науковість навчання передбачає також відповідність змісту шкільної освіти рівню наукового розвитку людства, врахування тенденцій розвитку основних галузей знань. Однією з характерних особливостей сучасної науки є міжнаукова взаємодія, взаємне проникнення наук, їх інтеграція і взаємозв'язок. Ці об'єктивно існуючі міжнаукові зв'язки диктують необхідність встановлення тісних зв'язків між навчальними предметами.Міжпредметні зв'язки є міцним фундаментом забезпечення свідомості знань. Розрізнені, не пов'язані між собою знання не можуть вважатися свідомими у повному розумінні слова. Відповідно до фізіолого-психологїчних даних про системність роботи мозку людини її розумовний розвиток відбувається на основі утворення і нагромадження в корі великих півкуль різноманітних систем нервових зв'язків (асоціацій). Вищий ступінь таких зв'язків -- міжсистемні асоціації, на основі яких узагальнюються й усвідомлюються знання [4,6].Формуванню міжсистемних асоціацій сприяє розкриття взаємозв'язків між знаннями, здобутими при вивченні різних навчальних предметів. Інакше кажучи, усвідомлення знань неможливе без установлення міжпредметних зв'язків.Міжпредметні зв'язки багатопланові за своєю суттю і функціями. Це, очевидно, і є причиною того, що досі ще немає єдиного визначення цього поняття. Одні автори (В. П. Шуман) вважають міжпредметні зв'язки засобом формування в учнів матеріалістичного розуміння взаємозалежностей явищ природи, інші (М. С. Антонов) називають їх специфічною конструкцією змісту освіти, а також одним із засобів інтеграції знань, треті (К. П. Корбльова) відносять їх до особливостей змісту освіти, що проявляється в погодженості навчальних програм і виявляє себе у процесі навчання в принципі систематичності; четверті (В М. Федорова, Д. М. Кдрюшкін) вважають їх дидактичною умовою що забезпечує послідовне відображення у змісті шкільних природничо-наукових дисциплін об'єктивних взаємозв`язків, які існують у природі. Очевидно, обмежитись одним з, названих аспектів для повного розкриття суті міжпредметних зв'язків неможливо Міжпредметні зв'язки слід розуміти ширше, як загальнопедагогічну категорію, що характеризує основні компоненти навчально-виховного процесу. Правомірно стверджувати, що ці зв'язки є відображенням у навчально-виховному процесі принципу загального зв'язку, який належить до основних принципів матеріалістичної діалектики. Це виявляється у відображенні діалектичного взаємозв'язку між предметами і явищами природи, фактами і подіями суспільного життя у змісті освіти та розкритті всіх сторін цього взаємозв'язку за допомогою спеціальної організації викладання і навчально-пізнавальної діяльності учнів.Для всебічної характеристики поняття «міжпредметні зв'язки» істотне значення має, їх класифікація. Є різні підходи щодо такої класифікації. Відомі, зокрема, класифікації за структурними елементами навчальних предметів (К. П. Корольова), за змістом навчального матеріалу (В. М. Федорова, Д. М. Кірюшкін), за метою використання суміжних знань (Н. М. Черкес-Заде). Деякі автори (М. Ф. Борисенко, Н. М. Розенберг, В. І. Паламарчук) використовують для класифікації міжпредметних зв'язків з деякими корективами класифікацію міжнаукових зв'язків тощо. Не аналізуючи переваги і недоліки кожної із зазначених класифікацій, зауважимо, що найефективнішою для визначення змісту міжпредметних зв'язків та їх практичної реалізації у навчальному процесі вечірньої школи на наш погляд є класифікація за структурними елементами навчальних предметів або пропонована нижче класифікація за видами знань.Відомо, що знання, які учні здобувають у процесі навчання, можна поділити на три основні групи: знання змісту навчального матеріалу, що є основою формування в свідомості учнів наукової картини світу, знання способів діяльності, що лежать в основі формування в учнів умінь пізнавати дійсність, і знання, на основі яких формуються мотиви навчання. Багато з цих знань мають міжпредметний характер. Такі, наприклад, поняття «матерія», «речовина», «енергія», «рух», «розвиток», «суспільний лад» та ін. Те саме можна сказати і про фундаментальні закони (збереження речовини, періодичний закон Д. І. Менделєєва, закони матеріалістичної діалектики), теорії (будови речовини, електролітичної дісоціації). За своєю суттю вони є міжпредметними. Повністю розкрити їх неможливо засобами одного лише предмета. Це стосується також способів діяльності та мотиваційних знань. При розглянутому підході класифікація міжпредметних зв'язків набуває такого вигляду:І. Зв'язки між знаннями з окремих предметів, що стосуються змісту навчального матеріалу:1) зумовлені вивченням одних і тих самих фактів (явищ, процесів, подій);2) зумовлені вивченням одних і тих самих понять;3) зумовлені вивченням (застосуванням) одних і тих самих законів, теорій, формуванням світоглядних ідей.II. Зв'язки між знаннями окремих предметів, що стосуються способі в діяльності учнів:1) зумовлені формуванням (використанням) основних прийомів розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, конкретизація, абстрагування, аналогія);2) зумовлені формуванням (використанням) основних прийомів навчальної роботи, що стосуються як загальної її організації (планування, самоконтроль у процесі виконання, раціональне чергування праці й відпочинку), так і власне учіння (прийоми роботи з книжкою, з наочним матеріалом, приладами, прийоми застосування знань та ін.), а також використанням одного й того ж самого методу пізнання (дослідження) реального світу (спостереження, експеримент, моделювання, математичні методи та ін.) [4,10].III. Зв'язки між знаннями з окремих предметів, що стосуються формування мотивів навчання:1) зумовлені розкриттям практичного значення наукових знань та методів пізнання навколишнього світу;2) зумовлені розкриттям значення засвоєння учнями прийомів розумової діяльності та практичних умінь і навичок.Для практичної реалізації міжпредметних зв'язків виникає потреба враховувати взаємне розташування в часі вивчення навчального матеріалу. Це зумовило класифікацію міжпредметних зв'язків за часовою ознакою. Вона має такий вигляд:1) попередні зв'язки, коли у процесі навчання використовують матеріал, уже відомий учням з попередніх уроків. Наприклад, під час вивчення законів матеріалістичної діалектики учитель суспільствознавства ілюструє їх, спираючись на знання учнів з фізики, хімії, біології та інших дисциплін;2) супутні, коли розглядаючи певне питання, використовують матеріал суміжного предмета, що вивчається в той же час;3) перспективні, коли для пояснення певного положення чи факту необхідні знання, яких учні набудуть пізніше, під час вивчення певних предметів. Розглядаючи, наприклад, на уроці ботаніки живлення рослин, учитель не має змоги розкрити механізм цього процесу, оскільки тут. потрібно послатися на явище капілярності, з яким учні ще не знайомі. Тому він залишає відкритим це питання, зазначаючи, що відповідь на нього учні дістануть пізніше на уроках фізики. Учитель фізики у процесі вивчення явища капілярності може використати це питання для створення проблемної ситуації.Міжпредметні зв'язки можуть мати внутрішньоцикловий (коли зв'язок здійснюється між предметами одного циклу) і міжцикловий (між предметами різних .циклів) характер. Важливу роль у навчальному процесі відіграють внутрішньопредметні (внутрішньокурсові) зв'язки (між фактами, поняттями, законами, теоріями, що вивчаються в одному предметі (курсі), а також між прийомами діяльності і уміннями, що при цьому використовуються чи формуються). Вони хоч і не належать до міжпредметних, але виконують схожі з ними функції.1.2 Організаційно-педагогічні передумови здійснення міжпредметних зв'язківПедагогічний колектив, реалізуючи міжпредметні зв'язки, повинен діяти поетапно. Перший етап передбачає підготовку вчителів до роботи над проблемою, теоретичне осмислення. На цьому етапі слід визначити ті аспекти проблеми, над якими колектив працюватиме найближчим часом і в перспективі. Не слід прагнути відразу охопити всі сторони проблеми; треба уводити проблему в навчальний процес поступово. Визначальним в успішному здійсненні міжпредметних зв'язків є цілеспрямованість і погодженість дій усіх учителів. Для цього основні питання теорії і практики міжпредметних зв'язків доцільно обговорювати на засіданнях педагогічної ради, виробничих нарадах, де виробляється єдиний підхід, накреслюються напрями роботи педагогічного колективу з даної проблеми, аналізується зроблене, вносяться відповідні корективи в плани на майбутнє. Серед тем, які варто розглядати на загально-шкільних учительських форумах, назвемо для прикладу такі: «Система міжпредметних зв'язків у процесі вивчення навчальної теми». «Міжпредметні зв'язки на уроках систематизації і узагальнення знань», «Методи і прийоми використання міжпредметного матеріалу», «Основні шляхи формування узагальнених умінь і навичок навчальної діяльності учнів», «Міжпредметні зв'язки в позакласній роботі з учнями» та ін. [4,11].У навчальних програмах з основ наук фізичного виховання вміщено вказівки щодо використання міжпредметного матеріалу у процесі вивчення кожної теми чи розділу навчального предмета. Однак ці вказівки є тільки орієнтовними. Значну роль, у визначенні змісту міжпредметних. зв'язків і способів їх реалізації мають відіграти міжшкільні методичні об'єднання. На першому етапі їх роботи доцільно практикувати огляди змісту шкільних курсів, що проводить фахівець відповідного предмета в розрізі кожного класу. Мета таких оглядів -- ознайомити учителів суміжних предметів з основними теоретичними положеннями і світоглядними ідеями курсів, уміннями та навичками, що їх набувають учні у процесі вивчення певної навчальної дисципліни, спільно відібрати споріднені в теоретичному, світоглядному чи практичному плані теми навчальних предметів для встановлення зв'язків між ними.
З цією метою спочатку визначають час вивчення відібраних тем, щоб установити характер зв'язків (попередні, супутні, перспективні). На наступному етапі визначають і деталізують зміст зв'язку, аналізуючи відібрані теми за структурними елементами їх змісту. При цьому доцільно використовувати наведену вище класифікацію міжпредметних зв'язків та описове означення навчального предмета, запропоноване М. М. Скаткіним. Воно включає:
а) найважливіші факти, поняття, закони, теорії науки, що повідомлятимуться учням;
б) світоглядні ідеї, етичні та естетичні норми, які формуються на матеріалі даного предмета;
в) методи дослідження і наукового мислення, якими повинні оволодіти учні й без яких неможливе засвоєння знань;
г) деякі питання історії науки;
д) способи пізнавальної діяльності, логічні операції, мислительні прийоми, якими повинні оволодіти учні;
е) уміння та навички, в тому числі й уміння застосовувати знання.
У плануванні міжпредметних зв'язків та в їх здійсненні можуть певною мірою допомогти так звані сіткові графіки, у яких відбито час вивчення певного матеріалу з окремих предметів за класами, визначено найбільш важливі, вузлові питання для міжпредметних зв'язків, характер цих зв'язків та ін.
На основі здобутої інформації за сітковим графіком, керівники школи і вчителі можуть у разі потреби коригувати час і послідовність вивчення деяких тем з метою повнішого врахування міжпредметних зв'язків. Це створює сприятливі умови для дійового контролю і вивчення, системи роботи вчителів різних предметів щодо реалізації міжпредметних зв'язків.
Досить оригінальний спосіб виявлення, зберігання і видавання інформації про міжпредметні зв'язки пропонує А. Ф. Єлісєєв. Навчальний матеріал з одного предмета він розподіляє на двадцять умовних тем, у кожній з яких виділяє до десяти вузлових питань, що охоплюють основний матеріал теми. Далі шукає зв'язки теми в розрізі виділених питань з матеріалом інших тем і предметів. Для фіксації знайдених зв'язків проти номера даної теми записують номери тем, з якими вона пов'язана. Спеціально сконструйоване електротабло дає змогу оперативно здобувати повну інформацію про міжпредметні зв'язки з потрібного питання будь-якої теми навчального предмета [4,13].
Для успішного здійснення міжпредметних зв'язків учитель у кожному конкретному випадку повинен чітко усвідомлювати, з якою метою і в якій формі встановлюється зв'язок. Виходячи із суті й класифікації міжпредметних зв'язків, можна виділити такі напрями їх реалізації у навчальному процесі вечірньої школи:
1) розширення, поглиблення відомостей про певний факт, поняття, закон, теорію;
2) систематизація, узагальнення знань;
3) формування світоглядних висновків;
4) вироблення умінь та навичок.
У межах кожного з цих напрямів використання міжпредметних зв'язків можна диференціювати за конкретнішими цілями, їх визначення залежить від змісту матеріалу, що вивчається на уроці, навчально-виховних завдань, які при цьому розв'язуються. Наприклад, важливим аспектом четвертого-напряму є формування в учнів уміння застосовувати знання з певного предмета у процесі вивчення інших дисциплін, а також у практичній діяльності. Так; усі знають, як широко використовується математика при вивченні фізики, хімії та інших предметів. Однак нерідко учні стають безпорадними, коли стикаються з графічним зображенням залежностей між даними фізичними чи хімічними величинами, характеристикою певного процесу за його графіком, визначенням окремих компонентів рівняння або формули, з виконанням обчислень під час лабораторних і практичних робіт тощо. Тому важливе завдання вчителя математики -- підготувати учнів до використання математичних знань у процесі вивчення інших предметів. Доцільним у цьому випадку є розв'язування різних задач, складених на матеріалі інших дисциплін, а також задач виробничого чи практичного змісту, розв'язання проблем міжпредметного характеру та ін. Аналогічну роботу мають проводити також учителі інших навчальних предметів.
