ретій стан, або передхвороба. Ми рідко чуємо це поняття і його значення не дуже розуміємо. Кожна людина являє собою єдність двох протилежностей -- здоров'я та хвороби. Здоров'я та хвороба -- це явища живої природи, що мають спільне і розбіжне. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебувають у третьому стані, проміжному між здоров'ям і хворобою.

Уся сума факторів негативного впливу фізичної, хімічНої, біологічної, психічної, соціальної та іншої природи, властивих сучасним умовам життя, призводить не тільки до розвитку захворювань, а й до появи ряду загальних симптомів (неврастенія, втрата апетиту, дратівливість, головний біль, сухість шкіри та інші), властивих третьому стану.

Люди, котрі вживають наркотики, алкоголь та палять, в основному перебувають у третьому стані, тому що алкоголь, наркотики та нікотин забирають у них частину здоров'я. Особливий фізіологічний стан також пов'язаний із обмеженням життєдіяльності людини (у школярів -- період статевого дозрівання, у жінок -- вагітність та післяпологовий період, у людей похилого віку -- старість).

Найбільше людей опиняється у третьому стані через неправильне харчування та невміння вести здоровий спосіб життя. Дії різних несприятливих факторів проявляються швидше у зміні загального стану, самопочуття та працездатності, ніж у захворюваності, гцо с проявом третього стану.

У третьому стані -- витоки всіх хвороб. Якщо хвороба триває добу, тижні, місяці й більше, то третій стан зберігається роками, десятиліттями і навіть усе життя. У третьому стані людина розпоряджається приблизно тільки половиною духовних та психофізичних можливостей, закладених у ній природою, а це означає, що вона не зможе зробити багато корисного в житті.

Одне із завдань, що стоїть перед школярами під час вивчення валеології, -- навчитися розпізнавати цей стан, запобігати йому та вчасно усувати його. Цьому сприятимуть конкретні знання та широкий спектр умінь і навичок різних оздоровчих технологій, якими школяр оволодіє, розробляючи індивідуальну оздоровчу систему.

Ми часто чуємо слово «хвороба». У «Великій медичній енциклопедії» хвороба визначається як «порушення життєдіяльності організму під впливом надзвичайних подразників зовнішнього та внутрішнього середовища, що характеризується зниженням пристосованості при одночасній мобілізації захисних сил організму».

Хвороби виникли з появою життя на Землі. Хворіє все живе. Хвороба зумовлюється впливом на організм шкідливих природних та соціальних факторів. Одним з факторів, що викликає хвороби людини, є недостатня пристосованість її організму до умов довкілля. Комплекс умов життя людини дуже складний. Він містить умови навчання, праці та побуту, кліматогеогра-фічні особливості проживання людини, звичаї та звички, фізіологічні особливості організму, статі, віку та індивідуальні особливості людини.

Другим фактором хвороби людини є спадковість. Хвороба може передаватись від покоління до покоління, при цьому велике значення належить генетичним процесам. Можна виділити ще один фактор -- це роль внутрішніх причин, що діють у людському організмі. Вони пов'язані з дитинством, подальшим розвитком та старінням організму [5,48].

Одним із симптомів хвороби є біль. Біль ми можемо розглядати як сигнал небезпеки загрозливих явищ для організму та як захисне пристосування, яке викликає спеціальні захисні рефлекси та реакції.

Допомогти організмові в боротьбі з хворобою може лікар, його всебічна кваліфікована допомога та сам хворий. У період видужання людини величезну роль у боротьбі з хворобою відіграє настрій хворого, його «закодованість» на видужання. Тут до речі нагадати слова давнього сирійського лікаря А. Фараджа, звернені до хворого: «Дивись, нас троє: я, ти і хвороба. Якщо ти будеш на моєму боці, нам удвох буде легше перемогти її».

Краще, звичайно не хворіти і бути здоровим. Цьому, зокрема, сприятимуть знання суті та розуміння основних понять з курсу валеології.

Дуже велике значення для здоров'я має спосіб життя людини. Здорова людина може і повинна засновувати свій спосіб життя на позитивному досвіді старшого покоління, а не на негативному досвіді хворих людей.

Здоровий спосіб життя -- це діяльність, спрямована на формування, збереження і зміцнення здоров'я людей як умови та передумови здійснення, розвитку інших сторін та аспектів способу життя.

Здоровий спосіб життя передбачає знання та вміння дотримуватись режиму навчання і відпочинку, правил особистої гігієни, визначення і обов'язкове виконання оптимального рухового режиму. дотримання збалансованого харчування, усвідомлення шкідливості вживання наркотиків, алкоголю, тютюну, гуманістичне ставлення до оточуючих.

Здоровий спосіб життя передбачає визначення та виконання оздоровчих технологій індивідуальної оздоровчої системи, котрі впливають на духовний, психічний і фізичний аспекти здоров'я. Це самомасаж, загартування, дихальні вправи, аутогенне тренування, самовиховання та інші.

Здоровий спосіб життя людини відіграє велику роль у стані її здоров'я. Вчений І. П. Павлов стверджував: «Здоров'я -- це безцінний дарунок природи, воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров'я людини здебільшого залежить від неї самої, від її способу жит- тя, умов праці, харчування, звичок».

Здоровий спосіб життя впливає на формування,збереження і зміцнення здоров'я та опосередковано -- на успіхи в навчанні, сприяє інтелектуальному та духовному розвиткові особи. Оптимальний руховий режим сприяє гармонійному розвиткові тіла людини та високому рівню функціонування систем її організму, що є умовою підвищення працездатності.

Людина, яка веде здоровий спосіб життя, легко переносить психоемоційні труднощі, легше переборює стресові ситуації, що трапляються на життєвому шляху. Це означає, що в неї високий рівень психічного здоров'я, який ефективно формує збалансоване функціонування психічної сфери і якому сприяють релаксація, аутогенне тренування, метод словесно-образного емоційно-вольового керування станом людини та інше.

Здоровий спосіб життя впливає на духовний аспект здоров'я, на гуманістичні ціннісні орієнтації, оптимізм, моральні та. вольові якості, на позитивно-творчі цілі тощо. Духовне здоров'я нерозривно пов'язане з красою, а краса -- це гармонія природних та соціальних якостей особи, ЇЇ цілісність.

Здоровий спосіб життя закладається в якостях особи, яка самореалізується по-своєму, а спосіб самореалізації залежить від того, що особа цінує і чого хоче досягти на користь собі та суспільству.

Таким чином, здоровий спосіб життя включає висо-ковартісні цінності, бо він спрямований на гуманізацію та активізацію людської діяльності, удосконалення індивідуальних якостей особи.

Валеологія -- наука про формування, збереження і зміцнення здоров'я людини у всіх його аспектах: духовному, психічному і фізичному.

Наука валеологія народжується на стику таких наук, як медицина, фізіологія, психологія, педагогіка, соціологія та інших. Предметом вивчення сучасної медицини є хвороба, хвора людина та людина, яка перебуває в третьому стані. Вона стала наукою переважно лікувальною, а зусилля профілактики, які розглядає медицина, спрямовані головним чином на захист від конкретних захворювань.

Предмет вивчення науки валеології складають здоров'я, здорова людина і людина, яка перебуває у третьому стані. Людина живе в реальному і складному світі, насиченому негативними факторами впливу, що призводять її до третього стану. Проте недостатньо констатувати третій стан, необхідно змінити його в бік підвищення здоров'я, чим і займається валеологія [5,49].

Таким чином, валеологія зосереджує свої зусилля не на усуненні хвороб, а на їх недопущенні, забезпечуючи всі можливі умови, щоб попередити їх виникнення. Вона має переважно прикладний характер, дає людині практичні рекомендації, як підтримувати здоров'я на всіх рівнях: духовному, психічному і фізичному.

Культура здоров'я -- це важливий складовий компонент загальної культури людини, зумовлений матеріальним та духовним середовищем життєдіяльності суспільства, що виражається в системі цінностей, знань, потреб, умінь та навичок формування, збереження і зміцнення здоров'я.

Хворими можуть бути люди різного рівня загальної культури. Питання формування, збереження і зміцнення здоров'я особистості здебільшого залежать від рівня її культури здоров'я. Людина, яка має високий рівень культури здоров'я, є не тільки «споживачем» свого здоров'я, а й його «виробником». Високий рівень культури здоров'я людини передбачає комфортне спілкування з природою та гармонійні, гуманні взаємостосунки з оточуючими. Елементом культури здоров'я людини є ставлення до самої себе, пізнання себе як соціальної та біологічної істоти, формування, розвиток та самовдосконалення.

Культура здоров'я -- це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь та навичок, а й здоровий спосіб життя, орієнтований на гуманістичні цінності. Рівень культури здоров'я визначається знанням резервних можливостей людини у всіх його аспектах та вмінням їх залучити, аж до збільшення тривалості активного та щасливого життя.

Якщо людина часто хворіє, має надмірну масу тіла, вживає алкоголь, палить, часто буває в стані роздратованості, некомфортно почуває себе з оточуючими, веде нездоровий спосіб життя, -- це свідчить про низький рівень культури здоров'я. Позитивна мотивація бути здоровим, культ здоров'я -- це елементи культури здоров'я, якими повинна володіти сучасна людина.

І з цього погляду метою шкільного курсу валеології є формування високого рівня культури здоров'я школярів.

Засвоєння основних понять шкільного курсу валеології, вміння ці поняття вживати в наукових та навчальних дискусіях, розуміння їхньої суті, а також використання їх у побутовому спілкуванні дозволить учням виявити свою освіченість із питань здоров'я та сформувати прагнення бути здоровими, що в свою чергу, буде показником високого рівня культури здоров'я школярів.

2.3 Сучасні засоби занять фізичною культурою оздоровчої спрямованості

Нині здоров'я людини визнається як один з найважливіших соціальних чинників, що свідчить про загальне здоров'я суспільства, сприятливі екологічні умови, ефективність системи виховання, освіти та організації виробництва.

Під "здоров'ям" розуміють динамічний стан людини, що забезпечує її повноцінне біо-соціальне функціонування, фізичну та інтелектуальну працездатність, а також здатність до пристосування в довкіллі.

Слово здоров'я походить від англійського, що означає завершеність, досконалість організації, тобто життєву надійність, гармонію функцій, енергію і свободу від будь-яких напружень, скутості.

Вивченням здоров'я займається багато наук: педагогіка, медицина, психологія, гігієна та ін. Створено спеціальну науку про здоров'я -- валеологію внаслідок усвідомлення значення проблеми оздоровлення людини, суспільства, середовища перебування.

Академік Микола Амосов серед основних умов, необхідних для здоров'я (крім щасливого життя, що стимулює бажання жити) називає: фізичні навантаження, раціональ- не харчування, час і вміння відпочивати.

Отож здоров'я людини тісно пов'язане з її професією, фізичною активністю, харчуванням, звичками, характером відпочинку, психоемоційним станом, тобто її способом життя.

Значення фізичної активності в житті людини з'ясоване давно. "Ніщо так не виснажує і не руйнує людину, як тривала фізична бездіяльність", -- казав Аристотель. Авіцена мудро зазначав, що "людина, яка помірно і послідовно займається фізичними вправами, не потребує ніякого лікування".

Фізичні вправи зміцнюють мускулатуру, покращують діяльність серцево-судинної системи, зберігають рухомість у суглобах і міцність зв'язок, стимулюють обмінні процеси, позитивно впливають на нервову систему, підвищують опір організму простудним захворюванням, є профілактикою гіподинамії.

З поглибленням знань про здоров'я людини стає зрозумілим, що фізичне тренування не може компенсувати наслідків шкідливих звичок і неправильного харчування. Кажуть, що людина помирає не від певної хвороби, а від способу життя. Тому неправильно дібрані вправи та організовані заняття, надмірні фізичні навантаження можуть стати факторами ризику.

"Старий принцип -- чим більше, тим краще, -- пише Кеннет Купер, -- викликає серйозні сумніви, якщо він співпадає з голодуванням або супермарафонськими пробіга-ми. Якщо ви будете пробігати більше 5 км п'ять разів за тиждень, то ви прибіжите до чого завгодно, тільки не до здоров'я".

Микола Амосов зазначає, що у виникненні більшості хвороб винні не природа і суспільство, а сама людина (її лінощі, жадібність, нерозумність). Для того щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні. Замінити їх не можна нічим. На щастя, людина настільки досконала істота, що майже завжди може повернути здоров'я. На жаль, її зусилля зростають з початком старіння і поглибленням хвороб. "Природа милостива, -- каже вчений. -- Досить 20--30 хв за день занять фізичною культурою, але таких, щоб пульс почастішав удвічі, а 40--60 хв. узагалі чудово".

Людина, яка займається 3--4 рази за тиждень одним з оздоровчих видів гімнастики (ОВГ), не буде здоровішою від тієї, яка це робить тільки один раз, але вільний час присвячує іншим видам рухової діяльності. Наприклад, опитування учнів школи рухів у Швейцарії (О. Губарєва) показало, що крім 1--2 годин занять гімнастикою, вони приділяють від 4 до 12 годин за тиждень іншим видам -- прогулянкам, їзді па велосипеді, гірським лижам, тенісу, танцям, плаванню [10,11].

"Коли м'язи в тонусі, -- каже Коверт Бейлі, -- в людини більше сил, енергії, більше життя, а цс тому, що вона краще використовує їжу і менше перетворює її на жир. У людей з низьким рівнем фізичної активності відбуваються руйнівні переміни в організмі, які супроводжуються появою зайвого жиру та зменшенням м'язів". Автор вважає, що в міру того, як м'язи поступаються місцем жиру, зменшується не тільки процент їх маси, а й змінюються хімічні процеси в решті м'язових волокон у бік зменшення потреби в калоріях. У результаті жир виробляє жир. К. Бейлі пише, що єдиний засіб від повноти, -- фізичні вправи. Вони збільшують процент м'язової маси, змінюють її хімічний склад, активізують метаболічні процеси. Все це призводить до більшого спалювання калорій навіть під час сну.

Крім фізіологічного, фізичні навантаження чинять на організм психологічний вплив, що проявляється в: зміні загального психічного стану, самовираженні через рухову активність, намаганні проявити вольові якості, психологічному комфорті щодо спілкування з оточуючими, досягненні і підтримці професійно необхідного рівня діяльності систем тощо. Нехтування психологічним впливом фізичної культури може звести нанівець її фізіологічну ефективність.

"Пора різко змінити в нашій свідомості ієрархію цінностей. Хворіти з дрібниць невигідно ні нам, ні суспільству в цілому. Бути в хорошій формі - вимога часу. З часом, -- говорить Вільгельм Гумбольдт, численні хвороби будуть розглядатись як наслідок безкультур'я, відсталості, хворіти вважатиметься ганебним".

Нині в системі освіти, що склалася, пріоритет у формуванні та зміцненні здоров'я, набутті знань і навичок здорового способу життя належить фізичній культурі як інтегральному предмету, що синтезує в собі наукові знання про здоров'я людини і дає змогу розв'язувати практичні завдання.

Учителі фізичної культури, тренери з видів спорту, викладачі масових видів фізичної активності населення стають найголовнішими провідниками знань, що визначають успіх пропагандистських заходів і наслідки боротьби за здоров'я кожної людини і народу в цілому. Від їхньої професійної підготовки залежить багато.

Проблема полягає в тому, що в межах однієї дисципліни нині об'єднані науково-педагогічні спеціалізації, неподібні за завданнями, засобами та вимогами. До них належать спорт вищих досягнень, масовий спорт, оздоровче тренування, рекреація, психофізичний тренінг, заняття з корекції тіло-будови, активне дозвілля. В зв'язку з цим доцільне введення спецкурсів, що дають змогу з'ясувати можливості конкретних спеціалізацій (наприклад, аеробіки) в загальній системі.

Структура та характеристика сучасних оздоровчих систем

Формування індивідуального стилю здорового способу життя вимагає використання різних засобів. Накопичений досвід народів і культур засвідчує перевагу комплексного підходу до використання засобів фізичної культури.

Усі системи оздоровчої гімнастики можна умовно поділити на східні та європейські, а останнім часом й американські, що стали інтернаціональними.

На відміну від східних (йога, цигун, ущу, східні єдиноборства з системою етичних правил і фізичних вправ) європейські системи порівняно молоді. Європейській та американській школам притаманна настанова на виконання певних рухів, що впливають на окремі м'язові групи, суглоби, зв'язки. М'язовій системі віддається першочергова роль у підтримуванні здоров'я. М'язовий пріоритет здоров'я виражають і національні гімнастичні школи, що розвиваються в Європі (німецька, шведська, сокольська).

Східні оздоровчі системи особливу увагу звертають на комплексність тріади: рух, дихання і свідомість. Особливість східних систем полягає в тому, що людина, яка прагне фізичної досконалості, повинна мати високі моральні якості (чесність, доброту, любов до людей, повагу до вчителя, благородство тощо) [14,12].

Розробки конкретних систем оздоровчого тренування на основі м'язових пріоритетів порівняно молоді: методики гімнастики існують близько 200, спортивних ігор -- до 100, оздоровчого бігу (джоггінгу) -- до 50 років. Крім того, безперервно виникають і вдосконалюються наукові, індивідуальні та авторські системи оздоровчого фізичного тренування:

система Лидьярда "Бігом від інфаркту"(трипалий повільний біг як засіб розвитку і зміцнення кардіо-респіраторної системи);

японська система "Десять тисяч кроків до здоров'я";

система М. Амосова "Режим обмежень і навантажень", "Тисяча рухів";

система К. Купера "Нова аеробіка". Заслугою лікаря Купера є визначення енергетичної вартості різних видів рухової активності в умовних одиницях, рекомендації щодо кількості очок, що можна набрати за тиждень, які характеризують відповідний рівень здоров'я, розробка тренувальних програм, що дають змогу підвищити рівень фізичного стану під час індивідуальних і групових занять. Його рекомендації грунтуються на результатах значної кількості спостережень та їх науковому аналізі;

духовна система "Дєтка" П. Іванова -- система фізичних загартовувальних вправ;

аеробіка Джейн Фонди -- поєднання засобів гімнастики і ганців з музикою. Найбільший успіх у популярізації ідей Купера припав на долю американської кінозірки, яка вийшла па екран з комплексами танцювальної аеробіки, написала книгу, що стала бестселером. Чарівна Джейн Фонда демонструвала на американському телеекрані комплекси нескладних вправ, що виконувалися під сучасну ритмічну музику інтенсивно, емоційно, без пауз для відпочинку. Рухове тренування стало "хітом", виконувалося з великим задоволенням, за короткий час захопило жінок багатьох країн світу;

калланетика Каллан Пінкней, розроблена американською балериною, стала міжнародним бестселером. Це фізичні вправи на основі статичного напруження і розтягування різних м'язових груп. Методика виконання не має вікових обмежень і методичних пересторог. Рекомендована як жінкам, так і чоловікам. Мета -- корекція фігури та усунення недоліків тілобудови;

система К. Бейлі для повних-- застосування аеробних вправ як засобу спалювання жиру;

шейпінг -- система, розроблена в Єанкт-Петербурзі, є сполученням засобів аеробіки та атлетичної гімнастики з використанням елементів комп'ютерного контролю за ефективністю занять. Головний акцент робиться на наближенні морфологічних показників до заданих або обраних еталонних моделей тими, хто займається;

фітнес як напрямок з'явився спочатку в США. Президент Міжнародного союзу спортивної медицини лікар Хольман визначає термін "фітнес" як стан психічної та фізичної готовності до досягнення успіху в певному завданні. Спочатку під фітнес-центрами розуміли насамперед ті, де були тренажери. Однак нині фітнес перетворився на єдину концепцію, що охоплює не тільки тілесні рухи, а й усе, що може принести користь тілу людини. До нього належать контрольоване тренування серцево-судинної системи (ССС), коректна техніка дихання, тренування м'язів, що підтримують поставу і створюють підтягнутий зовнішній вигляд, тренування гнучкості та вміння розслаблюватися, раціональне харчування, що забезпечує організм потрібною енергією. В основу концепції "фітнес" покладений принцип РІТТ (еф-ай-ті-ті): Р (від англійського "частота") -- кількість занять за тиждень; І (від англійського "інтенсивність") -- характеристика важкості роботи, що вимірюється шляхом контролю за ЧСС; Т (від англійського "час") -- тривалість занять; Т (від англійського "тип") -- вид занять (з обтяженнями або без них, високо- або низькоударної аеробіки);

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5

Голосование

Как вы оцениваете работу нашего сайта? Отлично Хорошо Нормально Плохо Результаты