Завданням функціонування навчальних кабінетів с створення передумов для:
* організації індивідуального та диференційованого навчання;
* реалізації практично-дійової і творчої складових змісту навчання;
* забезпечення в старшій школі профільного і поглиблено-го навчання;
* організації роботи гуртків та факультативів;
* проведення засідань шкільних методичних об'єднань;
* індивідуальної підготовки вчителя до занять та підви-щення його науково-методичного рівня.
Перед початком навчального року проводиться огляд кабінетів з метою визначення стану готовності їх до проведен-ня занять.
Державні санітарні правила і норми облаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та органі-зації навчально-виховного процесу мають відповідати вимо-гам, затвердженим постановою Головного державного санітар-ного лікаря України.
Матеріально-технічне забезпечення навчальних кабінетів. Комплектація кабінетів обладнанням здійснюється відповідно до типових переліків навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання та обладнання загального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів [25].
Шкільні меблі та їх розміщення у кабінетах (класних кімнатах) та майстернях має відповідати санітарно-гігієнічним правилам та нормам.
У класних кімнатах та кабінетах початкової, основної і стар-шої школи встановлюються шкільні меблі: парти, (одно-, двоміс-ні учнівські столи та стільці учнівські.
Шкільні меблі мають шість розмірів за ростовими групами та маркуванням їх у вигляді ліній відповідного кольору. Зріст учнів до 115 см (1-а група) ? лінія оранжевого кольору, 115?130 см (2-а група) ? фіолетового, 130?145 см (3-а група) ? жовтого, 146?160 см (4-а група) ? червоного, 161?175 см (5-а група) ? зеленого і більше 175 см (6-а група) ? блакитного.
Парти (столи учнівські) повинні бути тільки стандартні, при цьому стіл і стілець мають бути однієї групи.
У кожному кабінеті слід передбачити наявність меблів двох-трьох розмірів з переважанням одного з них або трансформативні столи зі зміною висоти згідно з антропо-метричними даними школярів. У класних кімнатах повинна бути нанесена кольорова мірна вертикальна лінійка для визна-чення учням необхідного розміру меблів.
У кожному кабінеті (класній кімнаті) розміщується класна (аудиторна) дошка різних видів: на одну, три або п'ять робочих площ у розгорнутому або складеному вигляді.
Середній щит класної (аудиторної) дошки на три або п'ять робочих площ може бути використаний для демонстрації екранно-звукових засобів навчання на навісному екрані.
На окремих робочих площах залежно від специфіки предмета може бути:
* розташоване набірне полотно для демонстрації розрізних карток зі словами, літерами, складами, реченнями, цифрами та лічильним матеріалом тощо ? для початкових класів;
* нанесено контурну карту України або півкуль ? для кабінету географії;
* накреслено графічну сітку для побудови графіків ? у кабінетах математики і фізики.
Одна з робочих площ може мати магнітну основу з кріпленнями для демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць, карт, моделей-аплікацій тощо).
Робочі площі на звороті дошки можуть бути покриті білим кольором для нанесення написів за допомогою спеціальних фломастерів.
Місця зберігання засобів навчання нумеруються і позначаються назвами на етикетках, що заносяться до інвентарної книги.
Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються в інвентарній книзі встановленого зразка, яка повинна бути про-шнурована, пронумерована та скріплена печаткою [25].
Облік та списання морально та фізично застарілого обладнання, навчально-наочних посібників проводиться від-повідно до інструкцій, затверджених Міністерством фінансів України.
Кабінети і майстерні мають бути забезпечені:
* аптечкою з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги;
* первинними засобами пожежогасіння відповідно до Пра-вил пожежної безпеки для закладів, установ і організа-цій системи освіти України.
Навчально-методичне забезпечення кабінетів складаєть-ся з навчальних програм, підручників, навчальних та методич-них посібників (не менше одного примірника кожної назви) з предмету, типовими переліками навчально-наочних посібни-ків та обладнання загального призначення, зразків навчально-наочних посібників, навчального обладнання у кількості відпо-відно до вимог зазначених переліків.
Розподіл та збереження засобів навчання і навчального обладнання здійснюються згідно з вимогами навчальних про-грам за розділами, темами і класами відповідно до класифікаційних груп, у кабінеті, лабораторних приміщеннях по секціях меблів спеціального призначення. У кабінеті створюється тематична картотека дидактичних та навчально-методичних матеріалів, навчально-наочних посібників, навчального обладнання, розподілених за темами та розділами навчальних програм. Картки розміщуються в алфавітному порядку [25].
Додатково кабінети можуть бути оснащені:
* підручниками та навчальними посібниками для кожного учня;
* фаховими журналами;
* інформаційними збірниками Міністерства освіти і науки України;
* бібліотечкою суспільно-політичної, науково-популярної, довідково-інформаційної і методичної літератури;
* матеріалами перспективного педагогічного досвіду, роз-робками відкритих уроків та виховних заходів;
* інструкціями для виконання лабораторних і практичних робіт, дослідів, спостережень, фізичного практикуму тощо;
* краєзнавчими матеріалами;
* інструментами і матеріалами для відновлення і виготов-лення саморобних засобів навчання.
У секційних шафах кабінетів демонструються прилади, колекції, муляжі тощо.
Навчальні кабінети загальноосвітнього навчального за-кладу повинні бути забезпечені настінними термометрами або психрометрами.
Проаналізувавши основні вимоги до кабінету географії, нами був зроблений опис географічного кабінету №211 ЗОШ №17 м. Полтави, а саме його матеріально-технічне забезпечення:
Компаси (55 шт.).
Термометр (2 шт.).
Колекції:
1) гірські породи та мінерали ? 1 набір та роздаткові матеріали до них;
2) набір роздаткових матеріалів „Корисні копалини“ ? 5 шт.;
3) грибів ? 3 шт.;
Гербарій ? 2 шт.
Глобуси ? 11 шт.
Макети.
Навчальні посібники.
ѕ „Загальна географія“, 6 кл.;
ѕ з топографії, 6 кл.;
ѕ з топографії, 8 кл.
Портрети мандрівників і видатних вчених ? дослідників території України.
У кабінеті є таблиці, схеми, плани [Додаток Д].
Провівши опис даного класу, можна зробити висновок, що його створення відбувалося відповідно до вимог, перш за все санітарно-гігієнічних, адже сама атмосфера в класі впливає на розумову діяльність учнів. Варто відмітити добре матеріальне забезпечення: наявність великої кількості наочності, роздаткового матеріалу, обладнання, які безпосередньо сприяють покращенню процесу навчання.
2.4. Методика застосування засобів навчання географії
2.4.1. Використання моделюючого малюнку
Наочність у викладанні географії має першорядне значення. Коли вчитель ілюструє своє пояснення на класній дошці графічно, а учні слідом за вчителем змальовують ці нескладні малюнки в зошиті, відбувається мимовільне запам'ятовування явища, пов'язаного з конкретною діяльністю школяра.
Незалежно від можливостей всі діти люблять малювати. Завдання вчителя в цьому випадку зводиться до того, щоб не тільки допомогти учням створити за допомогою штриха певні географічні поняття, але й навчити мислити, аналізувати, порівнювати, робити висновки, міркувати, шукати рішення. Уроки, на яких учні малюють, проходять при високій їхній активності, організованості, школярі уважні й дисциплиновані. Всі вони зайняті роботою.
Найкраще застосовувати нарис, схематичний малюнок або просто схему. Потрібно прагнути до того, щоб малюнок займав мінімум часу на уроці й не перетворювався в самоціль. На класній дошці краще малювати кольоровими крейдами. Кольоровий малюнок значно виразніший однотонного [Додаток Є].
Виклад навчального матеріалу із застосуванням малюнків сприяє осмисленому засвоєнню фактів, зв'язків і закономірностей. Учні слідом за вчителем малюють у своїх зошитах кольоровими олівцями. Необхідно стежити за тим, щоб малюнки були акуратно виконані [11; 20].
Нехай учителів не засмучують перші невдало виконані малюнки як свої, так і учнів. Як показав багаторічний досвід, оволодіння технікою малювання наступає при багаторазовому тренуванні.
При підготовці до уроку вчителеві необхідно продумати потрібний малюнок і виконати його у своєму робочому плані. Попередня підготовка малюнка дає можливість учителеві вибрати кращий варіант. Учителеві, що погано володіє технікою малювання, можна рекомендувати зробити перед початком уроку нарис простим олівцем на темному тлі дошки. У класі по ходу пояснення залишається тільки відтворити малюнок кольоровими крейдами по готових штрихах. Малюнок, зроблений на дошці простим олівцем, не видимий учнем. Їм здається, що вчитель робить малюнок безпосередньо.
Дамо кілька порад, як самому зробити кольорові крейди. Для їхнього приготування необхідно мати крейду в порошку, алебастр, малярські або анілінові фарби. Спочатку готують форму для виливання крейди. Для цього аркуш щільного паперу обертають біля дерев'яного або металевого стрижня. Кінець циліндрика, що виступає над стрижнем, скручують і мнуть. Таких циліндриків заготовляють стільки, скільки роблять крейд.
Масу для крейди можна приготувати декількома способами. Перший спосіб: беруть у рівних частинах фарбу, товчену крейду й алебастр. Все разом узяте змішують на аркуші паперу й висипають у склянку з невеликою кількістю води. Помішуючи паличкою, одержують суміш (густоти сметани). Виливають суміш у приготовлені циліндри ? форми. Циліндри залишаються у вертикальному положенні, доки суміш не застигне, після чого розгортають папір. Отримана й висушена крейда готова до вживання [33].
Вибираючи будь-яку фарбу (можна брати й кольорове чорнило), змінюючи кількість фарби, можна одержати крейду різних квітів і відтінків. Змінюючи кількість алебастру в суміші, можна одержати крейду твердішу або більш пухку (м'яку).
Щоб крейда (у тому числі й крейда фабричного виготовлення) не бруднила руки, її потрібно на кілька секунд опустити в розведене 2?3 рази молоко, а потім просушити.
2.4.2. Картографічні засоби навчання
Робота з географічною картою. Серед засобів навчання географічна карта займає особливе місце. На ній відбиваються явища й процеси, які недоступні безпосередньому сприйняттю: сховані в надрах та ті, що виникають в атмосфері (тектонічні й кліматичні карти). Явища реальної дійсності відбиваються на картах без перекручування їхньої сутності, тільки за рахунок генералізації з різним ступенем деталізації. Це значить, що даний засіб забезпечує найбільш повну й детальну характеристику території. Розглянемо основні функції, які виконують карти в процесі навчання географії [49].
Карта як об'єкт вивчення. Формування картографічних знань передбачає реалізацію наступних цілей:
ѕ сформувати знання про карту як про моделі Землі, на якій відбиті всі показники картографованих явищ;
ѕ навчити школярів користуватися географічною картою як засобом наочності та джерелом знання;
ѕ сприяти розумовому розвитку за рахунок формування системи уявлень, логічного мислення, пам'яті.
Дані цілі можуть бути досягнуті, коли в процесі вивчення географічних карт школярі опановують знаннями про відмінності зображення земної поверхні на плані й карті, про картографічні способи передачі географічної інформації (умовні знаки, якісне тло), способи орієнтування й види карт. За допомогою карти учні повинні вміти проводити картовимірювальні роботи, користуватися методом накладення карт при характеристиці території [17].
Карта як засіб наочності. При використанні карти в навчанні географії формуються просторові уявлення учнів. Вони запам'ятовують місцезнаходження об'єктів, їхні розміри, взаєморозміщення, оцінюють відстані між ними [46].
Більш високим ступенем картографічної наочності є сприйняття географічного образу території. Для цього школярі вчаться читати карту ? усвідомлювати зміст картографічних позначень і з їхньою допомогою уявляти собі реальну місцевість, що зображена на карті. Цього можна досягти при виконанні вправ типу: „Як на карті зображуються умовні знаки, за допомогою яких можна охарактеризувати явища природи?“, „Використовуючи умовні знаки, опишіть природу екваторіального лісу Африки, а потім порівняйте отримані результати з картиною „Екваторіальний ліс“. Відзначимо, що вміння читати карту буде вироблятися більш ефективно в сполученні з аналізом ілюстративного матеріалу, оскільки в мисленні абстрактні картографічні символи ґрунтуються на яскравих образах, створених за допомогою картин, слайдів і т.п. [4].
Карта ? джерело географічних знань. Коли карта розглядається як засіб наочності, її зміст доповнюється уявленнями й на основі цього створюється образ. Географічні образи є необхідною базою для формування географічних знань. Коли ж карта використовується як джерело знань, вона ретельно вивчається, і в результаті здобуваються точні кількісні і якісні показники. вони є основою для порівняння, узагальнення й висновків, а виходить, для формування нових знань. Учні починають розуміти карту, тобто за допомогою читання з'ясовують зв'язки, пояснюють відносини між об'єктами, процесами або явищами. Як аналогія розглянемо наступний приклад. Учень першого класу вивчає алфавіт. Він уже може користуватися буквами й складати з них слова. Однак процес читання поки не залучає його. Це відбувається тому, що він погано розуміє прочитане: слабка техніка читання змушує зосередитися на самому процесі читання. Точно так само ? й у географії. Розуміти карту можна тільки за умови, що школярі її вільно й упевнено читають [28].
Знання карти, уміння нею користуватися потрібні кожній людині. В.Семенов Тянь-Шанський писав: „Карта є альфа й омега всіх географічних уявлень. Вона важ-ливіша не тільки від малюнків, а й навіть від самого тексту, тому що говорить набагато більше, яскра-віше, наочніше й лаконічніше найкращого тексту кожному, хто вміє в ній розбиратися“.
Не можна обійтися без карти й під час навчання географії в школі. На думку М. Баранського, карта ? друга мова географії. Навчити учнів читати карту є одним із завдань шкільного кур-су географії. Якщо вчитель не на-вчив своїх вихованців бачити за її умовними значками, лініями, фарбами реальну дійсність, він не досяг поставленої перед ним мети [Додаток Б]. Про роль і значення карти в географії Микола Васильович Гоголь у „Думках про географію“ писав: „Треба, щоб маленька крапка на карті ніби розсунулась перед учнем і вмістила в собі картини, які він бачить у розповіді вчителя“ [12, с.23].
У шкільних програмах з гео-графії передбачено вивчення уч-нями змісту географічної карти й плану за допомогою різних спо-собів навчальної діяльності.
Ознайомлення учнів з геогра-фічними картами розпочинається в початковій школі в курсі „Я і Україна“. В основній та старшій школі робота з картою стає систе-матичною й погребує формуван-ня знань, умінь та практичних на-вичок, які могли б забезпечити:
* закріплення здобутих у по-чатковій школі умінь і навичок користування картою;
* формування в учнів знань про карту як модель земної по-верхні:
* формування умінь і навичок її аналізу та відбору інформації, потрібної для поглиблення знань школярів;
* формування просторового уявлення, логічного та абстракт-ного мислення;
* загальнокультурний розви-ток школярів.
Відповідно вчитель може вико-ристовувати різні методи й прийо-ми роботи з географічною картою, які можна згрупувати в підготов-чий, математичний, графічний, логічний та виховний блоки.
Так, на перших уроках гео-графії в 6 класі вчитель розпові-дає учням про значення карти в житті людини. Дітям можна за-пропонувати завдання для самостійної роботи: проаналізувати й зіставити стародавні та сучасні карти, глобуси, космічні знімки й розповісти, як поглиб-лювалися знання людини про форму та розміри Землі, розміщення на картах материків і оке-анів. Вивчення історії пізнання Землі можна проводити у формі рольової гри, під час якої учні пра-цюють з підручником та картою атласу „Географічні відкриття“, наносять маршрути на контурну карту, виступаючи в ролі першо-відкривачів (першопроходців).
Розділ „Земля на плані та карті“ є базовим у курсі „Загаль-на географія“ з питань вивчення плану й карти. На першому уроці вчитель демонструє способи зоб-раження Землі на глобусі, карті, плані, малюнку та аерофотознімку. Учні розглядають картог-рафічні джерела, порівнюють і роблять висновок: глобус ? це об'ємна модель Землі, зменшена в багато разів, а карти ? площинне зображення земної поверхні.
Учням можна запропонувати виконати таке завдання: виміряти довжину екватора і обчислити, у скільки разів зображення поверхні на глобусі зменшено порівняно зі справжніми розмірами Землі.
Доцільно, щоб учні само-стійно розглянули в атласі або в підручнику малюнок, аерофотознімок, план місцевості, карту й зробили висновок про те, чим вони відрізняються один від од-ного, а також дали визначення, що таке план місцевості й географічна карта [45].
Важливо учнів навчити крес-лити умовні знаки й самостійно ними користуватися. Умовні зна-ки повинні асоціюватися в їх свідомості з конкретними предме-тами . Тому поряд з показом об'єкта на плані чи карті слід давати його зображення на малюнку, картині чи екрані. Дитина повинна образ-но уявляти, якою є зображена на карті чи плані місцевість, уявляти живу природу й господарську діяльність людини.
Далі учні опрацьовують текст підручника про поділ умовних знаків, Учитель демонструє й пояснює вимоги до накреслення умовних знаків. Окремі умовні знаки шестикласники креслять у своїх зошитах. За допомогою топографічного диктанту учні за-кріплюють знання та вміння чи-тати й креслити умовні знаки.
Зображення нерівностей зем-ної поверхні на плані та карті до-цільно почати з практичної робо-ти на місцевості ? нівелювання горба, визначення відносної та абсолютної висоти. Після підбит-тя підсумків учні вивчають спо-соби зображення рельєфу на плані та карті. З цією метою виконуються окремі вправи і зав-дання, зокрема: через який про-міжок висоти підписано горизон-талі (залежно від масштабу кар-ти); чи одинакові відстані між го-ризонталями; в якому напрямі від озера цифрові позначення гори-зонталей зростають (зменшують-ся); як позначено вершини; що показують вільним кінцем ко-роткі лінії (бергштрихи); як ви-значати абсолютну висоту будь-якої точки на карті; яка від-мінність зображення рельєфу на географічній карті від плану.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
