Основною формою організації профорієнтаційної роботи в проце-сі трудового навчання є заняття з класом чи групою в навчальних шкільних майстернях або кабінетах обслуговуючої праці. На будь-якому занятті і з будь-якої теми можна і потрібно подавати профорієнтацій-ний матеріал, використовуючи такі методи як: розповідь, короткі лекції, бесіди, демонстрування відеофільму чи кінофільму, прослуховування фонограм, виробничі ілюстрації, завдання і вправи з практичним і виробничим змістом, повідомлен-ня учнів тощо. Вибір методу зале-жить від типу заняття, вікових особ-ливостей учнів, наявності потрібно-го матеріалу та інших умов.
У 5 --7 класах поширеним ме-тодом є розповідь, пояснення з ви-користанням різноманітної наоч-ності: демонстрування діа-, відео- і кінофільмів, готових об'єктів пра-ці й різних промислових виробів, інструментів, обладнання тощо. Ознайомлення з тією чи іншою про-фесією, пов'язаного з темою окре-мого заняття або цілого розділу про-грами, можна здійснювати під час вивчення нового матеріалу, його за-кріплення, на вступному інструк-тажі до лабораторної чи практич-ної роботи, в процесі самостійної діяльності учнів або на заключно-му інструктажі.
Найпоширенішими методами у 5 -- 9 класах є бесіда з профорієнта-ції, повідомлення про професії, написання професіографічних рефе-ратів, проведення професіографіч-них досліджень учнями. Важливим при цьому є те, що отримана таким чином інформація більше переко-нує, поглиблює потребо-мотивацій-ну сферу особистості учня, суттєво впливає на його самовизначення і самооцінку в процесі подальшої профконсультації та профвідбору.
Бесіда завжди повинна бути ло-гічним продовженням навчального матеріалу, який вивчається, і готу-ється заздалегідь за визначеним пла-ном, що відображає структуру лрофесіограми або окремі її складові частини. Учням дається завдання: зібрати інформацію з даної профе-сії на підприємстві, в організації, на фірмі, у своїх родичів, знайомих, використовуючи літературні джере-ла, виступи по радіо і передачі те-лебачення тощо. Це дає можливість жвавіше провести бесіду, оскільки учні є не тільки слухачами, а й ак-тивними учасниками, які пізнали деякі секрети певної професії. Під час бесіди учні повинні отримати максимум інформації про профе-сію, зацікавитись нею, тому її слід проводити зрозумілою чіткою мо-вою, образно, емоційно, з підкріп-ленням окремих положень прикла-дами з життя. Важливо у процесі бе-сіди демонструвати різне обладнання, інструменти, пристрої, вироби, пока-зувати фотографії, демонструвати різні прийоми роботи, які розкри-вають найбільш привабливі сторо-ни даної професії. Потрібно підкрес-лювати творчий характер праці в да-ній сфері діяльності.
Такі бесіди про професії продов-жуються і на лабораторно-практич-них і практичних заняттях у вигля-ді коротких профорієнтаційних ко-ментарів. Важливо відмітити, в якій професійній діяльності застосову-ються операції, які виконують учні на даному занятті чи в процесі про-дуктивної праці, які знання, вмін-ня та навички потрібні робітникам даної спеціальності. На заключно-му занятті в кінці навчального ро-ку проводиться підсумкова бесіда, на яку можуть бути запрошені ви-пускники школи, які успішно пра-цюють за обраною спеціальністю. Таким чином, бесіда не є «чистим» методом, а використовується в поєд-нанні з іншими методами і прийо-мами профорієнтаційної роботи вчи-теля з учнями. Під час її проведення бажано використовувати аудіо-візуальні засоби (телебачення, маг-нітофони, діафільми, відеофільми та кінофільми), а також стенд-професіограму даної професії, яка ви-конує роль плану бесіди.
До бесіди слід готуватися зазда-легідь, як відмічалось раніше, за ви-значеним планом. Нижче наводи-мо примірний план бесіди:
1. Ознайомлення з історією ви-никнення і розвитку даної професії.
2. Основний зміст професії: що роблять люди даної професії, в яких галузях економіки вони працюють, потреби підприємств, фірм міста, району в цій професії.
3. Матеріали та знаряддя праці, які використовуються в даній тру-довій діяльності.
4. Умови праці.
5. Загальнотрудові, загальнотехнічні й спеціальні знання, вміння і навички, якими повинен володіти працівник даної професії.
6. Психофізіологічні вимоги про-фесії до людини.
7. Економічні відомості про про-фесію.
8. Підготовка кадрів та етапи про-фесійного і творчого зростання.
У 9 класі можна рекомендувати метод підготовки повідомлень са-мими учнями. Він вимагає ретель-ної підготовки і повинен проводи-тись за рекомендованим вчителем планом, який має включати ті самі питання, що й план бесіди, наведе-ний вище. Матеріал для повідом-лення про професії учні можуть бра-ти з енциклопедій та довідників, з журналів та газет, бесід із знайоми-ми, рідними та з інших джерел. Отри-мана таким чином інформація сприяє розвитку професійного інтересу. То-му доцільно залучати школярів до такої діяльності вже з 5-- 6 класів.
Під час планування занять з тру-дового навчання вчитель повинен вказувати як навчальну, виховну, розвивальну, так і профорієнтацій-ну мету. В плані-конспекті заняття відображається конкретний харак-тер профорієнтаційного матеріалу, тісно пов'язаний з темою заняття та його змістом. Учитель чітко й ко-ротко повинен відобразити в плані заняття профорієнтаційний мате-ріал, вказавши можливі методи і прийоми його реалізації. Нижче на-водиться приклад плану заняття в 7 класі з включенням матеріалу проф-орієнтаційного змісту.
Тема. ТОКАРНІ РОБОТИ
Мета: 1. Навчальна: повторити знання про будову токарно-гвинто-різного верстата; сформувати знан-ня про організацію робочого місця токаря, токарні різці, їх різновиди та кути, режими різання, підготов-ку верстата до роботи, прийоми об-точування циліндричних поверхонь; навчити учнів встановлювати і за-кріплювати різці і заготовки, нала-годжувати верстат на задані режи-ми різання, обточувати циліндрич-ні поверхні з виступами.
2. Виховна: виховувати в учнів працелюбність, культуру праці, бе-режливість, естетичний смак під час виготовлення деталей на токарно-гвинторізному верстаті.
3. Розвивальна: розвивати у шко-лярів технічне мислення, творчі й технічні здібності, просторову уяву, уважність, координацію і точність рухів рук під час роботи на токар-ному верстаті..
4. Профорієнтаційна: формувати в учнів повагу до людей праці, про-довжити ознайомлення зі змістом та умовами праці токаря.
Дидактичні засоби: плакат «Організація робочого місця тока-ря», таблиця з правил безпечної праці під час роботи на токарно-гвинто-різному верстаті; діафільм «Спосо-би обробки зовнішніх циліндричних, торцевих поверхонь та канавок на токарному верстаті»; стенд-професіограма «Токар»; вироби, виготов-лені на токарних верстатах.
Обладнання, інструмен-ти та матеріали: токарно-гвин-торізні верстати ТВ-4, різці прохід-ні та підрізні; креслення та інструк-ційно-технологічні карти на деталі циліндричної форми; штангенцир-кулі, кутоміри, шаблони; заготовка зі сталі для ступінчастих валів від-повідного діаметра.
Об'єкт праці: вал ступінчас-тий (кількість валів визначається, виходячи з матеріальної бази май-стерні та замовлень).
Хід заняття
Після організаційного моменту вчитель вручає перехідний вимпел кращій бригаді за результатами ро-боти на попередньому занятті й пе-реходить до опитування учнів про будову токарно-гвинторізного вер-стата. Після опитування вчитель роз-починає виклад техніко-технологіч-них відомостей про організацію робочого місця токаря, про будову і призначення прохідного та підріз-ного різців, кутів цих різців, вибір режимів різання. Тут доцільно про-демонструвати різці, які викорис-товує у своїй роботі токар; поясни-ти, чим вони відрізняються від різ-ців, якими будуть користуватись учні. Також слід показати і вироби, виготовлені за допомогою цих різ-ців на шкільному та промисловому верстатах.
Під час проведення вступного інструктажу вчитель пояснює і де-монструє прийоми встановлення та закріплення різця й заготовки. Обо-в'язково звертає увагу на вимоги на-дійності та жорсткості, які висува-ються до встановлення різця й за-готовки. Після того переходить до пояснення послідовності підрізан-ня торця, обточування зовнішньої циліндричної поверхні і підрізання виступу за заздалегідь підготовле-ними схемами. Учні замальовують схеми в зошитах. Учитель показує почергово прийоми виконання цих операцій на токарно-гвинторізно-му верстаті й по ходу пояснює зна-чення їх у роботі токаря. І від того, як він виконує ці операції, якими при цьому користується прийома-ми, залежить якість кінцевої про-дукції та продуктивність його пра-ці. Тому токарю необхідно заздале-гідь правильно дібрати різальний та вимірювальний інструмент, розра-хувати і задати верстату найбільш раціональні та ефективні режими різання. Таким чином, робота тока-ря носить творчий і новаторський характер, який полягає у винахід-ництві і впровадженні нових при-стосувань, що полегшують працю та підвищують її продуктивність. Для цього токар повинен володіти технічною кмітливістю, сенсомоторними здібностями, просторовою уявою, бути акуратним, любити тех-ніку, а також вміти читати і вико-нувати креслення, технологічні та операційні карти, знати основи ма-теріалознавства.
Працює токар у майстерні, сто-ячи біля верстата, трішки нахилив-шись уперед, виконуючи операції з керування верстатом руками. Тому в його роботі велике значення має правильна організація робочого міс-ця. Вчитель за допомогою плаката і верстата пояснює та показує, як і де мають бути розміщені різальний та вимірювальний інструмент, пристрої, заготовки та готові деталі, щоб під час роботи ними було зручно ко-ристуватися. Після виконання уч-нями пробних вправ з виконання операцій, які вивчаються, вчитель може детальніше зупинитись на зміс-ті та умовах праці токаря, викорис-товуючи для цього стенд-професіограму «Токар». Змістовнішою роз-повідь про роботу токаря буде тоді, коли вчитель використає місцевий матеріал про участь робітників-токарів промислових підприємств міс-та чи району в раціоналізаторській та винахідницькій діяльності.
У процесі самостійної практич-ної роботи на токарному верстаті учні засвоюють операції підрізання торця та уступів, обточування зов-нішньої циліндричної поверхні. Важ-ливо формувати в учнів уміння еко-номного вибору заготовки з ураху-ванням припуску на обробку та раціонального процесу виготовлен-ня деталі. Це активізує діяльність учнів, дає змогу розвивати в них тех-нічну кмітливість та економічне мис-лення. Цими якостями володіють передові працівники і, насамперед, верстатники.
Під час заключного інструктажу вчитель підводить підсумки роботи і повідомляє оцінки, відмічає кра-щі вироби й аналізує допущені по-милки. При цьому доцільно дати ок-ремим учням завдання, щоб вони на наступні заняття підготували ко-роткі повідомлення про токаря-універсала.
І" Однією з важливих форм ознайом-лення учнів з організацією вироб-ництва, технікою, технологією й ос-новними професіями різних під-приємств, організацій міста і району та навчально-виховним процесом у професійних навчальних закладах є екскурсія. Для успішного її прове-дення треба чітко визначити мету, дату і час проведення екскурсії. Ви-діляють три етапи її проведення: під-готовчий, основний, заключний. На підготовчому етапі вчитель знайо-миться з економікою міста, району, відвідує підприємства, організації і фірми, вивчає техніку, технологію й організацію праці на них, зміст пра-ці масових професій і зміни, які від-буваються в ньому під впливом рин-кових перетворень та науково-тех-нічного прогресу. Все це дає йому змогу спланувати тематику екскур-сій по класах з урахуванням місце-вих умов, тенденцій розвитку місцевого виробництва, його потреба-ми в кваліфікованих кадрах і відіб-рати об'єкти для проведення екскур-сій. Критерієм відбору виступає ви-сокий рівень організації виробництва, широка можливість демонстрації тех-ніки і технологій, різноманітність і сучасність професій та спеціальнос-тей. На цьому етапі вчитель зустрі-чається зі спеціалістами підприємства, домовляється про час проведення екскурсії, про виділення екскурсо-вода, з яким узгоджує план екскур-сії та її маршрут. Перед екскурсією педагог повідомляє учням її тему, мету, план і порядок проведення спостережень, визначає індивідуаль-ні й групові завдання щодо збору не-обхідної інформації, поділяє дітей на ланки і призначає ланкових.
Безпосередньо екскурсія розпо-чинається зі вступної бесіди екскур-совода, ознайомлення учнів з пра-вилами поведінки і правил безпеч-ної праці на підприємстві. Під час екскурсії школярі спостерігають за роботою працівників різних профе-сій та спеціальностей безпосередньо у виробничих умовах, проводять за-писи відповідей на поставлені пе-ред ними запитання у свої робочі зошити. Завершується екскурсія за-ключною бесідою, під час якої екс-курсовод дає відповіді на запитан-ня учнів, які виникли в них у про-цесі огляду підприємства. На третьому етапі відбувається підведення під-сумків екскурсії у вигляді бесіди з учнями про підприємство, професії і спеціальності, з якими вони ознайо-милися, висуваються пропозиції сто-совно використання зібраної інфор-мації в подальшій роботі. Як при-клад наводимо план підготовки і проведення екскурсії в механічний цех промислового підприємства, яку можна провести у 7 чи 8 класах.
2.3 План-конспекту уроку за темою «Організація і структура
механічного цеху промислового підприємства»
Тема. ОРГАНІЗАЦІЯ І СТРУКТУРА МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Мета: /. Навчальна: ознайоми-ти учнів з організацією і структурою механічного цеху промислового під-приємства, з технікою і технологією виготовлення продукції, яку випус-кають у ньому, економічними по-казниками підприємства.
2. Виховна: виховання в учнів пова-ги до працівників та любові до праці.
3. Розвивальна: розвивати в уч-нів спостережливість, уміння аналізувати отримані відомості, виді-ляти головне, прагнення до творчої діяльності в галузі техніки.
4. Профорієнтаційна: забезпечити формування в учнів знань про зміст та умови праці робітників-верстатників з механічної (фрезерувальник, токар, свердлильник, шліфувальник та ін.) і ручної обробки металів (слюсарів-складальників, монтажників, ремонтників), розвивати професій-ні інтереси до цих професій.
На підготовчому етапі вчитель трудового навчання відвідує кілька механічних цехів промислових під-приємств міста, району, знайомить-ся із обладнанням, технологічним процесом цехів, їх потребою в кад-рах та відбирає один із них для про-ведення екскурсії учнів. При цьому він враховує високий рівень техно-логії виробництва, можливість ілюст-рації різних способів обробки мате-ріалів, використання новітньої тех-ніки, різноманітність професій. Вчитель домовляється з керівницт-вом цього цеху про виділення екс-курсовода на час екскурсії, розроб-ляє з ним хід екскурсії та повідом-ляє дату проведення екскурсії.
Підготовка учнів до екскурсії про-водиться на заняттях з технічної пра-ці. Вчитель пояснює тему, мету, план майбутньої екскурсії та дає учням завдання, які вони записують у спе-ціальних зошитах. Питання цих зав-дань можуть бути різноманітними, але вони повинні відповідати про-грамі з технічної праці та меті екскур-сії. Орієнтовний перелік запитань:
1. Якими металорізальними вер-статами обладнаний механічний цех?
2. Які деталі та вироби виготов-ляють в даному цеху, яка їх назва, для чого та де вони використову-ються?
3. Із яких матеріалів (металів) ви-готовляють ці деталі?
4. Який різальний та вимірюваль-ний інструмент використовує робіт-ник під час виготовлення деталі на токарному (фрезерному, свердлиль-ному) верстаті?
5. Якими технічними і техноло-гічними документами (технологіч-ні карти, креслення, ескізи) корис-тується робітник?
6. Робітники яких професій та спеціальностей працюють у цеху?
7. Які можливості мають верстат-ники з металообробки та слюсарі для підвищення кваліфікації, просуван-ня по службі і продовження освіти?
8. Яка професія у механічному цеху тобі найбільше всього сподо-балася і чому?
9. Де можна отримати підготов-ку з даної професії?
Відповіді на ці запитання учні дають в письмовому вигляді у робо-чому зошиті.
Екскурсія розпочинається зі вступної бесіди екскурсовода. Він коротко розповідає про історію під-приємства, про продукцію, яку ви-пускає підприємство і, зокрема, про продукцію механічного цеху, успі-хи колективу підприємства, його традиції, потребу в кадрах. Далі екс-курсовод повідомляє про порядок проведення екскурсії, звертає увагу на необхідність дотримання правил безпечної праці у механічному це-ху. Потім учні оглядають обладнан-ня цеху, стежать за ходом техноло-гічного процесу. Під час огляду уч-ні ознайомлюються з професіями токаря, фрезерувальника, стругаль-ника, налагоджувальника, слюсаря-монтажника і слюсаря-складальника та ін., зустрічаються в цеху з пере-довиками та новаторами підприємст-ва, слухають їхні розповіді про свою роботу, задають робітникам та екс-курсоводу запитання. Так вони знайомляться з професіями токаря, фрезерувальника, стругальника, на-лагоджувальника, слюсаря-монтажника і слюсаря-складальника та ря-дом інших спеціальностей.
Особливу увагу слід звернути на роботу токаря і слюсаря. Про зміст та умови праці цих спеціалістів по-винні розповідати самі робітники, їх до цього потрібно підготувати за-здалегідь. Потім клас ділять на лан-ки по 3--4 учні, які призначають ланкового, і приступають до спо-стереження за роботою токаря чи слюсаря. Спостереження проходять відповідно до наведених вище за-питань.
Закінчується екскурсія заключ-ною бесідою. Учні задають запитан-ня, які виникли в ході екскурсії, а екскурсовод дає на них відповіді. На цьому екскурсія закінчується.
На наступному занятті у шкіль-ній майстерні проходить підведен-ня підсумків екскурсії. Учні здають письмові звіти, обговорюють їх, від-повідають на додаткові запитання вчителя. Вчитель оголошує оцінки за урок-екскурсію.
Велике значення в проведенні профорієнтаційної роботи мають
олімпіади з трудового навчання, які проводяться в шкільних майстер-нях для учнів 5 -- 9 класів. На таких олімпіадах здійснюється масовий огляд досягнень учнів в їхній тру-довій політехнічній підготовці. Во-ни активізують пізнавальну діяль-ність учнів на уроках і позаурочний час, поглиблюючи їхні знання, вдо-сконалюючи вміння та навички як загально технічного і загально трудового, так і спеціального характе-ру, розвивають у них професійні ін-тереси і творче ставлення до праці. Слід відмітити, що такі олімпіади можна розглядати як одну із форм профорієнтаційної роботи з вихо-вання в учнів інтересу до масових професій.
