Найважливішим джерелом активності учня в навчальному процесі є його інтерес - імпульс цікавості, який переходить в допитливість. Його виникненню сприяють наступні чинники: оптимальне співвідношення відомого і невідомого; певний дефіцит інформації, що заповнюється асоціаціями, заснованими на уяві і особовому досвіді; нестандартне питання, проблема, загадка.
Таким чином, провідними якостями, що грають роль в залученні людини до здорового способу життя, є мотивації поведінки, внутрішні стимули у виконанні тієї або іншої діяльності. Сукупність мотивів визначає спосіб життя. Для збереження здоров'я дуже важлива мотивація здорового способу життя. Але поки в системі цінностей сучасної людини здоров'я займає провідне місце лише у тому випадку, коли з'являються ознаки його зниження, втрати.
В процесі виховання і навчання не приділяється належної уваги питанням формування відношення до здоров'я як до цінності. Заклики до підтримки здорового способу життя залишаються для багатьох ще внутрішньо не зрозумілими і неприйнятими.
Формування здорового способу життя - проблема комплексна. Тут недостатньо лише знати про способи і методи зміцнення здоров'я і профілактики хвороб. Необхідне свідоме ухвалення людиною принципів здорового способу життя.
Для того, щоб точніше розкрити змістовну сторону методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти, необхідно дати визначення поняттю методика.
Методика - це «сукупність засобів, методів, прийомів для систематичного, послідовного, найбільш доцільного проведення якої-небудь роботи».
Методика фізкультурної освіти - це одна з форм наукового знання про фізкультурну освіту, яка на основі єдності педагогічних закономірностей і технології освіти реалізує процес формування фізичної досконалості. [61]
Що стосується особливостей методики передачі теоретичних знань валеологічного характеру, то багато авторів вважають, що навчання і виховання повинні проводитися переважно в грі. При цьому слід враховувати, що, випробовуючи потребу в грі, діти віддають перевагу одним іграм над іншими. Отже, педагогічне завдання полягає в різноманітності засобів і задоволенні потреб дітей при дотриманні свободи вибору. Як рекомендації пропонується відмовитися від традиційних «оцінок» в процесі навчання і виставляти їх по закінченню курсу на підставі спостережень за учнями, вивчення їх мотиваційної сфери, способу життя і поведінки.
Окрім цього, методика викладання валеологічних знань, як і інших навчальних предметів, повинна базуватися на особистістно-орієнтованому підході, що розуміється як процес освоєння базових понять фізичної культури, складових ціннісно-світоглядного потенціалу людини відповідно до закономірностей і особливостей соціального, фізичного, психічного розвитку і обліку його індивідуальних особливостей.
1.2 Програми з фізичного виховання з позиції їх спрямування на формування валеологічних знань у молодших школярівНегативні тенденції в стані здоров'я підростаючого покоління, що гостро виявилися останніми роками, поставили перед навчальними закладами нові завдання. Серед них найбільш важливими стали розробка валеологічно обґрунтованої системи дошкільної і шкільної освіти, виховання у учнів потреби в здоров'я, наукового розуміння суті здорового способу життя.
Валеологічно обґрунтованою можна рахувати таку систему освіти, в рамках якої на кожному етапі дозрівання особи забезпечується реалізація базових потреб людини, оскільки в цьому випадку вона найповніше розвиває свої здібності, пізнає власну унікальність, i безпомилково самовизначається в житті і в процесі самоактуалізації, у неї мимоволі формуються основні компоненти здоров'я.
Вирішення проблеми неготовності індивіда застосовувати фізичну культуру, а тим більше активно розвивати її форми і напрями автори [51] бачать в перетворенні фізкультурної освіти. На думку авторів, по-перше, необхідно визначити причини, що породили сучасні проблеми і негативні явища в сфері фізичної культури; по-друге, визначити загальний напрям, що знімає або знижує рівень негативного впливу цих причин на прогресивний розвиток фізкультурної освіти; по-третє, виходячи з вибраного напряму, сформувати підходи в розробці предмету фізкультурної освіти, що є основою для творчої діяльності шкільного вчителя і, зрештою, що забезпечує фізичний розвиток підростаючого покоління.
Аналізуючи загальноосвітні програми останнього десятиліття по фізичній культурі можна відзначити однозначну тенденцію до розширення і конкретизації завдань направлених на зміцнення здоров'я школярів, формування понять про організм людини і його здоров'я і сприяння придбанню необхідного мінімуму знань в області гігієни, медицини, фізичної культури і спорту.
Комплексна програма, рекомендована Міністерством освіти і науки України (2004), розроблена М.Д. Зубалієм, В.В. Деревянно, О.М. Лакізою, В.Ф. Шегімагою [51] пред'являє до уроку фізичної культури наступні вимоги: забезпечення диференційованого підходу до учнів з урахуванням їх здоров'я, фізичного розвитку і рухової підготовленості; досягнення високої моторної щільності, динамічності, емоційності і інструктивної спрямованості навчальних занять; формування в учнів навиків і умінь самостійних занять фізичною культурою.
Розділ програми, що містить, теоретичний матеріал відображає зведення про правила поведінки, техніку безпеки, значення особистої гігієни, гартування і фізичних вправ для розвитку і зміцнення організму. Теоретичні дані пропонується повідомляти дітям в процесі уроків і на них відводиться 6 години протягом року для кожної паралелі класів.
В даній програмі структура знань формується по 4 блокам:
особово-орієнтовані знання, пов'язані з саморозвитком, самовихованням, самовдосконаленням;
знання, необхідні для виконання фізкультурно-спортивної діяльності в колективі, необхідні для правильної взаємодії з членами класу, групи і т.д.;
знання, пов'язані із зразками поведінки і спілкування в колективі (фізкультурно-спортивна етика);
знання, інтегруючі фізичну культуру з іншими сферами діяльності, тобто як знання отримані на уроках фізичної культури перетворяться в життєдіяльності індивіда.
Таким чином, аналіз програми по фізичній культурі з позиції їх валеологічної спрямованості показав, що деякі валеологічні знання в даних програмних документах існують, але істотним недоліком таких знань, на наш погляд, є їх фрагментарність і несистематичність, відсутність опори на вікові особливості сприйняття теоретичних відомостей і послідовність їх викладу; основний упор в більшості вивчених програм робиться на руховий розвиток школярів, а оздоровчий напрям програм носить супідрядний характер.
2. Завдання, методи, і організація дослідження2.1 Завдання дослідженняНа основі актуальності проблеми і поставленої перед роботою мети, було висунуто наступні завдання, які належало вирішити в процесі дослідження:
Виявлення основних методичних підходів до формування системи теоретичних знань валеологічного характеру у дітей молодшого шкільного віку;
Опрацювання методики оцінювання фізкультурно-валеологічних знань школярів;
3. Розробка моделі поетапного освоєння системи теоретичних знань валеологічного характеру і методичних прийомів включення їх в урок фізичної культури у молодших школярів;
4. Експериментальне впровадження методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти молодших школярів в умовах загальноосвітньої школи.
2.2 Методи дослідженняДля вирішення поставлених в роботі завдань були використані наступні методи дослідження:
1. Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури;
Антропометричні вимірювання;
Педагогічне спостереження;
Педагогічний експеримент;
Математичні методи статистичної обробки.
Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури використовувався з метою вивчення структури і змісту теоретичних знань валеологічного характеру, способів їх включення в шкільний освітній процес, сучасного стану здоров'я і особливостей розвитку молодших школярів, виявлення значення і місця валеологічних знань у фізичному вихованні дітей молодшого шкільного віку. Аналіз літературних джерел проводився на основі вивчення монографій, навчально-методичних посібників, збірок наукових статей, авторефератів, статей в періодичних виданнях. Об'єм вивченої літератури загалом складає 63 джерела.
Метод антропометричних вимірювань застосовувався для вивчення антропометричних і морфо-функціональних характеристик дітей молодшого шкільного віку.
Антропометричне обстеження проводилося стандартним інструментарієм по загальноприйнятій уніфікованій методиці (В.М. Заціорський) [19] в один і той же час доби.
Для визначення фізичного розвитку нами були використані наступні показники:
вага тіла (кг);
довжина тіла (см).
Дослідження функціональних систем здійснювалося шляхом вимірювання:
життєвій ємкості легенів (ЖЄЛ) за допомогою сухого спірометра. Для визначення життєвої ємкості легенів випробовуваному пропонувалося зробити максимальний вдих і плавний рівномірний видих в спірометр. Вимірювання (ЖЄЛ) повторювалося кілька разів з інтервалом 0,5-1 хв. до тих пір, поки не було отримано 2 однакових найвищих результату;
статичної сили кисті руки за допомогою дитячого ручного динамометра. Для цього випробовуваний з початкового положення (основна стійка) з максимальним зусиллям, без ривка і інших додаткових рухів стискав відведеною убік рукою динамометр. Фіксувався кращий з двох спроб результат правої і лівої рук.
Тестування з метою виявлення рівня фізкультурно-валеологічних знань у дітей проводилися за допомогою тесту (ТФВЗ).
Рівень їх фізичної підготовленості досліджувався за допомогою контрольних нормативів, що рекомендуються типовою навчальною програмою по фізичному вихованню, запропонованою Міністерством Освіти України. [35] Визначався рівень розвитку:
- швидкісних здібностей (біг 30 метрів з високого старту (хлопчики, дівчатка); у забігу беруть участь не менше двох чоловік; час визначають з точністю до 0,1с);
- координаційних здібностей (біг 3x10 метрів (хлопчики, дівчатка); забіги можуть бути поодинці або по дві людини; на лінію старту для кожного кладуть два кубики, потрібно добігти до лінії фінішу, покласти кубик на лінію, не зупиняючись, повернутися за другим кубиком і також покласти його па лінію фінішу. Кидати кубики забороняється. Секундомір включають по команді «Марш!» і вимикають у момент торкання кубиком підлоги. Результат фіксують з точністю до 0,1с);
швидкісно-силових здібностей (стрибок в довжину з місця (хлопчики, дівчатка). Відстань вимірюється від лінії до п'яти будь-якої ноги, що стоїть. Даються три спроби, кращий результат йде в залік. Вправа вимагає попередньої підготовки для вироблення координації руху ніг і рук);
силових здібностей (підтягання у висі на низькій щаблині до 80 см (хлопчики, дівчатка) - учні виконують підтягання до рівня підборіддя і опускання на прямі руки. Вправа виконується плавно, без ривків. Тіло не можна вигинати, і не можна відривати ноги від підлоги);
загальній витривалості (легкоатлетичний крос на 1000 м (хлопчики, дівчатка));
гнучкості (нахили вперед з положення сидячи на підлозі. Відстань між п'ятами 20-30 см, ступні вертикальні. Партнер або двоє притискують коліна що вправляється до підлоги, Виконується три нахили розминок і четвертий заліковий на результат, який визначають по дотику до сантиметрової розмітки середнім пальцем сполучених разом рук).
В ході виконання контрольних нормативів дотримувалися наступні правила:
а) прийом нормативів проходив в обстановці змагань;
б) умови їх проведення були однаковими (час і місце, якість спортивного інвентаря і ін.)
в) результати контрольних нормативів в бігу фіксувалися згідно правилам змагань по легкій атлетиці.
Виконання всіх рухових завдань починалося з докладного пояснення і показу правильного виконання рухового тесту.
Метод педагогічних спостережень включеного типу використовувався з метою виявлення впливу фізичних вправ у поєднанні з теоретичними знаннями валеологічного характеру на функціональний і психоемоційний стан школярів. Відстежувалися зовнішні ознаки стомлення, вивчалися емоційні реакції при проведенні уроків.
Метою педагогічного експерименту було обґрунтування ефективності методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти дітей молодшого шкільного віку.
Суть педагогічного експерименту полягала в тому, що в нім передбачалося створення двох груп з учнів 4 класів, рівних по рівню фізичної підготовленості, фізичного розвитку і фізкультурно-валеологічних знаннях. Одна з груп була контрольною і займалася по традиційній методиці фізкультурної освіти в школі, в відповідності з вимогами, затвердженими державною шкільною програмою по фізичному вихованню учнів, рекомендованою Міністерством Освіти України. Інша - експериментальна, в ній разом з виконанням базової частини програми, передбачалося збільшення і систематизація теоретичних знань, істотним компонентом яких були знання валеологічного характеру, що актуалізуються при вирішенні рухових завдань. Програма педагогічного експерименту була розрахована на 7 місяців і передбачала щотижневі дворазові заняття тривалістю 45 хвилин. Загальний об'єм годин, відведений на уроки фізичної культури в навчальному році у випробовуваних груп, був однаковим (згідно програми). Неодмінною умовою проведення експерименту було порівняння початкових і кінцевих результатів в експериментальній і контрольній групах.
Проведення педагогічного експерименту відповідало обов'язковому правилу: зміст експерименту, методи проведення не суперечили загальним принципам навчання і виховання.
Для обробки цифрового матеріалу, отриманого в результаті досліджень застосовувалася математична статистика. При цьому визначалися наступні параметри: X - середня арифметична; (? - середнє квадратичне відхилення; t - критерій Стьюдента - коефіцієнт достовірності, Р - показник достовірності. У розрахунках використовувалися формули: формула Броуді, що визначає темпи приросту показників; кореляційний аналіз Пірсона; t - критерий Стьюдента, що визначає статистичну достовірність відмінностей. Визначення перерахованих параметрів виконувалося згідно відомим методам статистичної обробки результатів.
2.3 Організація дослідженняВирішення завдань, поставлених в дослідженні, здійснювалося впродовж року.
Перший етап (вересень 2007) включав теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури з проблеми дослідження.
На другому етапі дослідження (жовтень 2008 - квітень 2008 р.) було проведено педагогічний експеримент і аналіз результатів дослідження.
Педагогічний експеримент проводився на базі ЗОШ І-ІІ ступенів с. Йосипівка Тернопільського району. Його завдання полягало в перевірці ефективності методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру на уроках фізичної культури у молодших школярів. У педагогічному експерименті взяло участь 22 учнів 4 класу, які були розділені на експериментальну (10 чоловік) і контрольну групу (12 чоловік).
Ідентичність груп визначалася початковим рівнем фізкультурно-валеологічних знань, рівнем фізичного розвитку і фізичної підготовленості.
В кінці навчального року (квітень 2008 р.) були проведені контрольні педагогічні випробування і тестування, по результатам яких визначився вплив вживаної методики навчання на динаміку показників.
Оцінка ефективності експериментальної методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти молодших школярів визначалася по ряду показників. По-перше, порівнянням результатів експерименту по рівню фізкультурно-валеологічних знань у дітей експериментальної і контрольної груп, по-друге, порівнянням рівня динаміки фізичної підготовленості і фізичного розвитку в даних групах, по-третє, порівнянням рівня захворюваності школярів на період 2007/2008 навчального року.
На завершальному етапі проведена обробка експериментальних даних, проведено теоретичний аналіз результатів досліджень; оформлення результатів у вигляді дипломної роботи.
3. Розробка «тесту фізкультурно-валеологічних знань»Справжня шкільна фізична культура своєю дією направлена на фізіологічні системи організму школярів, на їх фізичні кондиції і руховий розвиток, але не орієнтована на розвиток дитини як особистості.
Світоглядні уявлення молодших школярів характеризується багатокомпонентністю структури, що містить різні чинники розвитку, - інтелектуальний, психологічний, соціальний, фізичний. У зв'язку з цим, перед системою шкільної фізкультурної освіти стоїть проблема отримання якісної об'єктивної інформації про структуру і особливості розвитку наукового світогляду молодших школярів, їх загальні і спеціальні знання, що має важливе значення.
Аналіз науково-методичної літератури показав, що, як правило, оцінка складається за наслідками опиту теоретичного матеріалу, передбаченого програмою по фізичній культурі, візуальною оцінкою техніки виконання рухових дій та виконання вправ, що визначають фізичну підготовленість школяра. Перед сучасною освітою ставиться завдання особистісного розвитку, тому в учителів виникає потреба особистісної оцінки знань в області фізичної культури і здоров'я. Стандартні підходи не в змозі вирішити проблему особистісного оцінювання - виникає необхідність розробки системи інтегрального тесту, який би дозволив оцінити знання дитини у сфері фізичної культури і здоров'я. Метод тестування на даний час широко використовується в наший країні.
На основі методологічних підходів теорії тестування шкільних досягнень нами був застосований тест фізкультурно-валеологічних знань учнів молодших класів (ТФВЗ) запропонований Н. Матюніною. Даний тест складається з 6 субтестів (додаток №1). У кожному субтесті дається 9-12 завдань закритого типу з множинним вибором відповіді, що характеризує засвоєння сенсу зразків рішень, що представляються. Відмінністю цього тесту від початкових методик є його зв'язок з фізичною культурою, спортом і оздоровчою активністю учнів. У тесті використані завдання різного характеру, а саме:
- завдання аналогії, при використанні яких практично немає ніяких обмежень, як по складності, так і за інформацією використовуваних відносин;
