Подібні вправи сприяють розвиткові дитячої пам'яті.
Щоб спонукати учнів уважніше прислухатися, точно виконувати розпорядження вчителя, переможців нагороджуємо.
Тільки-но діти почали ознайомлюватися зі звуками й буквами, пропоную гру для розвитку їхнього фонематичного слуху.
“Злови спільний з в у к”. У кожного учня -- крейда і планшет або каса букв. Називаю слова: шум, мак, мир, дим. Учні слухають, “друкують” на планшетах чи знаходять у касі букву, що позначає вивчений спільний звук [м], і показують учителеві.
Ознайомивши дітей з новим звуком, проводимо гру “Злови новий звук [с]”. У кожного учня -- лічильні палички. Називаю слова: пасіка, рама, сон, звір, тин, Першокласники паличками показують, що новий звук е у І й III словах. Аналогічно практикуємо гру для виділення нового, ще не відомого дітям звука.
Щоб першокласники усвідомили, що таке звук, а що -- буква, про-понуємо замружити очі й прочитати букву, якою позначений на дошці.
-- Чи можете ви це зробити? (Ні). Чому? (Ми не бачимо). Що ж таке буква? (Значок, який ми бачимо).
Пропоную знову замружити очі і промовляю звук.
- А тепер вам відомо, про який звук ідеться? (Так). Як ви дізналися? (Почули). То що таке звук? (Це те, що ми чуємо). Зараз давайте влаштуємо гру “Навпаки”. Сьогодні у нас в гостях пес Бровко. Він називатиме звук, а ви напишіть букву, якою він позначається. І навпаки, коли Бровко покаже букву, хором називайте звук.
Одягаємо на руку ляльку, і за ширмою з'являється песик. Діти охоче працюють. Роботу з часом ускладнюємо, переходячи до складів, односкладових слів і т. д.
До вподоби нашим вихованцям і гра “Вчитель”. Пропонуючи визначити, скільки звуків і букв у словах, проказуємо їх, а половина учнів класу перевіряє і виправляє своїх сусідів, які з допомогою набору цифр показують їх кількість. Наступного разу діти міняються ролями. Потім і проказують слова, і перевіряють усі по черзі.
Працюючи з розрізною азбукою, для глибшого усвідомлення різниці у значенні слів, пов'язаної зі зміною звука, проводимо гру “Хто більше?”. Пропонуємо учням слово кора, вони замінюють, додають або відкидають букву, щоб вийшло нове: пора, кара, кра, пара, нора, гора тощо. Виграє той, хто складе або назве більше слів. У разі потреби пояснюємо значення окремих слів.
Часто поєднуємо мовні ігри з рухами, виконанням певних дій. На приклад, “Злови своє ім'я”. Складаю розповідь на теми шкільного життя, про щасливе дитинство, вводжу в неї імена учнів. чи розповідь, першокласники встають і тихо сідають або виконують різні дії, фізичні вправи тощо -- як ми домовилися попередньо. Виграє той, хто вчасно підвівся, почувши ім'я, правильно виконав потрібну дію. Наприклад: Рано встало сонечко й розбудило Галю, Петрика, Наталю Іру, Віту, Яринку. Діти почали швидко збиратися до школи. Не відстають від них Андрусь, Сергійко, Сашко, Оксана, Ігор. Ось Юстинка і Данилко роблять ранкову гімнастику. Надійка й Роман миють посуд після сніданку. Пролунав перший дзвінок, і Таня, Семенко, Наталя, Костикк Владик швидко приготувались до уроку. Ніхто не спізнився.
Часто на дошці “виростають” стовпчики слів, записаних учнями, або в які вони вписують пропущену букву чи стирають зайву, вибігаючи по черзі до дошки і передаючи один одному крейду, як естафетну паличку
Подобається дітям і “виручати з біди” улюблених казкових героїв як-от: “По дорозі з лісової школи Зайчик згубив букви з розрізної азбуки, і тепер не може прочитати викладених слів. Хто відшукає потрібну букву? Ш.ола, к.ас, пар.а,.умка, п.нал,.ошит, к.ига”. Виграє той, хто першим відшукає всі букви. Або такий варіант: “Прийшов Михайлик додому, і ніяк не вдається йому домашнє завдання. Допоможіть хлопчині побудувати слова; п, п, й, й, л; в, в, к, о; о, а, к, з; к, н, і, ь; т, н, й; а, й, м, з”.
Згодом завдання для гри ускладнюються, діти будують зі складів слова, словосполучення, речення. Наприклад: “Похвастався Незнайко, що вміє швидко читати. Відкрив книжку, а хтось усе в ній переплутав. От тепер йому біда -- виручайте: ни-си, са-ро, ша-ми, ки-ру, ло-ши, са-ко, ки-ло-ри, силь-ко-ва, тор-трак”. Виграє той, хто першим зуміє підказати Незнайці, як читати слова.
Поширеною серед дітей стала гра “Відгадай”. Ведучий (учень або вчитель) починає: “Це ягода, на ж починається, на а кінчається» (Малина)”. Учень, який відгадав, веде гру далі: “Це навчальне приладдя, відповідає на питання щ о?, на п починається, на ль кінчається. (Портфель)” і т. д. Такі ігри вчать дітей узагальнювати, розвивають логічне мислення.
Перші кроки звуко-буквеного аналізу діти також починають з гри -- “Сигнальники”. У кожного -- сигнальні картки-схеми. Вчитель називає звуки. Учні за домовленістю показують картку--сигналізують: голосний -- картка з кружечком, приголосний -- картка з рисочкою. Кращий сигнальник той, хто жодного разу не помилився.
Цю гру доцільно проводити, вивчаючи м'які й тверді приголосні, слова, що відповідають на питання х т о? щ о?, позначають дію предмета тощо -- але тоді замість схем використовуються картки тонованого паперу (про значення кожного кольору треба попередньо домовитися). Такі ігри дають змогу вчителеві щоденно, щоуроку фіксувати рівень засвоєння знань, планувати повторення й індивідуальну роботу.
Кожна гра водночас привчає дітей до самостійного прийняття рішень, формує впевненість.
Ось гра “Ч а р і в н й к”. Спочатку роль “чарівника” виконує вчитель -- включає кодоскоп чи діапроектор, і на екрані з'являються склади си, со, си, ис, лі, об, ди і т. д. Тепер до роботи беруться діти. Відкриті склади вони “закривають”, а закриті доповнюють, щоб вийшли слова: си(н), со(м), си(р), (р)ис, лі(с), (л)об, ди(м) і т. д. Так, граючись, готуємось до читання слів з закритими складами. А через деякий час “чарівники” перетворять двоскладові слова в односкладові (сини-- син, дуби -- дуб), трискладові в двоскладові і навпаки (трактори -- трактор, футболіст -- футбол, космос -- космонавт), зробити з одного предмета багато і навпаки тощо.
Добре сприяє розвиткові зорової і слухової пам'яті гра “Потренуємо пам'ять”. Через кодоскоп проектую на екран слова: бетон, весло, депо, ешелон, зерно, океан. Прочитуємо вголос і мовчки. Після виключення кодоскопа учні “друкують” їх з пам'яті або називають. Виграє той, хто назве чи надрукує слова без помилок і в тому ж порядку, як у кодограмі. Для самоперевірки знову включаю кодоскоп. Часто застосовуємо взаємоперевірку. Обов'язково пояснюємо значення слів.
Діти люблять “шифрувати”, давати відповіді на завдання у “зашифрованому” вигляді. Скажімо, на дошці ряд слів: 1. Ліля. 2. Льон. 3. Терен. 4. Дядя. 5. Сіль. 6. Перо. 7. Сине. 8. Рак. 9. Мило. 10. Яблуня. Діти дають «шифровану» відповідь на запитання, у яких словах є тільки м'які приголосні (1, 4, 5); у яких лише тверді приголосні (3, 6, 8, 9), у яких -- і м'які, і тверді (2, 7, 10).
Навчаючи першокласників ділити слова на склади, правильно вживати сполучення букв йо, ьо, м'який знак, апостроф тощо, проводимо гру “Естафета”. Готуємо 6 карток (за кількістю варіантів) і вписую в них по 5--6 слів (залежно від кількості учнів у ряду). За командою перший чи останній учень виконує необхідну роботу в першому слові, наступний -- у другому і швидко передає картку далі, поки останній учень у ряду не поверне виконану роботу вчителеві. Тут же робота перевіряється, визначаються переможці. Діти радіють спільному успіхові -- так зміцнюються почуття співпраці.
Шість варіантів дають змогу проводити гру кілька разів. Ось, наприклад, картки на правопис ьо, йо: 1 -- л..н, ра..н,..д, лікт..вий, прац..-витий; 2 -- міль..н,...сип, Ст..па,..го, л..х; 3 -- Л..ня, ма..р, бо..вий, с..годні, пол..ва; 4 -- Вороб..в, л..тчик,..ржі, пен..к, трет..го; 5 -- зна..мий, пол..ти, Солов..в, ма..рить, син..го; 6 -- га..к, с..мий, д..гогь, баталь..н, сер..зний.
Або -- “Встав потрібний прийменник”. На дошці -- два варіанти тексту. Речення понумеровані. Учні читають їх, а на картці записують пропущений прийменник. Вчитель має два зразки відповідей, за ними перевіряє клас.
Варіант 1.
1. Діти щодня ходять... школи. 2. Сяє.... полями сонце золоте. 3.... Катрусі дві ляльки. 4. Учні пишуть... зошитах. 5. Пес сидить... будки. (Відповідь: 1. до; 2. над; 3. У; 4. в; 5. біля).
Варіант 2.
1.... яблуні буяє рожевий цвіт. 2. Пили воду... чистої криниці. 3....кущем виріс боровик. 4. Оля і Леся чергують... класі. 5. Стоїть тополя... дорозі., (Відповідь: 1. На; 2. з; 3. під 4. в; 5. при).
“X то зайвий? (Щ о з а й в е)?”.
У кожного учня -- набір цифр або планшет. На дошці надруковані слова: 1. Щука. 2. Карась. 3. Лини. 4. Диня. 5. Йоржі. 6. Лижі. 7. Сом. Діти читають (варіант: читає вчитель або замість слів виставляються малюнки) і визначають, хто тут зайвий. Відповідь подається набором цифр: 4, 6. Обов'язково пояснюємо, чому.
Щоб уникнути помилок на велику букву у кличках тварин (їх у букварі дуже мало), проводимо гру “Придумай кличку”. Добираю 5 -- 6 зображень коней, телят, корів, кіз, собак та ін. і виставляю їх на дошці. Дітям пояснюю, що клички тваринам дають за певними їх ознаками, особливостями зовнішнього вигляду чи повадки: Білолобий, Пушок, Злюка, Ряба, Пружок. Виграє той, хто перший придумає клички для 5--6 тварин. У процесі виконання цієї вправи закріплюються і від-треновуються вміння виділяти ознаки предметів.
Закріплюючи знання про слова -- ознаки предметів, можна провести гру “Хто це?”. Учень стає обличчям до класної дошки. Решті дітей учитель показує малюнок або предмет. Вони називають ознаки за формою, кольором, вагою, смаком, матеріалом і т. д. Викликаний учень намагається згадати, який це предмет. Наприклад: Невеликий, довгастий, жовтий, пахучий, кислий -- лимон. Прудкий, білий (або сірий), полохливий, довговухий, косоокий -- заєць і т. д.
Ігри допомагають розвивати зв'язне мовлення дітей, збагачувати лексичний запас, ставлять учня в такі ситуації, де йому доводиться метикувати, шукати вихід. Поступово виховується впевненість, наполегливість. Так, гра “Ланцюжок”. Діти складають ланцюжок слів, де кожне наступне починається з останньої літери попереднього. Перемагає той, хто не дав ланцюжкові урватися або сам за 1--2 хвилини склав найдовший ланцюжок. (Клас -- син -- небо -- орел -- липа -- акація... і т. д.). Гру можна ускладнювати, ставлячи умову, щоб ланцюжок складався тільки з власних чи загальних назв; назв живих чи неживих предметів, тварин чи рослин тощо.
Ігри, як і кожен вид роботи, вимагають попередньої підготовки вчителя. Йдеться не тільки про добір лічильних паличок, карток цифр чи планшетів (їх, зрештою, можна замінити просто сплесками). Основна підготовка полягає в обдуманому доборі й доцільному використанні гри, підвищенні за її допомогою ефективності уроку, у поглибенні знань учнів.
Тут слід серйозно продумувати, на якому етапі уроку її подавати: коли вивчається новий матеріал чи в ході повторення, закріплення і т. д. Правильне рішення вчитель добере, глибоко ознайомившись з методичною літературою.
До вподоби дітям і робота з загадками. Розгадування їх знімає втому, заохочує до роботи, привчає мислити. Допомагають у роботі збірники “Народ скаже, як зав'яже”, “Народна мудрість”, користуємося і добірками з періодики. Розгадавши в класі загадки, ділимо відгадки на склади, аналізуємо, класифікуємо, перевіряємо правопис слів за словником.
Діти залюбки працюють над загадками, пишаються своїм умінням відгадувати їх. Тому загадки ще в дошкільних закладах широко використовуються для розвитку дитячого мовлення і мислення. Не забувають про них і вчителі молодших класів. Так, у 1 класі загадка допомагає зацікавити учнів навчальним матеріалом. На уроках читання і письма, скажімо, вчитель говорить загадку, а учні, відгадавши її, виконують різні завдання, як-от: пояснюють зміст загадки; добирають або самі виконують відповідний малюнок до відгадки; записують відгадку; підкреслюють голосні, тверді або м'які приголосні, ставлять наголос; поділяють слово-відгадку на склади; вказують місцезнаходження звука, який вивчається; лічать кількість звуків і букв у відгадці; складають відгадку з розрізної азбуки; добирають відповідні слова -- назви рослин, овочів, фруктів, птахів, свійських і диких тварин, класифікуючи їх; наводять слова, які відповідають на питання хто? що? я к й й? я к а? я к е? я к і? і т. д.
Пропонуємо добірку загадок, з якими працюю в такий спосіб у класі, навчаючи дітей грамоти (Див. Додаток).
Використання загадок виробляє вміння зіставляти й порівнювати предмети, що є необхідним у навчанні. Розгадування загадок тренує розум, розвиває спостережливість, увагу, пам'ять, кмітливість, збагачує і закріплює словниковий запас, розвиває мовлення учнів.
ВисновокОтже, шестилітній вік у психологічному відношенні є критичним. У цей період відбуваються зрушення, які означають завершення дошкільного етапу розвитку, і з'являється здатність до розуміння загальних принципів, зв'язків і закономірностей, що лежать в основі наукового знання. Тому реалізація потенціальних можливостей інтелектуального розвитку молодших учнів потребує особливиї умов навчання.
Вивчення мови шестирічних першокласників починаєтьс з навчання грамоти. Процес навчання шесирічних першокласників чвляє собою поступовий перехід від ігрової діяльності до початкових форм навчальної діяльності.Навчання грамоти шестирічок проводиться за звуковим аналітико-синтетиним методом (освоположником був К. Д. Ушинський). Переваги звукового аналітико-синтетичного методу полягають не тільки в його раціональній системі навчання читання і письма, а й в тому, що завдяки йому діти з перших кроків вивчення рідної мови, мають можливість оволодіти всіма відомими розумовими операціями: аналізом, синтезом, абстрагуванням, класифікацією, узагальненням, умовиводом. Провідний принцип звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти полягає у тому, що у формуванні в дітей початкових умінь читати й писати слід іти від звука до букви.
Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом поділяється на періоди: добукварний період та букварний період. Специфіка навчання грамоти в ці періди полягає в тому, що коли в добукарний період основною мовною одиницею, з якою учні виконували аналітико-синтетичні вправи, бкв звук, то в букварний період до нього підключається і буква. Загальна структура основної частини уроку на опрацювання нової букви має відповідати сформульваній темі, тобто в ній має відображатися провідний принцип звукового-аналітико-синтетичного методу навчання грамоти - від звука до букви.
Як свідчить педагогіічний досвід, уроки навчання грамоти дають можливість формування у першокласників важливих загальнонавчальних умінь і навичок. Використання на уроках ігор та ігрових вправ, загадок, скоромовок допомагає дітям оволодіти необхідними знаннями, зосереджувати увагу, розвиває пам'ять, привчає слухати пояснення, формує вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці.
Список використаних джерел1. Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ХХ1 столітті.2. Концепція загальної середньої освіти (12 річна школа) - К.,2000 р.3. Бастун Н.. Пелькова О. Враховуючи вікові особливості:/Навчання шестиліток/ Рад. Освіта.-1986.-224. Борисова Л.М., Дейнега Л.О.Розвиток та корекція здорового сприйняття у першокласників. //Психологіч.ГАЗ.-2007.-№21 /93/. -2-29.5. Бельшакова І.О. Особливості створення умов для навчання першокласників : (вимоги до класу, меблів, режиму праці) //Управління школою. - 2004.-№22-24(70-72)-С.44-47.6. Бастун Н.А. Індивідуальний підхід до учнів шестиліток з рисами тривожності // Початк.шк.-1987.-№2.-С.44-47.7. Вашуленко М.С. Навчання грамоти в 1 класі чотирирічної школи. - К.:Рад. шк.,1986. - 166 С.8. Вашуленко М.С., Скрипченко Н. Ф. Навчання грамоти в підготовчих класах: Посібн. до Букваря. - К.:Рад. Шк., 1982. - 174 С.9. Вашуленко М.С. та ін. Навчання рідної мови шестирічних першокласників - // Початкова школа. - 1986. - №5. - С.34 - 42.
10. Вашуленко Н.С. Обучение грамоте в 1 классе четырехлетней начальной школы: Пособие для учителей. -К.:Рад. Шк., 1987- 161С./Б-ка учителя нач.кл./.
11. Вашуленко М.С. Специфіка навчання грамоти шестирічних першокласників // Навчання вихователя шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.91-102.
12. Гудзик І.П. Деякі проблеми навчання шестирічних учнів.//Навчання і навчання шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.412-112.
13. Гойло А.А. Формування граматичного строю мовлення учнів в підготовчих класах. Початкова школа. 1981, №11.С.19-25.
14. Дронь Т. Психологічна підготовка дитини до школи: Методичні поради//Психолог.2007.-№21-22/261/-262/-С.57-63.
15. Деркач Н. І. Звукова робота в період навчання грамоти шестирічок // Початкова школа. - 1990. - №11. - С.14 - 18.
16. Захарчук І. Н. Ігри на уроках навчання грамоти // Початкова школа. - 1980. - №7. - С.52 - 58.
17. Зимульдінова А.С. Розвиток мовлення шестирічнихпершокласників./Навчання і виховання шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.102-122.
18. Зимульдінова А.С. Підготовка вчителя до роботи з розвитку зв'язного мовлення шестиліток//Початк.шк.-1990-№10.-С.46-49.
19. Зимульдінова А.С. Про методи і прийоми роботи над зв'язним мовленням шестиліток//Початк.шк.-1989.-№12-С.20-24.
20. Зимульдінова А.С. Особливості розвитку зв'язного мовлення шестиліток/Початк.шк.-1987.-№2-С36-39.
21. Зубалій Н.П. Виховання у шестилітніх позитивного ставлення //Початк.шк.-1987.-№8.-13-17.
22. Зубалій Н.П. Особливості ставлення шестиліток до навчання (в школі). -Початк.шк.1980.-№6, С.75-78.
23. Каніщенко А. П. Дидактичний матеріал до вивчення частин слова: (З Букваря для шестиліток) // Початкова школа. - 1989. - №8. - С.30 - 35.
24. Калмикова Л.О., Ігнатенко Н.В. Опрацювання словосполучень для розвитку мовлення шестиліток //Початк.шк.-1989-№35.-С.24-27.
25. Кирей І.Ф. Письмо у підготовчих класах.-Початк.шк.,1989,№8,С.36-39.
26. Клименко В. Можливості психіки шестиліток //Психолог.,2002-№29-32/29-32.-С.71-80.
27. Кочина Л.П. Методика активізації навчально-пізнавальної діяльності шестирічних учнів на уроках математики//Навчання і виховання шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.204-214.
28. Кондратенко Л.. Богуславська Л. Організація до навчальної роботи//Б-ка „Шкіл світу”:Я хочу, я можу, я буду вчитись.2003.С.4-18.
29. Коробко С.Л. Розвиток пізнавальних процесів у шестирічних першокласників /Навчання і виховання шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.25-39.
30. Легун О. М. Психологічний аспект навчання дітей з 6 років // Початкове навчання та виховання. - 2000. - №1. - С.7 - 9.
31. Легун О.М. Психологічний аспект проблеми навчання дітей з 6 років//Початкове навчання та виховання.-2003.-№2/2.-С.12-14.
32. Логачевська С.П. Індивідуалізація завдань для шестиліток //Початк.шк.-1990.-№2.-С.27-30.
