Пострибаєм, як сороки, стрибки
Як сороки - білони,
Стрибу - стрибу, скоки - скоки! стрибки
Пані горді і неквапні, ходьба на місці
По болоту ходять чаплі,
А над ними комарі
Політали у горі, помахали руками, як крилами
Жабенята пострибали: стрибки
Ква - ква - ква, ква - ква - ква
Щоб спочила голова.
У процесі застосування експериментальної технології, ми дійшли до висновку, що перерви між уроками мають у собі вагомий потенціал для формування у молодших школярів потреби у заняттях фізичними вправами - важливої передумови фізичного розвитку дитини. Це зумовлено:
· по-перше, перебування на відкритому повітрі, бо як показали дослідження фізіологів і гігієністів [М. Амосов, А. Борисенко], рухливі ігри в спортзалі, коридорі не відновлюють так розумову працездатність, як активний відпочинок на відкритому повітрі. Тому відпочинок має проводитись саме на відкритому повітрі. Окрім того, перебування на відкритому повітрі сприяє поглибленню дихання через шкіру, що підвищує вміст в організмі кисню. Останнє тонізує діяльність усього організму. Також перебування на відкритому повітрі є дієвим засобом загартування, профілактикою ультрафіолетової нестачі та гіпокенезії. Цікавою щодо цього є думка лікаря і філософа І тисячоліття н.е. Абу Алі Інб - Сіни(Авіценни). Зокрема він писав, що для багатьох хвороб потрібно використовувати свіже повітря, яке оздоровлює так, як жодні ліки;
· по-друге є природною, а отже, привабливою для дитини зміною видів діяльності. Відомо, що після розумової праці для молодших школярів найкращим засобом відпочинку є вправи, рухливі ігри, гра в футбол, волейбол, катання на велосипеді, самокаті, скейти, лижах, ковзанах, санчатах, фізична праця на свіжому повітрі. Це сприяє зняттю втоми, відновленню розумової працездатності. Проте цей факт слід віднести не лише на рахунок активних форм відпочинку;
· по-третє, ігрова діяльність і відпочинок за власним вибором дитини, без примусу, а з прагненням до самодіяльності (самостійності, активності), приносять приємні відчуття. Науковці довели [В. Сухомлинський, О. Зубалій], що задоволення результатами своєї діяльності викликає емоції, які знімають втому і суттєво сприяють зміцненню здоров'я. Від того, як учень проводить свій вільний час, вважає лікар М. Коростельов[], значною мірою залежить його здоров'я, психічне та фізичне самопочуття;
· по-четверте, основою життєдіяльності людського організму є робота м'язів і психіки, як засіб реагування на ситуацію і як запорука тривалої працездатності, а звідси здоров'я дитини значною мірою залежить від вмілого чергування фізичної та розумової діяльності. Тому перерви між уроками і виконанням домашніх завдань робляться для відпочинку, а не для підготовки до наступного уроку. Досвід переконує, що кращою підготовкою молодших школярів до уроку є активний відпочинок на перерві;
· по-п'яте, фізкультурно-оздоровча діяльність у позаурочний час сприяє забезпеченню необхідного рухового режиму.
В дослідженні нами були використана широко відома практикам методика О. Дубогай щодо з'ясування динаміки змін у фізичному стані учнів під впливом динамічних, веселих шкільних перерв з музично - ритмічним супроводом. Зазначимо, що одержані при цьому дані в основному перегукуються із узагальненням автора методики.
У своєму дослідженні ми керувались судженнями науковці[] про те, що родини і школи на етапі сьогодення треба розглядати як реалізацію зв'язків і відносин державної установи та малої групи, головна мета якої - соціалізація дитини. Її основа - взаємозв'язок загального і специфічного у виховній діяльності: кожна із сторін, що бере участь у взаємодії своїми засобами допомагає іншій найповноцінніше реалізувати її функції, збагачувати виховний потенціал іншого суб'єкта виховання.
Аналіз літератури дозволяє нам дійти висновку, що взаємодія родини школи у фізичному вихованні дітей є передумовою функціонування системи фізичного виховання школярів, яка передбачає єдність дій спрямованих на здійснення фізичного виховання учнів і виражається в наступності, підтримці та закріпленні всього тог, що відноситься до проблем здоров'я і фізичного розвитку школярів.
З огляду на завдання нашого дослідження було проведене анкетування батьків і учителів для того, щоб вивірити факт у розв'язанні питань фізичного виховання молодших школярів (див. додаток анкети).
Аналіз опитування засвідчив з одного боку про недостатній рівень взаємодії родини і школи у фізичному вихованні сучасного школяра, а з другого, про нагальну потребу родини у співпраці з школою, наявність у неї суттєвих забруднень у розв'язанні локальних проблем стимулювання фізкультурно-оздоровчої діяльності дітей задля покращення їх фізичного стану. Це спонукало нас до визначення таких форм роботи з батьківською громад кістю, як: педагогічна школа для батьків, батьківські збори та родинні виховні заходи фізкультурно-оздоровчого спрямування (див. додаток).
При цьому вважається за доцільне наголосити, по-перше, на тому, що процесуальні особливості взаємин школи і родини відрізняються новизною, неординарністю, гнучкістю.
Отже, створюючи педагогічну школу для батьків учнів експериментальних класів, ми переслідували (поряд з іншими) й таку двоєдину тему: допомогти родинному оточенню дитини осмислити молодшого школяра до власного здоров'я в контексті найбільш вагомих особистісних якостей і забезпечити поетапне, безперервне набуття батьками системи необхідних і достатніх знань, умінь і навичок сімейного виховання дітей взагалі, і їх фізичного розвитку, зокрема.
Експериментальна робота показала, що планування педагогічної школи батьків доцільно узгодити з концепти кою запитів відповідного контингенту слухачів, задля чого практикувалось систематичне попереднє анкетування батьків, що дало можливість визначити педагогічно доцільний зміст і обсяг матеріалу занять, обрати оптимальні методи і ефективні форми занять.
Додамо, що дбаючи про реалізацію дослідницьких завдань, в програму школи для батьків було закладено блок - «Результати, що прогнозуються».
Запропонована нами тематика педагогічної школи для батьків відзначалась гнучкістю. На певних етапах функціонування цієї школи вносились корективи у відповідальності до рівня педагогічної освіченості батьків, бажання батьківської аудиторії, актуальних завдань, які вирішувала родина і школа на даному етапі. Заняття педагогічної школи проводилися у чітко визначений час (перший або останній четвер кожного не канікулярного місяця). У змісті занять особливий акцент було зроблено на надання знань з етнопедагогіки як живого джерела, яке здатне задовільними прагнення батьків здобути знання з фізичного виховання дітей у українських сім'ях, перевірені досвідом багатьох поколінь, наприклад: « Ми і наші діти: із скарбниці родинної педагогіки», « Здоров'я формується з дитинства «.
Успішному прощенню занять з батьками сприяли виставки педагогічної літератури, дитячих малюнків і виробів на спортивну тематику, папки - пересувки, рукописні журнали « Сім'я і школа», перед перегляд кінофільмів, концентри дитячої самодіяльності з спортивними виступами, тематичні виступи батьків із досвіду фізичного виховання дітей у сім'ї.
Після опрацювання кожної теми батькам пропонувалось література для домашнього читання, що, як свідчить практика, сприяло глибшому осмисленню матеріалу, спонукало до спільної діяльності з дітьми. Крім того, тематика занять педагогічної школи була максимально наближена до тематики по класних батьківських зборів і родинних виховних заходів. Це давало можливість класоводам неодноразово повертатись до тієї самої теми, щоб на матеріалі життєдіяльності конкретного колективу навчати батьків необхідних методів, прийомів і засобів успішного фізичного виховання дітей у сім'ї.
Необхідно зазначити таке: педагогічна школа для батьків «Родинні обереги здоров'я дитини» не підмінювала традиційної, найбільш визнаної форми співпраці класовода з батьківською громадою - батьківські збори. Навпаки, саме систематичний курс педагогічно доцільних знань про виховання дітей в умовах сім'ї, який забезпечується у вигляді складника нормативних батьківських зборів, виступає своєрідною базою для «вирівнювання» стартових виховних можливостей батьків. У нашому дослідженні як за змістом, так і за формою батьківські збори виступали уроками родинного виховання. Апробована система заходів у цьому плані дозволяє стверджувати, що планувати роботу потрібно так, щоб у свідомості батьків педагогічні знання і вміння були приведені в певну систему, і батьки (ніби переходячи з учнями з класу в клас) засвоювали системний курс необхідних знань про своєрідність виховання дітей в умовах сім'ї.
Якщо, наприклад, батьки першокласників на заняттях педагогічної школи теоретично ознайомились з особливостями фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку, їх урахуванням в сімейно - родинному вихованні, або своєрідністю організації активного літнього відпочинку школяра, то на класних батьківських зборах шляхом обговорення ситуації із життя класу, через безпосередні практичні поради, педагогічний коментар конкретної реальної дійсності; розв'язування педагогічних задач, організацію дискусій і інше сприяв, щоб батьки набули практичних умінь і навичок організації виховання власної дитини в умовах сім'ї - родини.
Дослідження довело, що збори не проходять на належному рівні і їх ефективність знижується, якщо батьки є пасивними слухачами.
Водночас під час експерименту ми дійшли висновку, що важливо дбати про урізноманітнювання форм проведення зборів (бесіди, диспути, практикуми, семінари, усні журнали, круглі столи тощо), дотримання культури у спілкуванні з батьками. Схилятись до розмови «тоном поради», як необхідної умови співпраці, співтворчості, співдружності у попередженні помилок і усуненні вад. «Давайте порадимось…», «На мою думку, в даному випадку варто поступити ось так…», «А ви як думаєте?», «А що би ви порадили?» - подібний стиль спілкування виникає у батьків бажання бути активними учасниками процесу виховання, стимулює їх педагогічне мислення.
Дослідження засвідчило, що вчасно і вдало проведені збори активізують батьків, сприяють усвідомленню особистої відповідальності за виховання у дітей потреби у фізичному самовдосконаленні.
Надзвичайно плідним у нашій експериментальній роботі стало залучення родини до активізації фізкультурно-оздоровчої діяльності молодших школярів через проведення родинних виховних заходів.
При цьому значна увага приділяється не тільки тактовному «перетворенню» батьків із пасивних спостерігачів у учасників піднесення валеологічної культури власної дитини, а й визначенню актуальних потреб, інтересів і вподобань кожної сім'ї щодо «завтрашньої радості» фізично вдосконаленої своєї дитини, важливості її здатності до фізичного самовдосконалення. З - поміж інших в експерименті ставилось завдання - сприяти дозвіллю батьків і дітей, забезпечувати спадкоємністю поколінь, реально впливати на розвиток українських звичаїв та традиції, формувати класну родину.
Дослідження показало, що ефективність проведення родинного виховного заходу залежить також від чітко визначеної дати і місця проведення, яким можуть бути спортивний зал або майданчик, ігрова або власна кімната. Методично доцільно яскраво і тематично оформити місце проведення, продумано розмістити учасників щоб не було під час ігор і змагань, подбати про спортивний інвентар, місце для ігор, бо загальновідомо, що успіх проведення будь - якого виховного заходу, в тому числі і фізкультурно-оздоровчого, залежить від педагогічно доцільної зміни видів діяльності.
Сценарій родинного виховного заходу [] має бути лаконічним, послідовним, емоційно - насиченим і відображати ту багатогранну роботу школи і родини, яка була проведена упродовж підготовчого періоду.
Зазначимо, що матеріалом для написання сценарію служили історичні факти з розвитку фізичної культури і спорту, етнопедагогічні надбання, які розкривають особливості фізичного виховання українського народу, рухливі і малорухливі ігри, конкурси, естафети, змагання, тематичні вірші, пісні, легенди, оповідання, бувальщини, загадки прислів'я, приказки, усмішки, магнітофонні записи, відеокасети з посиланням на першоджерела та авторів, римовані тексти (девізи, речівки, кричали, лічилки тощо), які добре сприймаються молодшими школярами і збагачують емоційне тло заходу.
Враховуючи, в якій мірі вдалося досягнути поставленої мети, зорієнтувати обговорення проведеного родинного заходу можна за поданою схемою.
Опорна схема аналізу фізкультурно - оздоровчого спрямування родинного виховного заходу
1. Актуальність, доцільність заходу.
2. Відповідність меті.
3. Своєчасність проведення заходу (чи є він елементом загальної системи).
4. Система підготовчих заходів.
5. Відповідність змісту даного заходу програмним завданням фізкультурно-оздоровчої роботи з молодшими школярами і формі його проведення.
6. Насиченість заходу корисною інформацією, емоційними моментами та загально - ігровими формами.
7. Культура проведення заходу: чіткість, послідовність запланованих дій, своєчасність зміни рухових завдань, організаторські вміння ведучих.
8. Ступінь участь і роль батьків в організації і проведенні заходу.
9. Задоволеність школярів проведеним заходом
10. Оцінка якості та результатів заходу, його прогностичної спроможності.
Дослідження показало, що ефективність запропонованої і апробованої нами програми родинних виховних заходів можна досягнути за умови врахування навчально-виховних завдань початкової ланки освіти, статутних вимог щодо співпраці школи і сім'ї, вікових особливостей дітей та результатів діагностики наявних виховних можливостей родинного оточення.
2.2 Результати дослідно-експериментальної роботи
За концепцією фізичного виховання у системі освіти в Україні затвердженою колегією Міністерства освіти України (Протокол №7/6 - 18 від 23 квітня 1997 року) одним з провідних критеріїв ефективності фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку є рівень їх фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Тому результативність запропонованого змісту і провідних шляхів взаємодії родини і школи з фізичного виховання молодших школярів, ми виміряли результати річного (вересень - травень) тестування учнів на предмет визначення їх фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Проілюструємо це на прикладі експериментального 4- А і контрольного 4_Б класів Тернопільської ЗОШ №17 (див табл. 3.9, 3.10 і рис 3.9).
Таблиця 3.9. Динаміка показників фізичного розвитку і функціонального стану учнів експериментального і контрольного класів
Показники фізичного розвитку | Приріст показників фізичного розвитку (у%) | ||||
Експериментальний клас | Контрольний клас | ||||
Хлопчики | Дівчатка | Хлопчики | Дівчатка | ||
Довжина тіла | 4,3 | 4,6 | 3,8 | 4,1 | |
Маса тіла | 2,3 | 2,5 | 3,3 | 3,7 | |
Параметри грудної клітки | 4,3 | 4,1 | 3,8 | 3,7 | |
ЧСС | - 3,6 | 3,2 | Без змін | Без змін | |
Сила кистьової динамометрії | 4,1 | 3,5 | 2,7 | 2,6 |
Зауважимо, що одержані нами результати відповідають середньо віково-статевим даним [див. додаток]. Проведений нами зріз показників фізичного розвитку і функціонального стану школярів на кінцевому етапі формуючого експерименту показав, що зріст у дітей експериментального класу збільшився в середньому у хлопчиків на 4,3%, у дівчаток на 4, 6%. В контрольному класі приріст становить відповідно 3,8% і 4, 1%. При цьому зафіксовано, що у дівчаток обох класів показники росту дещо вищі аніж у хлопчиків. Порівняння маси тіла школярів у експериментальному і контрольному класах підтверджують цей висновок. Так, в експериментальному класі маса тіла у школярів збільшилась всього на 2, 5%, а в контрольному у 1,5 рази більше, що свідчить про схильність дітей до повноти і можливості протидії їй засобами фізичного виховання.
Відчутні зміни відбулися і в функціональних можливостях організму молодших школярів. Зменшення числа частоти серцевих скорочень на 3, 45 у школярів експериментальному класу в кінці навчального року відображає позитивну реакцію функціонального стану учнів на фізичні навантаження. У той же час у школярів контрольної групи змін ЧСС не виявлено.
В експериментальному класі покращились також показники кистьової динометрії. Приріст сили кисті складає в середньому 4,3%, що забезпечило всім учням експериментальному класу (100%) виконання даного нормативу. Серед хлопчиків контрольного класу приріст сили кисті склав 2,6% і менше 64% учнів виконали цей норматив.
Аналіз результатів річного тестування в період завершення формуючого експерименту виявив значні зрушення у школярів експериментальному класу і у показниках фізичної підготовленості. Рівень фізичної підготовленості учнів експериментального і контрольного класів ми аналізували за кількістю дітей, які виконали нормативні вимоги державних тестів на 5 балів, що дорівнювали оцінці «відмінно» (див. табл. 3.10).
Таблиця 3.10. Показники фізичної підготовленості учнів експериментального і контрольного класів
Тести 5 балів | Статеві Ознаки | Результати річного семестру (у%) | ||||
Експериментальний клас | Контрольний клас | |||||
Початок року (вересень) | Кінець року (квітень) | Початок року (вересень) | Кінець року (квітень) | |||
у1. Біг 30 м | Хлопчики Дівчатка | 32,0 25,0 | 66,5 50,5 | 21,5 20,5 | 43,0 40,2 | |
2. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі | Хлопчики Дівчатка | 52,5 28,5 | 92,0 65,3 | 43,8 22,5 | 52,0 25,0 | |
3. Стрибок у довжину з місця | Хлопчики Дівчатка | 29,6 27,0 | 78,5 75,3 | 28,5 26,0 | 45,2 42,0 | |
4. Біг 100 м | Хлопчики Дівчатка | 59,0 56,0 | 99,1 90,0 | 45,1 41,0 | 65,0 58,0 | |
5. Нахил тулуба вперед з положення сидячи | Хлопчики Дівчатка | 41,03 52,1 | 45,0 100,0 | 37,2 42,5 | 58,2 65,0 |
Показники усіх видів тестових випробувань (див. табл. 3.10) значно вищі в учнів експериментального класу.
Аналіз результатів тестування в кінці року засвідчив суттєві зрушення швидкісно-силових якостей у школярів експериментального класу. Так на 5 балів у бігові на 30 м в кінці року виконали норматив 63% учнів експериментального класу при 28,55 на початку року. Приріст становив 35,5%. У контрольному класі цей показник дорівнював 41,6%(приріст 20,6%).
За результатами згинання і розгинання рук в упорі оцінку 5 балів отримали 78,6% учнів експериментального класу, а число учнів контрольного класу, що виконали цей норматив на оцінку «відмінно», - на половину менше. Відповідно приріст в експериментальному класі становив 40,5%, а в контрольному 33,1%.
Вихідний рівень підготовленості учнів у стрибку в довжину з місця на початку року як у експериментальному, так і в контрольному класах був низьким і дорівнював 28,3% і 27,2%. Це пояснюється тим, як виявило дослідження, що в домашніх умовах даному виду вправ приділялась недостатня увага. Після проведеної нами бесіди з членами родини про важливість таких вправ для фізичної підготовленості дитини, до кінця року число дітей експериментального класу, які справились з даним нормативом на відмінно, склало 76,9% (приріст - 48,6%), а в контрольному 43,6% (приріст - 19,9%).
Співставивши результати бігу на 100 м, ми зафіксували, що рівень фізичної підготовленості на витривалість теж значно вищий у школярів експериментального класу. На 5 балів тест виконали 94,5% (приріст -37,0%) учнів експериментального класу в той час як у контрольному класі 5 балів набрали тільки 61,55 9 приріст -18,0%).
Тест на гнучкість (нахил тулуба в перед з положення сидячи) до кінця року на «відмінно» виконали 100% дівчаток експериментального класу, а усі діти цього класу -97,2% (приріст - 50,5%), у порівнянні з контрольним - 61,5% (приріст -39,8).
Значно вищи у експериментальному класі порівняно з контрольним був початковий і кінцевий результати тестування на спритність (човниковий біг 9х4), а саме: на початку року 47,8% і 24,4%; вкінці - 76,9% і 35,5%. Приріст на кінець року в експериментальному класі становив 29,1%, в контрольному 10,9%.
Отже, порівняльний аналіз результатів річного тестування (вересень - травень) учні експериментального і контрольного класів свідчить про значне покращення фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів експериментального класу.
Загальні висновки
1. Актуальність проблеми, якій присвячене наше дипломне дослідження, обумовлена орієнтацією вихованих технологій цивілізованих країн світу та української народної педагогіки на людину «як міру усіх речей», а відтак на визначення спроможностей системи освіти забезпечити належне фізичне вдосконалення молодого покоління, збереження і примноження його здоров'я як найвищої цінності особистості.
Тому в сучасних умовах удосконалення всієї загальноосвітньої системи, особливе місце займає проблема взаємодії родини і школи у відродження національного виховання загалом та фізичного зокрема. Різні рівні її розв'язання знаходяться в зоні активного наукового пошуку дослідників, про що свідчить наявність ємного фактичного матеріалу. Так дослідниками доведено, що:
- традиційна шкільна система фізичного виховання молодших школярів потребує удосконалення;
- фізична культура ще не стала складовою загальної культури кожної родини;
- недостатньо сформоване у молодших школярів розуміння того, що про власне здоров'я необхідно піклуватися самому;
Це створює об'єктивні передумови дослідження процесу фізичного виховання молодших школярів у взаємодії школи з родиною, як двох основних соціальних інститутів виховання.
2. Констатуючий експеримент виявив, що найвідчутнішими вадами традиційного виховання в школі, зокрема, фізичного, є його недооцінка і недостатня особистісна зорієнтованість низька прогностична спроможність родинно - шкільного виховання і як наслідок несвідоме безвідповідальне ставлення більшості дітей і їх родин до фізичного стану здоров'я. Тому експериментальна частина роботи була спрямована на саме удосконалення змісту і основних шляхів взаємодії родини і школи з організації фізкультурно - оздоровчої діяльності молодших школярів:
- основними критеріями означеної особистостісної якості виступають потреба у самовдосконаленні через фізкультурно - оздоровчу діяльність, ставлення особистості до фізичної культури, її схильність до самопізнання;
- рівень сформованості в учнів початкових класів свідомого ставлення до свого здоров'я: вихідний, низький, середній та високий. При цьому, як у сільських, так і у міських школярів переважає низький рівень свідомого ставлення до свого здоров'я (70%); при цьому суттєвої різниці у ставленні учнів експепериментальних і контрольних класів не зафіксовано (наприклад, середній рівень властивий 24,2% експериментальних і 25,5% контрольних класів).
3. Школа відіграє значну роль у закріпленні знань з основ фізичного виховання та переходу їх у стійкі переконання, вироблення вмінь та навичок фізичного вдосконалення і самовдосконалення.
Але здебільшого ці функції притаманні родині. Саме цій інституції властиві: природність виховного впливу, стійке і постійне прагнення усіх генетично близьких дитині людей поділитися своїм роками виваженими досвідом стосовно певних життєвих ситуацій, актуальних проблем і потреб дитини. На конкретних життєвих прикладах, «забарвлених» незвичністю життєвого буття минулих поколінь дитина краще сприймає духовні цінності, в тому числі переваги здорового способу життя.
4. У дослідженні виявленні своєрідні виховні родинні засоби фізичного виховання (приклад вплетений у генофонд роду, переконання на фоні душевної єдності спостереження індивідуально своєрідної ситуації її розвитку) та специфічні шляхи школи в означеному напрямку (організація стимулювання, педагогічна корекція фізкультурно - оздоровчої діяльності) поєднання яких дозволило коректувати педагогічну сутність феномену «взаємодії родини і школи» у процесі фізичного виховання учнів. Вона полягає у співтворчості, у співдружності цих інституцій виховання, компетентному взаємо доповненні їх педагогічних зусиль:
а) педагогічна просвіта, яка націлена на підтримку в дитини необхідності у фізкультурно-оздоровчій діяльності;
б) позитивне спілкування в підсистемах «учень - дорослий», «учень - учень» на основі спільної оздоровчо-спортивної діяльності;
в) досвід фізичного самовдосконалення накопичений учнем через наслідування позитивного прикладу родинного оточення. Апробація розробленої педагогічної технології взаємодії родини і школи у цілеспрямованому впливі на виховання відповідального ставлення учнів до власного здоров'я засвідчила, що необхідним і достатніми умовами школярами відповідальності за зміцнення власного здоров'я і формування на цій основі потреби і вмінь фізичного самовдосконалення4
г) організація змістових і емоційно насичених фізкультурно-оздоровчих заходів з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.
5. Провідними формами взаємодії родини і школи І ступеня у фізичному вдосконаленні учнів виступають «Старти здоров'я», педагогічно спрямовані фізкультхвилинки і динамічні паузи, веселі рухливі перерви, педагогічна школа для батьків, тематичні батьківські збори, родинні виховні заходи.
6. Основними умовами ефективності запропонованого змісту, взаємодії родини і школи у фізичному вихованні є6
- установленість результатів педагогічних зусиль в означеному плані і перш за все - забезпечені позитивної динаміки формування здоровя в учнів;
7. Ефективність запропонованого змісту і провідних шляхів взаємодії родини і школи у фізичному вихованні молодших школярів підтверджується.
Список літератури
1. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб./О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416
2. Воликова Т.В. Учитель и семья. - М.: Просвещение, 1979.- 127 с.
3. Логачевська С.П. Дійти до кожного учня.- К: Рідна школа, 1989. - 234 с.
4. Савченко О.Я. Сімейне виховання. Молодші школярі. - К.: Рад. шк., 1979. - 141 с.
5. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2005. - 360 с.
6. Український педагогічний словник. Київ: «Либідь», 1997. - 645 с.
7. Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. - 192 с.
8. Хрестоматия по педагогике / Под. ред. З.И. Равкина. М.: Просвещение, 1976. - 643 с.
9. 4Гребенников И.В. Педагогический всеобуч родителей: Методические рекомендации. - Днепропетровск: Проминь, 1982.- 190 с.
10. Бабишин С.Д. Школа Запорізької Січі // Рідна школа. - 1991. - №6 - С. 83 - 86
11. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково - методичний посібник. - К.: ІЗМН, 1998. С. 204.
12. Вікова психологія/ за ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. шк., 1976.-272 с.
13. Возросная педагогическая психалогия /Под. ред. А.В. Петровського. - Просвещение, 1979. С. 288.
14. Волков. Л. Основи спортивної підготовки дітей і підлітків: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1993. С. 152.
15. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 576 с.
16. Глущенко А.Г. Вікові особливості молодших школярів і завдання морального виховання // Початкова школа. - 1976. №5. - С. 8 -14.
17. Гнатюк О.В. Основи здоров'я і фізична культура: Підручник для 1 кл /За ред. Акад..С.Д. Максименка. - К.: Форум, 2003. С. 127.
18. Голобородько Г. Гомін, гомін по діброві. Історичні розповіді запорозьких козаків. К.: дитяче видання. 1997. С. - 175.
19. Гребенников И.В. Педагогический всеобуч родителей: Методические рекомендации. - Днепропетровск: Проминь, 1982.- 190 с.
20. Державна програма. Освіта. Україна. ХХІ століття.
21. Дидактика современной школы: Пособие для учителей/ Б.С. Кобзарь, Г.Ф. Кумарина, Ю.А. Кусый и др. Под. ред. В.А. Онищука. - К.: Рад. шк., 1987.-351 с.
22. Дистерверг А. Избраны педагогические сочинения. - М.: Учпедгиз, 1956. - С. 136-203.
23. Дмитреев А.Е., Фатеева Н.И., Львов М.Р. Дидактика. Учебное пособие для самостоятельной работы студентов факультетов начальных классов. М.: Издательство «Прометей» МГПИ им. В.И. Ленина, 1990. - 202 с.
24. Додукіна О.М. Виховання молодших школярів у сучасній українській сім'ї. // Початкова школа. - 1997. №5 - С. 17-21, - №6. С. 6 -14.
25. Дубогай А.Д., Мовчан Л.М. Физкультура: Мы и дети. - К.: Просвещение, 1989. - С. 144.
26. Духнович О.В. Народно педагогіка на користь училещ і вчителів сьльських. Педагогіка загальна. - Львів, 1857. - Ч.І. - С. 3.
27. Естетичне виховання. Довідник. - К.:Політ. Літ. Україна, 1988. - С. 124
28. Закон України про фізичну культуру і спорт. Київ 1994 рік.
29. Каменський Я.А. Избранные педагогические сочинения. В.2 - т. - М.: Педагогика, 1982. Т.І. - С. 544.
30. Козленко О. Виховання у школярів інтересу до фізкультури і спорту. К.: Знання. 1990. С. - 48.
31. Козлова Т.В., Рябушкина Т.А. Фізкультура для всей семьи. М.: Фізкультура и спорт, 1989. - С. 436.
32. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психалогии детей шестилетнева возраста. - М.: Просвищение 1988.
33. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - 1996. - №13.
34. Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі. - К., 1991.
35. Корнієнко С. Родинне дозвілля у початкових класах: Навч. метод. посіб. Тернопіль, Навчальна книга. - Богдан - 2005.С. 216.
36. Корнієнко С.М., Код люк Я.П. Батьківські збори у початкових класах: Навчально - методичний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003. - 160 с.
37. Крупская Н.К. Педагогические сочинения. В 11_т. - М: Просвещение, 1959. - Т. 3.- С. 511.
38. Кучеров І. Здоров'я нації - проблема педагогічна. // Фізичне виховання в школі. - 2000. - №1. С. 51-53.
39. Макаренко А.С. Лакции о воспитание детей. Соч. в 7 - ми т. - М., 1957. - Т. 4 - С. 374-375.
40. Осипова М.П. Методика воспитательной работы. Практикум: Учебное пособие. - Минск: Университетское, 19991. - 199 с.
41. Педагогическое воззрение Платона и Аристотеля. - Пг.: Школа и жизнь, 1916. - С. 87 - 92.
42. Петренко И.И. Как подружить школьников с физкультурой. - К.: Просвещение, 1988. - С. 123.
43. Русова С.Ф. Нові методи дошкільного виховання. - Прага, 1927. - С. 3 -19.
44. Савченко О.Я. Розвивай свої здібності: Навчальний посібник для молодших школярів. К.: Освіта, 1995. - 159 с.
45. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. - Івано-Франківськ, 1996. С. 180.
46. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.: Рад. школа, 1978. - 263 с.
47. Тальзина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников. М., 1988.
48. Шахнетко В.І. Абетка здоров'я для. Посібник з валеології для вчителів 1_х класів. - К.: Котигорошко, 1996. - С. 123.
49. Шиян М. Методика фізичного виховання школярів. Навч. посіб. для студ. ф - тів фіз. вих. пед вузів. - Львів: ЛОНМІО, 1996. С. 232.
