4. Віддієслівні іменники, що позначають незавершені процеси, уживаймо тільки в однині.
Диференційованою граматичною ознакою таких іменників-дериватів є, як відомо [13:51], неповна парадигма числа. Оскільки вони позначають узагальнену назву дії як багаторазової, так і повторюваної, невизначеної ні за кількістю циклів, ні за обсягом, ні за тривалістю, такі іменники треба вживати тільки в однині, наприклад: прилади для вимірювання, засоби нарізування.
5. Правильно вживаймо іншомовні терміни на -ція, -зія, -інг, -мент.
Слова іншомовного походження збагачують лексику кожної мови, проте запозичити їх треба лише тоді, коли немає власного слова для якогось поняття. Тому в ДСТУ 1.5:2003, п.5.1.5. і ДСТУ 3966-2000, п.Г.9.11 зазначено, що «у стандарті заборонено вживати іншомовні слова та терміни за наявності рівнозначних слів та термінів в українській мові. Якщо в академічних словах є слова іншомовного походження і рівнозначне українське, перевагу треба надавати українському слову, наприклад: фактор - чинник.
Однак, в разі доцільності запозичення, потрібно підпорядковувати іншомовні слова законам української мови [42:125-126]. Зокрема, згідно з вимогами ДСТУ 3966-2000, п. Г. 9.11, запозичаючи назву процесу, потрібно насамперед від іншомовного слова утворити українське дієслово недоконаного виду, а далі - всі необхідні похідні слова. Не можна стандартизувати іншомовні іменники для позначення дії, що закінчуються на -ція, -інг, -мент тощо, які не уможливлюють розмежування понять дії (незавершеного процесу) та події (завершального процесу), бо це руйнуватиме видову структуру української мови. Такими іменниками можна позначати інші поняття: наслідки події (об'єкти, суб'єкти тощо) наприклад: дія: публікувати, публікування; подія: опублікувати, опублікування; наслідок дії: публікація.
Лексико-стилістичні помилки
1. Уживання слова у не властивому йому значенні.
Неправильно: На нараді йшлося про зміцнення виконавчої дисципліни. Правильно: На нападі йшлося про зміцнення виконавської дисципліни.
2. Порушення норм сполучуваності слів.
Неправильно: Цьому питанню приділяється велике значення.
Правильно: Цьому питанню приділяється велика увага.
3. Калькування російських сталих словосполучень
Неправильно: Цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами.
Правильно: Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.
4. Неправильне повторення слова.
Неправильно: Делегація Києва перебувала з візитом у Чикаго з 23 по 28 лютого. З Чикаго Київ пов'язують давні дружні зв'язки.
Правильно: Делегація Києва перебувала з візитом у Чикаго з 23 по 28 лютого. Із цим американським містом столицю України пов'язують давні дружні зв'язки.
5. Мовна надмірність: а) плеоназм (уживання збіжних значенням слів); б) тавтологія (повторення спільнокореневих слів).
Неправильно: А) Складіть свою автобіографію. Б) Варто розрізняти різні підходи до цієї проблеми.
Правильно: А) складіть автобіографію. Б) Варто розокремлювати різні підходи до цієї проблеми.
Синтаксичні помилки
1. Порушення порядку слів (однорідних членів речення) при парних сполучниках.
Неправильно: Бібліотека дає не лише різноманітну літературу, а й проводить зустрічі з відомими митцями.
Правильно: Бібліотека не лише дає різноманітну літературу, а й проводить зустрічі з відомими митцями.
2. Неправильне використанні однорідних членів речення: а) сполучення як однорідних членів частково збіжних (у тому числі видових і родових) понять, а також непорівняних понять; б) порушення граматичної форми керованих слів; в) неузгоджуваність обставин з одним або кількома однорідними членами речення.
Неправильно: А) Заняття лекторію проводитимуть досвідчені юристи, психологи, батьки. Б) Нарада схвалила заходи щодо профілактики і боротьби з інфекційними захворюваннями. В) У засіданні узяв участь і виступив директор університету.
Правильно: А) Заняття лекторію проводитимуть досвідчені юристи, психологи, батьки. Б) Нарада схвалила заходи щодо профілактики інфекційних захворювань і боротьби з ними. В) На засіданні виступив директор університету.
3. Неправильна будова складного речення: поєднання підрядного речення і члена речення як однорідних.
Неправильно: Кожний має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, вільно обраною або на яку вільно погоджується.
Правильно: Кожний має право на працю, що передбачає можливість заробляти на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Викладені правила ґрунтуються на граматичних традиціях української літературної мови і відповідають сучасним тенденціям української мови, про що свідчать новітні академічні видання [13], які вийшли друком після затвердження стандартів ДСТУ 1.5:2003 та ДСТУ 3966-2000.
Унормування галузевих термінологічних систем спричинило появу багатьох термінів-новотворів, передусім для понять, пов'язаних з процесами. Щоб забезпечити системність української термінології, мовознавці повинні чітко сформулювати правила словотвірного синтезу похідних за наперед визначеною семантикою, зважаючи на обмежування в сполучуваності морфем.
Система правил українського ділового та наукового стилю, викладена в ДСТУ 1.5:2003 і ДСТУ 3966-2000 та втілена розробниками комплексу основоположних стандартів національної системи стандартизації, є сьогодні обов'язковою для всіх, хто нормативні документи та наукові роботи. Дотримуючись цих правил, можна уникнути багатозначності й таким чином виконати основну вимогу до нормативних документів: текст повинен бути однозначно зрозумілим тому, хто його пише, так і тим, хто ним повинен керуватися.
Висновки
Культура писемного мовлення - інтегративне утворення в структурі підготовки майбутнього вчителя початкових класів до практичної діяльності. З огляду на це формування та вдосконалення культури писемного мовлення слід вважати одним з важливих напрямів професійної підготовки сучасного вчителя початкових класів.
Аналіз наукової літератури дозволив визначити теоретичні засади удосконалення культури писемного мовлення. Критеріями сформованості культури мовлення майбутніх учителів початкових класів можна вважати: а) досконале володіння нормами літературної мови на всіх рівнях мовної системи в усному і писемному різновидах; б) ознайомлення з якостями писемного мовлення під час написання наукових робіт; в) уважне ставлення до мови і мовлення; г) наявність стійких навичок писемного мовлення та контрольно-стимулюючих умінь.
У процесі дослідного навчання встановлено, що роботу з удосконалення культури писемного мовлення студентів не можна обмежувати лише корекцією недоліків писемного мовлення окремих студентів, оскільки викладач не в змозі контролювати весь обсяг недоліків, тому що така навчальна діяльність потребує багато часу та передбачає лише усунення недоліків. Про ефективність сформованості культури писемного мовлення можна говорити лише в тому випадку, коли поряд з успішним засвоєнням навчального матеріалу простежується свідоме прагнення майбутніх учителів до мовленнєвого самовдосконалення. Складність досліджуваної проблеми і новизна проблеми підтверджують, що не всі порушені питання одержали достатнє обґрунтування й доведення.
Проведене нами дослідження не претендує на вичерпне розв'язання проблем удосконалення писемного мовлення майбутніх учителів початкових класів. Запропонована методика удосконалення культури писемного мовлення є лише частиною складної та багатогранної роботи у межах підготовки майбутніх фахівців.
Список використаних джерел
1. Антисуржик / За заг. ред. О. Сербенської. - Львів, 1994. - 149с.
2. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. - К., 1997. - 254с.
3. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навчальний посібник. - Львів: світ, 2003. - 432с.
4. Бігович О. Професійні методичні вміння вчителя іноземної мови в початковій школі.// Іноземні мови. - 1999. - №1. - С. 39-42.
5. Біляєв О.С. Про культуру мовлення вчителів-словесників, учителів загалом і не лише вчителів. // Урок української мови. - 2000. - №1, - С.23-27.
6. Будагов Р.А. Литературные языки и язиковые стили. - М., 1967. - С.22.
7. Взаємодія усних і писемних стилів мови/ За ред. М.М. Пилипинського. - К., 1982. - 180с.
8. Винницький В.М. Наголос у сучасній українській мові. - К., 1984. - 160с.
10. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики. // Вопросы языкознания. - 1955. - №1, - С. 82.
11. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поетика. - М., 1963. - С.138.
12. Винокур Г.О. Культура языка. - М., 1930. - С. 168 - 169.
13. Вихованець І.,Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Акад. граматика укр.. мови. -К., 2004. - 400с.
14. Волкотруб Г.П. Практична стилістика сучасної української мови: Використання морфологічних засобів мови. - К., 1998. - 176с.
15. Волощак М. Неправильно - правильно: Довідник з українського слововживання. - К., 2000. - 128с.
16. Гінзерук М.П. Система правил українського наукового та ділового стилів. // Українська мова. - 2006. - №2, - С.30-40.
17. Головин Б.Н. Основы культуры речи. - М. 1980. - 235с.
18. Городенська К. Синтаксична специфіка української наукової мови.//Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. - К., 2001. - Вип. ІV. - С. 11-14.
19. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфологія : Навч. посібн. - К., 1999. - 207с.
20. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст..). - К., 1994. - 61с.
21. Дудик П.С. Стилістика української мови. - К.: Академія, 2005. - 368с. 14. 22. Д'яков А.С., Кияк З.Б., Куделько Т.Г. Основи термінотворення: Семантичні та соціальні аспекти. - К., 2000. - 386с.
23. Єрмоленко С. Нариси з української словесності: Стилістика і культура мови. - К.: Довіра, 1999. - С. 270-284.
24. Єрмоленко С. Синтаксис і стилістична семантика. - К., 1982. - 210с.
25. Єрмоленко С. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов'янських стилістик // Мовознавство. - 1998. - № 2-3. - С. 25-36.
26. Їжачкевич Г.П. Взаємодія стилістики мови ї стилістики мовлення // Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики. - К., 1972. - С. 33-47.
27. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови; структура наукового тексту. - К., 1970. - 303 с.
28. Ковальська М.М. Значення культури мовлення вчителя початкових класів у його професійній діяльності. // Студентський вісник ТДПУ ім. В.Гнатюка. - Тернопіль, 2004. - №9, - С. 109-112.
29. Кожина М. Стилистика русского языка - М.: Просвещение, 1983. - С. 66-82.
30. Куліш Л.Ю. Порівняльний кількісний аналіз лексики монологічної і діалогічної науково-професійної мови.// Мовозновство. - 1967. - №4, - С. 44.
31. Культура української мови: Довідник. - К., 1990. - 320с.
32. Культура мови вчителя: Курс лекцій / за заг. ред. О.Г. Муромцевої. - Харків: Гриф, 1998. - С.162-172.
33. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. - К., 2004. - 303с.
34. Леонова М.В. Стилістичні помилки та їх характер // Укр. мова та літ. В шк.. - 1972. - №5. - С. 75-78.
35.Масенко Л.Т. Мова і політика. - К.: Соняшник, 1999. - С.97.
36.Непийвода Н.Ф. Сам собі редактор: Порадник з української мови. - К., 1998. - 240с.
37. Николаева Т.М. Письменая речь и специфика ее изучения. // Вопросы языкознания. - 1961. - №3, - С.80.
38.Онуфрієко Г.С. Науковий стиль української мови. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 312с.
39. Панько Т.І. Від терміна до системи. - Львів, 1979. - 288с.
40. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. - К.: Наукова думка, 1976. - 287с.
41. Пономарів О.Д. Стилістика української мови: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доповн. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - С. 5-18.
42. Пономарів О.Ю. Культура слова. Мовностилістичні поради. - К., 2001. - 240с.
43. Попович М.В. О философском анализе языка науки. - К., 1966. - С.130.
44. Потебня А.А. Из записок по теории словесности. - Харьков, - 1905. - С.102.
45. Разинкина Н.М. О некоторых элементах положительной эмоционально-субъективной оценки в стиле английской научной прозы ХІХ века. //Научные доклады висшей школы. Филологический науки. - 1964. - №2, - С.47.
46. Сагалович Н.М. Уточнение терминологии, связанной с предметными указателями к реферативным изданиям. // Научно-техническая информация. - 1966. - №7, - С.22.
47. Сащак Н. Культура мови та мовлення людини.// Рідна школа. - 2006. - №3, С.43-45.
48. Селігей П.О. Науковий стиль української мови. Ресурси оновлення. // Мовозновство. - 2006. - №2-3, - С. 174-186.
49. Сербенська О.А., Волощак М.Й. Актуальне інтерв'ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. - К., 2001. - 204с.
50. Сербенська О., Редько Ю., Федик О. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитьсь і правильно говорити: Посібник. - Львів.1994. - 152с.
51. Симоненко Л. О. Роль Національної академії наук у розбудові української наукової термінології. // Українська термінологія і сучасність: 3б. наук. праць. - К., 1998.
52. Скороходько Э.Ф. О семантической природе некоторых видов образного словоупотребления. - В. зб.: Вопросы стилистики. - Саратов, 1962. - С.156.
53. Тараненко О.О. Українська мова в сучасній Україні.// Культура слова. - 2000. - № 53-54.
54. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови. - К.: Рад. шк., 1962. - С. 41-85.
55. Ющук І.П. Українська мова. - К., 2003. - 640с.
56. Ярема С. На теми української наукової мови. - Львів, 2002. - 44с.
Додатки
Обґрунтування теми, вибір об'єкта, постановка мети дослідження |
Виконання огляду стану питання та постановки завдань дослідження |
Розробка гіпотези і теоретичних передумов дослідження |
Розробка програми і методики експериментального дослідження |
Проведення експериментального дослідження |
Обробка і аналіз експериментального дослідження |
Практична апробація результатів дослідження й оцінка їх ефективності |
Оформлення дипломної роботи |
Додаток 1. Загальний алгоритм виконання дипломної роботи (теоретико-експериментальної)
Вибір теми, ознайомлення з нею, її обґрунтування | Виявлення та відбір літератури з теми | З'ясування об'єкта предмета; визначення мети та завдань дослідження | Складання робочої картотеки літератури з теми |
Вивчення та конспектування літератури з теми |
Складання попереднього плану роботи, узгодження його з керівником | Викладення тексту роботи згідно з її структурою | Вивчення досвіду роботи, проведення експерименту чи анкетування |
Формулювання висновків та рекомендацій |
Написання вступу та огляду літератури з теми дослідження |
Оформлення списку використаних джерел та додатків |
Подання чорнового варіанта роботи науковому керівникові, написання відгуку науковим керівником |
Усунення зауважень, врахування рекомендацій наукового керівника, підготовка варіанта роботи до рецензування, отримання рецензії |
Доопрацювання роботи з урахуванням рекомендацій рецензента, остаточне редагування тексту, чистове оформлення роботи, підготовка до її захисту |
Додаток 2. Алгоритм написання курсової (дипломної) роботи
Додаток 3. Схема формулювання назви і мети дослідження
Додаток 4. Контрольна схема самоперевірки виконання курсової (дипломної) роботи.