"Малятко" -- щомісячний журнал для дітей. Його було засновано 1960 року, тому він добре відомий багатьом поколінням читачів. Але, на мою думку, журнал має недолік -- він занадто нагадує дітям про школу, що видно із самої його обкладинки. У житті дитини і так дуже багато школи, тому вважаємо, що простір дитячого журналу має бути позбавлений зайвих дидактичних нагадувань про навчання. Краще, коли дитина вчиться, навіть не помічаючи цього; а завдання типу "Чарівна школа", "Лісова школа" вже не нові. Проте поряд з віршами й оповіданнями про школу зустрічаємо "Веселі вірші", побудовані на звуконаслідуванні; цікаві для дітей оповідання, у тексті яких певні слова замінено малюнками. Діти з радістю візьмуться за складання подібних завдань, особливо якщо підняти планку, запропонувавши зробити це краще і більше, ніж подано в журналі.
"Дитяча Академія" - дуже цікавий і неординарний журнал, що друкується лише з 2003 року, але вже встиг завоювати прихильність читачів, адже загальний тираж видання 24000 примірників. Журнал ґрунтується на співпраці з читачами (друкуються їхні матеріали, фото, функціонує "Клуб друзів"), висвітлюється активне життя сучасних дітей -- участь у фестивалях і конкурсах. Крім цікавої інформації про історію, культуру, спорт і кумирів, подається добірка різноманітних кросвордів, жартів та ребусів.
"Однокласник " ("ОК") -- один із найдавніших для дітей в Україні, Сучасний "Однокласник" має понад 20 рубрик, цікаві інтерв'ю, плакати-постери з улюбленими виконавцями, бесіди на психологічні теми. В усіх виданнях -- широкий вибір завдань, ребусів, кросвордів, "лабіринтів", що робить дозвілля дитини максимально заповненим і, крім того, корисно-пізнавальним.
"Пізнайко". Оскільки журнал створений і позиціонує себе як видання позашкільне, як "дитячий ігровий журнал", то його автори у своїх матеріалах чудово утримуються від зайвого дидактизму, скочування на позиції педагогічних повчань. А весь пізнавальний матеріал нічим не нагадує дитині безпосередньо про уроки. При цьому він чудово виконує основну свою роль -- дати дитині нові знання і водночас формувати потяг до їх поглиблення.
Варто звернути увагу на збірки коміксів з пригодами "Пізнайка". Це справжній подарунок для дитини, оскільки інших подібних видань для такої вікової категорії у нас немає, а інші українські журнали коміксів -- К-9, його дочірні проект Intercat, Dark Warrior, Milkyqirl -- хоча, безперечно, й цікаві, але для молодших школярів у жодному випадку не підходять.
Добре і те, що журнал виходить трьома мовами. Причому, як уже згадувалося, російська й англійська версії -- це не простий переклад з української, а самостійні якісно рівноцінні видання. Хотілося б ще бачити компакт-диски у додаток не тільки до англомовної версії.
Важливе місце у розвитку дитячої творчості у нашому дослідженні відводиться урокам розвитку мовлення, в центрі яких -- робота над мовленнєвими уміннями і навичками.
Матеріали журналів дають змогу організувати роботу над побудовою діалогічних і монологічних висловлювань: переказ готових текстів і побудова своїх висловлювань на основі прочитаних чи прослуханих творів; розповіді про випадки із життя школярів. Ефективними є ігри, складання загадок, казок, відтворення готового тексту, його продовження, редагування, побудова творів різних типів за зразком тощо. При цьому варто практикувати створення мовленнєвих ситуацій, обов'язковими компонентами яких за теорією мовленнєвої діяльності є: мета висловлювання, умови, в яких воно відбувається, адресат. Створення мовленнєвої ситуації допомагає учням побачити в роботі над твором не просто завдання, побудувати текст, а необхідність найбільш точно і повно висловити свою думку. Мовленнєві ситуації сприяють також усвідомленому добору мовних засобів відповідно до мети та умов висловлювання, розкриттю і розширенню творчих можливостей учнів початкових класів.
Після ознайомлення зі світом вітчизняної преси для дітей справді не залишається сумнівів, що така скарбниця нестандартних завдань, авторських віршів, пізнавального матеріалу мусить бути належним чином використана у практиці сучасної початкової школи і, не в останню чергу, для розвитку словесної творчості з раннього шкільного віку.
Готуватись до уроку позакласного читання на тему "Чарівний світ казки" можна за казками, поданими у журналах "Дивосвіт", "Пізнайко", "Яблунька" й інших.
Використання дитячої періодики, пропоновані завдання стимулюють розвиток в учнів спостережливості, активізують пізнавальну допитливість і самостійність, створюють умови для їхньої індивідуально-творчої самореалізації. Спостереження за використанням молодшими школярами завдань на уроках розвитку мовлення з використанням матеріалів дитячої преси показують, що така організація навчальної діяльності сприяє розширенню творчих можливостей учнів, формуванню незалежної поведінки, усвідомленню цілей навальної діяльності [35; С.55-59].
Робота з дитячою книжкою є невід'ємним структурним компонентом у цілісній системі підготовки дітей до школи. Основна мета цього напряму роботи -- підготувати дітей до систематичного курсу читання в початковій школі, пробудити і підтримати у дошкільників інтерес до дитячої книжки і бажання з нею спілкуватися, розвивати зв'язне мовлення дітей, сформувати елементарні уміння орієнтуватись у книжці з опорою на такі показники: написи на обкладинці (прочитує педагог), ілюстрації; розвивати увагу до засобів художньої виразності твору.
Методика навчання спілкування з книжкою дітей цієї вікової групи має свої особливості, які полягають передусім у врахуванні сприймання 5-річними дошкільниками книжки, тексту і рівня розвитку в них навички читання.
Як відомо, у дітей 5 років переважає наочно-образне мислення. У книжці діти бачать насамперед об'єкт зображення, а не саме зображення. Спостерігаючи, дитина виділяє найяскравіші, а не найсуттєвіші ознаки об'єкта. Їй набагато легше переказати зміст усього тексту підряд, ніж вибрати якусь сюжетну лінію чи виокремити значення одного епізоду для розкриття характеру персонажа. Вона може простежити послідовність подій у творі, але встановити причиново-наслідкові зв'язки їй не під силу, що пояснюється конкретністю дитячого мислення.
Уява 5-річних дітей розвинена досить слабко. Сприйманню дошкільниками змісту твору притаманний "наївний реалізм , якому властиве ототожнення художнього вимислу і реальної дійсності. Події сприймаються ними як такі, що мали місце у дійсності, а герої -- учасники описаних подій. Діти-дошкільники зазвичай сприймають художню форму як щось окреме від змісту.
Все це впливає на вибір форм і методів роботи з дитячою книжкою, а також на вибір змісту читання.
Провідними методичними прийомами на заняттях з 5-річними дітьми є цілеспрямоване розглядання книжки, слухання, дидактична гра.
Під час добору дитячих книжок педагог враховує санітарно-гігієнічні вимоги до поліграфічних видань (якість паперу, ілюстрацій, розмір і форму шрифту і та ін.).
Ілюстрації у книжках для 5-річних дітей мають займати 70--75% від загальної площі. Об'єкти, зображені на них, мають в пізнаватися дітьми, а кольорова гама - не бути занадто різкою. Наповнюваність, послідовність ілюстрацій мають бути такими, щоб дитина з опорою на них могла досить легко відтворити зміст прослуханого твору.
Крім того, ілюстративний матеріал повинен сприяти розвитку художніх смаків і творчої уяви дітей. Інакше такі книжки не слід використовувати, навіть якщо вони містять цікаві високохудожні тексти [28;С.47-52].
Книжкова ілюстрація -- це «переклад» словесних образів наочно-зображальними. Це особливий вид графічного мистецтва, який висуває свої вимоги до митця. Художник-ілюстратор має справу з літературою різних країн і народів. Він повинен відчувати дух епохи, в якій живуть герої казок, оповідань, повістей. Ілюстратора вирізняє своєрідні властивості пам'яті, адже він має багато чого тримати в ній: деталі одягу, архітектуру будинків, обриси меблів. Він повинен знати, як передати пензлем різні емоції дітей і дорослих, жорстокість, злість і спокій тварин. Усі ці «заготовки» накопичуються у «коморі пам'яті» художника протягом усього життя. «Я згадую», -- так визначав свій творчий процес видатний французький ілюстратор книг Гюстав Доре. Недаремно Мнемозину (Пам'ять) стародавні греки вважали матір'ю усіх дев'яти муз. За своє недовге життя Г. Доре проілюстрував гори книжок. Знайдені ним образи літературних героїв незаперечно переконливі, і ми з дитинства уявляємо Лицаря Сумного Образу Дон Кіхота та його вірного зброєносця Санчо Пансу, хвалькуватого брехуна барона Мюнхаузена, персонажів чарівних казок Ш. Перро саме такими, якими їх силою свого могутнього таланту створив чарівник Г. Доре. До творів, які він ілюстрував, художник робив по кілька сотень малюнків. І це вже не просто ілюстрування, це -- співавторство, тому недаремно малюнки Г. Доре міцно «зрослися» з текстами та стали вічними супутниками ілюстрованих ним творів. Відомий митець, бажаючи бути універсальним, писав маслом, займався скульптурою, але в історії мистецтва залишився як геніальний ілюстратор книжок. Можна сказати, що існує тип художників, талант яких найяскравіше виявляється саме в ілюструванні літературних творів.
Трапляються випадки, коли письменники, побоюючись, що художник може викривити образи персонажів, не бажають ілюструвати свої твори. Найбільше це стосується книжок для дорослих. Дитячі ж книжки просто неможливо уявити без ілюстрацій. Адже художники «приходять» до дітей, коли малята не вміють ще не тільки читати, а й навіть добре говорити. Ілюстрування книжок для дітей різного віку підпорядковується правилам, що продиктовані особливостями дитячого сприйняття і, разом з тим, має безмежний простір для творчості, вигадки, фантазії. Бо якщо малюнки в усіх творах будуть схожими, то книжки дуже швидко стануть нецікавими. Мова малюнка інколи виявляється важливішою, впливовішою, ніж друковане слово. У ній діють свої закони зорової метафори, ритму. І кожен художник відкриває власну неповторну, промовисту для людського сприйняття мову.
Основні принципи та вимоги до книжкової ілюстрації складались десятиліттями. Одним із принципів є педагогічна, виховна спрямованість книжкової графіки. Зробити книжку яскравою і зрозумілою для дітей -- основне завдання письменника і художника -- авторів дитячих книжок. Діти дуже допитливі, вони жадібно пізнають світ. Тому необхідним в ілюстраціях для дітей є пізнавальний елемент. Малюнки повинні давати відповіді на всі дитячі «Як?», «Чому?», «Де?», «Навіщо?». Ілюстрації до текстів розширюють світ дитини, вони розповідають про знайомі та незнайомі для них речі, про тварин і рослини, які живуть і ростуть і поруч, і досить далеко, про те, що слід робити, а чого уникати.
Спостерігаючи за дітьми, художники дуже швидко помітили їхню схильність до творчості, яка виявляється у дитячих іграх. І митці, задовольняючи дитячу потребу самовираження, «заговорили» з дітьми мовою гри, серйозно запрошуючи їх грати чесно і на рівних, відчувати себе діючою особою. Ілюстрації у дитячих книжках мають також і розважальну мету. Врешті-решт, вони виховують у дітей любов до прекрасного, учать бачити його у житті, у природі, у людині. Запам'ятовуючись, ілюстрації формують естетичні смаки дитини [20].
Книга для дитини - результат спільної праці письменника і художника. Слід зауважити, талановитого письменника і талановитого художника.
Письменник створює словесну картину, художник відтворює зоровий образ. Ця єдність словесного і зорового - важлива для маленького читача. Як дитина, що вміє читати, а особливо та, яка ще не вміє читати, знайомиться з книгою? Вона гортає сторінки, вишукує ілюстрації і зачаровано їх розглядає. Щоб книга стала неповторним чудом, магнітом, який постійно притягує дитячу увагу, в ній повинні бути яскраві ілюстрації.
Прикро, що у наш час, час відсутності книжкового дефіциту, на прилавках можна побачити книги для дітей без ілюстрацій. І зовсім гірко стає, коли бачиш дитячі книги-штампи, в яких зображені герої з бездушними ляльковими обличчями, що не виражають будь-яких емоцій. Героїні уніфіковані: Попелюшка схожа на Зачаровану Красуню та Білосніжку, а разом вони схожі на Червону Шапочку та Дюймовочку.
Велика кількість ілюстрацій до дитячої книги є вільними малюнками, нічим не пов'язаними із твором. Прикладом цього є ілюстрації до книги С. Я. Маршака [Маршак 2001: 56]. У вірші «Зеленая страница» поет змалював таку картину:
Вот темно-красная божья коровка,
Спинку свою, разделив пополам,
Вскинула крылья прозрачные ловко
И полетела по божьим делам.
Художники С. Бордюг, Н. Трепенок подадає текстові. На малюнку сонечко відправилось у мандри, спираючись на ціпок. З якою метою деякі ілюстратори допускають неточності, ігноруючи текст? На це питання важко відповісти. Можливо, неуважно читаючи твір, можливо, не погоджуються із авторським баченням і протестують... Проти чого? І яку функцію, на їхню думку, повинна виконувати така ілюстрація?
Книга казок Шарля Перро "Казки матусі Гусині" одна із перших, з якою ознайомлюються діти. Дуже важливо, щоб маленькі читачі побачили казковий світ очима такого художника, як Гюстав Доре, що перебував у повній духовній єдності із письменником Л. Август Гюстав Доре (1832-1883) у 1862 рр. підготував ілюстрації до казок Ш. Перро, яких майстерно поєднав фантастичне і реалітичне, жахливе і смішне. В ілюстраціях, казки "Червона Шапочка" марно шукати двозначності. Художник начебто проігнорував грайливу мораль казки: спокусливі чоловіки дуже небезпечні молодим дівчатам:
Красавицам и баловницам,
В пути, встречая всяческих мужчин,
Нельзя речей коварных слушать,
Иначе волк их может скушать.
Ілюстрації Г. Доре - це суто фантастичний світ, в якому живе чарівна сміла дівчинка Червона Шапочка, що не лякається страшного величезного вовка. Але разом із тим ці ілюстрації, не розкриваючи казкової алегорії, вимушують читача замислитися над алогічністю казки. Якщо читач і повірив казці, то малюнку повірити важко.
Свої казки Ш. Перро пристосував для читання у світських салонах, мова автора вишукана, описи картинні. Але у французького письменника є одна казка, у якій він реалістично змальовує життя народу, злидарів, в усьому залежних від ласки жорсткосердних дворян. У казці "Хлопчик-Мізинчик" Ш. Перро показав без прикрас життя багатодітної родини лісоруба, якому нічим годувати дітей і щоб не бачити їхньої мученицької смерті батьки вирішують завести їх у ліс і там кинути. Жахливий, реалістичний, зовсім не казковий початок твору нагадує хрестоматійну новелу В. Стефаника "Новина". Гриць Летючий вирішив убити своїх дітей» щоб не дивитися на їх повільну смерть від голоду. Однак, на відміну від українського новеліста Ш. Перро у цьому творі, як і в інших казках, переходить від життєвої правди до фантастики, подає чарівний шлях своїх героїв до порятунку, до щастя. Г. Доре в ілюстрації до казки не відступає від тексту, змальовуючи ймовірні зорові образи. Перед нами обшарпана, наче пограбована оселя, виснажені голодом обличчя героїв, безрадісні очі. Голова лісоруба повернута до дружини, в очах питання: "Що робити? Як далі жити? Як прогодувати дітей?". Художник і тут використовує освітлення: відблиски від вогнища падають на обличчя чоловіка і жінки, але це світло не тепле, а холодне, навіть крижане, воно не зігріває, а заморожує душу і серце. Художник, як завжди, переконливий і достовірний навіть у деталях: від давно порожньої миски не можуть відірвати голодного погляду худі собака та кішка.
Гюстав Доре був відомим у XIX столітті. Пройшов час, художника призабули, почали критикувати, висміювати його дещо вишукану манеру. У XX столітті інтерес до французького художника відродився знову, адже таланти не зникають безслідно. Книги з ілюстраціями чарівника Г. Доре повертаються до читача, дорослого і маленького, продовжують жити. Нарешті всі прихильники таланту митця зможуть йому щиросердно сказати: "Ласкаво просимо, шановний Гюстав Доре, до нас! Без Вас у цьому світі було так буденно, так не вистачало чуда!" [47;С.44-51].
Які різновиди дитячих книжок доцільно відбирати для уроків? Враховуючи вікові особливості дітей молодшого шкільного віку, варто обов'язково включати такі видання, як книжки-картинки, книжки-іграшки, книжки-планшетки, книжки-розкладанки, книжки-малятка, а також книжки великого формату. Вони приваблюватимуть дітей неординарною формою, ігровими елементами, образними ілюстраціями. Як показує досвід, діти досить емоційно реагують на них, ідо сприяє розвитку інтересу до книжки, до читання, до пізнання.
Вчитель відбирає для уроків доступні для цієї вікової групи високохудожні, емоційно забарвлені твори, насичені пізнавальним змістом. У них мають бути пісеньки, діалоги, матеріал для інсценування. За жанровою специфікою це переважно казки, малі фольклорні форми, вірші, короткі оповідання.
Якщо на уроці немає можливості забезпечити відповідною книжкою кожну дитину, а вона є лише у вчителя, її показ (написи на обкладинці, ілюстрації) він спочатку проводить "з руки", а потім пропонує дітям для колективного чи індивідуального розглядання.
Обов'язковою складовою на кожному уроці є словникова робота. Вчитель виділяє в тексті незнайомі, важкі для розуміння слова і вислови, пояснює їх, визначає, які з них доцільно ввести в активний словник дітей [28;С.47-52].
2.2 Використання казки в екологічному вихованні учнів
Молодший шкільний вік - один із найбільш складних періодів у психічному розвитку дитини. Саме в цей час відбувається зміна основного виду діяльності дитини. Ним стає навчання. Трансформація способу життя школярів, інтенсивний розвиток пізнавальної сфери зумовлюють труднощі у сприйнятті, розумінні та запам'ятовуванні програмового матеріалу. Важливою умовою реалізації мети навчання і виховання, яка полягає у формуванні низки компетенцій особистості, є тісна співпраця сім'ї і школи. З огляду на це, в Програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні одним із основних завдань визначено: посилити роль сім'ї у вихованні дітей, зміцнити її взаємодію з освітніми закладами.
Ефективність набуття учнями знань, умінь і навичок вимагає ретельного вибору шляхів, методів та засобів навчання й виховання. Численні психолого-педагогічні дослідження довели, що словесні образи, створені в уяві дитини з допомогою міфів, легенд, фантастичних історій, відзначаються великим емпатійним емоційним переживанням. У зв'язку з цим, у виховному процесі доцільно широко використовувати народні казки. Вони розвивають уяву, образне мислення, усне мовлення, стимулюють творчу активність, слугують дієвим засобом самовиховання дитини. Школярі вчаться спостерігати, аналізувати, узагальнювати. Казкові історії містять інформацію про динаміку життєвих процесів. Вони надають можливість легкого і природного осмислення реального світу, тобто є своєрідним містком між казковим, фантастичним і реальним життям. На основі аналізу улюблених казок учня можна встановити зв'язок між казковими подіями та його поведінкою в житті. За їх допомогою у свідомості дітей закріплюються моральні цінності, правила поведінки. Для дитини вони є своєрідним “духовним хлібом”, який ніколи не проїдається.
