Батьки, наполягаючи на престижному навчанні, не розуміють, чому їхня дитина стає похмурою, млявою, розгубленою, або, навпаки: дратівливою, агресивною чи зухвалою, злою тощо.
Мова йде про те, що змінилися критерії оцінювання, втрата звичного статусу в групі, зміна самооцінки, ставлення до себе. Відбувається різка зміна у сфері само сприйняття і самоусвідомлення. Це призводить до розвитку механізмів захисту, неадекватної, неконструктивної поведінки, виникнення афектних реакцій, депресій тощо. Тобто, виникає проблема: соціально - психологічна дезадаптація, яка потребує уваги психолога і адекватних психокорекцій них заходів, частіше індивідуальних.
Друга проблема - установка на продовження мораторію дитинства. Багато батьків саме тому бажають, щоб їхня дитина перейшла до 10 класу. Вони перед завершенням освіти та вступом до вищого навчального закладу, «дозволяють» дитині «розслабитися»: провокують інтерес до всього, що не навчання і не робота - спорт: до спілкування (як у підлітків), досвід «дорослого життя» тощо. Це можна зрозуміти: цей досвід, не пов'язаний тільки з навчанням, має величезне значення для подальшого життя та розвитку 15-16 - річної людини. Але ця проблема має стати турботою вчителів та психологів [5;с.115].
Коли учень переходить із школи до ліцею, адаптація до нових умов набуває особливої значущості. Певна частина новачків мають проблеми пов'язані з прийняттям нової соціальної ситуації. Передусім це пов'язано із значним збільшенням інформаційного потоку, іншим рівнем вимог. До цього треба додати певну стресову ситуацію, в якій опиняється учень під час конкурсного відбору, а також своєрідної конкуренції між учнями, котрі здебільшого були лідерами в тих школах, де раніше навчалися. Також постає проблема професійного самовизначання, розширення соціальних зв'язків поза ліцеєм, що можуть вступати в суперечність з вимогами ліцею.
Важливість проблеми адаптації новачків до умов ліцейського життя усвідомлює весь педагогічний колектив. Саме тому для вчителів ліцею, кураторів - вихователі проводять серію методологічних семінарів, тренінгів з адаптаційних технологій.
Розв'язання проблеми ускладнюється тим, що в сучасній психологічній науці тільки розпочате детальне дослідження деяких аспектів адаптації, досконало цей процес ще не вивчений, нерозкритий повністю зміст дефініції «адаптація».
У теоретичних дослідженнях з психології склалося розуміння психічної адаптації як процесу побудови організму, що спрямований на збереження гомеостазу та пристосування до умов середовища. Для конкретної людини зміни в навколишньому природному чи соціальному середовищі створюють елемент новизни ситуації, що стає джерелом виникнення в індивіда орієнтовних проблем. Під впливом останніх формується мотивізація поведінки, яка має назву адаптивної. Мета і програма адаптивної поведінки вміщують аналіз інформації про зміни в навколишньому середовищі. Отже, психічна адаптація - це процес, який виникає як відповідь на новизну в оточенні, формування мотивації адаптивної поведінки людини, мети та програми її реалізації [11,с.15].
Веред українських та російських дослідників в останні роки процес адаптації вивчали Н.В. Вострокнутов, А.В. Грецов, О.Г.Мороз, В.Р. Цилєв, Т.С. Яценко та ін.. У працях цих учених зокрема зазначено, що процес адаптації - не пасивне пристосування до колективу,а творчий комунікативний процес, в якому люди, зустрічаючись із труднощами і пристосовуючись один до одного, виробляють нові способи взаємодії з різними елементами соціального середовища. Крім того,у процесі адаптації визначаються основні адаптаційні труднощі учнів - новачків у новому соціальному середовищі школи. Отже, адаптація в соціумі - це засвоєння особистістю соціального досвіду суспільства в цілому і досвіду того конкретного середовища, до якого людина належить.
Зазвичай необхідність адаптації виникає у зв'язку з кардинальною зміною діяльності людини та її соціального оточення. У подібну ситуацію потрапляють діти, які вперше переступили поріг ліцею: змінюється їхнє соціальне оточення (новий колектив, нові вчителі) і система діяльності (нова система знань, навчальна ситуація нового ступеня освіти). При вступі дитини до нового навчального закладу рівні адаптивності залежать від того, яку роль передбачає відігравати новачок у новому класі, які обставини привели його до іншого навчального закладу, як він пристосовується до основних параметрів психологічного клімату класу.
Адаптація передбачає насамперед розвиток умінь і навичок у сфері спілкування; встановлення гармонійних взаємин між учнями й учителями. Крім того, основними напрямами адаптації є:
формування уміння жити в суспільстві, співпрацювати;
розвиток терпимості до інших людей, інших поглядів;
розвиток здібностей до взаємопорозуміння;
формування відповідальності;
розвиток навичок спілкування;
формування вмінь розв'язувати життєві пробеми;
стимулювання пізнавальної активності ;
тренування навичок саморегуляції, розвиток стійкості до стресу;
формування почуття впевненості [8;с.35].
Товариство однолітків як фактор соціалізації
Одна з головних тенденцій перехідного віку - переорієнтація підлітків з батьків, вчителів і взагалі старших на однолітків, більш або менш рівних собі за статусом. Ця переорієнтація може відбуватись повільно і поступово, або різко і бурхливо, вона по - різному виражена в різних сферах діяльності, в яких престижність старших і однолітків, неоднакова, але така переорієнтація відбувається обов'язково.
Потреба в спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає в дитини вже в 4-5 років (за деякими даними - навіть раніше) і з віком неухильно зростає. Відсутність товариства однолітків вже у дошкільників негативно проявляється на розвиткові комунікативних здібностей і самосвідомості особистості. Поведінка ж підлітка за самою суттю є колективно- груповою [23;с.21].
З однолітками старшокласники переважно бажають проводити своє дозвілля, їх ознайомлюють зі своїми думками. Про свої улюблені заняття учні розказують переважно товаришам і друзям, рідше - батькам і зовсім рідко - вчителям. Встановлено, що погляди класного колективу дуже цінують близько половини юнаків, а поглядами вчителя - лише третина.
Які ж психологічні функції товариства однолітків в юнацтві? По-перше, спілкування з однолітками дуже важливий специфічний канал інформації; по ньому підлітки узнають багато чого з необхідних речей, про які їм по тих чи інших причинах не розповідають дорослі. Наприклад, переважну частину інформації з питань статі підлітки отримують від однолітків, тому їх відсутність (відсутність товариств)може затримати психосексуальний розвиток або завдати йому хворобливого характеру, якщо немає інших джерел такої інформації.
По-друге, це специфічний вид діяльності і міжособових стосунків. Групова гра, а потім і інші види спільної діяльності випрацьовують в дитини необхідні навички соціальної взаємодії, вміння підкорятись колективній дисципліні і в той же час відстоювати свої права, співвідносити особисті інтереси з суспільними. Поза товариством однолітків, де взаємовідносини будуються принципово на рівних началах і статус потрібно заслужити і вміти підтримати, дитина не може випрацювати необхідних дорослому комунікативних якостей. Змагальність групових стосунків, якої немає в стосунках з батьками, також слугує цінною життєвою школою. За виразом французького письменника А. Моруа, [35] шкільні товариші - кращі вихователі, ніж батьки, бо вони безжалісні.
По-третє, це специфічний вид емоційного контакту. Усвідомлювання групової належності, солідарності, товариської взаємодопомоги не лише полегшують підліткову автономізацію від дорослих, але й дає підлітку надзвичайно важливе для нього відчуття емоційного добробуту і стійкості. Чи зумів він заслужити повагу і любов рідних, товаришів, має вирішальне значення для юнацької самоповаги.
Зростання впливу однолітків з віком проявляється, насамперед, в тому, що зростає кількість часу, який проводиться старшокласником серед однолітків, в порівнянні з часом, який проводиться з батьками.
Норми і критерії, які прийняті в колі однолітків, стають більш важливими, ніж ті, які існують у старших. Врешті решт, росте потреба у визнанні з боку однолітків.
Але ставити в один ряд вплив старших і однолітків механічно, без урахування конкретних соціальних умов і сфери діяльності, неможна.
В психологічній і соціологічній літературі часто стверджується, що “товариство однолітків” або специфічна форма взаємодії і комунікації дітей і особливо юнацтва одного і того ж віку, є універсальним інститутом, існуючим не лише у всіх людських товариствах, але і в багатьох тварин. Це уявлення не зовсім вірне. Підліткові і юнацькі групи дійсно існують і в людей, і в тварин (приматів), але вони більшою частиною різновікові.
Саме різновіковість робить їх функціонально необхідними для передачі дітям деяких незакодованих генетичних аспектів поведінки і для забезпечення більш або менш гладкого включення підростаючого покоління в доросле життя. Такі групи об'єднують підлітків, рівних одне одному за своїм соціальним статусом, іншими
словами, недорослих, які перебувають в процесі дозрівання або соціалізації, але не обов'язково суворо за віком.
Зокрема, широко розповсюджені в старовинних товариствах і описані етнографічно чоловічі спілки і юнацькі групи (вікові групи, тайні товариства, холостяцтва, королівства шутів тощо) дуже часто пов'язані з задачами військового навчання.
Відділення хлопчиків - підлітків від дівчат переслідує мету виростити з них хороших вояків. Що ж стосується віково-однорідних груп, то вони, історично виникли лише в новий час (шкільний клас) і підтримуються організацією виховання і навчання за віковим принципом. Різновікові групи володіють і своєю психологічною специфікою. Ще А.С. Макаренко відмічав перевагу різновікових колективів з погляду більшого різноманіття соціальних ролей і людських стосунків. Експериментальні дослідження під керівництвом Л.І. Уманського[35] з різновіковими загонами в школах-інтернатах показали, що різновікові групи більш ефективні при розв'язанні цілого ряду колективних задач і підвищують рівень суспільної активності учнів. Причому, оптимальний діапазон різновіковості різний в залежності від виду діяльності.
“Товариство однолітків”, в рамках і під впливом якого формується особистість старшокласника, реально існує в двох істотно різних формах:
1) в формі організованих і прямо або не прямо направлених дорослими колективів;
2) в формі стихійно сформованих більш або менш дифузних груп спілкування, товариських компаній тощо.
Розділ 2. Критерії позитивної адаптації підлітків у соціум в умовах школи
2.1 Критерії оцінювання адаптованості учнів
Науковий експеримент я провів у Кагарлицькій загальноосвітній школі I-III ст. № 2 ім. В.П. Дашенка, у якій я і працюю.
Науковий експеримент проводився у формі анкетування. Анкета складалася із 5 вправ [30]:
Вправа № 1
Опишіть, яким ви себе уявляєте в майбутньому. Зробіть це в 2 етапи:
1) запишіть по пунктах те, що ви останнім часом включили в поняття свого «ідеального Я». Це може бути, наприклад, опис майбутньої професії, свого місця в суспільстві, рис характеру, уявних успіхів.
2) уявіть собі, що минуло 5,10,15 чи більше років. Хтось просить вашого приятеля чи керівника написати на вас характеристику (можливо, у зв'язку з переходом на нову роботу, появою у пресі статті про вас, зацікавленням вами з боку особи, думкою якої ви дорожите).
Характеристика має складатися із 2 частин:
який ви в даний час;
як ви досягли своїх успіхів.
Напишіть характеристику так, як ви б хотіли, щоб її було написано. Уявіть собі, що в майбутньому ви досягнете всього, до чого прагнете в даний момент. Дайте волю фантазії!
Вправа № 2
Для хлопців
Уявіть собі, що якийсь несміливий учень поставив вам запитання, на яке ви обіцяли дати відповідь наступного дня: « Що може не подобатися дівчині у поведінці хлопця?»
Візьміть до уваги можливість відповіді не якоїсь однієї дівчини, а різних дівчат.
Для дівчат
Дайте відповідь на таке запитання: «Що може не подобатися хлопцеві у поведінці дівчини?»
Якщо виявиться, що для вас велике значення мають додаткові уточнення (наприклад, час знайомства), займіть таку точку зору, яка, на вашу думку, найбільше відповідає даній ситуації.
Складіть якнайповніший перелік можливих різновидів поведінки, які можуть не подобатися представникові протилежної статі.
Вправа № 3
Спробуйте відповісти на запитання, які позитивні або негативні риси особистості формуються завдяки дружбі і спілкуванню з деякими типами людей.
які риси особистості формує
позитивні негативні
Дружба з чесними
Дружба з щирими
Дружба з лицемірами
Дружба з підлесниками
Вправа № 4
У буденній мові можна знайти чимало слів для визначення рис особистості. Складіть перелік таких слів, які спадуть вам на думку протягом 5 хв. Пишіть слова одне під одним у такій послідовності, в якій вони згадуватимуться, наприклад:
товариський
честолюбивий
працьовитий
ледачий
веселий і т.д.
Цей перелік знадобиться вам для наступної вправи.
Вправа № 5
1. Підкресліть у своєму переліку слова, які стосуються вашої особистості і які можна використати для вашої характеристики.
2. Перегляньте вміщений поруч перелік рис і виберіть з нього інші риси, що характеризують вашу особистість.
3. Ймовірно, що укладений таким чином перелік матиме понад 20 рис. Зменшіть цю кількість до 10, залишивши тільки те, що найбільше характеризує вас.
4. Повчальною може бути гра, яка полягає в перевірці, наприклад, того, чи зменшить ваш приятель перелік до тих самих 10 рис, що й ви. Його перелік буде, напевне, інший. Обговорення відмінностей у перелічених рисах може стати вихідною точкою для остаточної вашої характеристики. Перелік деяких (переважно побутових) рис особистості:
автократ веселий допитливий
агресивний вимогливий донощик сангвінік
альтруїст винахідливий дотепний сварливий
апатичний відважний дразливий святенник
аскет відвертий дурний симпатичний
атеїст відлюдькуватий егоїст скептик
бадьорий вірний своєму слову екстраверт скромний
балакучий впевнений у собі емоційний слабовільний
безвільний вразливий енергійний смутний
безкорисливий всебічний ентузіаст спокійний
безпощадний гордовитий еротоман старанний
безтурботний грубіян ерудит статечний
богатир дисциплінований естет стриманий
бунтівник діяльний жінкуватий сумлінний
буркотун довірливий жорстокий тактовний
бюрократ догматик заводій творчий
великодушний домосід загальмований тиран
наклепник наполегливий наркоман титан
націоналіст невротик нервовий товариський
неврастенік незалежний непокірний толерантний
непохитний непристосований нерозвинутий турботливий
несміливий нестриманий нетерплячий заздрісний
неук норовистий облудний заповзятливий
обмежений обиватель опортуніст зарозумілий
оптиміст патріот педант збудливий
передбачливий песиміст підлабузник здеморалізований
підтакувач плаксій поблажливий здібний
покірний полохливий понурий злий
Провів анкетування 22 учнів 11 - Б класу.
Відповідаючи на завдання першої вправи, учні в основному бачили своє «ідеальне Я» таким: професія улюблена і високооплачувана; місце у суспільстві вони займають чільне; риси характеру вольові, організаторські і обов'язково бачать себе ввічливими; уявні успіхи - це стати відомими, займати «круті» професії (менеджер, адвокат та ін.).
Відповідаючи на завдання другого пункту першої вправи, учні писали характеристики. Всі їхні характеристики підсумувавши, я виділив такі основні риси особистості, які вони приписують собі.
Більшість учнів уявляє себе у майбутньому відомими особистостями, які мають велику дружну сім'ю, хорошу і високооплачувану роботу, автомобіль і намагаються дотримуватися правил здорового способу життя. Переважна частина учнів хоче бути повністю матеріально забезпеченими. Про ввічливість і духовні цінності у характеристиці згадують рідко.
У другій вправі на запитання «Що може не подобатися хлопцеві у поведінці дівчини?» відповіді були такими: переслідування хлопців, зверхність дівчат, шкідливі звички, розбещеність і розпусний стиль життя.
На питання « Що може не подобатися дівчині у поведінці хлопця?» відповіді були майже тотожними.
У третій вправі на питання, які позитивні і негативні риси характеру формує дружба з деякими типами людей. Учні відповіли:
позитивні негативні
Дружба з чесними стаєш сам чесним відвертість не завжди доречна
Дружба з щирими стаєш сам щирим на щирість не завжди відповідають щирістю
Дружба з лицемірами ти знаєш, які це люди і можеш сам перебрати їхні якості більше не попадатимеш у їхні сіті
Дружба з підлесниками вони ні в чому тобі в будь - який момент не відповідають вони можуть тебе відвести
У четвертій вправі вони охарактеризовували себе за допогою таких слів (слова, які найчастіше траплялися):
добрий
веселий
відвертий
гордий
розумний
цікавий
У п'ятій вправі учні також охарактеризовувли себе за допомогою наведеного списку різних рис характер
Критеріями оцінювання адаптованості учнів я взяв впрви, у яких потрібно охарактеризувати своє Я, свій характер і своє життя. Тобто, критерієм оцінювання я взяв риси характеру особистості.
Розділ 3. Аналіз отриманих результатів у порівнянні з даними літератури та пропозиції щодо корегування адаптації підлітків в умовах школи
Аналіз літературних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів свідчить про актуальність і перспективність проблеми адаптації старшокласників до навчального процесу при дії інформаційних стресів та вимагає подальшого вивчення фахівцями різних галузей. Найбільш типові психологічні проблеми адаптації старшокласників можна класифікувати на мотиваційні, раціональні та поведінкові. Основні симптоми психологічної дезадаптації проявляються у підвищенні показників емоційного збудження, тривожності, нейротизму; зниженні комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості; появі почуття неповноцінності у стосунках з оточуючими; зниженні успішності; скаргах на погане самопочуття, сон; втраті інтересу до навчання. Внаслідок цих проявів розвиваються: непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади різного ступеня. Основна причина дезадаптації полягає у неузгодженості між інтелектуальним, творчим, особистісним потенціалом старшокласника, з одного боку, і можливостями його реалізації з іншого.
