1. Запиши цифрами числа: сорок, двадцять, вісім, вісімдесят два, чотири, сорок чотири, нуль. сто, вісімдесят.
2. Знайди значення виразів, а потім - суму всіх відповідей. Якщо дії виконано правильно, то ця сума дорівнює 100.
19-9 83-70 7+16 82-75 5+6 70-52 62-54 10+0
Проаналізуємо педагогічний досвід використання наочних методів навчання на уроках природознавства у початковій школі [91]. Вдалими зоологічними об'єктами для демонстрування в класі є тварини середнього розміру, переважно птахи й ссавці. При цьому, враховуючи ступінь підготовленості учнів до активного сприйняття нового об'єкта, учитель, як правило, не описує тварину, що демонструє, а веде про неї бесіду (білка, хом'як, морська свинка тощо). Дрібніших тварин, наприклад жаб, ящірок, вміщують у скляні банки або склянки, показують, проходячи по класу. У пробірках, закритих ватою, демонструють ще дрібніших тварин -- комах на різних стадіях розвитку, павуків. Для демонстрування живих рослин і тварин залучають учнів, які вже ставили досліди за завданням учителя в позаурочний час у куточку живої природи або на шкільній навчально-дослідній земельній ділянці. їхні повідомлення вчитель включає до викладу нового матеріалу як факти, з яких робляться висновки (індуктивна побудова уроку) або якими підтверджується раніш встановлене (дедуктивна побудова уроку).
Такі посібники, як опудала та скелети, укріплюють на підставках і певним чином освітлюють, для контрастності ставлять білий або чорний екран. Аналогічно демонструють муляжі й моделі. Так, розглядаючи опудало зайця, учні знаходять ознаки його зовнішньої будови та ознаки пристосування до певних умов життя. Завдання може бути записане на дошці або на спеціальних картках. У них вказується, як роздивлятись об'єкт, на що звернути увагу, з чим порівняти. Розглядаючи живі рослини і тварин, гербарії, опудала птахів і ссавців, учні знайомляться з окремими представниками тваринного світу, їх практичним значенням та екологією. Ефективність демонстрування залежить від способів поєднання слова вчителя і засобів наочності у навчанні.
На уроках природознавства застосовуються об'ємні наочні посібники: торс і скелет людини, окремі моделі внутрішніх органів, муляжі, прилади. При вивченні на уроці в 4 класі теми «Скелет і м'язи» демонструється скелет людини. Перед його розглядом учням дається таке завдання: знайдіть відділи скелета (голову, тулуб, кінцівки); порівняйте з частинами свого тіла; з'ясуйте, які кістки з'єднані нерухомо, а які -- рухомо; подумайте, як змінюється скелет при неправильній поставі.
У підвищенні активності учнів особливу роль відіграє те, як вони самі використовують наочні методи у своїх відповідях. Завдання вчителя -- поступово розвивати в учнів уміння демонструвати ті чи інші посібники під час відповіді, порівнювати їх тощо. Спочатку порівнюють зображення не більш ніж Двох об'єктів (наприклад, рибу і жабу, пшеницю і жито), але згодом їх кількість поступово збільшують і ознаки об'єктів відрізняються значно менше (жито, пшениця, овес, ячмінь тощо) [90, 136-137].
Разом із таблицями на уроках використовуються малюнки вчителя на класній дошці. Малюнок на дошці дає змогу вчителеві послідовніше і повніше викласти матеріал, а учням -- легше стежити за думкою вчителя, зосереджуючи увагу в потрібний момент на сприйнятті лише тієї деталі, про яку йде мова. Схематичний малюнок у поєднанні з іншими наочними посібниками довше утримує увагу школярів на виучуваному об'єкті. В результаті створюються умови не тільки для кращого усвідомлення програмного матеріалу, а й для розвитку в учнів спостережливості.
Наводимо приклад динамічного малюнка, який дозволяє простежити розвиток рослини з насіння (рис. 10).
Рис. 10. Розвиток рослини із насіння
Ґрунтовно вивчити і правильно зрозуміти об'єкт можна лише в тому разі, коли учень робить необхідні зарисовки найважливіших особливостей виучуваного об'єкта. При цьому увага учнів фіксується на тих особливостях будови тварини чи рослини, що є найхарактернішими для зовнішнього вигляду даного об'єкта.
Вдало застосовувати різноманітні наочні засоби навчання і досягати позитивних показників у роботі вчитель зможе тільки тоді, коли будуть підготовлені всі засоби унаочнення і добре продумані форми їх використання та способи викладу матеріалу. Широке використання наочності сприяє загальному розвитку учнів, розширює їхні пізнавальні можливості і готує їх до ґрунтовного опанування більш складного матеріалу на наступних етапах навчання [27, 56-57].
Таким чином, аналіз навчальних програм для початкових класів, навчально-методичної літератури для вчителів, передового педагогічного досвіду роботи вчителів початкових класів показав, що проблема ефективного використання наочних посібників у навчальному процесі знайшла в основному належне відображення. Проте у масовому педагогіч-ному досвіді ця проблема потребує свого розв'язання.
РОЗДІЛ 2. Методика використання наочних засобів навчання на уроках у початкових класах
ІІ.1 Методика експериментального дослідження
На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень за навчально-виховним процесом у початковій школі нами виявлено, що використання наочності на уроках перебуває на неналежному рівні, що негативно впливає на рівень навчальних досягнень школярів. З метою підвищення якості навчання на уроках у початкових класах нами розроблено і впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти удосконалену методику використання наочних посібників на уроках, а також перевірено її ефективність.
Дослідження здійснювалося у три взаємопов'язані етапи:
На першому етапі (2006-2007 рр.) - проаналізовано психолого-педагогічну та методичну літературу з обраної проблеми. Визначено вихідні теоретичні положення, об'єкт, предмет мету, сформульовано гіпотезу дослідження, конкретизовано завдання.
На другому етапі (2007-2008 рр.) - проведено констатувальний і формувальний експеримент: розроблено критерії та проведено педагогічну діагностику рівнів навчальних досягнень учнів; впроваджено у навчально-виховний процес удосконалену методику використання наочних посібників на уроках в початкових класах. З метою перевірки висунутої гіпотези розроблялись шляхи науково-методичного забезпечення формувального експерименту.
На третьому етапі (2008 р.) - опрацьовано результати педагогічного експерименту, проаналізовано та узагальнено емпіричний матеріал, сформу-льовано висновки, розроблено рекомендації, які рекомендовано втілити у практику навчання молодших школярів.
Формувальний експеримент ми організовували на уроках «Я і Україна» та української мови у 3 класі на матеріалі тем «Жива і нежива природа», «Частини мови».
У процесі експериментального дослідження використовувалися такі шляхи підвищення пізнавальної активності учнів у процесі роботи з засобами унаочнення:
1. Використання наочності як засобу чуттєвого сприйняття навчального матеріалу.
2. Використання наочності як джерела нових знань.
3. Використання наочності як засобу ілюстрування (підтвердження) нових фактів, подій, явищ.
4. Використання наочності як опори пізнавальної діяльності учнів.
5. Використання наочності як засобу перевірки, оцінки й корекції знань, навичок і вмінь учнів.
6. Використання наочності як засобу узагальнення й систематизації знань учнів.
7. Використання наочності як засобу розвитку пізнавальних інтересів у молодших школярів.
8. Використання наочності як засобу виховання учнів початкових класів.
Під час використання наочності як засобу чуттєвого сприйняття навчального матеріалу здійснювалося формування чуттєвих уявлень про предмети і явища природи та суспільства. Ця функція відіграє найважливішу роль у початкових класах, де закладаються основи широкого пізнання світу. Уявлення учнів початкових класів ще бідні змістом, нечіткі, фрагментарні, а нерідко і спотворені. Важливим завданням учителя на цьому етапі навчання є формування в дітей правильних уявлень про предмети і явища навколишнього світу, уточнення, поглиблення, розширення, удосконалення уявлень і на цій основі формування у них елементарних, доступних їх вікові і підготовці понять. Найкращим засобом для цього є екскурсії, спостереження, розгляд кольорових картин, макетів, муляжів, натуральних предметів.
Вивчаючи в 3-4 класах на уроках «Я і Україна» природу і життя населення в різних частинах України, учні на основі розгляду гербарних зразків дістають уявлення про характерні рослини, зі стінних кольорових картин дізнаються про природу і життя людей в різних зонах. Під час розгляду натуральних предметів або зображень учні встановлюють їх ознаки і властивості. Щоб учні дістали повніше уявлення, глибше поняття, вчитель ставить перед ними завдання на встановлення істотних зв'язків і залежностей між предметами і явищами. Наприклад: «Ласка більша чи менша від кота, собаки? Чим відрізняється хвоя ялини від хвої сосни?»
Для уточнення уявлень доцільно знати, що учні вже знають про даний об'єкт. Для цього проводять бесіду, іноді демонструють схематичні малюнки об'єктів. Наприклад, учитель пропонує: «Намалюйте берізку», «Скажіть, як ви уявляєте гілку модрини». Уявлення дітей учитель вдосконалює: поверхові -- поглиблює, нечіткі -- уточнює, неправильні -- виправляє. Найкраще це зробити, застосувавши контробрази, тобто навести приклад, який суперечить помилковому уявленню дітей. «Ви вважаєте, що модрина -- рослина з довгими, як у берези, листочками, що восени опадають? Зверніть увагу (на гербарному зразку і кольоровій таблиці) на гілку модрини. Який вона має вигляд? Який вигляд плоду? Отже, модрина -- хвойне дерево. Полічіть, скільки дрібних хвоїнок в одному жмутику». Деталі предмета учитель схематично малює на дошці, учні перемальовують їх у зошит і підписують окремі елементи.
Щоб створити в учнів конкретні чуттєві уявлення про цілісні об'єкти природи, наочність слід використовувати комплексно -- такі види її, які не дублюють один одного, а доповнюють і поглиблюють здобуті уявлення. Зручне розташування наочних посібників і технічних засобів навчання, дистанційне керування проекційною апаратурою дає змогу економити час на їх підготовку і більше уваги приділяти поглибленому вивченню матеріалу. Наприклад, розглядаючи будь-яке дерево, учні відзначають характерні особливості міцного стебла -- ствола, розложистого гілля. Порівнюючи дуб і липу, вони відзначають характерні особливості форми листка і плоду дуба -- жолудя. Розглядаючи корисні копалини, вони визначають характерні ознаки залізної руди, кам'яного вугілля, торфу, нафти тощо -- їх агрегатний стан, колір, блиск, твердість, ковкість, плавкість, горючість. Виконуючи поставлені вчителем пізнавальні завдання, учні навчаються самостійно визначати ознаки предметів, властивості речовин. Для цього корисно скласти план, за яким характеризують певні предмети, виявляють їх ознаки і властивості, і вивісити його в класі на видному місці.
Використання наочності як джерела нових знань давало можливість оволодіти фактами-знаннями про те, що учні спостерігають, визначити ознаки, властивості спостережуваного, з'ясувати, що відбувається, як відбувається, а також сили, які взаємодіють між собою, і результати цієї взаємодії. Проаналізувавши факти, учні робили певні висновки, узагальнення.
Для одержання фактів в умовах класу використовуються різні засоби унаочнення -- сюжетні картини, малюнки, таблиці, карти, схеми, натуральні наочно посібники тощо. В сюжетних картинах відображаються ті чи інші події та їх учасники. Ефективним джерелом знань є кінофільми, в яких відображаються події, явища, процеси в динаміці, з допомогою мультиплікації розкриваються внутрішні сили і причини, які викликають певні зміни в ситуаціях.
Так, вивчаючи корисні копалини, учитель послідовно ставить ряд запитань-завдань, над розв'язанням яких працюють учні:
Розгляньте шматочок торфу. Якого кольору торф? Запишіть результати у таблицю.
Визначте стан торфу. (Щоб діти легше зорієнтувалися, в якому стані знаходиться торф, доцільно порівняти його з іншими корисними копалинами (гранітом, нафтою, вапняком тощо). Учитель пропонує дітям подумати, чим торф відрізняється від нафти за своїм станом?
Візьміть пляшечку з нафтою, спробуйте її вилити. Діти переконуються в тому, що нафта ллється.
Визначте, які на дотик вапняк, граніт, торф. Провівши
досліди і порівнявши предмети між собою, діти переконуються в
тому, що ці корисні копалини на відміну від нафти тверді. Учитель
пропонує зроблений дітьми висновок занести у таблицю.
Далі за вказівкою вчителя учні визначають: торф пухкий чи щільний. При цьому також використовують прийом порівняння. Класовод пропонує взяти в руки по черзі кілька корисних копалин, спробувати їх розламати, розбити, визначити, які вони на дотик. Діти переконуються в тому, що торф пухкий. Ця властивість заноситься у таблицю.
Необхідні факти учні можуть діставати і з абстрактної наочності, до якої належать символічні або схематичні умовні зображення. Наприклад, графічні, знакові, логіко-математичні моделі, схеми, креслення, географічні карти. Знаючи код або умовні знаки, учні можуть читати такі зображення, діставати знання про зв'язки і залежності між ними -- просторові, умовні, функціональні тощо.
Основний спосіб розкриття змісту ілюстрацій -- самостійна робота, для якої при навчанні за кабінетною системою створюються оптимальні умови. Але до цієї роботи учнів слід попередньо підготувати.
Наприклад, на уроках «Я і Україна» при вивченні теми «Жива і нежива природа» спочатку аналізується мета розгляду ілюстрації і виявляються опорні знання й уміння, які необхідно актуалізувати. В цій ситуації опорним є уявлення про неживу природу, яке сформоване в учнів на попередніх уроках. Актуалізація перед бесідою дозволяє учням зрозуміти мету і мати опору для відповідей. Актуалізація опорних знань учнів може здійснюватися за допомогою різних прийомів:
а) Пригадайте, на минулих уроках ви вивчали, на які дві частини поділяють природу?
-- Назвіть, хто відноситься до живої природи.
-- Назвіть, що відноситься до неживої природи.
б) Подивіться на малюнки, які знаходяться в правій частині дошки.
-- Назвіть, які об'єкти на них зображені. До якої частини природи вони відносяться?
-- Подивіться на малюнки в лівій частині дошки. До якої частини природи відносяться зображені на них об'єкти?
-- Отже, на які дві частини поділяють природу?
в) Пригадайте, на які дві частини поділяють природу.
-- Подивіться на картину. Назвіть об'єкти неживої природи.
-- Зробіть висновок, що в природі відносять до неживої природи.
Щоб навчити дітей самостійно працювати над ілюстраціями, потрібне поступове наростання самостійності у виконанні пізнавальних завдань. Розглядаючи спочатку кольорові ілюстрації, школярі визначають, про що йдеться в картині (ілюстрації), які предмети на ній зображені, які події розкриваються, виділяють у ній окремі елементи (деталі, ознаки, властивості предметів, особливості зображених людей, взаємини між ними) і на основі аналізу зв'язків і залежностей між елементами формулюються висновки, узагальнення.
Засвоєнню навичок і вмінь читати те, що подається на засобах унаочнення, сприяє виконання фронтальних, групових і індивідуальних завдань. Для цього вчитель разом з учнями складає план характеристик, які часто використовуються в процесі вивчення рідної мови, природознавства та інших предметів. Ось орієнтовний план спостереження за структурою тексту та живописною функцією дієслів у мовленні.
Про кого розповідається у тексті? Який заголовок придумаємо до цього оповідання?
Як будується текст? | ||
3 ранку до пізнього вечора невтомно клопочуться прудкі білочки. То мчать аж до верхівки ялини, то перестрибують із гілки на гілку, то головою донизу спускаються на землю. Веселішого звірка немає у лісі! | Зачин Основна частина Заключна частина |
За допомогою яких слів автор змальовує вдачу прудких білочок? До якої частини мови належать ці слова? Поставте до них питання.
Учитель пояснював, як пов'язані речення у тексті. Перше речення називає тему розповіді (клопочуться прудкі білочки). Це речення-зачин. А наступне речення розгортає цю думку у зриму картину: через дії білочок змальовується їх вдача. Останнє речення (заключне) інтонаційно завершує попередню розповідь і намічає дальший розвиток думки.
Засоби унаочнення, як джерело знань, використовувалися головним чином на початку уроку, перед поясненням нового матеріалу, самостійним вивченням тексту підручника з метою попереднього збагачення знань учнів фактами, необхідними для узагальнень. Ми вдавалися до унаочнення і в процесі опрацювання матеріалу. При цьому учні або вперше ознайомлю-ються з картиною, малюнком, таблицею та ін., або працюють із звичайними для них засобами -- картою, таблицею, пам'яткою. Якщо наочний посібник використовується вперше, то його можна разом із відповідними завданнями і запитаннями перед уроком вивісити в класі.
Під час використання наочності як засобу ілюстрування нових фактів, подій, явищ вчитель пояснював навчальний матеріал, використовуючи для підтвердження своїх слів різні види наочності. Наочність при цьому використовувалася головним чином на початковому етапі засвоєння знань, під час пояснення складного матеріалу, який самостійно сприйняти і осмислити учні не можуть. Наприклад, розглядаючи проблему, яке значення має цибулина у ранньоквітучих рослин, вчитель пояснював сам, оскільки у дітей недостатньо опорних знань і умінь для самостійного пошуку відповіді.
-- Які умови необхідні для життя рослин? (Світло, тепло, повітря, вода, поживні речовини).
-- Весною сонце світить, але не дуже гріє, тому тепла ще мало. Грунт холодний. А з холодного ґрунту рослини не можуть брати воду і поживні речовини. Без них рослина не змогла б рости. Де вона їх бере за цих умов? Поживні речовини містяться у цибулині. (При цьому вчитель демонстрував таблицю із розрізаною цибулиною і показував сховище поживних речовин.)
-- Отже, у ранньоквітучих рослин є цибулина, в якій містяться поживні речовини. За допомогою поживних речовин рослини зацвітають ранньої весни.
Далі разом з учителем учні формулювали висновок стосовно основної проблеми. У цих випадках учитель пояснював зміст не тільки нового матеріалу, а й ілюстрацій. Для посилення пізнавальної активності учнів також використовувалися запитання, спрямовані на розкриття змісту ілюстрації.
Для ілюстрування в умовах класу виявилося найкраще поєднувати натуральні предмети та реальні зображення (малюнки, картини) із демонстраційними експериментами. Наприклад, під час вивчення теми «Рослини» розглядається питання, які органи мають ранньоквітучі рослини. Діти під керівництвом учителя розглядають будову кожної ранньоквітучої рослини і називають її органи. Після цього порівнюють будову розглянутих рослин, читають підписи під ілюстраціями в підручнику, розглядають таблицю й роблять висновок, що всі ранньоквітучі рослини, крім кореня, стебла, листків, квіток, з яких утворяться плоди з насінням, мають цибулину або кореневище. (Будову також вчитель зобразив схематично на дошці у процесі роботи).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
