Вихователь. Погляньте, діти, яка в мене цікава книжка. Розгляньмо її разом. (Діти читають назву: "Наука для Незнайка"). На сторінках цієї книжки живе хлопчик -- йому, як і вам, шість років. А звуть його Незнайко, і це персонаж оповідань відомого дитячого письменника Миколи Носова. З Незнайком із нашої книжки теж частенько трапляються всілякі пригоди. Ось одного разу він приніс у дитячий садок цукерки й почастував ними дітей у групі. Тетянка розгорнула барвистий папірець і здивувалася: всередині ховалася велика кнопка. А Вовчик раптом вигукнув: "Ой-ой-ой! Я пальця вколов! Що це?" Виявляється, в нього замість цукерки був цвях. Інші діти також почали скаржитися: "А в мене гайка!", "А в мене скріпка!", "А в мене старе лезо!" От вам і солодке частування!
Якби Незнайко раптом З'явився серед нас, То ми б його провчили! І ми б його навчили!
Чути стукіт, брязкіт. Із торбинкою в руках забігає Незнайко.
Незнайко
Кликали мене ви, друзі? Ось мої болти, ось гайки! До гостин охочий дуже Ваш знайомець, я -- Незнайко!
Вихователь. Бач, який ти, Не-знайку! Навіщо утнув таке дітям?
Незнайко. Та я ж пожартував.
Вихователь. Нічогенькі жарти! Ти, мабуть, і гадки не мав, що могло б статися лихо? Та ще й не одне.
Незнайко. Яке ще там лихо? Чому й не одне?
Вихователь (розгортає книжку). А ти послухай. Перше -- на кнопку можна наступити й боляче вколотися! (Діти гуртом повторюють цю та інші перестороги). Друге -- цвях можна ненаро-ком проковтнути, і тоді треба буде негайно робити операцію! Третє -- лезом можна порізати руку!
Четверте -- скріпка може застрягти в горлі! П'яте -- іржею можна отруїтися! Тепер утямив, Незнайку, що ти міг би накоїти своїми нерозважливими пустощами?
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду.
Вихователь. Отож віддай мені свої болти, гайки, цвяхи, леза -- все, що є у тебе в торбинці. Покладемо твій небезпечний дріб'язок ось у цю червону коробку. Бачиш напис на ній? Ти вже вмієш читати?
Незнайко. Вмію, але поганенько.
Вихователь. Ми тобі допоможемо.
Діти вголос читають напис на коробці: "НЕ ДЛЯ ГРИ!"
Незнайко (спершу нудиться, а потім жвавішає). Діти, у мене ще є клубок ниток і спиці (виймає їх із кишені). Можу навчити вас плести. Хочете?
Діти. Звичайно, хочемо.
Незнайко намагається показати процес плетіння, але швидко втрачає інтерес, і клубок падає на підлогу. Вже забувши про нього, Незнайко намагається спицею штрикнути в розетку.
Діти (злякано). Ой, що це він робить? Його ж може вбити електричним струмом!
Вихователь (забирає спицю). Незнайку, ніколи так не роби! Діти правду кажуть. Поглянь у книжку: ось що могло б статися з тобою! Електричний струм уразив би тебе й забрав би життя.
Біди, Незнайку, уникай, І правило ти пам'ятай: Потрібні спиці для в'язання, Тож у розетку їх не пхай!
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду.
Вихователь. Клади до коробки свої спиці!
Незнайко (тихенько). Що ж би ще вигадати? Чим тепер розважитися?
Вихователь. Діти, запросіть Не-знайка ліпити разом з вами.
Діти садовлять Незнайка за стіл, дають йому матеріал для ліплення й починають ліпити самі. Незнайко спочатку мне в руках кавалочок, та згодом кидає роботу. Дістає з другої кишені трубочку й починає плюватися жуваними паперовими кульками.
Вихователь. Стривай, що це ти робиш?
Незнайко. Граю у баскетбол.
Вихователь. Хіба це баскетбол? Слухай-но далі.
Плюватися негарно,
знай, -- це раз. По-друге,
ти повинен пам'ятати: Твій "м'ячик" здатний
око травмувати, А в баскетбол не можна
ним зіграти!
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду.
Вихователь. То клади до коробки трубочку та "м'ячики".
Незнайко. Діти, а ви любите грати у футбол?
Діти. Грати ми любимо, але ж у тебе немає футбольного м'яча.
Незнайко. Овва! Я маю ось такого м'яча! (Кидає на підлогу консервну бля-шанку і підбиває її ногою).
Вихователь. Незнайку, що це ти робиш? Зупинися!
Щоб у футбола грати, знай, Потрібний м'яч футбольний! Для волейбола також м'яч Є свій -- він волейбольний. А жодні інші речі Ти не бери до гри, Бо дуже небезпечні, Бач, для життя вони!
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду!
Вихователь. Кидай у коробку свою бляшанку!
Незнайко (вовтузиться). Знову хочеться щось цікаве вигадати! Ага, знаю що. Діти, ви любите зиму?
Діти. Любимо, але ж уже весна!
Незнайко. Ет, це зовсім просто зробити. Для ковзанки потрібна холодна ВОДа. (Поливає підлогу). А ТЄПЄР візьму дощечку та й прокочуся!
Бере дощечку, пробує ковзатися по мокрій підлозі й падає. Кривлячись від болю, хапається за забиту ногу.
Вихователь
Що знову скоїлось, мій друже?
Усе це бешкети твої.
Ти правила погано слухав,
Ось і нога тепер болить.
Незнайко. Зараз я правду кажу! Більше ніколи не буду так гратися.
Вихователь. Гаразд, на цей раз повіримо тобі. (Підводить Незнайка та дітей до коробки).
А щоб з Незнайком та із вами Не трапилось, бува, біди, Ви, діти, добре пам'ятайте Безпеки правила завжди! *
Лісова галявина
користь зелених насаджень, про те, що обов'язок кожної людини -- охороняти рідну природу. Спонукати дітей до відтворення своїх вражень у роботах з природного матеріалу. Розвивати пам'ять, творчу уяву, увагу; виховувати зосередженість.
Обладнання: природний матеріал (шишки, жолуді, каштани, горіхи, листя, пір'їни, палички, черепашки; гарбузове та соняшникове насіння; кошик; площинні дерева (дуб, ялинка) та квіти, ширма для лялькового театру, фігурки звірят та Змія.
Хід заняття
Вихователь. Малята, наше сьогоднішнє заняття незвичайне. Ми працюватимемо з різноманітним природним матеріалом. Ой, а він кудись зник! Я ж приготувала його ще вчора звечора, але тепер не бачу. Мабуть, хтось тут похазяйнував без мене й усе забрав. Не знаю, що й діяти. Але стривайте. Я помітила якусь стрілочку. Може, вона підкаже, де віднайти наш матеріал. А ви, діти, допоможете мені? Тож будьте уважні, бо мені потрібна ваша допомога. Ходімо.
Вихователь підходить до ширми й стає за нею. Виставляє декорацію: лісову галявину--ялинку, дуб, кати. Піддеревами --зайчик, їжачок, ведмідь. У кутку
-- Змієва оселя.
Вихователь. Гляньте, це ж лісова галявина.
Нумо розплющимо очі -- дивіться: В лісі біліє он цвітом дівочим суниця. Кущики пишні її не топчіте, бо скоро Ягідки будуть палати-горіти червоні. Палиць із віття ялинки не треба робити --
Хай молоденька росте всім на радість, на втіху. Квітів не рвіть, а краще промовте ім щиро: -- Дзвоники, маки, ромашки і ніжні гвоздики, Цвітом своїм нас милуйте і вабте, ви -- квіти! З'являється Змій.
Змій. Ага, прийшли-таки! Вихователь. Авжеж. Нам треба проводити заняття, а матеріал зник. Змій. Знаю.
Вихователь. То це ти похазяйнував у групі? Змій. Справді, але я й не збираюся віддавати ваш матеріал.
Вихователь. Як це не віддаси? Змій. А ось так. Не віддам, та й усе. Вихователь (пошепки до дітей). Діти, що ми будемо робити? Спробуймо зі Змієм позмагатися! Дамо йому завдання, а якщо він їх не виконає, тоді заберемо в нього наш матеріал. Змій. Про що це ви там шепочетесь?
Вихователь. Ми вирішили з тобою воювати. Змій. Це як?
Вихователь. А ось так: ми тобі дамо кілька завдань. Якщо не впораєшся з ними, віддаси нам матеріал, який ти забрав.
Змій. Гаразд.
Вихователь. З чого почнемо? Коли вже ти привів нас на лісову галявину, то й поговоримо про ліс, про його мешканців.
Змій. Знайшли про що говорити. Що може бути цікавого в деревах? Навіщо вони взагалі потрібні?
Вихователь. Ти з нами сперечаєшся, а ще й не привітався.
Змій. Здрастуйте.
Вихователь. Перш ніж ми з дітьми відповімо на твоє запитання вщгадай нашу загадку.
Змій. Яку?
Вихователь. Без чого ми не можемо жити?
Змій. Як без чого? Без мене.
Вихователь. Так ти гадаєш, що ми не зможемо жити без тебе?
Змій. Звичайно. Я забрав ваш матеріал, а ще можу вас усіх погубити.
Вихователь. Отакої! Ми без тебе завжди проживемо. Чи не так, дгги?
Діти. Так.
Змін То без чого ж ми тоді не зможемо жити? Цікаво!
Вихователь. Діти, поясніть Змієві: без чого ми не мо-жемо жити?
Діти. Ми не можемо жити без дерев.
Змій. Вигадали! Без дерев? Не вірю.
Вихователь. Тоді скажи нам, чи можеш ти не дихати? Ану, спробуй зачаїти подих. Діти, ви теж спробуйте так зробити.
Змій голосно вдихає повітря й не дихає. Потім не витримує і голосно видихає.
Змій. Більше не можу! Дихати хочеться.
Вихователь. А ти знаєш, чим дихаєш?
Змій. Я й не думав про це. Дихається, то й дихається. Чим же ми дихаємо?
Вихователь. Діти, скажіть, чим ми дихаємо?
Діти. Повітрям.
Змій. А до чого ж тут дерева? Поясніть мені, діти.
Діти. Дерева допомагають нам дихати, тому що вони очищують повітря.
Змій. То виходить, якби не було дерев, ми не змогли б дихати? Отже, чим більше дерев, тим більше чистого повітря?
Діти. Так, правильно.
Вихователь. Ось тобі наступне завдання. Галинка з мамою прийшли до річки. "Дивись, мамо, як багато черепашок у воді! Можна, я побавлюся з ними?" -- запитала донька. "Ні, не можна", -- відповіла мама. Чому вона не дозволила Галинці побавитися черепашками?
Змій. Бо вода холодна.
Вихователь. Не зовсім так. Діти, допоможіть Змієві зрозуміти.
Діти. У воді не іграшки, а живі черепашки. Всередині в них живуть молюски, і коли їх забрати з води й бавитися, вони загинуть. їм потрібна вода. Вони корисні для річки, бо очищують воду.
Вихователь. Тепер інше завдання. Оленка з мамою йшли лісом і побачили на кущі пташеня. Дівчинка хотіла впіймати його й забрати додому. Мама заборонила їй це робити. Чому?
Змій. Бо воно ще мале.
Вихователь. То й що? А великих пташок хіба можна ловити? Діти, підкажіть.
Діти. Пташеня виросте й буде корисним для лісу, а в квартирі воно може загинути.
Вихователь. Послухай, Змію, іще. Хлопчик гуляв на галявині й захотів упіймати метелика. Чи можна так робити?
Змій. Звісно, не можна, бо він не наздожене метелика.
Вихователь. Неправильно. А ви, діти, як відповісте?
Діти. Метеликів не можна ловити, тому що вони корисні. Метелики переносять пилок з квітки на квітку, поїдають у повітрі мушок та комарів. А ще метелики при-крашають природу.
Вихователь. Так, і метелики, і комахи, і птахи корисні для нашого довкілля. Ми знаємо, що легко дихається там, де багато рослин. Тому біля будинків садять кущі та дерева. А найкраще відпочивати в лісі. Змію, хочеш подивитися, як наші діти відпочивають на галявині? Діти виконують пісню-танок "Ой є в лісі калина".
Вихователь. Що ж, Змію, ти не впорався із завданнями. Віддавай наш матеріал.
Змій. Так я вам і віддам відразу. Відгадайте, який це матеріал.
У зеленім кожушку, в кістяній сорочечці
Я росту собі в ліску, всім зірвати хочеться.
Діти. Це горішок.
Змій. Забирайте свій горіх. Слухайте далі.
Я родився у сорочці у зеленій з колючками.
А вона, як стиснуть, трісне -- стрінусь тут я з діточками.
Діти. Це каштанчик.
Вихователь. Віддавай наш каштанчик.
Змій. Каштанчика треба знайти, бо він упав і закотився у правий куток.
Вихователь. Ходи, Михасю, пошукай у правому кутку каштанчик.
Змій. А ось цю загадку ніхто не відгадає:
Живе один батько і тисячу синів має, Всім шапки справляє, а в самого немає.
Діти. Це дуб і жолуді.
Вихователь. Ходи, Іро, знайди на галявині дуб і жолуді. Бачиш напис? Прочитаєш, де їх можна знайти? Дівчинка (читає). Під дубом. Змій. Нарешті -- остання загадка.
Ростемо ми на ялинці -- то й при ділі, бо на місці. А на лоба нас не просить ні дитина, ні дорослий.
Діти. Ми відгадали -- це шишки.
Вихователь. Ходи, Вово, знайди шишки. Де вони?
Хлопчик. На ялинці.
Змій. А навіщо вам увесь цей непотріб?
Вихователь. Непотріб? Діти, що можна виготовити з природного матеріалу?
Діти. Можна виготовити чоловічків, птахів, звірят.
Вихователь. Отже, ми вже можемо починати працювати. Змію, де ти? Немає. Діти, ми таки перемогли його. Змій зник, але весь матеріал так і не знайдено, тільки дещо. Ага, онде знову стрілочка. Ходімо.
Діти повертаються до столів, де розкладено в мисочках природний матеріал, і починають працювати.
Придивіться уважно до поданих зразків, а також прикличте на допомогу власну фантазію.
Он скільки цікавого можна виготовити зі шкаралупок волоських горіхів, каштанів, жолудів, з крилаток клена та ясеня, з гарбузового та соняшникового насіння.
За допоміжний матеріал правитимуть пластилін та галузочки.
Веселий морозець
Рухливі ігри на свіжому повітрі для старших дошкільнят
Рухливі ігри, які проводяться на майданчику дошкільного закладу, не лише фізично загартовують дітей, а й сприяють формуванню дружніх стосунків між ними, поліпшують настрій. Сподіваємося, ігри, запропоновані методистом ДНЗ № 677 м. Києва Марією ПОЛЯКОВОЮ, стануть у нагоді вихователям при плануванні та проведенні ранкового прийому, прогулянок, фізкультурних занять та розваг.
Сонечко та діти
Мета: вдосконалювати в дітей навички бігу та стрибків; розвивати увагу, швидкість, орієнтацію у просторі.
Обладнання: обручі-"будиночки* (на один менше від загальної кількості гравців), сонечко, вирізане з цупкого картону або клейонки (діаметр 1 м).
Хід гри
Вихователь викладає по колу обручі-абудиночки" для дітей. Вирізане сонечко -- в центрі кола. Гравці лічилкою обирають дитину-Сонечко й займають свої місця в будиночках. Присідають І вдають, ніби сплять.
Вихователь промовляє зачин:
Ти швиденько уставай, На зарядку поспішай. Сонце дивиться в віконце, Гей, не спи -- вітайся з сонцем.
На ці слова діти прокидаються, потягуються й повторюють вправи, які їм пропонує Сонечко. Після виконання вправ Сонечко також стає з ними в коло.
Вихователь промовляє:
По доріжці -- на лужок. А з лужка -- у наш садок.
Діти й Сонечко перестрибують з обруча в обруч. Хто із закінченням слів залишився без будиночка, той стає Сонечком. Гра повторюється кілька разів.
Вихователь пояснює дітям, що не можна вдвох застрибувати в один будиночок; стежить за тим, щоб кожне наступне Сонечко не повторювало рухи свого попередника.
Від редакції.
Для зимової пори пропонуємо варіант: "Веселий Морозець". Замість Сонечка грає Морозець. Слова з третього рядка звучать так:
Морозець тебе вітає, Швидко з ліжка піднімає. Прямо з ґанку -- на сніжок, По сніжку -- у наш садок.
Мороз і Піч
Мета: вдосконалювати в дітей біг із ловінням; розвивати спритність, швидкість, орієнтування у просторі.
Хід гри
Діти лічилкою обирають двох ведучих -- Мороза і Піч. З одного боку стають діти, з другого -- Піч. Мороз лишається осторонь.
Піч промовляє:
Я Морозу не боюся, З тих, хто мерзне, я сміюся, Біля мене всі товчуться, Недарма ж я Піччю звуся.
З останніми словами діти біжать до Печі, щоб заховатися за неї. Мороз намагається їх "заморозити". Кого він торкнеться рукою, той завмирає на місці.
Баба Віхола
Мета: вдосконалювати в дітей вміння орієнтуватись у просторі; розвивати спритність та швидкість.
Хід гри
Діти лічилкою обирають бабу Віхолу й стають гуртом у якомусь місці. Баба, осідлавши мітлу, під'їжджає на ній до місця, де ховаються діти. Під час руху Віхоли діти промовляють слова:
Баба Віхола, сива Віхола, На метільній мітлі приїхала. Полем їхала, в землю дихала, В шиби стукала, двері смикала.
По останніх словах діти розбігаються хто куди, а Віхола намагається "заморозити" якомога більше гравців. До кого вона торкнеться, той завмирає на місці і стоїть доти, доки вихователь не промовить слова: "Баба Віхола геть поїхала". "Заморожені" фігури "тануть", і гра починається знову.
Музичні ляльки-неваляйки
Дидактична гра
для дітей чотирьох-шести років
Мета: розвивати в дітей звуковисотний слух, пам'ять, увагу; вчити розрізняти напрямок руху мелодії; закріплювати вміння сприймати на слух та визначати кількість звуків (один, два, три) під час звучання інтервалів та тризвуччя.
Корекційні завдання: розвивати фіксацію зорової функції; сприяти тренуванню зорового аналізатора та розвиткові сенсорних здібностей; формувати вміння орієнтуватись у мікропросторі.
Матеріал: сім площинних ляльок-неваляйок різного кольору; картки із зображенням нотного стану та набори різноколірних кружечків-ноток (за кількістю гравців); музичні інструменти: фортепіано, металофон, дзвоники різного тембру; фланелеграф із зображенням нотного стану.
Хід гри
Перший варіант
Діти сидять півколом. Кожен має набір кольорових кружечків-ноток. Музичний керівник показує дітям ляльок-неваляйок та розповідає про кожну з них. Звертає
Дітям пропонують вибрати кружечок-нотку такого кольору, як убрання ляльки, про яку розповідає музичний керівник. Нехай послухають голосок кожної ляльки (він відповідає певній ноті) та визначать, яка з них співає високо, а яка низько. Шестирічним дітям пропонують проспівати звуки разом із ляльками.
Другий варіант
Дітям роздають картки із зображенням нотного стану і набори кружечків-ноток. Ляльки-неваляйки викладені на фланелеграфі відповідно до кольору і назви (синя -- до, зелена -- ре...).
Музичний керівник грає ноту в низькому, а потім у високому регістрі і пропонує дітям віднайти серед ляльок на фланелеграфі тих, які співали низьким голосом, і тих, які співали високим голосом. Малі віднаходять також кружечки, колір яких відповідає вбранню неваляйок, і викладають їх на нотному стані (на нижній та горішній лінійках). Для озвучення співу ляльок можна використати фортепіано, металофон або дзвоники.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
