Аналіз анкет і бесід, які проводились з вчителями, відвідування уроків показали, що вчителі часто добирають різні види робіт для формування мовленнєвого етикету, проте не завжди добре продумують їх доцільність саме на цьому етапі уроку і методику їх використання.
В експериментальному класі більше уваги приділялося роботі над формуванням мовленнєвого етикету. Такий підхід сприяв значній динаміці збільшення словникового запасу учнів 3-го класу. Спостерігались позитивні зміни у напрямку впорядкування лексичного ладу мовлення, у побудові речень, розширенні словникового запасу учнів, виразності мовлення, дикції.
Ми прагнули допомогти дітям навчитися вибирати висловлювання, щоб підходили в певній ситуації.
Емоційний аспект є засобом взаєморозуміння. Тому в мовленні повинна бути присутня емоційність, тобто вміння яскраво, з відповідним почуттям висловити своє ставлення правильно вживаючи відповідні слова.
В учнів, поряд зі змінами, які відбувалися в їхньому мовленні, спостерігається підвищення рівня вихованості, підвищився інтерес до навчання, розвиток творчої уяви, мислення, уяви, спостережливості.
До визначення результативності експериментального дослідження ми підійшли всебічно. Важливо було виявити рівень розвитку мовленнєвого етикету. У процесі проведення експерименту вчителі почали звертати більше уваги на вибір робіт, спрямованих на формування мовленнєвого етикету.
Відповідно до результатів експериментального дослідження можна зробити такі висновки:
* Застосування нових видів роботи над формуванням мовленнєвого етикету на уроках читання і рідної мови в початкових класах повинно бути добре продуманим, методично обґрунтованим, педагогічно 86
доцільним, проводитися систематично, із застосуванням творчого підходу до цього процесу.
* Робота над формуванням мовленнєвого етикету залежить від вчителя, від знань, вікових та психологічних особливостей певного класу, від творчих здібностей і підходів при підготовці уроків, а також від володіння вчителем арсеналом різноманітних методів і прийомів для досягнення поставленої мети.
* Розвивати мовленнєвий етикет учнів потрібно на всіх етапах уроку, тому що він займає вагоме місце у початкових класах. На основі
свідомого сприйняття слів учні вчаться зв'язно, логічно, точно, комплексно висловлювати свої думки.
Аналіз даних, отриманих в результаті експериментального дослідження, свідчить про ефективність використання різних видів роботи над розвитком мовленнєвого етикету учнів 3 класу на уроках рідної мови та читання.
ВисновкиЛюдина - це суспільне єство, що не може жити поза громадою. Впродовж століть творилися норми поведінки людини в товаристві з іншими людьми. Інакше кажучи, бути ввічливим - значить дотримуватись правил пристойності, виявляти уважність, люб'язність, чемність. Міру вияву ввічливості в українській мові передає ціла низка слів на означення цього поняття: ґречний, чемний, шанобливий, обхідливий, приязний, поштивий, шляхетний, тощо.Таким чином дотримуючись правил мовленнєвого етикету, ми „передусім засвідчуємо свою вихованість, шану і уважність до співрозмовника, привітність, приязнь, прихильність, доброзичливість, делікатність, тобто риси, віддавна притаманні нашому народу”.Зрозуміло, що частотність використання згаданих етикетних формул неоднакова. Різноманітним є набір мовних виразів, якими послуговуються в тій чи іншій етикетній ситуації.Як бачимо, протягом століть етикетні формули закономірно зазнали змін не лише в лексичному, а й у граматичному вимірах, про що переконливо свідчать їх варіанти.Проте, традиційні етнічні стереотипи становлять основу сучасного спілкування, щоправда виступаючи системою етикетних норм та правил поведінки без їх колишньої морфологізації. Натомість посилюється акцент на загальнолюдських цінностях закріплення яких у свідомості людей можливе тільки через національні форми їх виявлення. Тож можна сподіватись, що по мірі відродження української нації відбуватиметься й оновлення тих рис, які віддавна були притаманні українцям, - гостинність, шанування, щиросердя.І. Лафатер писав: „Хочеш бути розумним, навчись розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати і припинити розмову, коли нічого більше сказати".Л. Костенко пише: „Заговори, щоб я тебе побачив"Ці слова мають дуже глибокий зміст. Адже тільки культурна людина буде вітатись, вибачатись, дякувати, прощатись тощо.Безперечно, ми хочемо бачити себе бездоганними, вдатними, приємними, товариськими, мати повагу й довіру людей. У досягненні бажаного неабияке значення мають психологічні уявлення про своє оточення і, зрозуміло, наші манери - знання нами етикету.Отже, культура мови і культура поведінки, як дві рідні душі. Вони мають завжди бути поруч.Сьогодні ми дедалі більше починаємо усвідомлювати себе частиною єдиного людства. Ми повертаємось у цивілізований світ. З чим прийдемо туди?Наш обов'язок - звернутися до народного досвіду спілкування, відродити втрачене, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав'язане нашому народові або бездумно перейняте чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію наш народ виробив і відшліфував самобутню систему мовленнєвого етикету, що є феноменом і виразником його загальної культури.І хоч ми сьогодні нарікаємо, що наш мовленнєвий етикет, культура, мораль підупали, однак мова наша, її скарби засвідчують: у минулому не так було.Звичайно, перелічити всі форми мовленнєвого етикету в усіх життєвих ситуаціях важко. Проте, скориставшись ними, ми зможемо правильно поводитись в товаристві, зажити слави ґречної людини та само реалізуватися в спілкуванні з навколишніми. І хоч наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер, проте й досі неабияке значення має оволодіння „кодексом ввічливості" - адже через свою чемність ми нічого не втрачаємо, а навпаки примножуємо. А оскільки спочатку було слово, то ми віддали шану передусім мовленнєвому етикетові... Список використаних джерел 1. Білоус М.П. „Заговори, щоб я тебе побачив" \\ Антисуржик. - Львів, 1994. - 29, 30, 47 с.2. Білоус М.П. „Мовленнєвий етикет українського народу” \\ Мова і духовність нації: Тези доп. - 99 с.3. Бабич Н.Д. „Основи культури мовлення". - Львів: Світ, 1990. - 231 с.4. Плющ Н.П. „Формули ввічливості в системі українського мовного етикету" \\ Українська мова і сучасність. - Київ., 1991. - 12, 15, 49 с.5. Хмелевська О. „Мовленнєвий етикет та феномен культури” \\ Матеріали студентів наукової конференції, присвяченої 170-річчя з Дня народження Ю. Федьковича. Філологічні науки. - Чернівці, 2004. - 10 с.6. Бабич О. „Етикет і культура мовлення під час звертання" \\ Початкова школа. - 2004. - №5. - 101 с.7. Байбарак А.К., Топорков А.П. У истоков этикета: Єтнографіческие почерки. - Ленінград: Наука, 1990. - с.8. Маковій Г. „Затоптаний цвіт". - к.: Укр. письменник, 1993. - 10 с.9. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навчальний посібник. - Львів: Світ, 2003. - 21, 40 с. Бабич Н.Д. Сила мовленнєвого слова. - Чернівці, 1996. - 176.10. Васильева А.Н. Основы культуры речи. - М.: Рус. яз., 1990. - 247 с.11. Винницький В.М. Наголос у сучасній українській мові. - К., 1984. - 160 с.12. Вовкотруб Р. Робота над розвитком мовлення першокласників. \\ Початкова школа. - 1999. - №11. - с.12 - 13.13. Антонечко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К., 1997. - 17 с.14. Волощак М. Неправильно - правильно: Довідник з українського слововживання. - К., 2000. - 128 с.15. Головин Б.Н. Основы культуры речи. - М.: Высш. школа, 1980. - 336 с.16. Головин Б.Н. Основы теории речевой культуры: Уч. пособие. - Горький, 1977. - 64 с.17. Гринчишин Д., Капелюшний А., Сербенська О., Терлак З. Словник-довідник з культури української мови. - Львів, 1996 - 367 с.18. Ильяш М.И. Основы культуры речи. Киев - Одесса „Вища школа”, 1984. - 178 с.19. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. Вид.3-тє. - К., 1982. - 287с.20. Колесникова Р. Культура мовлення - складова майстерності вчителя. // початкова школа. - 1991. - №11, - с.50 - 52.21. Кошачевський С. Техніка мови. - К., 1963. - 22 с.22. Крайнова Ж. Формування комунікативної компетентності молодших школярів на заняттях з рідної мови. // Початкова школа. - 2003. - №11,с.24 - 26.23. Культура мови на щодень. / Н.Я. Дзюбишина-Мельник, Н.С. Дужик, С.Я. Єрмоленко та ін. - К.: Довіра, 2000. - 169 с.24. Культура української мови: Довідник. - К., 1990. - 302 с.25. Лашина О. Спілкуватися, щоб виховувати. // Початкова школа. - 1991. №10, - с.65 - 68.26. Макаренко А.С. Про мій досвід // Твори: У 7 т. - К., 1954. - Т.5. - С. 247.27. Одарченко П. Про культуру української мови: Збірник статей. - К.: Смолоскип, 1997. - 319 с.28. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К.: Вежа, 1994. - 240 с.29. Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради. - К., 2001. 240 с. 30. Русский язык: Энциклопедия. - М., 1979. - 431 с.31. Симоненко Т. Виховувати мовну культуру з дитинства. // Початкова школа. - 2000. - №8, - с.44 - 46.32. Синиця І.О. психологія усного мовлення молодших школярів (монолог). - К.: 1974. - 158 с.33. Скворцов Л.И. Теоретические основы культуры речи. - М.: Наука, 1980. - 352 с.34. Струганець Л.В. теоретичні основи культури мови: Курс лекцій. - Тернопіль, 1997. - 92 с.35. Струганець Л.В. Культура мови: Словник термінів. - Тернопіль, 2000.36. Сухомлинський В.О. Слово про слово. Слово вчителя в моральному вихованні. - Вибр. Твори: У 5 т. - К., 1977. - Т.5. - С.82, 321.37. Українська мова: Енциклопедія. - К., 2000. - 750 с. ДодаткиДодаток 1
Мовлення
2
Усне Писемне
активне пасивне активне пасивне
говоріння слухання писання читання
Додаток 2
Культура мовлення 2
Додаток 3
КОМПОНЕНТИ СТРУКТУРИ | ФОРМУЛИ ЕТИКЕТУ | |
ЗВЕРТАННЯ | Мамо, тату, доню, сину, сестро, брате, бабусю, дідусю, пані, пане, панно, паничу, панове, добродію, добродійко, добродії, товаришу, товариство, друже, приятелю, подруго, колего | |
ПРИВІТАННЯ | Добрий ранок! Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Здрастуйте! Здоров був! Здоровенькі були! Доброго здоров'я! Моє шанування! Вітаю Вас, Радий (-а) вітати Вас! | |
ПРОЩАННЯ | Прощайте! Прощавайте! До зустрічі! До побачення! Щасливо! Дозвольте попрощатись! Бувай (бувайте) здорові! Дозвольте відкланятись! На добраніч! Щасливої дороги! Будь щасливий (-а,-і) ! Я з Вами не прощаюсь! Ми ще побачимось! Ми ще зустрінемось! | |
ПРОХАННЯ | Будь ласка, будьте ласкаві, будьте люб'язні, прошу Вас..., чи не могли б Ви..., чи можу я попрохати Вас..., маю до Вас прохання..., чи можу звернутися до Вас із проханням..., дозвольте Вас попросити..., якщо Ваша ласка..., ласкаво просимо..., якщо Вам не важко..., не відмовте у проханні..., можливо, Ви мені допоможете... | |
ВИБАЧЕННЯ | Вибачте, пробачте, даруйте, прошу вибачення, я дуже жалкую, мені дуже шкода, прийміть мої вибачення, винуватий (-а), приношу свої вибачення, перепрошую, не гнівайтесь на мене, я не можу не вибачитись перед Вами; якщо можеш, вибач мені; не сердься на мене; вибач (-те), будь ласка; дозвольте просити вибачення, я не можу не просити у Вас пробачення |
Додаток 4
Ситуація 1. У фойє театру Ви зустрічаєте знайому, на Вашу думку, дівчину. Однак звернувшись до неї, Ви чуєте:
„На жаль, ви помилились. Ми з вами не знайомі", Ви:
а) вибачитесь: „Даруйте, я помилився" і відійдете;
б) продовжуватиме переконувати: „Ні, не може бути. Це точно Ви.
Ви мусите пригадати”;
в) скажете з незадоволенням: „Як? Ви мене не пам'ятаєте? ”
Ситуація 2. Ви сидите в гостях у своєї подруги. Дзвінок у двері. Заходить незнайомий юнак. Ваша подруга, провівши його до вітальні:
а) запропонує сісти поруч з Вами;
б) скаже: „Світланко, познайомся, це - мій однокласник”;
в) скаже: „Тарасе, знайомся, це - моя сусідка і подруга Світлана".
Ситуація 3. У кабінеті директора школи зайшла мама однієї із учениць.
Мама називає себе. Директор школи:
а) встане, як тільки мама зайде до кабінету й запропонує сісти;
б) скажу у відповідь „Я знаю", не встаючи...
Ситуація 4. Вас знайомлять із незнайомою людиною під час антракту в театрі. Ви:
а) мовчки посміхнетесь;
б) скажете: „Радий знайомству з вами”;
в) скажете: „Дуже приємно”.
Ситуація 5. Вас запросили на званий обід, посадили поруч із незнайомою людиною. Ви:
а) розпочнете розмову, не представившись;
б) скажете: „Мене звати Андрій Войтина, я приятель господаря".
Додаток 5
Як ви гадаєте?
1. Чи варто вітатись з людиною на далекій відстані? (Ні, не варто.
Найзручніша дистанція - три-чотири кроки).
2. Якою рукою зручніше знімати капелюха? (Вільною).
3. Як вітатись, якщо у Вас нема головного убору або Ви - в береті?
(Сказавши слова привітання, злегка поклонились. Зауважмо, неввічливо тримати в той час руки в кишенях).
4. Коли першою вітається жінка? (Якщо вона наздоганяє чоловіка; якщо проходить повз гурт людей чи приєднується до нього; зі своїм керівником вона також вітається першою; учениці перші вітаються з учителем).
5. Чи варто кричати знайомому, що стоїть на протилежному боці вулиці
„Привіт!”? (Ні, таке вітання доречне десь на дачі, в лісі тощо).
6. Хто кому першим подає руку? (Старша за віком пані - молодшій, пані - панові, вчитель - учневі).
7. Чи потрібно знімати рукавички для привітання? (Чоловікові - так, жінці - за бажанням).
Додаток 6
Тема. Колективне складання тексту листа.
Мета. Виробляти в учнів уміння складати тексти листів про свої справи, ознайомити їх із складовими частинами листа; вчити послідовно висловлювати свої думки. Виховувати в учнів культуру мовлення і
етикету мовленнєвого спілкування.
Обладнання. Зразки листів від учнів інших шкіл; роздатковий матеріал з етики мовлення.
Хід роботи.
І. Розгадувати загадки.
Урок можна почати розгадуванням загадки:
Ми хоча і не крилаті, Летимо в міста і села.
І несем для вас, малята, Звістки щирі та веселі.
(Л и с т и).
ІІ. Бесіда про роль листування.
Розгадавши з учнями загадку, вчитель проводить бесіду з приводу ролі листування. Він говорить:
Наші рідні, друзі, знайомі не завжди живуть поруч з нами. Часом вони опиняються за сотні, а то й тисячі кілометрів від нашої оселі. І все-таки у нас виникає потреба, а то й необхідність спілкуватися з нами - щось їм сповістити, про щось запитати або попросити. Підтримувати зв'язок допомагає пошта.
Якщо учні листуються з школярами інших республік чи соціалістичних країн, то слід згадати про це листування. А коли такого листування не було, то вчитель говорить, що клас організовує переписку з учнями інших республік, країн.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Після цього вчитель зауважує, що першокласники будуть вчитися правильно писати листи своїм близьким, рідним, знайомим. Буває, що треба звернутися листовно і до незнайомої людини.
Ідучи на цей урок, учитель повинен мати роздатковий матеріал з етики мовлення у вигляді різних карток з окремими словами: дорогий, мій, вельмишановний, привіт, дідусю, добридень, доброго Вам дня, товаришу. Розміщені в потрібному порядку, ці слова складуть заголовки-звертання листів до дідуся (Дорогий мій дідусю, добридень!), до друга-приятеля (Привіт, друже!) і, нарешті, до незнайомої людини немолодого віку, у якої нам треба щось попросити (Вельмишановний товаришу. .).
ІV. Аналіз структури листа.
Перш ніж приступити до складання листа, зачитуємо дітям зразок:
Добрий день, дорогий братику Петре! Листа від тебе одержав. Сердечно дякую. Ти питаєш про мої шкільні справи. Успіхи в мене непогані. Вчуся добре. Нещодавно одержав „5” з української мови. Захоплююсь математикою, спортом, співаю у шкільному хорі.
А як проходить твоя служба в лавах Радянської Армії?
Бажаю тобі всього найкращого.
Твій брат Степан.
12.04.198... р.
Запитання: З чого починається лист? (Із звертання до адресата). Це зачин. Зачин у листі - звертання до того, кому пишеться лист. Що йде далі? (Далі розповідь, можуть бути запитання, побажання). Чим закінчується лист? (Датою та ім'ям (прізвищем) того, хто написав лист). Після цього вчитель разом з класом добирає адресата листа.
Колективне складання плану листа (вчитель запише його на дошці):
1. Кому пишу? (звертання).
2. Про що пишу? (Зміст).
3. Чим закінчую? (Підпис і дата).
Учитель підкреслює, що лист має три частини. На вивішеному на дошці листі він показує його частини, зауважує, що дата пишеться або в кінці листа або у першому рядку вгорі, з правого боку, тоді звертання слід написати в третьому рядку посередині, а з четвертого рядка почати виклад листа. Закінчення листа і підпис треба починати з нового рядка.
V. Колективне складання листа.
Лист складається колективно, усім класом. Спочатку вчитель нагадує учням, як треба звертатися до адресата. Потім під керівництвом учителя учні обговорюють, що і як слід писати. Вчитель наголошує на тому, що необхідно обміркувати, про що писати, як краще викладати свої думки. У листі треба не тільки про себе розповідати, а й цікавитись, як живуть адресат і близькі йому люди. Писати лист слід грамотно, зрозуміло. Необхідно уникати беззмістовних і не літературних шаблонів (наприклад, писати більше нічого, в перших рядках свого листа, на цьому кінчаю і т.п.).
Вчитель має також звернути увагу дітей на розділові знаки. Після слів Добрий день слід поставити кому, бо далі буде звернення дорогий... У кінці цього речення ставиться знак оклику. До побачення пишеться окремо, бо це іменник з прийменником до.
VІ. Самостійна робота учнів.
Після підготовки учні пишуть лист самостійно. Важливо, щоб листи були конкретними і правдивими. Наводимо тут орієнтовний зразок колективного листа:
ДОРОГІ ДРУЗІ!
Ми навчаємось в 1 класі Васильківської середньої школи. Школа в нас нова, світла, велика і дуже красива. У нашому класі 30 учнів: 20 хлопчиків і 10 дівчаток. Клас дружний.
1 Травня ми їздили на екскурсію до Севастополя. Місто нам дуже сподобалося. Ми відвідали всі місця, пов'язані з його героїчним минулим.
Пишіть нам про свої жовтенятські справи.
Бажаємо вам здоров'я і успіхів у навчанні!
Учні 1 класу Васильківської середньої школи.
14 травня 198... р.
VІІ. Особливості оформлення конверта.
На цьому ж уроці учитель повинен ознайомити дітей з індексом, зворотною адресою, яка теж пишеться повністю. Дає завдання активу класу відправити лист поштою до сусідньої школи.
Необхідно особливу увагу звернути на підпис конверта (заповнення адреси листа). Для цього варто вивісити на дошці зразок адреси, оформлений на великому аркуші паперу.
Слід повідомити учням, для чого пишеться індекс на конверті (щоб забезпечити швидку доставку кореспонденції). Зворотну адресу також потрібно писати повністю.
VІІІ. Завдання додому. Написати листа бабусі (сестрі, дядькові). Вчитель має зауважити, що невід'ємним компонентом культури мовлення є етика спілкування, культура людських відносин. Слід розкрити виховну силу слів ввічливості - добрий день, доброго здоров'я, дякую, вибачте, спасибі, будь ласка та ін. Користування ними є не тільки виявом ввічливості. У цих словах, як влучно зауважував В.О. Сухомлинський, ми виявляємо свою людську сутність. Потребу вживати слова ввічливості слід виробити в кожного учня.
