Четверте. Якщо домашнє завдання включає засвоєння матеріалу по підручнику і виконання різних вправ, то його підготовку потрібно починати з роботи над підручником. Порядок роботи з підручником наступний: спочатку потрібно спробувати пригадати те, що залишилося в пам'яті від уроку. Потім слід звернутися до вдумливого читання параграфа підручника, виділяючи в ньому найважливіші положення, правила, висновки, прагнучи до їх глибокого осмислення і засвоєння. Після цього потрібно застосувати прийоми відтворення і самоконтролю: переказ матеріалу вголос або про себе, складання плану прочитаного, відповіді на питання підручника і т.д. Якщо в процесі самоконтролю виникають труднощі, необхідно ще раз попрацювати з підручником і добитися вільного і повного відтворення матеріалу, що вивчається.
Але як бути тим учням (а вони, на жаль, зустрічаються), які (то через свою слабку пам'ять, то внаслідок недостатньої уваги на заняттях) перед вивченням матеріалу вдома не в змозі нічого „пригадати” і відтворити з того, що пояснювалося вчителем на уроці ? У цьому випадку необхідно рекомендувати, щоб при першому читанні (первинному сприйнятті матеріалу) вони спробували виділити і осмислити основні питання теми, а відтворення (переказ вголос, відтворення про себе, відповіді на питання підручника і т.д.) починали після повторного читання підручника.
Свою специфіку має робота по засвоєнню і відтворенню значного за об'ємом і порівняно важкого навчального матеріалу. Такий матеріал доцільно розчленовувати на частини і кожну частину повторювати і відтворювати окремо в певну одиницю часу, відділяючи засвоєння однієї частини від іншої короткочасним відпочинком тривалістю 5-- 10 хвилин.
Велику роль у міцному і глибокому засвоєнні знань має установка на запам'ятовування, всестороннє осмислення і тривале збереження в пам'яті матеріалу, що вивчається. Якщо школяр приступає до навчальної роботи з такою психологічною установкою, він не тільки проявляє завзятість і наполегливість в оволодінні знаннями, але і підбирає відповідні прийоми навчання, прагнучи самостійно подолати труднощі, старанніше виконувати вправи.
Психологічні дослідження показують, що збереження знань в пам'яті залежить також від їх змісту. Швидше забуваються формулювання, визначення і описовий матеріал. Триваліше зберігаються знання, засновані на розумінні закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків. Звідси зовсім не випливає, що при засвоєнні матеріалу, що вивчається, потрібно звертати основну увагу на запам'ятовування правил і висновків. Якраз навпаки, дослідження Н.О. Менчинської показали, що необхідно направляти учнів на глибоке і всестороннє продумування внутрішньої логіки, на засвоєння причин і взаємозв'язку, які характеризують те або інше явище з тим, щоб висновки і узагальнення заучувалися не механічно, а виступали у свідомості школярів як логічний наслідок аналізу матеріалу, що вивчається.
П'яте. Приступаючи до виконання практичних завдань, слід уважно проглянути ті вправи, які виконувалися по темі, що вивчається на уроці, і продумати, які теоретичні положення використовувалися у процесі їх виконання. Цей прийом допомагає учням встановлювати зв'язок домашньої роботи з тренувальними вправами в класі і сприяє самостійному виконанню письмових завдань.
Шосте. Між підготовкою домашніх завдань з окремих предметів необхідно робити перерви в 10--12 хвилин для відпочинку і психологічного переключення на інший вид діяльності. Встановлено, що після сприйняття і засвоєння матеріалу, що вивчається, процес його закріплення у свідомості учнів продовжується і після того, як навчальна робота припиняється.
Сьоме. Під час перерв між підготовкою домашніх завдань з окремих предметів не можна піддавати себе сильним зовнішнім діям, зокрема, дивитися телепередачі, вступати в дискусії і т.д. У цей час краще всього спокійно погуляти на свіжому повітрі, виконати легку фізичну роботу.
Восьме. Дуже важливо, щоб домашні завдання виконувалися щодня в один і той же час і на постійному місці. Це правило при всій наявній його простоті має істотне значення для успіху домашньої роботи. Воно сприяє швидкому зосередженню уваги на виконанні навчальних завдань, привчає до дисципліни і впорядкованості процесу навчання. На це правило, зокрема, звертав увагу свого часу американський педагог Г.М. Уїппл. „Не вважайте, -- відзначав він, -- це правило дуже дріб'язковим. Якщо у вас утворюється звичка до місця роботи, вам буде достатньо тільки сісти за ваш стіл, щоб негайно ж відчути бажання прийнятися за справу” [22].
Дев'яте. Після підготовки домашніх завдань з уроків, які були сьогодні, необхідно зробити 20--30-хвилинну перерву і повторити матеріал до занять на завтрашній день із застосуванням прийомів самоконтролю, здійснюючи таким чином розосереджене засвоєння знань.
Є, нарешті, ще одне, десяте, правило, дотримання якого сприяє міцнішому засвоєнню (запам'ятовуванню) матеріалу, що вивчається. Дуже корисно, щоб школярі безпосередньо перед сном приділяли 8--10 хвилин швидкому перегляду (повторенню) вивченого матеріалу по підручниках і, не піддаючи себе ніяким додатковим роздратуванням, в спокійному стані лягали спати. Такі найістотніші правила розумової праці, які слід знати школярам і яких вони повинні дотримуватися у процесі домашньої навчальної роботи.
Слід згадати і основні помилки учнів в організації самостійної праці такі:
-- бажання механічно запам'ятовувати матеріал, який потребує осмислення. Деякі учні вважають завдання виконаним, якщо вони здатні відтворити якісь відомості або формально виконати якісь вправи. Щоб цьому запобігти треба давати учням запитання, завдання виділити головні думки, обґрунтувати принципи дій та ін.;
-- засвоєння теоретичного матеріалу без наведення прикладів, без виконання вправ на його застосування. Це призводить до відриву слова від образу та дії, тобто до однобічного засвоєння знань. Бажано, щоб учень сам складав для себе невелике практичне завдання і виконував його, знаходив приклади застосування теоретичних положень;
-- нечітке уявлення учнем потрібного результату виконання домашнього завдання, наприклад, якщо треба вивчити параграф підручника, то це завдання не обмежується відтворенням матеріалу, як гадає учень, а вимагає його глибокого осмислення;
-- нераціональне планування учнем часу на виконанння домашніх завдань. Досвід свідчить, що для міцного засвоєння краще виконувати завдання вдень після уроку.
Побудувати процес домашньої роботи учню допоможе наведена нижче пам'ятка, в якій подається послідовність дій від прийняття мети до її здійснення (додаток А).
Четвертою важливою умовою є систематичність перевірки виконання домашньої роботи. Домашнє завдання повинно бути в тій чи іншій формі перевірено вчителем. Регулярність перевірки необхідна, щоб добитися систематичного виконання завдань кожним учнем. Це одна із умов, у нашому випадку четверта, яка забезпечує успішну навчальну діяльність школяра. Якщо завдання не перевірятимуться, багато учнів перестане виконувати їх, що призведе до відставання у навчанні. Тому перед учителем постає складне завдання -- охопити тією чи іншою формою перевірки по можливості всіх учнів.
Перевірка домашнього завдання має виявити якість знань учнів. Цьому вона і повинна бути підпорядкована. При опитуванні учня контроль знань буде безпосереднім. Під час перевірки поданих школярами робіт -- опосередкованим. На основі виконаної роботи не завжди можна судити про рівень засвоєння учнем знань, ступінь самостійності у процесі виконання домашнього завдання, здатність пояснити принцип чи спосіб його розв'язання. Тому важливою є безпосередня перевірка вміння учня виконувати потрібні дії.
Важливо також розрізняти перевірку процесу виконання завдання та його результатів. При одному і тому ж результаті процеси роботи учня можуть значно відрізнятися -- за раціональністю вибраного ним шляху, за часом, що затрачається, за використаним прийомам інтелектуальної діяльності, за структурою процесу роботи.
Процес діяльності учня вдома прихований від учителя: він не може спостерігати, як працюють його учні. Незважаючи на це, він повинен допомогти школярам саме у вдосконаленні процесу роботи, а не тільки у поліпшенні її результату, усуненні допущених помилок. Для цього у вчителя є кілька шляхів. При перевірці домашніх завдань треба ставити учням запитання, наприклад: “Якими методами користувався при виконанні завдання?”, “Які виникали труднощі?”, “Розкажи, як ти виконував завдання?” і т.ін. Відомості про це дають змогу скерувати наступну діяльність. Їх можна одержати із чорнових записів учня у робочому зошиті. Доцільним є також ведення обліку домашніх завдань у спеціальних зошитах.
Таким чином, контроль за виконанням домашніх завдань повинен бути систематичним, індивідуальним, масовим, навчаючи, коректуючим. Такий контроль є компонентом керівництва з боку вчителя процесом виконання домашньої роботи учнем.
Важливою, п'ятою, дидактичною умовою успішності виконання домашніх завдань є забезпечення інформованості батьків щодо організації домашньої роботи.
Успішне виконання домашніх завдань багато в чому залежить від взаємозв'язку між вчителем і батьками. Відсутність контакту, єдиних вимог школи і родини болюче позначається на школярах. Ми зупинимося на батьківських зборах з таких питаннях: як допомагати учням у навчанні, якою мірою і чи всім дітям потрібна допомога? Чи не краще, щоб вони з перших уроків ставали самостійними? Як перевіряти домашнє завдання?
Дуже важливо переконати батьків, що нічого не варто робити за дитину. Розв'язувати задачі, приклади, збирати портфель до школи, малювати, виготовляти аплікації Ї все це учень має робити сам 48, 278-279.
Водночас можна допомогти синові чи доньці в організації роботи, плануванні часу. Корисно, якщо є можливість, у перші місяці навчання під час виконання домашньої роботи посидіти з учнем, проте не поруч, а поблизу. Звичайно ж, не для того, щоб підказувати, думати за нього чи гримати. Батьки мають насамперед подбати, щоб школярик вчасно сів за уроки, правильно поклав зошит, не крутився, не гнувся, сидів у зручній позі. Надання допомоги учневі у виконанні домашніх завдань на певних етапах необхідне. Однак у той же час треба намагатися зберегти якнайбільшу самостійність школяра. Для цього спочатку потрібно підказати йому, як справитися з трудністю. Якщо це не допомогло, то надати часткову допомогу, добиваючись, щоб дії виконував сам учень. У найбільш складних випадках слід показати і розповісти, як подолати труднощі і поставити вимогу повторити дії. Звичайно, це потребує багато уваги й часу, підготовленості батьків і терпіння. Допомогу треба надавати тільки після того, як учень неодноразово робив безуспішні спроби справитися із завданням самостійно. Слід мати на увазі, що з ускладненням навчальної роботи школяра батьки далеко не завжди можуть подати йому безпосередню допомогу у виконанні завдання.
Однак буває й таке, що батьки не дозволяють дітям готувати уроки до свого повернення з роботи. От і виходить, що учень береться за діло уже стомленим, часу для обдумування замало, а батьки нервують, підганяють дитину, бо пізно. Неприпустимо також змушувати дітей сідати за уроки відразу після школи. Між шкільним навчанням і роботою вдома рекомендується не менш як двогодинний відпочинок на свіжому повітрі.
Допомога учневі зі сторони батьків полягає і в організації робочого місця; а також створенні умов для успішної роботи; забезпеченні сприятливого психологічного клімату; контролі домашньої роботи.
Важливою умовою успішного виконання учнем домашніх завдань є обладнання постійного робочого місця, зручного, що відповідає усім гігієнічним вимогам. Це повинен бути письмовий стіл, настільна лампа, повне місце для підручників, зошитів, вивішений розклад уроків, режим дня, пам'ятка, як потрібно працювати, тощо.
Створення зовнішніх умов полягає в тому, щоб усунути фактори, що відвертають увагу учнів, -- різні сторонні розмови, включений голосно телевізор, радіоприймач, дуже яскраве світло, сторонні запитання, доручення й т. ін.
Сприятливий психологічний клімат створюється всім ставленням членів сім'ї до самостійної роботи школяра вдома. Необхідно показати учню, що вони вважають її важливою і відповідальною. Все в сім'ї повинно спонукати учня до навчання, стимулювати систематичну, сумлінну роботу. Він повинен відчувати, що члени сім'ї радіють як його успіхам, так і переживають його труднощі.
Найбільш ефективним засобом допомоги учню з боку батьків та інших членів сім'ї є контроль його домашньої роботи 55, 42-43.
Контроль дає змогу виконати багато завдань опосередкованої допомоги школяреві. До того ж він не вимагає у багатьох випадках знання батьками навчального матеріалу. Що ж можна і потрібно контролювати? (додаток Б).
Залежно від обстановки батьки можуть користуватися яким-небудь із наведених варіантів контролю. Однак для того, щоб ефективно його здійснювати, необхідно спеціально підготуватися, вислухати пояснення вчителя, обговорити з ним уже виявлені труднощі в домашній роботі учня.
Якщо школяр неуважний, незібраний, не знає, з чого почати виконання домашнього завдання чи, виконуючи його, не досягає мети, тоді потрібно нагадати йому про раціональний порядок виконання завдань. Цьому повинна допомогти пам'ятка, яку доцільно вивчити не тільки учням, а й батькам.
Розгляньмо один із варіантів пам'ятки (додаток Б).
У наведених правилах узагальнено досвід виконання домашніх завдань учнями.
На батьківських зборах чи на інших формах роботи з батьками, вчителі повинні надати певні рекомендації щодо організації домашньої роботи, яких повинні дотримуватися учні і батьки. Наведемо їх, виходячи з того, що було вже нами вище сказано (додаток Г).
Крім цього, батьки молодших школярів мають знати: де і як записується зміст домашніх завдань; як оформляти записи в зошитах з різних предметів, а головне Ї оптимальний режим виконання домашніх завдань. Батьків слід поінформувати, яким орієнтовним обсягом знань мають оволодіти учні кожного класу; вказати, які з питань програми школярі мають засвоїти досконало. Вчитель повинен своєчасно повідомляти батьків про навчальні успіхи учня, надавати конкретні поради щодо подолання помічених прогалин. До цих рекомендацій учителі зобов'язані поставитися з усією серйозністю, оскільки без погоджених вимог, без підтримки батьків не дадуть бажаного ефекту і найдосконаліші методи роботи.
Отже, для того, щоб домашні завдання виконувалися успішно і приносили очікувані результати, слід особливу увагу звертати на дидактичні умови їх реалізації, а саме: індивідуалізацію домашніх завдань, їх різноманітність і систематичність перевірки, уміння учнів виконувати домашні завдання та забезпечення інформованості батьків щодо організації домашньої роботи.
2.2. Методика експериментального дослідження
Гіпотезу нашого дослідження ми перевіряли в процесі експерименту.
На першому етапі дослідження було проаналізовано психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження, навчальні посібники для вчителів, досвід роботи вчителів початкових класів, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження.
На основі аналізу матеріалів констатувального експерименту розроблена методика навчального експерименту. Експериментальна робота проводилася на базі 4 класів Андріївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Буського району та В.Вільшанецької й Бортківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Золочівського району Львівської області.
Для даного дослідження ми розробили пам'ятки (додаток В,Ґ,Д,Е), які допомагали учням набувати уміння виконувати домашню роботу, провели для батьків збори-лекцію, метою якої було повідомити батьків про їхню допомогу дітям у виконанні домашніх завдань (додаток Є) , а також нами розроблено систему домашніх завдань, у які включені різнорівневі, різновидові завдання та завдання за вибором. Різнорівневі завдання ми організовували так: пропонували учням завдання трьох варіантів -- А, Б, В. варіант А відповідав обов'язковому рівню, варіант Б -- основному, варіант В -- підвищеному. Кожен учень за власним вибором у міру своїх сил вибирав варіант домашнього завдання. У ході виконання домашньої роботи учень міг перейти до складнішого варіанта або понизити рівень складності. Щодо видів домашніх завдань, то в основному ми розробляли репродуктивні, конструктивні, завдання творчого характеру, крім цього виділяли усні та письмові домашні завдання.
Домашні завдання з рідної мови.
Тема уроку. Дієслова теперішнього часу. Визначення особи та числа дієслів теперішнього часу
Варіант А1. Випиши дієслова теперішнього часу. Усно визнач рід та число.Ось місяць січень кличе мороза,Морозить лиця, щипає носа,А місяць лютий вітрами дує,На водах з льоду мости будує.Березень-місяць льоди поломить -- Весняну пісню річка задзвонить.М. ПідгірянкаПостав дієслово в усіх особових формах теперішнього часу: малювати.До неозначеної форми дієслів написати дієслова теперішнього часу: читати, літати, збирати.Варіант БПрочитай вірш. Списуючи його, заміни на означену форму, що в дужках, дієсловами теперішнього часу. Так ти відновиш авторський текст.Я (любити) тебе, друже, за те,Що в очах твоїх море (синіти),Що в очах твоїх сонце (цвісти),Мою душу (голубити) і (гріти).В.СосюраЗміни дієслова теперішнього часу за особами та числами.Я | (що роблю?) | розмовляю | везу | виношу | |
ти | (що робиш?) | ||||
він вона воно | (що робить?) | ||||
ми | (що робимо?) | ||||
ви | (що робите?) | ||||
вони | (що роблять?) |
