Формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічними картами
1
Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Кафедра природничих і математичних
дисциплін початкового навчання
Дипломна робота«Формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічними картами»
Виконала:
студентка 31 групи
(заочна форма навчання)
факультету підготовки
вчителів початкових класів
Музичка Віра Михайлівна
Науковий керівник:
доцент кафедри природничих
і математичних дисциплін
початкового навчання
Мечник Лариса Андріївна
Тернопіль-2009
ЗмістВступРозділ 1. Проблема використання географічних карт в педагогічній теорії і практиці
1.1 Географічні карти як засіб наочності, їх особливості та значення
1.2 Основні вимоги до використання географічних карт на уроках природознавства в початковій школі
1.3 Сучасний стан організації роботи з географічними картами в початковій школі
Розділ 2. Експериментальна методика формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічним картами
2.1 Характеристика шляхів удосконалення процесу формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічним картами
2.2 Методика експериментального дослідження
2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Актуальність дослідження. Шкільний курс природознавства в початковій школі потребує опори на значну кількість різноманітних засобів наочності. Обумовлено це, перш за все, особливостями самого навчального предмета, специфікою природничих знань та умінь, що формуються у молодших школярів. Вивчаючи природознавство, учні знайомляться з тілами та явищами живої і неживої природи, вивчають природу, кліматичні умови, населення України і всієї планети Земля, знайомляться із промисловістю та господарством України в цілому і своєї області зокрема, проникають у товщу ґрунту, водойм та атмосфери, виконують різні досліди й практичні роботи і т. ін. Все це вимагає систематичного залучення різноманітних засобів навчання -- натуральних об'єктів природи, географічних карт, таблиць, навчальних картин, колекцій, приладів, інструментів тощо. Говорячи про роль засобів навчання, М.М. Баранський писав, що природознавство без використання цих засобів і природознавство із застосуванням цих засобів -- це абсолютно різні речі; «наскільки перше для молодшого шкільного віку нудне і складне, настільки ж друге захоплююче й цікаве» [8, с. 108].
Уміння користуватися географічними картами -- це одне з предметних умінь, яке формується у процесі вивчення природознавчого змісту більшості розділів у 4 класі, як засіб отримання нових знань.
Об'єктом пізнання молодших школярів у процесі вивчення природознавства в 4 класі є поверхня Землі. Вона вивчається через її моделі: план, глобус, карту. Використовуючи названі моделі для оволодіння знаннями про земну поверхню, учні насамперед оволодівають змістом самих моделей, їх умовними знаками. Це означає, що у дітей необхідно сформувати поняття «глобус», «план місцевості», «географічна карта» та уміння працювати з ними, використовувати їх як джерело знань. Ці знання і вміння дозволяють перекодовувати інформацію моделей на інформацію про реальні об'єкти. Наприклад, блакитний і синій кольори на карті -- вода на Землі, зафарбований кубик -- родовище кам'яного вугілля і т. ін.
Картографічні знання та відповідні уміння засвоюються молодшими школярами у такій послідовності:
а) горизонт, сторони горизонту (визначення сторін горизонту за Сонцем і за компасом);
б) план предмета, масштаб плану предмета (креслення плану предмета, визначення розмірів предмета за масштабом);
в) план місцевості, умовні знаки плану місцевості, масштаб плану місцевості, сторони горизонту на плані місцевості (креслення найпростішого плану місцевості, читання плану місцевості, визначення відстані на плані місцевості за масштабом, визначення сторін горизонту на плані місцевості, їх позначення);
г) географічна карта, умовні знаки карти, масштаб карти, сторони горизонту на карті (визначення сторін горизонту на карті, визначення відстані на карті за масштабом, читання карти за умовними позначеннями, позначення деяких об'єктів Землі умовними позначеннями на контурній карті).
Одним із найскладніших різновидів практичної діяльності, що передбачає сформованість у молодшого школяра абстрактних уявлень та уміння переводити тривимірне зображення на площину й навпаки, є робота з картографічними посібниками. Вони є одним із важливих засобів наочності під час вивчення природознавства в 4 класі. Це обумовлено тим, що, вивчаючи природознавство, учні початкової школи повинні отримати уявлення про розташування на земній поверхні географічних об'єктів -- материків, гір, річок, міст, окремих територій тощо. Зробити це можна тільки за допомогою географічних карт.
Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що проблему формування в учнів умінь працювати з географічними картами учені та методисти вивчали переважно опосередковано. До того ж активніше вона досліджувалась стосовно середньої та старшої ланок навчання і значно менше -- щодо учнів молодшого шкільного віку. Окремі положення питання формування у школярів умінь працювати з географічними картами тією чи іншою мірою знайшли відображення у дослідженнях Г.М. Аквілєвої, В.П. Голова, І.І. Заславського, В.А. Рауш, Л.А. Тиричевої та інших учених.
Разом з тим, вивчення масової практики навчання природознавства в 4 класі показує, що на сучасному етапі вчителі початкової школи приділяють увагу головним чином лише формуванню у молодших школярів теоретичних знань про географічну карту, а формування в учнів умінь працювати з картами, отримувати із них відомості про географічні об'єкти і явища, що вивчаються, залишається поза увагою. Це призводить до того, що знання учнів мають формальний характер, вони не вміють їх використовувати на практиці.
Таким чином, робота, спрямована на формування в учнів картографічних знань та умінь працювати з географічними картами, як правило, має епізодичний характер.
Актуальність і недостатність вивчення даної проблеми та об'єктивна необхідність підвищення якості картографічних знань і умінь учнів початкової школи зумовили вибір теми дослідження: «Формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічними картами».
Об'єктом дослідження є процес формування в учнів початкової школи умінь працювати з географічними картами.
Предмет дослідження -- шляхи удосконалення процесу формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічними картами.
Мета дослідження полягає в розробці шляхів формування у молодших школярів уміння працювати з географічними картами на уроках природознавства та експериментальній перевірці їх ефективності.
В основу дослідження покладено гіпотезу: рівень сформованості в учнів умінь працювати з географічними картами підвищиться, якщо в процесі навчання природознавства в 4 класі дотримуватися певних шляхів його удосконалення. До таких шляхів належать:
1. Використання географічних карт як триєдиного засобу навчання: вони служать об'єктом вивчення, засобом наочності і джерелом знань.
2. Поетапне цілеспрямоване формування в учнів уміння працювати з географічними картами.
3. Використання роботи з контурними картами.
4. Виконання учнями додаткових орієнтувальних завдань на закріплення картографічних знань та умінь.
Відповідно до мети дослідження в дипломній роботі вирішувались такі завдання:
1. Здійснити аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження.
2. Проаналізувати чинні навчальні програми, підручник «Я і Україна» для 4 класу та сучасну практику роботи вчителів початкової школи з точки зору формування у молодших школярів умінь працювати з географічними картами.
3. Визначити та обґрунтувати шляхи удосконалення процесу формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічним картами.
4. Експериментально перевірити ефективність визначених шляхів удосконалення процесу формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічним картами.
У процесі написання дипломної роботи застосовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури, чинних навчальних програм та підручників для початкової школи; спостереження навчально-виховного процесу; бесіди; анкетування вчителів; педагогічний експеримент; кількісний і якісний аналіз результатів експериментального дослідження.
Базою експериментального дослідження була загальноосвітня школа І-ІІ ступенів с. Сорока Густинського району Тернопільської області. Експериментальним навчанням було охоплено 19 учнів 4 класу цієї школи.
Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.
Розділ 1. Проблема використання географічних карт в педагогічній теорії і практиці
1.1 Географічні карти як засіб наочності, їх особливості та значення
Найпростіші картографічні рисунки були відомі вже в умовах первісного суспільства. Найдавніші картографічні зображення, що вціліли до нашого часу, належать народам Стародавнього Сходу (Вавилон, Єгипет) і Китаю. При рабовласницькому ладі картографія досягла найвищих успіхів у стародавні часи. Грецькі вчені створили перші географічні карти, побудовані в картографічній проекції з урахуванням кулястості Землі. В середні віки розквіт мореплавства (в зв'язку з великими географічними відкриттями, колонізацією Америки, торгівлею з Ост-Індією і Китаєм) та викликані цим потреби навігації призвели до створення багатьох морських карт. Розвиток картографії в цю епоху диктувався і утворенням крупних феодально-абсолютистських держав, які потребували достовірних географічних карт для управління обширними територіями. В 19 столітті широкого поширення набули військово-топографічні зйомки для створення детальних карт місцевості: топографічні карти полегшували керівництво військами і дозволяли при бойових діях краще враховувати незручності й використовувати переваги місцевості; пізніше ці карти стали незамінними при інженерних проектуваннях -- дорожньому, гідротехнічному та ін.
Диференціація наук стала ще одним важливим стимулом для розвитку картографії. Тематичні карти стали широко використовуватися для вивчення розташування різних природних і суспільних явищ, для дослідження їх просторових закономірностей, зв'язків. Потреба в тематичних картах швидко росла, коли відповідні галузі (наприклад, геологія) направлялись на службу практики.
На сучасному етапі знання карти і уміння користуватися нею дозволяють орієнтуватися в географічному просторі, черпати з неї найрізноманітнішу географічну інформацію: про розміщення об'єктів і явищ, їх розміри, склад, віддаленості один від одного і т. ін. «Географічна карта, -- писав професор В.П. Буданов, -- таке своєрідне, стисле, але разом з тим багатоосяжне відображення на невеликому аркуші паперу великого розмаїття фактів, предметів і явищ, що наповнюють собою будь-який земний простір, якого не можуть замінити ніякі інші способи зображення, а тим більше ніяке, хоча б найдетальніший, опис» [11, с. 3].
Важлива властивість карт -- можливість моделювання явищ, недоступних безпосередньому спостереженню, які скриті в надрах землі або відбуваються в атмосфері (карти геологічні, синоптичні, кліматичні та ін.). Необхідно також зазначити, що явища дійсності можна зображати з різною мірою деталізації (генералізації), не спотворюючи, не викривлюючи їх сутності [15].
Все це зробило географічні карти важливим засобом вивчення природознавства та географії. Їх значення настільки велике, що його неможливо переоцінити. Торкаючись цього питання, М.М. Баранський зазначав, що «забезпечення викладання географії можливо із використанням пристосованих для цілей навчання карт є важливим і найбільш ефективним засобом підвищення всієї постановки навчального процесу по лінії географії та природознавства» [7, с. 294].
З позицій сучасної методики викладання природознавства карта є триєдиним засобом навчання: вона служить об'єктом вивчення, засобом наочності та джерелом знань про географічні явища, що вивчаються. Всі три компоненти картографічних знань взаємозв'язані й взаємодіють один з одним, оскільки, не знаючи карти, неможливо використовувати її як засіб наочності та джерело знань.
В той же час робота з картою як джерелом знань сприяє удосконаленню знань про саму карту. Тим не менше вихідним, ведучим компонентом картографічних знань є знання самої карти. З цієї причини використанню карти як засобу наочності та джерела знань передує робота по вивченню карти як об'єкта пізнання, тобто по формуванню картографічних знань.
Географічна карта -- зменшене узагальнене зображення земної поверхні на площині в певній проекції, з урахуванням кривизни поверхні, що показує розміщення, поєднання та зв'язки природних і суспільних явищ, які відбираються і характеризуються відповідно до призначення даної карти [13].
Визначення географічної карти тільки як креслення земної поверхні недостатньо, оскільки географічні карти можуть відображати найрізноманітніші природні та соціально-економічні явища. Географічні карти здатні передавати просторові зміни цих явищ у часі. Для них властиві: особливий математичний закон побудови (картографічні проекції), зображення явищ за допомогою особливої знакової системи -- картографічних знаків, відбір і узагальнення зображуваних явищ.
Як зазначає Т.М. Байбара [4], географічні карти закономірно розглядати як наочні образно-знакові моделі. Їм притаманні основні риси моделей взагалі: абстрагування від цілого для дослідження частини -- конкретної території, конкретних явищ і процесів; спрощення, що полягає у відмові від урахування багатьох характеристик і зв'язків та в збереженні деяких, найбільш суттєвих; узагальнення, що має на увазі виділення спільних ознак і властивостей та ін. Ці абстракції сприяють глибшому пізнанню явищ, що зображаються на географічних картах.
Географічні карти мають певні особливості. Зокрема, В.П. Голов [15] виділяє такі:
1) перша особливість географічних карт -- побудова за допомогою картографічних проекцій, які дозволяють отримати за картами правильні дані про положення, планові розміри та форму земних об'єктів, що зображуються;
2) друга особливість географічних карт -- використання картографічних знаків як особливої мови карти -- дає можливість:
а) зображати земну поверхню із бажаним зменшенням (тобто в бажаному масштабі), щоб охопити одним поглядом необхідну частину або навіть всю земну поверхню, відтворюючи при цьому на карті ті об'єкти, які внаслідок зменшення не виражаються в масштабі карти, але за своїм значенням мають бути показані;
б) показувати на карті рельєф земної поверхні, тобто передавати нерівності місцевості в плоскому зображенні;
в) не обмежуватися відображенням на географічній карті поверхні предметів, а вказувати їх внутрішні властивості (наприклад, на карті моря можна показати фізико-хімічні властивості води, течії, рельєф і ґрунти морського дна та ін.);
г) показувати поширення явищ, що не сприймаються безпосередньо нашими органами чуття (наприклад, аномалії сили тяжіння і т. ін.), і робити наочними недоступні безпосередньому сприйманню зв'язки і відношення (наприклад, між джерелами сировини і підприємствами з її переробки);
д) виключати менш значущі сторони, дрібниці й деталі, властиві одиничним об'єктам, і виділяти їх загальні й істотні ознаки (наприклад, характеризувати населені пункти по чисельності населення та адміністративному значенню, відмовляючись від передачі їх планування), тобто використовувати абстракції;
3) надзвичайно важливою є третя особливість географічних карт -- відбір та узагальнення зображуваних явищ, тобто картографічна генералізація.
Географічні карти тією чи іншою мірою використовуються у всіх сферах людської діяльності. Загальновідоме їх значення як путівника по місцевості. В промисловому, енергетичному і транспортному будівництві вони є основою для пошуків, проектування і переносу в натуру інженерного проекту. В сільському господарстві географічні карти необхідні для землеустрою, меліорації і взагалі для обліку та раціонального використання всіх земельних фондів. Карти служать важливим посібником для шкільного і позашкільного навчання, для поширення знань про світ і для підняття рівня загальної культури. Картографічне вивчення території має важливе значення у військовій справі. Карти використовуються в сільськогосподарській промисловості -- правильна оцінка географічних умов, розумне використання і відновлення ресурсів, розробка планів перетворення природи, раціональне розташування виробничих сил, комплексний розвиток економічних районів та ін. -- потребують для свого вирішення високоякісних карт. Карти, як засіб наукового дослідження не тільки дають наочну картину розташування об'єктів, але також дозволяють знаходити закономірності цього розташування. Наприклад, геологічні карти, показуючи геологічну будову місцевості, слугують для з'ясування закономірностей поширення родовищ корисних копалин. Зрештою, географічні карти незамінні для вивчення просторових взаємозв'язків та розвитку явищ, а отже, можуть бути засобом прогнозу.
Картографічне зображення складається з ряду географічних елементів, що обумовлюються темою і значенням карти. Наприклад, елементами змісту детальних карт місцевості (топографічних карт) є: води і рельєф земної поверхні, рослинний світ і ґрунти, населенні пункти, шляхи сполучення і засоби зв'язку, державні й адміністративні кордони та центри, а також деякі об'єкти промисловості, сільського господарства і культури. На полях географічної карти і на вільних від картографічного зображення місцях розташовують допоміжні графіки і тексти, які полегшують користування картою, а саме: легенду карти (картографічні знаки, використані на карті, з необхідними поясненнями); графіки для вимірювання по карті відстаней, площ, координат окремих точок, крутизни схилів і т. д.; довідкові відомості про час складання карти, про використані джерела тощо. Іноді на полях карти розміщуються також профілі, діаграми, таблиці й текстові дані, які пояснюють і доповнюють власне картографічне зображення.
Найбільш поширені загальногеографічні карти, на яких головним предметом зображення служить сама земна поверхня з об'єктами, розміщеними на ній. Інші карти називають тематичними. Вони передають з більшою повнотою і детальністю якийсь елемент (або елементи), що входять до змісту загальнографічної карти (наприклад, рельєф земної поверхні), або показують явища, які відсутні на загальногеографічних картах, наприклад геологічна будова місцевості, кліматичні умови і т. ін., в зв'язку з чим розрізняють види тематичних карт -- геологічні, кліматичні та ін.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
