Географічна карта служить одним із важливих засобів наочності у навчанні природознавства в 4 класі. Це зумовлено тим, що, вивчаючи природознавство, школярі повинні отримати уявлення про розташування на земній поверхні географічних об'єктів -- материків, гір, річок, міст, окремих територій тощо. Зробити це можна тільки за допомогою карти.
Наочний образ простору учні сприймають безпосередньо по карті. Знаючи особливості її побудови, вони орієнтуються по ній, бачать місце розташування, взаєморозташування, розміри об'єктів і територій, оцінюють відстані і т. ін. Проте використання карти як засобу наочності не обмежується формуванням лише просторових уявлень. Завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити школяра, який розглядає карту, за умовними позначеннями бачити не схему, а живий географічний простір, бачити образ гір, степу тощо. Сприймання образу географічного простору -- інша, більш висока форма картографічної наочності. Для того щоб учні могли відтворити за картою географічну дійсність, необхідно навчити їх читанню карт. Сутність читання карти полягає в розумінні сутності картографічних позначень. Колір, лінії, значки, слова, цифри і т. ін. на карті говорять про приховану за ними дійсність. Читати карту -- це означає вміти за поєднанням умовних позначень, їх просторових комбінаціях уявляти місцевість так, як це є насправді.
З точки зору психології процес читання карти має певні труднощі. Вони обумовлені тим, що читання карти передбачає:
а) уміння знаходити умовні позначення, знати, що вони зображають;
б) здатність уявляти реальні об'єкти і явища, зображені символами. В.П. Буданов зазначав, що «читання карти зовсім не можна розуміти як читання написаних на карті назв річок, населених пунктів та ін.» [11].
Читати карту -- це значить пов'язувати знаки картографічної азбуки (точніше, її умовні знаки і кольори) в слова і вислови; це значить навчитися за поєднанням символів бачити місцевість такою, як вона є насправді, навчитися оживляти карту, подумки населяти її живими істотами і наповнювати рухом, властивим зображеній на карті місцевості» [11, с. 7]. Викладене показує, що читати карту може лише учень, який володіє запасами уявлень, «образів» про навколишній світ. Звідси випливає, що навчанню молодших школярів читанню карти мають передувати екскурсії, спостереження в природі, широке використання образних засобів навчання.
Формування географічних уявлень за картою досягається шляхом накопичення у свідомості учнів географічних образів і багаторазових вправ за картою. Дуже корисні завдання типу: «Покажіть на карті розташування зони степів України. Пригадайте відеофільм «Степи України» і розкажіть про природу степів та їх використання людиною»; «Дайте характеристику Карпатських гір, використовуючи карту та ілюстрації» та інші. Важливі прийоми, які сприяють формуванню образів географічного простору, -- зразки опису об'єктів за картою вчителем, читання науково-популярної літератури.
Слід зазначити, що географічні образи, сформовані за допомогою карти та інших засобів наочності, -- це ще не географічні знання. В них відсутні такі важливі компоненти географічних знань, як факти, точні вимірювання, закономірності. Необхідна ланка в роботі з картою -- використання її в якості джерела географічних знань. До розряду знань, які формуються на основі карт, належать такі: встановлення величини об'єктів (відстаней, глибин, висот); визначення складу і розташування об'єктів і явищ, що вивчаються (родовища корисних копалин, галузі промисловості та їх розташування та ін.); встановлення причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей тощо. Характер роботи з картою суттєво змінюється залежно від того, використовується вона як засіб наочності чи як джерело знань: в першому випадку карта розглядається, а зміст її доповнюється уявою, трансформується в образ; у другому -- ретельно вивчається, а результатом вивчення є точний кількісний або якісний результат. Залежно від того, з якою метою (засіб наочності чи джерело знань) використовується карта, переважає або конкретно-образна, або абстрактно-логічна форма мислення [37].
Успішна робота з картою вимагає не тільки її читання, але й розуміння. Розуміння карти -- це тлумачення співвідношень географічних об'єктів і явищ, зображених на карті, встановлення зв'язків між ними за допомогою використання теоретичних географічних знань. Викладене вище показує, що розуміння карти -- вища форма прояву картографічних знань. Приходить воно до учнів не одразу, а шляхом тривалих вправлянь. Як і будь-який мислительний процес, воно утворюється в результаті ряду розумових операцій -- порівняння, аналізу, синтезу, умовисновків, що спираються на знання карти і теоретичні географічні знання.
Таким чином, значення карти в процесі вивчення природознавства не обмежується використанням її як засобу наочності і джерела знань. Карта служить важливим засобом активізації і актуалізації теоретичних географічних знань, які залучаються в роботі з картою для розуміння сутності розглядуваних на ній географічних явищ.
В сучасній методиці природознавства виділяють три рівні картографічної діяльності.
Перший рівень -- догеографічний. На цьому рівні учні, спираючись на найпростіші знання і життєвий досвід, оволодівають елементарним читанням плану і фізичної карти. Властивості об'єктів вони з'ясовують за їх зовнішнім виглядом: річка Дніпро, Кримські гори, населений пункт і т. д.
На другому рівні учні повинні співвідносити наявні у них географічні знання і уявлення з картою, відтворювати просторові уявлення про розміщення і взаємне розташування об'єктів, зіставляти найпростіші характеристики місцевості і окремих об'єктів, наприклад вказати витік, гирло, протяжність, басейн річки і т. ін. На цьому рівні карта використовується головним чином як засіб наочності.
Третій рівень включає знання (розуміння карти, уміння користуватися нею як джерелом знань, широко використовуючи наявні теоретичні знання. Учні на цьому рівні вільно орієнтуються в карті, володіють методом порівняння карт, можуть дати комплексну характеристику території: виявити її просторові, природні, соціально-економічні особливості, причинно-наслідкові зв'язки і закономірності, характер діяльності населення тощо [2].
Рівні роботи з картою співвідносяться з концепцією розвивального навчання і узгоджуються з рівнями пізнавальної діяльності учнів. Не можна вимагати від школярів (якщо вони не оволоділи знанням карти, не мають запасу картографічних і географічних уявлень) опису об'єктів і територій -- вони просто не зможуть виконати завдання. Співвідношення рівнів роботи з картою із рівнями пізнавальної діяльності учнів дозволяє намітити загальний шлях навчання роботі з картою. Він полягає у поступовому переході з одного рівня на інший.
Спочатку учні отримують певний запас картографічних знань і на цій основі оволодівають практичними прийомами роботи з картою: орієнтування, визначення відстаней, характеристики об'єктів за зовнішнім виглядом і т. д. В результаті цих дій відбувається осмислення карти, формуються просторові уявлення і т. ін. Далі підключаються образне мислення і теоретичні знання, що дозволяє здійснити перехід до більш складних словесних географічних описів об'єктів та явищ.
Таким чином, як зазначають О.Ф. Козіна і О.М. Степанян, М.Ф. Куразов та інші, всю навчальну роботу з картою в початковій школі можна звести до вирішення основних завдань:
1) навчити дітей розуміти карту;
2) домогтися, щоб діти добре знали її;
3) навчити їх читати карту» [30].
Для вирішення першого завдання необхідна система підготовчих вправ, спрямована на те, щоб навчити дітей орієнтуватися в просторі, вимірювати відстані, зображати їх у зменшеному вигляді на папері (формування уміння користуватися масштабом). Вирішення другого завдання передбачає формування в учнів чітких уявлень про розташування на карті суші, води, населених пунктів і т. ін.; третього -- уміння переводити умовні знаки і кольорову гамму в опис конкретних об'єктів.
В цілому вирішення даних завдань передбачає здійснення цілеспрямованої роботи відповідно до наступних етапів (за Л.Ф. Мельчаковим [35]):
підготовка учнів до сприймання топографічного матеріалу, яка починається з 1 класу: в процесі навчання проводити вимірювання відстані, орієнтуватися в просторі (вліво / вправо, вверх / вниз...), фіксувати тривимірні об'єкти на площині й навпаки, реконструювати образ реального предмета за його площинним репрезентантом; сформовані навички закріплюються в наступних класах;
введення понять «горизонт», «лінія горизонту», «сторони горизонту»;
орієнтування на місцевості за оточуючими предметами, за Сонцем і компасом. До першої групи належить орієнтування за такими об'єктами, що вимагають комплексного підтвердження. Зокрема за тінню від предмета (гномона) -- в полудень вона завжди спрямована на північ; за пеньком -- річні кільця ширші з південної сторони; за поодинокими деревами -- із північної сторони гілки коротші, на стовбурі може бути лишайник; по стволу сосен -- після дощу він переважно чорніє з північної сторони, в суху й жарку погоду більше смоли виділяється з південної; за рослинністю -- на північних окрайках полян трава навесні густіша, ніж на південних; по просікам в лісі, які переважно прорубують у напрямку північ -- південь або захід -- схід; за мурашником -- південний схил більш пологий; за снігом -- взимку і навесні він як правило швидше тане з південної сторони; за сузір'ями -- Полярна зірка в сузір'ї Малої Ведмедиці завжди вказує на північ і т.д.;
креслення планів різноманітних предметів (вид зверху, що фіксується на площині, -- кубика, парти); приміщень (класної кімнати, своєї кімнати, будинку);
введення поняття «масштаб», без якого неможливе виконання плану великих об'єктів і територій (робота по переведенню масштабу з одного різновиду в інший, читання);
зображення напрямів і предметів на кресленні (порядок «від рисунка об'єкта -- через умовне зображення -- до пошуку на плані»);
ознайомлення з планом місцевості (тип зйомки, зображення із вибором масштабу, передачею основних об'єктів (умовні знаки) й напрямів -- на плані в якості орієнтира береться напрям північ -- південь, розміщений вздовж лівого краю аркуша);
виявлення відмінностей плану від географічної карти;
вивчення особливостей карти (масштаб, передача напрямів за допомогою паралелей і меридіанів);
робота з фізичною картою (її читання), знаходження основних об'єктів і свого населеного пункту на ній. В процесі роботи необхідно звертати увагу на правила показу об'єктів;
вивчення карти півкуль, природних зон, своєї області. Зокрема, в процесі ознайомлення із зональними картами необхідно визначити місце розташування, характер поверхні, ріки й озера, знати типових представників рослинного і тваринного світу; з фізичною картою свого краю -- навчити правильно показувати кордони, форми рельєфу, моря, ріки й озера, корисні копалини, великі міста;
12) робота з глобусом -- моделлю Землі, яка передбачає: паралельне виконання завдань на демонстраційному і лабораторних варіантах, пов'язаних з обов'язковим знаходженням низовин, височин, гір, морів, океанів («Скільки на Землі океанів? Знайдіть їх на глобусі», «Чи можна проїхати на уявному пароплаві без пересадки по всьому світу й повернуться в те саме місце? Опишіть ваш маршрут»); обов'язковість паралельної роботи з глобусом і картою («В якій півкулі розташована наша країна? На якому материку?», «Водами яких океанів омивається Євразія?», «Покажіть материки, розташовані в Західній півкулі»). Використання даної моделі необхідне при вивченні широкого спектра питань (зокрема, зміни дня і ночі, пір року, природних зон), в процесі ознайомлення з паралелями й меридіанами (орієнтування за сторонами горизонту), вивчення різної передачі форми Землі у давнину і зараз.
В останні роки використовується також і зворотний принцип роботи з картографічним матеріалом: спостереження за поверхнею Землі, визначення її форми, ознайомлення з глобусом як її зменшеною моделлю, вивчення можливостей переносу зображення об'ємного тіла на площину (введення поняття «проекція»), вивчення карти півкуль (і далі -- за рівнем конкретизації), порівняння карти і плану, вивчення способів побудови.
У розумінні карти і формуванні умінь працювати з нею суттєву допомогу учням надають контурні карти. Використовують їх на всіх етапах процесу вивчення природознавства в 4 класі: під час вивчення нового матеріалу, його закріплення, контролю знань та виконання самостійних робіт. Із пізнавальної точки зору робота з контурною картою сприяє:
· сприйманню і закріпленню просторових уявлень учнів;
· осмисленню, розумінню і закріпленню картографічної символіки;
· розвитку спостережливості, уваги, що проявляються при вивченні об'єктів, наприклад гір, зображених на карті перед їх нанесенням на контурну карту;
· активізації мислення, спрямованого на відтворення й аналіз теоретичних знань, фактичного матеріалу, відбір головного при нанесенні зображення на контурну карту.
Досвід показує, що найбільшим ворогом в роботі з контурною картою є формалізація діяльності учнів, бездушне, позбавлене осмислення «перемальовування» об'єктів з однієї карти на іншу.
На контурній карті необхідно навчити учнів знаходити необхідні об'єкти, підписувати відповідні назви (найбільших річок, озер, материків, міст), наносити форми рельєфу, умовні знаки корисних копалин свого краю. При цьому необхідно враховувати, що:
1) надписи виконуються дрібно, чітко, красиво;
2) надписи річок розміщуються паралельно напряму течії річок (як і гірських хребтів, витягнутих заток, морів);
3) надписи міст (островів, озер) всюди йдуть вздовж паралелей (за О.О. Половинкіним [43]);
4) дотримуються правила використання кольорів, прийнятих на відповідному типі карти (вода -- блакитний, низовина -- зелений і т. ін.). При розфарбовуванні домагаються чіткості, охайності і краси (карту можна і не розфарбовувати, проте на неї мають бути нанесені назви великих міст, морів, океанів, рік, ділянок суші та контури окремих її частин, позначені родовища корисних копалин, кордон України, її столиця).
Особливе місце в процесі роботи з картою в початковій школі слід приділити виконанню додаткових орієнтувальних завдань на закріплення знань умовних позначень, напрямів, засвоєних понять і образів. До таких завдань належать:
а) топографічні диктанти прямого й оберненого характеру: в першому випадку вчитель розповідає про певне місце, а діти за допомогою умовних позначень фіксують його слова на папері, створюючи план місцевості; в другому -- на дошці подано текст, в якому назви основних об'єктів замінені умовними знаками (дітям необхідно відновити текст).;
б) конструювання об'єктів з їх частин (складання карти України з її частин, єдиного праматерика Пангеї з контурів сучасних континентів);
в) елементарні опитування на знання місця розташування основних об'єктів на карті та плані, які передбачають дешифровку умовних позначень;
г) визначення (опис, характеристика) географічного об'єкта по карті, порівняльний аналіз його стану в минулому й тепер. Завдання може бути представлено варіантами: визначення по карті об'єкта за описом, заповнення на фрагменті карти «забілених», вивчених раніше місць, пошук об'єкта по представленому фрагментарному абрису;
д) заочні (уявні) мандрівки по карті і плані (кругосвітні, водні, наприклад від Києва до Карпатських гір);
е) визначення відстані між містами (за масштабом карти).
Формування у школярів картографічних знань і умінь роботи з картою вимагає використання різних допоміжних картографічних засобів навчання.
Первинні картографічні уявлення формуються за допомогою глобуса. Перевагою глобуса порівняно з картою служить те, що на ньому правильно, з однаковим зменшенням передані контури, розміри, взаємне розташування об'єктів тощо. Глобус володіє такими геометричними властивостями, як рівномасштабність, рівнокутність, рівновеликість у всіх його частинах, що не властиво картам. Враховуючи ці властивості глобуса, його необхідно використовувати (одночасно з картою) на ранніх стадіях формування просторових картографічних уявлень.
Для формування у молодших школярів уміння працювати з географічною картою вчителю необхідно також мати в методичній копилці самостійно виконані або фабричні посібники із зображенням умовних знаків карти, корисних копалин.
Вся робота з топографічним матеріалом, що проводиться в початковій школі, готує учнів до вивчення географії в середній школі. Разом з тим вона надає вчителю широке поле діяльності з урахуванням індивідуальних темпів вивчення матеріалу дітьми (на швидкому, осмисленому діяльнісно-практичному рівні засвоєння можливе попереднє ознайомлення з іншими географічними поняттями: наприклад, розширення спектра орієнтирів на місцевості, розмежування топографічного, оглядово-топографічного, оглядового масштабів, різновидів зйомки місцевості та ін.).
2.2 Методика експериментального дослідження
Вивчення та узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми, аналіз практики роботи сучасної початкової школи, дозволили сформулювати робочу гіпотезу нашого дослідження: рівень сформованості в учнів умінь працювати з географічними картами підвищиться, якщо в процесі навчання природознавства в 4 класі дотримуватися певних шляхів його удосконалення. Зокрема: використання географічних карт як триєдиного засобу навчання: вони служать об'єктом вивчення, засобом наочності і джерелом знань; поетапне цілеспрямоване формування в учнів уміння працювати з географічними картами; використання роботи з контурними картами; виконання учнями додаткових орієнтувальних завдань на закріплення картографічних знань та умінь.Гіпотезу нашого дослідження ми перевіряли в процесі педагогічного експерименту, який проводився на базі ЗОШ І-ІІ ступенів с. Сорока Гусятинського району Тернопільської області та середньої загальноосвітньої школи № 27 м. Тернополя. Дослідження проводилося в 4 класах на матеріалі предмету «Я і Україна. Природознавство». Уроки в контрольному класі проводилися за звичайною методикою вчителя, а в експериментальному -- із використанням методики, запропонованої нами.Розглянемо фрагменти уроків, на яких відбувалося формування в учнів умінь працювати з географічними картами, та завдання, які ми використовували на цих уроках. Завдання були підібрані відповідно до виокремлених етапів формування в учнів уміння працювати з географічними картами.
Тема. План і масштаб
Мета: формувати поняття «план», «масштаб»; формувати уміння креслити план предметів, користуватися масштабом.
Обладнання: атлас із природознавства, лінійки і аркуші паперу.
Вивчення нового матеріалу.Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
