У деяких випадках розповідь про твір може й не випереджувати звучання музики. Одна-дві лаконічні, але образні фрази, сказані на занятті у зв'язку з музичним твором, що звучить, викличуть думки і почуття незрівнянно глибші, ніж будь-які інші, попередньо заготовлені “загальні слова” на цю тему.
“Слово вчителя -- нічим не замінний інструмент впливу на душу вихованця”, -- писав В.О.Сухомлинський [85, c.430]. Мистецтво виховання включає насамперед мистецтво говорити, звертаючись до людського серця. “Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів... Слово має настроїти чутливі струни серця, щоб осягнути мову почуттів... пояснення музики мусить нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до музики”, -- так чудово сказав видатний педагог [85, с. 554-555].Важливою педагогічною умовою художньо-естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку та їх художньо-творчого мислення є підвищення емоційної активності, зацікавленості, що зростає при використання на заняттях з музики нових інформаційних технологій та технічних засобів.
Сприймання музики дітьми дошкільного віку тісно пов'язане з руховими переживаннями (ритмічні рухи, спів). Тому їм ближча ритмізована і мальовнича музика, яка відповідає їхньому досвіду й потребі в активних виявах. Дітям властиві інтерес до почуттєво забарвлених музично-слухових вражень, прагнення до новизни, до вияву в звучанні музики життєвих зв'язків. Уже шестилітні дітки здатні визначати не лише загальний характер музики та її настрій, а й схоплювати характерні ознаки певного жанру, наприклад, колискової пісні, танцю, маршу, передавати їх у пластиці своїх рухів, жестах, міміці.
У дітей старшого дошкільного віку яскраво виявляється емоційність сприймання. Однак емоційний відгук дітей цього віку має свої особливості: реагуючи на музику безпосередньо й активно, вони не усвідомлюють емоційні стани, які нею викликаються. Тому діти не говорять, наприклад, про свої внутрішні переживання (“мені було сумно”), а оцінюють загальний характер музики (“була сумна музика”).
Що розуміється під емоційністю? Слід враховувати, що розмежувати емоційне від інтелектуального можна лише умовно: в музиці, як і будь-якому іншому мистецтві, емоційне начало переливається в думку, а думка, не потребуючи понятійної визначеності, так само невловимо переходить у почуття. Підхід до емоційного відгуку під час слухання музики як поверхневого, зовнішньо-чуттєвого, є неправильний.
Діти довірливо ставляться до музичного твору, приймаючи його зміст за реальність. Частина дітей дошкільного віку не може відділити думки, які виникають під час слухання музики, від власне змісту музики. Саме тому їхні відповіді можуть бути такими несподіваними.
Наприклад, прослуховуючи пісню “Бабак” Л.Бетховена, на запит викладача: “Який настрій викликає пісня?”- діти дають такі відповіді:
- “Веселий!”
- Чому? -- і тоді діти уточнюють.
“А мама мені купила собачку!”
Отже, відштовхнувшись від змісту пісні, думки дівчинки перенеслися до радісних спогадів про свого четвероногого друга і тим внесли нове забарвлення у сприймання музики.
Частина дітей старшого дошкільного віку не може відділити думки, які виникають під час слухання музики, від власне змісту музики. Саме тому їхні відповіді можуть бути такими несподіваними.
Наприклад, прослуховуючи музичний твір “Курчатка” А. Філіпенка, на запитання музкерівника: “Який настрій викликає даний твір?”- діти дають такі відповіді:
- “Веселий!”
- Чому? -- і тоді діти уточнюють.
“А мама мені купила зернятка для курчат!”
Отже, відштовхнувшись від змісту твору, думки дітей перенеслися до радісних спогадів про своїх друзів і тим внесли нове забарвлення у сприймання музики.
В основі методичних прийомів музичного виховання лежить вплив виразною співочою інтонацією, теплота і задушевність якою користується музкерівник, викликаючи в дітей емоційний відгук.
Так, наприклад, наспівуючи пісню, нахиляючись до дитини, ми привертаєммо її увагу, викликаємо наслідувальні інтонації і створюємо в неї радісний настрій. В роботі з дітьми трохи старшими для виявлення інтересу до співу використовується показ іграшок.
Здійснити це завдання допомагли пісні, які відбивали близькі і зрозумілі дітям образи (пташечки, ляльки і т. ін.). Правильний добір дає можливість поступово ускладнювати завдання. Наприклад “Пташку” М.Раухвергера діти можуть відзначити закінчення пісні вигуком “Ай”, а в пісні “Да-да-да” О. Тілічеєвої вони підспівують коротку музичну фразу на повторення складу “да-да-да”. Основним методом художньо-творчого мислення у дітей на цьому етапі є наслідування дорослих, але при умові уважного сприйняття завдання та слухання твору.
Велике значення для музичного розвитку в цьому віці має індивідуальна робота з кожною дитиною. Це дає змогу виявити найактивніших, об'єднати їх у невелику групу.
З часом емоційність сприймання поступово доповнюється прагненням дітей старшого дошкільного віку зрозуміти, що виражає музика, у чому її зміст. Дітки можуть досить повно визначити емоційний зміст музики, дати їй образне пояснення, а завдяки властивій спостережливості -- почути окремі деталі музичної мови, відтінки виконання.
Для того, щоб прослідкувати зростання емоційної активності, зацікавленості різними видами діяльності на заняттях з музики для дітей старшого дошкільного віку ми використали синтезатор.
В I групі закріплювали свої знання про ритм в музиці традиційними методами: вистукуванням ритмічних вправ, плесканням в долоні і т. д. В експериментальній групі діти старшого дошкільного віку мали можливість вправлятися в ритмічних вправах і на клавіатурі синтезатора, використання якого:
- по-перше - урізноманітнило діяльність дітей;
- по-друге - активізувало інтерес та зацікавленість дітей старшого дошкільного віку, що помітно хоча б по їх бажанню доторкнутися до електронного прототипу фортепіано;
- по-третє - підвищило їх емоційне бачення заняття з музики.
Глибшому сприйманню музики сприяє використання у процесі аналізу аналогій з творами інших видів мистецтва. Як зазначав Д. Кабалевський “той, хто знайомий з літературним або живописним твором чи подією реального життя, що надихнули композитора на написання музики... володій надійним ключем до розуміння цієї музики” [36, с. 65].
Використання творів інших видів мистецтва дає змогу значно активізувати художньо-творчу діяльність дітей. Наприклад, слухаючи п'єсу С.Прокоф'єва “Ходить місяць над лугами”, доречне запропонувати дітям порівняти музичний образ твору з поетичними образами двох віршів, подумати, зміст якого вірша повніше відповідав музиці і чому.
В небі місяць зіходить смутний...
В небі місяць зіходить смутний,
Поміж хмарами вид свійховає,
Його промінь червоний, сумний
Поза хмарами світить-палає. (Л. Українка)
Українська ніч
Над зеленим гаєм,
та над бережком
місяць виринає
золотим ріжком.
Посріблив отаву,
віття лугове
і на той бік ставу
човником пливе...
(П. Сиченко)
Музичні враження дітей старшого дошкільного віку від слухання п'єси Е.Гріга “Весною” можна збагатити читанням уривка з поеми Т. Шевченка “Гайдамаки”:
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною
Вранці зустрічають..
Розвитку асоціативного мислення дітей старшого дошкільного віку сприятимуть й інші творчі завдання. Наприклад, пригадати музику за запропонованими віршами:
Тиша морська
....Тиша в морі... Ледве-ледве
Колихає море хвилі;
Не колишуться од вітру
На човнах вітрила білі.
З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем, --
В'ється стежечка злотиста... (Л.Українка)
Великий інтерес викликають у дітей завдання уявити музику, якою “звучить” картина. Наприклад, розглядаючи з учнями репродукцію картини А.Куїнджі “Хмарка”, можна поставити їм такі запитання: “Як зображена на картині весна? Яка музика може розповісти про таку весну? Якими засобами музика може виразити захоплення людини весняною красою? Якими мають бути мелодія, темп, динаміка, тембр?”
Уміння сприймати музику формується успішно за умови взаємодії всіх видів музичної діяльності на занятті. Зокрема, поглибленому сприйманню музики сприяє розучування і спів окремих тем із твору. Проспівана мелодія засвоюється значно краще, ніж тільки прослухана, нехай навіть неодноразово.
Коли діти чують знайомі теми у новому для них творі, вони уважніше слухають музику, намагаючись сприйняти ці .теми у нових звукових барвах. У них з'являється підвищений інтерес до твору. Коли йдеться про виразні засоби, використані композитором у творі, бажано проілюструвати їх у нотному записі, просольфеджувати мелодію, виконати ритмічний рисунок.
Відчуттю жанрових особливостей творів сприятиме створення до них темброво-ритмічних супроводів, виконання танцювальних рухів, хода під музику тощо. Музичне сприймання, будучи основою всіх інших видів музичної діяльності, у цій діяльності й розвивається, забезпечуючи загальний музичний розвиток діток.
Слід підкреслити, що музичне сприймання є неодмінним компонентом загальної музичної активності особистості - дошкільника. Воно розвивається і функціонує у складному внутрішньому взаємозв'язку з виконавсько-творчими діями і несе в собі діалектичну єдність стихійного і керованого вихователем. Воно збагачується разом із загальним музично-естетичним становленням особистості, піднесенням її духовної культури.
Отже, варто зазначити, що використання нетрадиційних форм та підходів до організації заняття з музики для дітей старшого дошкільного віку не є обов'язковим. Але музкерівник, який ставить перед собою за мету не лише дати дітям необхідний багаж теоретичних знань з музики, а й розвинути їх творчу уяву, музичне сприйняття, художньо-творче мислення, зацікавленість, любов та повагу до музики, може урізноманітнювати свої заняття новим, нетрадиційним та нестандартним. Важливо, щоб сам музкерівник вбачав у цьому перспективу активного художньо-естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку.
ІІІ. Для формування у дітей потреби у самостійному музично-пізнавальному пошуку потрібно використати весь спектр завдань, усе багатство музичних творів. Варто згадати, що заняття музики у дитячому садку покликані спрямувати дітей старшого дошкільного віку на новий рівень сприйняття особливостей музичного мистецтва.
Розвитку творчих здібностей сприяє надання дітям старшого дошкільного віку вільного вибору у всьому, де є для цього можливість і доцільність. Так, для розкриття тієї чи іншої теми можна пропонувати не одну пісню, а декілька. Діти можуть послухати їх у виконанні музкерівника і обрати одну з них для розучування, ту, яка більше сподобалася.
Навчальний матеріал заняття закріплюється здебільшого у процесі різних видів діяльності: співу, слухання музики, дидактичної гри, гри на музичних інструментах. Тут також слід враховувати побажання дітей. В результаті у них формується творча активність, інтерес до музичного мистецтва.
Так, можна виконати вправи творчого спрямування: гра музичних творів з різним емоційним забарвленням; створення власних п'єс за програмною назвою “Ведмедик”, “Веселка”, “Колискова” тощо.
Проблемно-моделюючі завдання передбачають нестандартні ситуації, що вимагає від дітей старшого дошкільного віку самостійного творчого розв'язання висунутої проблеми (наприклад: “Що стане, коли мажорну п'єсу “Нова лялька” П.Чайковського виконати в мінорі? Що стане, коли тему Пташки в симфонічній казці “Петя та Вовк” С.Прокоф'єва виконає музикант на валторні? Ви -- Червона Шапочка. В лісі ви зустрічаєте не тільки Вовка, а й Івасика-Телесика...”). Ми пропонуємо використовувати вищезазначені музичні ігри-завдання, як засіб художньо-естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку, зокрема задля розвитку їх творчої уяви та фантазії.
Самостійне створення музичного або іншого супроводу до запропонованого оповідання, картини, казки (вокальні, інструментальні імпровізації, пластичні рухи), імпровізація та домислювання (добирання дітьми слова, пропущеного у вірші, оповіданні, а також звуку, пропущеного в мелодії пісні, закінчення оповідання, казки, вірша, мелодії, пісні), колективне створення оповідань, музичних казок -- ці та інші форми ігрових ситуацій забезпечують необхідні емоційні умови для творчого розкріпачення і самовираження дитини, реалізації нею свого прагнення до дій у певних виявленнях (словах, рухах, музичних творах, тощо).
Важливі психологічні передумови розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку формуються в різних формах імпровізацій.
Як правило, діти рано починають співати самі, наслідуючи маму, сестричку, аудіозапис. Але їхні пісеньки, здебільшого, не повторюють почуту мелодію, а співаються довільно, варіативно, залежно від настрою й обставин. Тобто, в них дитина мимоволі виявляє елементи творчості. Коли за допомогою музкерівника дошкільнята дійдуть висновку, що є мелодії сумні й веселі, спокійні й бадьорі тощо, їхні імпровізації стануть виразнішими й усвідомленішими. Цінність таких імпровізацій значна, адже вони приносять дітям естетичне задоволення і викликають захоплення музичними заняттями.
Початковими формами імпровізацій можуть бути:
- ритмічні супроводи (власні рухові жести: плескання в долоні, плескання руками по колінах, клацання пальцями, притупування тощо;
- гра на маленьких ударних інструментах: дерев'яних паличках, тарілочках, трикутниках, барабанах, бубнах) до декламацій або співу самих дітей.
Так супроводи можуть мати різні форми: йти паралельно і в безпосередньому зв'язку з мовним текстом, підкреслюючи чи доповнюючи його, або будуватися на остинатному.
Аналізуючи музичні твори, доцільно використовувати рухи під музику, адже пластичний рух закладений у самій при роді музики -- з музичних інтонаціях завжди відчувається зв'язок зі словом, танцем, мімікою, рухами тіла людини. Тому прийом “пластичного інтонування” як природного вираження в ході, жесті, танцювальному русі почуття, переживання, емоційного змісту твору має велике значеній у формуванні музичного сприймання дітей старшого дошкільного віку. Музкерівнику важливо самому знайти такі рухи, які були б зрозумілими дітям, викликали б в них емоції, уникали б необхідності у тривалих бесідах з приводу характеру музики.
Вираження характеру музики в рухах розвиватиме природну музикальність дітей, їхню здатність осмислено слухати музику.
Можна використати різні способи поєднання музики і руху: крокування, вільне диригування, тактування, танцювальні рухи тощо. У результаті музкеріваник бачить, як діти старшого дошкільного віку відчувають музику в цілому, наскільки уважно слідкують за розвитком образу. За рухами дітей він може визначити глибину сприйняття твору і окремих його виразних засобів.
Даючи вихід моторній активності дітей, пластичне інтонування музики спрямовує цю активність до поглибленого сприймання і розвитку музичної культури. У дітей розвивається творча уява, прагнення до самовираження у пластичних образах.
Не слід ототожнювати зорові асоціації, які виникають у дітей під впливом музики, з їх довільними фантазіями на фоні музики. Намагання дітей обов'язково щось уявити під музику здебільшого послаблює її вплив, збіднює зміст сприймання, відволікає від головного, притупляє слухову увагу. Необхідно привчати дітей чути в музиці передусім почуття, думки, настрій, характер людини, переконливо доводити їм, що попри всю різноманітність музики композитор прагне насамперед виразити переживання людини, її душевний стан. Коли діти старшого дошкільного віку починають фантазувати під музику, малювати в своїй уяві якісь картини (наприклад, дощ, сонечко або райдугу в “Дощ і райдуга” С.Прокоф'єва, “Сонечко” М.Мєтлова), музкерівник повинен звернути увагу на те, що навіть зображаючи картини природи, композитор прагне передати почуття людини, її особистісне ставлення до осінньої пори року. Таке акцентування на психологічному й естетичному змісті музики позитивно позначається на розвитку художньо-творчого мислення дітей.
Наприклад, після прослухування твору Л. Бетховена “Весело і сумно” діти старшого дошкільного віку визначили яким настроєм закінчується кожна з частин, і довели, “чому музика має сумний або веселий характер?” На допомогу може прийти наочний посібник -- плакат з позначеними на ньому засобами виразності (лад, ритм, динаміка, тембр). Діти, згідно послідовності плаката, говорять про те, які елементи музичної мови вони почули в творі. Завдання музичного керівника -- створити умови для творчого самовираження кожної дитини. Корисно постійно наголошувати дітям: “Тут усі талановиті”, “Роби, як вважаєш за потрібне”, “Умій виразити себе”.
Часто викладачі задають дітям старшого дошкільного віку домашнє завдання -- зробити малюнки під враженням прослуханої музики. Доцільно надавати дітям можливість вибору у творчих завданнях: хтось любить малювати, хтось -- складати вірші, казки, а ще хтось -- ліпити. У процесі вільного вибору дитина зростає як особистість. В неї з'являється почуття дорослості, самостійності, зацікавленості в роботі, що дуже важливо для закріплення бажання займатися творчістю.
Серед провідних методів роботи з дітьми старшого дошкільного віку на цьому етапі було визначено такі: спільна творчість музкерівника і дитини по відпрацюванню виконавської концепції; поєднання інтенсивного і екстенсивного вивчення музичних творів, як завдання порівняти твори різних авторів з однаковою назвою (“Сарабанда” І. Баха, Г. Генделя, К. Глюка; “Ранок в лісі” І. Шамо та “Ранок” С. Прокоф'єва), або розпізнати та назвати форми музичних творів (слухання фрагментів творів: “Маленька нічна серенада” В.А.Моцарта, “Весело і сумно” Л. Бетховена).
Головні зусилля зосереджувались на самостійному пошуку виконавського втілення художнього образу, на вмінні передавати враження від художнього спілкування у вигляді індивідуальних вербальних та музичних інтерпретацій, в ознайомленні дітей старшого дошкільного віку з принципами і прийомами аналізу музичних творів з метою розкриття їх художнього смислу і естетичної цінності.
Можна запропонувати дітям придумати назву до незнайомого твору і пояснити, чому вони дали йому саме таку назву, зважаючи на характер і засоби виразності. Правильні відповіді яскраво свідчитимуть про те, що діти розуміють, якими засобами повинен були переданий зміст музики.Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
