Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики
ипова помилка вчителя в процесі організації самостійної роботи в тому, що він часто забуває про підсумковий етап.Проблема класифікації самостійної роботи як методу навчання не однозначна. Є кілька підходів до її розв'язання, зокрема:а) виділяють види самостійної роботи за дидактичною метою:спрямовану на сприймання нового, на засвоєння нових знань, на їх закріплення, розширення і вдосконалення, на відпрацювання, закріплення і вдосконалення умінь і навичок;б) відповідно до матеріалу, з яким працюють учні: самостійна робота з предметами і явищами навколишньої дійсності; спостереження; практична чи лабораторна робота; робота з книжкою; робота з наочністю; робота з дидактичним матеріалом.в) за характером діяльності: самостійна робота за зразком або репродуктивна; за правилом або системою правил; конструктивна або творча;г) за способом організації: індивідуальна, індивідуально-групова, індивідуально-фронтальна, колективно-групова і колективно-фронтальна;д) за способом фіксації результату: письмова й усна;е) за характером діяльності: теоретична і практична. Самостійну роботу як метод навчання застосовують на всіх етапах уроку, але з об'єктивних причин майже не організується вона на етапі вивчення нового матеріалу (традиційний тип навчання).4. 3АСОБИ НАВЧАННЯ. ВИДИ НАОЧНОСТІ. ФОРМИ ПОЄДНАННЯ СЛОВА І НАОЧНОСТІ.У навчальній діяльності методи навчання реалізують за допомогою певних засобів.Засоби навчання - це інструментарій, способи застосування якого створюють метод навчання. Вони можуть бути різними або однаковими у окремих вчителів.Засоби навчання (за І.Я. Лернером) поділяють на предметні, практичні, інтелектуальні й емоційні.Предметні засоби навчання - ненатуральні об'єкти або їх замінники, наочні посібники, прилади, діючі моделі, роздатковий матеріал, фотографії, діафільми, грамзаписи, відеомагнітофонні записи тощо.Практичні засоби навчання - це способи моторної діяльності вчителя і учнів, зокрема, демонстрація досліду, графічна побудова, письмо, трудова діяльність у майстерні, на пришкільній ділянці та ін.Інтелектуальні засоби залежать від сукупності способів пізнавальної діяльності - логіки, характеру, мислення, уяви, інтуїції.Емоційні засоби становлять сукупність важливих емоційних переживань учителя і учнів - інтерес, задоволення, радість, жаль - і способів їх вияву.Технічні засоби навчання (ТЗН) відіграють допоміжну роль і певного дидактичного потенціалу не мають.У сучасній практиці ґрунтовно розроблена і вивчена проблема використання в навчальному процесі предметної наочності.Класифікація наочності. Традиційно найчастіше в сучасній школі застосовують словесне пояснення в поєднанні з унаочненням. На основі аналізу організації сприймання учнів Л.В. Занков виділив такі його форми:І форма. За допомогою слова вчитель керує спостереженнями учнів, які набувають знання безпосередньо із спостережень.II форма. За допомогою слова після сприймання об'єкта на основі вже сформованого досвіду вчитель підводить дітей до осмислення і формулювання таких зв'язків у явищах, які не виявляються під час спостережень.III форма. Основну інформацію учні засвоюють зі слів учителя, наочність відіграє допоміжну, ілюстративну роль.IV форма. Спираючись на спостереження учнів за об'єктом, учитель повідомляє про такі зв'язки між явищами, які безпосередньо сприймати неможливо, або робить висновки й узагальнення.V форма. За допомогою слова або наочності вчитель інструктує відносно дій чи способів дій, які треба виконати.VI форма. За допомогою слова вчитель характеризує способи діяльності, які учні повинні знати, і показом супроводить інструктаж.Залежно від завдань, поставлених на уроці, ефективними є такі форми поєднання слова і наочності:якщо учнів треба ознайомити із зовнішніми ознаками предмета, доцільно використати І, але не III форму; для встановлення зв'язків і взаємозалежностей між явищами слід обрати II, але не IV; для досягнення міцності засвоєння знань найефективнішими є І і II форми.Література ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.1. Алексюк А.М. Методи навчання та методи учіння. - К.: Радянська школа, 1984.2. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. - К.: Радянська школа, 1984.3. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. - М.: Просвещение, 1982. - С.126-145.4. Баранов С.П. Сущность процесса обучения. - М.: Просвещение, 1981. - С.129-142.5. Занков Л.В. Сочетание слова учителя и средств наглядности в обучении. - М.: Просвещение, 1958.6. Наглядность и активизация учащихся в обучении. - М.: Знание, 1960.7. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. - М.: Педагогика, 1980.8. Лернер И.Я. Дидактическая система методов обучения. - М.: Знание, 1976.ДИДАКТИЧНИЙ ТРЕНІНГ.1. Змісту якого педагогічного поняття відповідають способи роботи вчителя і учня, за допомогою котрих набувають знань, умінь і навичок, формують світогляд учнів, активізують пізнавальну діяльність: а) принципам навчання; б) методам навчання; в) типу уроку та його структурі;г) змісту освіти; д) формам організації навчання.2. Поясніть недоліки формулювання запитань, запропонованих учням II класу:Чи подобається тобі осінь?До яких тварин, диких чи свійських, належить тхір?Діти, чи знаєте ви, що Т.Г. Шевченко ще хлопчиком був наймитом у пана?Охарактеризуйте географічне положення міста Києва.Що ви можете сказати про клімат нашої місцевості?Якою була погода на минулому тижні?3. Яку форму поєднання слова і наочності (за Л.В. Занковим) використано: "Учитель у III класі, розкриваючи тему "Вапняки", розповідає учням, як можна розпізнати вапняки, організовує їх спостереження, а потім характеризує властивості цих корисних копалин, показує їх".4. Знайдіть зайве: розповідь, лекція, самостійна робота, словникова робота, індивідуальна робота з учнями, практична робота, екскурсія, програмоване навчання, дидактична гра, спостереження.? Висловіть своє ставлення до твердження: "Оскільки розвиток учнів забезпечують продуктивні методи навчання, їм завжди треба надавати перевагу в навчальному процесі".Тема X. Форми організації навчання1. Загальне поняття про форму організації навчання як дидактичну категорію.2. Розвиток форм організації навчання.3. Класно-урочна система як різновид масового навчання. Урок.4. Дидактичні основи побудови навчального процесу на уроці.5. Актуальні проблеми організації навчального процесу в школі.6. Теоретичні основи типології уроку.7. Характеристика окремих етапів уроку.8. Система форм організації навчання (крім Уроку).9. Позаурочна навчально-пізнавальна діяльність як складова цілісного навчального процесу.Ключові поняття: форми організації навчання, форми учбової діяльності учнів, класно-урочна система, урок, структура (макро-, мікро-), етап, тип уроку.1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ФОРМУ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ЯК ДИДАКТИЧНУ КАТЕГОРІЮ.Форму організації навчання розуміють як спеціально організовану діяльність учителя і учня згідно з визначеним порядком і в певному режимі (Т.А. Ільїна).Форма організації навчання як дидактична категорія характеризує зовнішній бік навчального процесу, пов'язаний з кількістю учнів, особливостями спілкування між суб'єктами навчального процесу, часом і місцем навчання, а також його порядком. Х.Й. Лійметс називає такі її особливості:спрямованість системи спілкування на учнів (на окремого учня, на групу);спосіб керівництва діяльністю учня (безпосередньо - опосередковано);ступінь взаємодії учнів (якою мірою дозволяються і заохочуються дидактичні контакти між учнями).Форма - це спосіб існування і виявлення змісту, внутрішня його будова. Форма організації навчання - це структура способів спілкування вчителя і учнів за певним принципом, взаємодія вчителя і учнів, що регулюється заздалегідь визначеним порядком і режимом (В.О. Онищук).Форми організації навчання взаємозв'язані з методами навчання. Методи реалізуються у формах організації навчання у певній системі і взаємодії і забезпечують їх ефективність.Форми організації навчання відрізняються характером поєднання колективного та індивідуального в навчальному процесі, рівнем самостійності учнів, способами керівництва їх учбовою діяльністю з боку вчителя і визначаються характером сполучення форм учбової діяльності школярів.Форми учбової діяльності школярів - це способи організації засвоєння навчального матеріалу, що передбачають визначення таких характеристик, як зміст завдання, кількість учнів, які виконують завдання, базовий рівень підготовки, особливості керівництва учбовою діяльністю, можливість взаємодії між учнями.Саме завдяки їм розрізняють форми організації навчання, зокрема, урок та індивідуальну роботу, екскурсію і лекцію тощо.Застосування певної форми організації навчання залежить від конкретної дидактичної мети, змісту, специфіки навчального предмета, навчальної програми.2. РОЗВИТОК ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ.У процесі історичного розвитку форм організації навчання склалися моделі взаємин між суб'єктами дидактичного процесу, дидактичної взаємодії, на базі яких сформувалися основні форми йогоорганізації: учитель - учень; учитель (вихователь) - група; викладач - аудиторія. Особливості кожної моделі виявляються в конкретних формах навчання.Перша модель реалізується в індивідуальному, індивідуально-груповому та індивідуалізованому навчанні (частково, в умовах вибіркового навчання), коли вчитель спілкується з учнем сам на сам.Друга модель характерна для окремих різновидів масового і для вибіркового навчання загалом, - учитель спілкується з групою учнів одночасно. Група може включати 40-50 учнів. Склад класу може бути гомогенний або гетерогенний за віком.Третя модель дидактичної взаємодії народилася в процесі становлення академічного навчання. Велика кількість слухачів (60-80 і більше) різного віку, неоднаковий рівень підготовки виключають можливість індивідуального контакту з учнем.Впродовж століть форми організації навчання змінювалися так:Цей процес триває, що свідчить про історичний характер форм організації навчання як дидактичної категорії.3. КЛАСНО-УРОЧНА СИСТЕМА ЯК РІЗНОВИД МАСОВОГО НАВЧАННЯ.Урок як форма організації навчання належить до класно-урочної системи, що є різновидом масового навчання. Суть цієї системи в тому, що учнів одного і того самого віку й рівня розвитку розподіляють по класах; заняття проводять поурочне за заздалегідь складеним планом і розкладом; усі учні класу опрацьовують однаковий навчальний матеріал.Характерні особливості класно-урочної системи навчання:1. Визначено час для навчальних занять протягом року і на кожний день, структуру навчального року (початок, кінець чверті), розклад на тиждень, день. Виділено нормований час на щоденні заняття (35-45 хв.). Звідси назва "урочна" система. Поділ навчального часу на уроки. На кожному уроці вивчають певну навчальну дисципліну (предметна система навчання) і певний зміст навчального матеріалу.2. Однорідний віковий склад і рівень розвитку членів навчальної групи, тобто класу, який зберігається протягом усього часу навчання. Звідси назва "класно-урочна" система.Урок - одна з ланок класно-урочної системи, якою передбачено роботу вчителя із сталою групою дітей одного віку і рівня розвитку за постійним розкладом, у певному режимі.Кожний урок є організаційно, логічно і психологічно завершеним цілим (за М.Г. Казанським).Організаційна цілісність і завершеність уроку полягає в тому, що він починається і закінчується в чітко визначений час; учні і вчителі готуються до у року; роботу учнів вміло сплановано; час розподілено раціонально.Логічна цілісність в певному змісті уроку, розкривається в системі уявлень і понять, окремих питаннях, підпорядкованих темі, плану. Пояснення проводиться індуктивним або дедуктивним шляхом і забезпечує відповідну логіку засвоєння.Психологічної цілісності досягають урахуванням закономірностей процесу пізнання, цілеспрямованим формуванням в учнів мотивації навчання.Кожний урок є частиною певного навчального предмета і має визначену дидактичну мету, зумовлену його місцем у навчальному курсі, розділі, темі.4. ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОЦІ.Ефективність навчального процесу в сучасній школі залежить від таких обов'язкових умов:1. Єдності освітніх, розвивальних і виховних завдань.2. Опори на особистий досвід учнів, зв'язок навчання з життям.3. Формування і розвитку навчальних інтересів і розумової самостійності, активності школярів.4. Систематичного контролю за навчальною діяльністю учнів.5. Диференціації та індивідуалізації навчального процесу. Ефективність роботи вчителя забезпечує й додержання вимог до організації уроку як структурної одиниці навчального процесу. До уроку ставляться такі вимоги:а) дидактичні - чітке визначення дидактичних завдань уроку загалом і окремих його етапів (видів роботи), а також місця певного уроку у структурі теми, всієї системи уроків; окреслення оптимального змісту уроку відповідно до навчальної програми, його мети, рівня підготовки учнів; вибір оптимальних методів, прийомів, засобів, форм учбової діяльності учнів; створення умов ефективного навчання (зокрема, для розкриття міжпредметних зв'язків);б) виховні - визначення виховних завдань уроку згідно з його дидактичними характеристиками; цілеспрямоване формування діалектико-матеріалістичного світогляду учнів, високих моральних якостей, забезпечення зв'язку із життям школярів і суспільства; формування і розвиток позитивної мотивації навчання, пізнавальної активності й самостійності; всебічне вивчення та врахування рівня розвитку і психологічних особливостей учнів; додержання вчителем педагогічної етики.в) організаційні - наявність плану, складеного на основі тематичного планування, організаційна чіткість уроку; підготовка і раціональне використання засобів навчання тощо.Урок як форма організації навчання має свої переваги і недоліки. Він дає змогу:рівномірно розподіляти вивчення навчального курсу з того чи іншого предмета на певні логічно послідовні частини - уроки, передбачені в розкладі в рамках точно відведеного навчального часу;забезпечити керівну роль учителя в навчанні, вихованні і розвитку учнів;організувати навчальну роботу з урахуванням психологічних особливостей учнів, закономірностей оволодіння знаннями, вміннями, навичками, забезпечити її єдність з процесом формуванням особистості;чергувати працю і відпочинок учнів і через те сприяти чіткості в роботі школи;формувати колективістські відносини для повнішого розкриття потенціалу організаційного компонента уроку;полегшити планування навчального процесу в масштабах країни, регіону;забезпечити навчання великої кількості учнів одночасно.Недоліки уроку як форми організації навчання в тому, що він:стабільно не забезпечує потреби учнів у активній пізнавальній діяльності;не створює належних умов для цілеспрямованого індивідуального розвитку кожної особистості;орієнтує на "середнього" учня в навчальному процесі;не забезпечує використання колективних форм учбової діяльності школярів для формування колективу класу.5. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ.Проблеми організації навчального процесу на сучасному етапі розвитку школи зумовлені суттєвими змінами у суспільстві, педагогічній науці. Їх розв'язанню сприятимуть теоретичні і методичні дослідження в таких напрямках:оптимальне поєднання уроку з іншими формами організації навчання;створення єдиної системи навчальної і позаурочної навчально-пізнавальної роботи;розробка проблеми уроку в малокомплектній школі в умовах різновікового колективу;створення теорії інтегрованого уроку;вивчення проблем впровадження альтернативних підходів щодо предметної системи загалом (метод занурення в методиці М.П. Щетініна і метод епох у зарубіжній школі);подолання основних недоліків уроку в навчальному процесі сучасної школи;розробка теоретичних основ поєднання уроку з аудиторними формами дидактичного спілкування (лекція, диспут) у середній школі;поєднання в навчальному процесі можливостей роботи учнів у гомогенних і гетерогенних за віком і досвідом навчальної діяльності групах.Вищезгадані напрямки вимагають особливої уваги вчителів-практиків та додаткових досліджень науковців.6. ТЕОРЕТИЧНЇ ОСНОВИ ТИПОЛОГІЇ УРОКУ.Структура уроку - це певний впорядкований і підпорядкований провідній дидактичній меті його поділ на часові відрізки, що відбивають етапи навчально-пізнавальної діяльності й організацію роботи школярів під керівництвом учителя. Етап - часовий відрізок форми організації навчання з певними дидактичними, виховними, розвивальними завданнями, системою методичної роботи вчителя.Тип уроку визначає його структуру (послідовність етапів і добір методів навчання). Урок має певну макро- і мікроструктуру.Макроструктура уроку - це послідовність його етапів. Вона рухлива і гнучка, тобто окремі етапи не стабільні, залежить від мети, змісту навчального процесу, місця уроку в системі уроків на певну тему, від рівня підготовки учнів.Мікроструктура - це послідовність методів навчання на уроці або на певному його часовому відрізку, на окремому етапі. На кожному віковому етапі мікроструктура уроку має свої особливості. Зокрема, в початковій школі вона досить подрібнена, може включати більше 10 методів навчання, які, змінюючи один одного, забезпечують високу працездатність дитини завдяки включенню в процес пізнання різних органів чуття, що сприймають інформацію. Для школи 1-го ступеня типовий комбінований урок, обов'язкові фізкультхвилинки.Підходи до визначення типології уроків зумовлені основними критеріями, з урахуванням яких виділяють типи уроків. За типом пізнавальної діяльності виокремлюють уроки накопичення фактів, утворення понять, осмислення навчального матеріалу тощо. Недолік такого підходу в тому, що штучно розчленовується пізнавальний процес, який насправді становить органічну єдність.За основним методом навчання розрізняють такі типи уроків:проблемний урок, кіно-урок, урок-бесіда, урок-лекція тощо. Автори цієї класифікації не враховують, що метод навчання може виконувати різні дидактичні функції і підпорядкований змісту уроку.Залежно від провідної дидактичної мети виділяють комбінований урок, урок пояснення нового матеріалу, закріплення набутих знань, умінь і навичок, узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок; контролю за знаннями, уміннями і навичками. Це найпоширеніший в дидактиці підхід.Кожному типу уроку за наведеною класифікацією відповідає певна макроструктура або кілька її варіантів.Макроструктура уроків за дидактичною метою:Традиційний підхід За В.О. Онищуком є:Нестандартний урок - це спроба підвищити його потенціал зміною структури або посиленням зв'язку з виховним процесом. Так, в основі уроку - КВК, уроку-вікторини, уроку-конкурсу, уроку-подорожі, уроку-пісні лежить інтеграція навчального і виховного процесів. Урок-діалог та урок із збільшенням дидактичних одиниць - наслідок перегляду структури або зміни підходів до змісту освіти.Своєрідні за завданнями, структурою і змістом також перші уроки в першому класі й уроки миру (духовності, відродження), які проводять на початку навчального року.7. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ЕТАПІВ УРОКУ (подано узагальнено, без постання на певний тип уроку).Загальна характеристика окремих етапів уроку (традиційний підхід).Легше набрати8. СИСТЕМА ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ (крім уроку).1. Домашня самостійна робота учнів - своєрідна форма організації навчання, яку виконують за завданням, але без безпосереднього керівництва вчителя і поза колективом. Потребує організаційної і розумової самостійності. Сприяє формуванню вольової й мотиваційної сфери учнів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
