Організація професійного виховання

ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИХОВАННЯ В ПРОФЕСІЙНО - ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ (1970 -2000 РР)
1.1 Сутність та роль професійного виховання в професійно - технічних навчальних закладах швейного профілю
1.2 Зміст та структура організації професійного виховання в професійно - технічних навчальних закладах швейного профілю
1.3 Аналіз розвитку нормативної бази з питань професійного виховання учнів професійно - технічних навчальних закладів швейного профілю

Висновки з І частини роботи
Розділ ІІ. Досвід організації професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)
2.1 Визначення етапів та особливостей організації професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)
2.2 Педагогічні умови організації професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)
2.2.1 Управління організацією професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)
2.2.2 Планування професійного виховання в професійно-технічних навчальних заставах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр) 79

2.2.3 Контроль організації професійного виховання в ПТУ в Україні (1970-2000 рр)
2.3 Рекомендації по використанню прогресивних ідей вітчизняного досвіду організації професійного виховання в сучасних умовах 94

Висновок з ІІ частини роботи
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП

Соціально-культурні й економічні зміни, що відбуваються в нашій країні, серйозним образом вплинули на споживчу культуру населення, що особливо наочно виявилося в соціальному замовленні на гарний сучасний одяг. Сьогодні високим попитом користуються різноманітні моделі швейних виробів: від класичних до екстравагантних. Збільшилася кількість людей, що мають можливість одягатися в кравця «від кутюр».
Разом з тим варто констатувати, що вітчизняний ринок швейних виробів не дозволяє задовольняти споживчі запити населення повною мірою, і обумовлено це насамперед недостатнім рівнем професійної підготовки працівників швейної промисловості

Більша частина товарів вітчизняних виробників швейної продукції не завжди відрізняється високою якістю й сучасним дизайном, не орієнтована на індивідуальні особливості й смаки споживачів, тому більшість населення віддає перевагу оригінальним моделям закордонних виробників.

Якісно новий рівень споживчої культури населення, загальні тенденції розвитку швейного виробництва висувають особливі вимоги до професійної підготовці учнів швейних ПТНЗ. Кваліфікований кравець в умовах загальної інтелектуалізації праці повинен не тільки вміти працювати по заданій моделі будь-якої складності й у точності виконувати відповідні приписання, але й свідомо перетворювати свою професійну діяльність, творчо аналізувати й будувати технологічні процеси.

Створення оригінальних моделей швейних виробів, постійне відновлення їхніх асортиментів припускають творчий характер праці, нетрадиційний підхід до рішення виробничих ситуацій, сполучення функцій художника-модельєра, дизайнера, технолога й швачки, що визначає особливості професійного виховання працівників швейного виробництва в системі професійно - технічної освіти.

Сьогодні професійне виховання повинне бути сфальцьоване на досягненні двох взаємозалежних цілей: успішності професійної соціалізації учнівський молоді в сучасних умовах і саморозвитку людини як суб'єкта діяльності. Основним змістом професійного виховання, таким чином, стає забезпечення процесу соціалізації особистості професіонала й саморозвитку людини.

В умовах динамічного розвитку українського суспільства відбуваються кардинальні зміни в економічній, соціальній, політичній і духовній сферах, суспільству усе більше потрібні фахівці, що володіють у досконалості професійною майстерністю, загальною й професійною культурою, готові до постійного самовдосконалення.

Ринкові відносини додатково до чисто професійних умінь жадають від професіонала розвиненого політехнічного, економічного й екологічного мислення, організованості й стабільності у виконанні виробничої діяльності, гнучкості, умінь швидко адаптуватися до умов, що постійно змінюються. Тому зараз, як ніколи раніше, особливо актуальними стають питання професійного виховання учнів, від знань, умінь, цілей, бажання й прагнень яких залежить майбутнє України

Сама система професійного виховання працівників швейного виробництва в першу чергу спрямована на соціалізацію особистості в трудовому колективі й у професійній діяльності. Вона опирається на багатий історичний досвід, накопичений у системі професійно - технічної освіти в період з 1970 року по 2000 рік.

Разом з тим цей досвід на сьогодні використається в недостатньому ступені, багато виховних технологій і прийоми, особливо застосовувані в радянський період, зазнають критики й розглядаються як пережиток тоталітарної системи виховання.

Таким чином порушується наступність у виховному процесі майбутніх працівників швейного виробництва, і при цьому нові виховні технології не завжди сприяють повноцінному виховному процесу в професійно - технічних училищах швейного профілю.

Таким чином, виникає протиріччя між потенційними можливостями моделей професійного виховання майбутніх працівників швейного виробництва в умовах професійно - технічних училищ, що був накопичений у період з 1970 року по 2000 рік, і його явною недооцінкою педагогічними колективами сучасних професійно - технічних училищ швейного профілю.

Необхідність вирішення даного протиріччя спричиняє актуальність теми «Організація професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю і Україні в 1970 - 2000 рр.».

Проблемам професійного виховання в системі професійної освіти розглядали В.В. Булавко, Я. Гнутель, Р.С. Гуревич, А.О. Лігоцький, І.Л. Лікарчук, М. Пузанов, Г. Терещенко, С.В Челишева, І. Сухніна та ін.

Питанням оптимізації виховної системи в професійно - технічних училищах, удосконалювання форм і методів виховної роботи, способів формування стійкої професійної мотивації фахівців швейного профілю присвячені дослідження Н.Г. Ничкало, В.В. Олійник, Л.Б. Полак та ін..

Однак у наявних дослідженнях залишається недостатньо розробленої проблема творчого використання історичного досвіду професійного виховання, накопиченого в системі професійно - технічної освіти працівників швейного профілю, що визначає мету даної роботи: проаналізувати організацію системи професійного виховання в професійно - технічних училищах швейного профілю в період з 1970 року по 2000 рік і можливості його використання у виховній роботі в сучасних навчальних закладах, які здійснюють професійну підготовку робітників швейного профілю.

Предмет дослідження : історичний досвід професійного виховання майбутніх працівників швейного виробництва, накопичений у період з 1970 року по 2000 рік.

Об'єкт дослідження: професійне виховання майбутніх працівників швейного виробництва в умовах сучасної системи професійно - технічної освіти.

У завдання дослідження входить:

1. Систематизувати матеріал, щодо еволюції системи виховання майбутніх фахівців швейного виробництва в період з 1970 по 2000 роки.

2. Розглянути питання пов'язані з теоретичним осмисленням особливостей професійного виховання працівників швейного виробництва в системі професійно - технічної освіти.

3. Вивчити досвід професійне виховання майбутніх працівників швейного виробництва, накопичений в період з 1970 по 2000 роки.

4. Розробити рекомендацій з можливостей впровадження досвіду професійного виховання майбутніх працівників швейного виробництва, накопиченого в період з 1970 року по 2000 рік, в сучасну систему професійно технічної освіти професійно - технічних навчальних закладів швейного профілю.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять основні теоретичні положення в області професійної підготовки працівників швейного виробництва й виховної роботи в системі професійно - технічної освіти.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі узагальнений історичний досвід виховної роботи в системі професійної підготовки майбутніх працівників швейного виробництва, систематизовані розрізнені відомості по даній проблемі, виділені й охарактеризовані соціально-економічні й виробничо-технічні детермінанти професійного виховання майбутніх працівників швейного виробництва.

Наукова новизна та теоретична значимість дослідження складається в обґрунтуванні можливостей використання досвіду професійної підготовки майбутніх працівників швейного виробництва, накопиченого в період з 1970 року по 2000 рік, у сучасних соціально-економічних умовах розвитку системи професійно - технічної освіти в Україні.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що розроблені рекомендації можна використовувати в професійно-навчальних закладах під час процесу навчання майбутніх працівників швейного виробництва в умовах сучасної системи професійно - технічної освіти.

У даному дослідженні нами використалися методи аналізу й синтезу з метою узагальнення досвіду професійного виховання працівників швейного виробництва, накопиченого в період з 1970 року по 2000 рік, педагогічного проектування й прогнозування з метою розробки рекомендацій з використання даного досвіду в умовах сучасної системи професійно - технічної освіти, що готовить працівників для швейного виробництва.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИХОВАННЯ В ПРОФЕСІЙНО - ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ (1970 -2000 РР)

1.1 Сутність та роль професійного виховання в професійно - технічних навчальних закладах швейного профілю

Успішність діяльності кваліфікованого працівника швейного виробництва в сучасних умовах багато в чому визначається не тільки рівнем знань, володінням технологічними вміннями, які даються працівникові в процесі професійного навчання, але й системою професійного виховання, що зложилося в тому або іншому професійно - технічному училищі.

У цьому зв'язку саме поняття «професійне виховання» вимагає уточнення, а також визначення його місця в системі професійно підготовки майбутніх працівників швейного виробництва.

Аналіз вітчизняної педагогічної літератури показує, що поняття "виховання" може бути витлумачене в чотирьох значеннях.

- виховання як процес соціалізації (соціальний зміст), що включає в себе вплив на людину суспільства в цілому;

- виховання в широкому педагогічному змісті, що розуміє як цілеспрямоване виховання, здійснюване системою освітніх установ;

- виховання у вузькому педагогічному змісті, а саме - виховна робота, метою якої є формування у вихованця системи певних якостей, поглядів, переконань;

- виховання в самому вузькому значенні як процес рішення конкретних виховних завдань (наприклад, формування певних якостей особистості - дисципліни, відповідальності, працьовитості й ін.).

У радянській педагогіці виховання традиційно визначалося як спеціально організований педагогічний вплив на особистість, що розвивається, з метою формування в неї обумовлених суспільством соціальних властивостей і якостей або як процес передачі соціального й культурного досвіду від старших поколінь і засвоєння його молодшим. Такий підхід апріорі відводить вихованцю роль підлеглого, беззаперечного виконавця, наділяючи вихователя одноособовою владою. Ступінь ефективності результатів такого виховання сьогодні легко визначається неозброєним оком. Цілі покоління колишніх радянських школярів, а нині українських громадян, що виросли в атмосфері авторитарного постійного впливу з боку виховної системи, виявляються сьогодні бездумними виконавцями чужої волі, оскільки звикли до беззаперечної слухняності, побоюючись покарання за прояв у якій-небудь формі ініціативи й творчості. Тому-то й процес адаптації до твердих вимог ринку виявляється для них настільки хворобливим і болісним. Може бути, таке положення речей і викликає в багатьох представників соціальних наук "алергію" на термін "виховання"?

Говорячи про виховання як педагогічну категорію, необхідно відзначити наступне:

- виховання є категорією педагогіки як науки, разом з категорією навчання складовою категорії "освіта";

- виховання не може розглядатися тільки як процес соціалізації (оскільки це процес керований, а соціальне середовище впливає на людину стихійно, і виключити її вплив неможливо), так само як і неправомірно його вживання у вузькому змісті - як процес формування яких-небудь якостей особистості. Якості формуються тільки в процесі діяльності, виховувати можна відносини (або систему відносин, що становлять характер);

- виховання - це не стільки процес трансляції соціокультурного досвіду від старших поколінь молодшим, скільки активне творче засвоєння його (завдяки операціям аналізу, оцінки, переосмислення й т.д.) індивідом з метою самореалізації, саморозвитку й адаптації до умов соціального середовища.

Відомо, що процес виховання - це організований вплив на підростаюче покоління, результатом якого є формування особистості радянської людини. Найважливішими складовими частинами виховання є трудове, моральне, фізичне й естетичне виховання. Професійне виховання - також невід'ємна й найважливіша частина виховання. Воно здійснюється в процесі навчальної й поза навчальної діяльності, що забезпечується педагогічною спрямованістю навчально-виховного процесу, роботою учнів на вибір і освоєння обраної професії.

Професійне виховання здійснюється педагогами-фахівцями в області професійної педагогічної діяльності.

Специфіка діяльності професійно-педагогічного працівника полягає в тому, що йому як педагогічному працівникові треба організовувати й здійснювати виховний процес, сполучати його з виробничим навчанням і продуктивною працею без шкоди для освітнього процесу.

Така робота націлена на формування особистості, здатної до ефективної реалізації себе у виробничій сфері, здатної до виконання всіх професійних функцій.

На основі вивчення педагогічної діяльності педагогів професійно - технічної освіти можна виділити дві групи функцій: цільові й операційні. До цільових відносяться функції, що спрямовані на досягнення головної професійної мети - навчання професії й становлення особистості фахівця. Традиційно до них відносять навчальну, виховну й розвиваючу, функція мотивуюча ставиться також до цільових функцій.

До системи операційних функцій відносять конструкторську, організаторську, комунікативну, діагностичну й виробничо-технологічну. Перші чотири характерні для педагога будь-якого навчального закладу, остання - лише для педагога професійного навчання.

Навчальна функція є однієї з ведучих у діяльності педагога. Її зміст складається у формуванні в учнів системи професійних знань, умінь і навичок. Причому спостерігається розходження в навчальній функції в майстра й викладача: діяльність викладача загально професійного циклу спрямована в основному на формування професійно-технологічних знань і вмінь; навчальна функція майстра виробничого навчання полягає у формуванні в учнів професійних умінь і навичок.

Виховна функція педагогічних працівників полягає в соціально-професійному вихованні учнів (соціально-політичне, моральне, трудове, естетичне й фізичне вдосконалювання). Але головне у виховній роботі майстра й викладача - це формування професійної спрямованості особистості учнів: потреби в професійній праці, стійкості позитивних мотивів праці, схильності й інтересу до професійної діяльності.

Метою виховання в ПТНЗ є формування особистості учня, якому властиві працьовитість, любов до обраної професії, гуманістична орієнтованість і висока громадянськість, спрямованість на професійний успіх і творчу спрямованість, інтелігентність, соціальна активність і комунікабельність, почуття гордості за рідний університет, прихильність університетському духу, традиціям і солідарності [57, с. 77].

Головним завданням виховної роботи в ПТНЗ можна вважати створення умов для активної життєдіяльності учнів, для їх трудового й цивільного самовизначення й самореалізації, для максимального задоволення потреб учнів в інтелектуальному, духовному, культурному й моральному розвитку.

Загальна мета виховання досягається за допомогою її реалізації в системі виховних структур і рішенням більш конкретних завдань, серед яких найбільш актуальними є наступні:

- Формування в учнів високої мотивації до професії;

- Створення умов для творчої самореалізації особистості, забезпечення дозвілля студентів у позаучбовий час;

- Виховання потреби в здоровому способі життя;

- Формування в учнів цивільної позиції й патріотичної свідомості, правової й політичної культури.

- Формування особистісних якостей, необхідних для ефективної професійної діяльності, конкурентоздатності майбутніх фахівців в умовах, що змінюються.

Таким чином, під професійним вихованням розуміють процес формування в учнів потреби в праці й професійній діяльності. [55, с. 132].

У процесі професійного становлення майбутнього кваліфікованого робітника можна виділити три чітко виражених періоди:

1. Період навчання в професійному навчальному закладі (оволодіння відповідними теоретичними знаннями, практичними вміннями й навичками, попередня апробація правильності вибору, розвиток професійних здібностей):

2. Початок трудової діяльності (професійна адаптація в період проходження виробничої практики; закріплення й розвиток отриманих у школі, профтехучилищі, технікумі, вузі вмінь і навичок, придбання досвіду роботи зі спеціальності, остаточне твердження в обраній професії). [45, с. 45].

Робота з рішення завдань, що стоять на кожному із цих етапів, і становить сутність процесу професійного виховання.

У сучасній дослідницькій літературі також представлена думка, відповідно до якої основною метою професійного виховання повинне бути забезпечення відповідності індивідуальних якостей особистості суспільним вимогам, пропонованим до професії. В основі цієї ідеї лежить сформульоване Т. Парсонсом положення про те, що результат професійної діяльності (її успішність і задоволеність нею) залежить від ступеня співвіднесеності індивідуальних якостей з вимогами до професії. Це положення в рамках різних теорій тлумачилася як відповідність: спрямованості особистості об'єктивним характеристикам професії; індивідуальних особливостей особистості типам професій; прагнень особистості об'єктивним умовам професійної діяльності; особистих професійних мотивів соціальним вимогам до професії; типу особистості типу професійного середовища; професійних альтернатив очікуваному успіху й ін.

Метою професійного виховання є особистісний розвиток суб'єкта, формування професійних установок, мотивів, відносин, ціннісних орієнтацій, що забезпечують безперервний розвиток, само актуалізацію й повноцінну участь у професійному житті.

Аналіз літератури дозволяє виділити наступні групи професійного виховання, які можна об'єднати в три групи:

- індивідуальні

- групові

- масові

Також, можна виділити наступні методи професійного виховання:

1) Методи формування свідомості особистості, до яких ставляться розповідь, бесіда, лекція, диспут особистий приклад викладача професійно-технічного училища та майстра виробничого навчання. Розповідь - це послідовний виклад переважно фактичного матеріалу, здійснювана в описовій або оповідальній формі. Вона широко застосовується у викладанні гуманітарних предметів, а також при викладі біографічного матеріалу, характеристиці образів, описі предметів, природних явищ, подій громадського життя. До розповіді як методу педагогічної діяльності пред'являється ряд вимог: логічність, послідовність і доказовість викладу; чіткість, образність, емоційність; урахування вікових особливостей і підготовленості учнів професійно - технічного училища до сприйняття змісту розповіді.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10

В соцсетях