1. У відповідному педагогічному інструментуванні організованої трудової діяльності, щоб стимулювати інтерес до неї, вироблення соціально значимих установок і мотивів, що в кінцевому результаті спричиняє формування в учнів готовності до діяльності.
2. Учитель може допомогти в правильному розміщенні сил учнів, забезпечити чергування видів діяльності й виконуваних функцій, щоб кожний школяр міг освоїти позиції керівництва й підпорядкування й органічно включитися у відносини товариського співробітництва.
3. Велике значення має своєчасне коректування трудових дій учнів, їхнє стимулювання до вольової напруги за допомогою таких методів, як змагання, заохочення результатів праці в різних формах.
4. Незалежно від виду трудової діяльності необхідно формувати в учнів культуру праці. В основі її лежить ряд умінь: уміння планувати майбутню діяльність, раціонально використати час, тримати в порядку робоче місце, ощадливо й дбайливо звертатися з матеріалами й знаряддями праці. Культура праці припускає розумне сполучення праці й відпочинку, перемикання різних видів діяльності, забезпечення високої якості роботи. Важливо допомогти учням у розвитку таких організаторських умінь, необхідних у трудовій діяльності, як цілісний погляд на майбутню діяльність, бачення її найважливіших напрямків, правильне визначення етапів роботи, облік її результату, аналіз трудового процесу й грамотне оформлення ділової документації.
5. У спільній праці учні здобувають досвід морального поводження, досвід спілкування з іншими людьми. Різні організаційні форми колективної праці по-різному впливають на характер взаємин у праці, на відношення учнів до праці, на самооцінку позиції школяра в праці. Від учителя залежить педагогічна спрямованість моральних оцінок і самооцінок учнів, їхнє відношення до успіху товаришів, до оточуючих людей, до результатів праці.
У праці в учнів розвиваються такі морально-вольові якості, як працьовитість і дисциплінованість, завзятість і наполегливість, творча ініціатива й самодіяльність.
У праці формується цивільна самосвідомість, почуття причетності до загальної праці народу й таке відношення до праці, за умови, що воно сформовано у випускників ПТНЗ швейного профілю, безумовно буде сприяти підвищенню рівня їхньої конкурентноздатності на сучасному ринку праці України..
Сучасний педагог, майстер професійного навчання, що працює в сфері професійно-технічної освіти повинні пам'ятати, про те, що досвід виховання робочих швейників говорить про необхідність розглядати виховання, навчання й розвиток як рівноцінні складові підготовки фахівця швейної промисловості.
Останній компонент, будучи прикордонним між двома попередніми, сполучає в собі властиві їм характеристики, оскільки в процесі розвиваючого навчання виховуються нові особистісні якості учнів.. Це поділ умовний, тому що на практиці всі сфери освіти тісно зв'язані між собою. Але оскільки організація, форми, методи навчання й виховання мають свою специфіку, для пояснення сутності виховання варто розглянути окремо цю педагогічну категорію, усвідомити її змісти, мети й завдання в контексті сучасних соціально-економічних перетворень у нашій країні.
У зв'язку з реформуванням освіти й зміною освітньої парадигми проблема виховання на всіх освітніх рівнях стоїть особливо гостро. Сучасні реалії вузівського життя свідчать про те, що в пострадянському освітньому просторі виховний компонент як рудиментарний орган старої системи втратила свою значимість, нова ж парадигма виховання ще тільки складається й знаходить нові аксиологічні змісти. У цій прикордонній ситуації виховні процеси ослаблені й в основному залежать від волі й майстерності педагогів, кураторів, ініціативи адміністрації й традицій конкретного навчального закладу.
У процесі розвитку суспільства змінюється зміст виховання, але завжди як суб'єкт виховання педагогіка розглядає людину, а виховний вплив спрямований на його вдосконалювання. Це дає підставу визначити феномен виховання як перетворюючу діяльність педагогів-вихователів, спрямовану на зміну свідомості, світогляду, психології, ціннісних орієнтацій, знань і способів діяльності особистості, що сприяє її якісному приросту й удосконалюванню. Мети виховання - це очікувані зміни в колективі або особистості, здійснювані в процесі реалізації системи виховних дій.
Таким чином, соціально-історичний досвід дозволяє визначити головну мету виховання як формування гармонійно й всебічно розвитої особистості, підготовленої до ініціативної соціальної й професійної діяльності у швейній промисловості й у сучасному суспільстві, особистості, здатної розділяти й пре множити його цінності.
Мети виховання визначають його зміст, методи й засоби, оптимальна взаємодія яких повинна забезпечувати шуканий результат. Виховання - багатофакторний процес, що залежить від ряду об'єктивних і суб'єктивних факторів. До об'єктивних факторів варто віднести соціально-історичні особливості, культурні традиції країни, прийняту в ній систему освіти, до суб'єктивних - особистісні якості педагогів, рівень їхньої педагогічної майстерності, психологічні особливості й ціннісні орієнтації учасників виховного процесу.
Опираючись на минулий досвід, критеріями вихованості учнів ПТНЗ можуть служити:
рівень працьовитості, любові до професії, прагнення до самовдосконалення
* ступінь оволодіння загальнолюдськими гуманістичними домінантами;
* оволодіння етичними нормами й естетичними цінностями суспільства як основою соціальної й професійної діяльності, особистісних оцінок і вчинків;
* рівень і ієрархія якостей особистості, придбаних у процесі виховання
При цьому, на нашу думку, виховні прийоми, розроблені й широко використовувані в радянський період, цілком можуть бути використані й у процесі виховання учнів сучасних професійно - технічних училищ, що готовлять фахівців для швейної промисловості.
До найважливіших методів формування свідомості особистості відносять розповіді на етичні теми, пояснення, роз'яснення, лекції, етичні бесіди, умовляння, навіювання, інструктажі, диспути, доповіді. Ефективним методом переконання є приклад. Застосовуються методи формування свідомості у комплексі з іншими методами.
Розглянемо найбільш складні за змістом і застосуванням методи словесно-емоційного впливу: розповідь, роз'яснення, етичну бесіду, диспут і метод позитивного прикладу.
Метод розповіді використовується передусім у виховній роботі з дітьми молодшого і середнього шкільного віку.
Основною функцією цього методу є те, що він слугує засобом поповнення знань моралі, вироблення в учнів правильних моральних понять. Яскрава емоційна розповідь , збагачення морального досвіду школярів досвідом моральної поведінки інших людей, використання позитивного прикладу у вихованні.
Форми використання цього методу різноманітні: розповідь біблейської притчі, повідомлення хвилюючої історії, коментар до прочитаного твору тощо.
Успіх застосування розповіді пов'язаний із дотриманням певних вимог до змісту розповіді й характеру її проведення:
1. Розповідь повинна відповідати соціальному досвіду школярів.
2. Розповідь супроводжується ілюстраціями, якими можуть бути твори живопису, художні фотографії, кінофільми, музичні записи тощо.
3. Для успіху сприймання розповіді слід використати відповідну обстановку: вогнище, квітучий сад, поле...
4. Важливо потурбуватися про те, щоб враження від розповіді, почуття, які вона у дітей викликала, зберігались якомога довше.
Роз'яснення -- метод емоційно-словесного впливу на вихованців. Застосування методу базується на знанні особливостей класу й особистісних якостей членів колективу.
Роз'яснення ж використовується у двох випадках
1) для того, щоб сформувати або закріпити нову мораль та якість або форму поведінки,
2) для вироблення правильного ставлення вихованців до певного вчинку, який вже здійснене (наприклад, весь клас не прийшов на урок).
Роз'яснення норм і правил поведінки базується у практиці шкільного виховання на навіюванні. Навіювання, проникаючи непомітно у психіку, діє на особистість цілому, створюючи установки і мотиви поведінки. Діти і підлітки особливо підлягають навіюванню. Ця специфіка психіки використовується у тих випадках, коли вихованець повинен прийняти певні установки. Навіювання поєднується і іншими методами виховання для підсилення виховного впливу в практиці виховання використовується умовляння, що поєднує прохання з роз'ясненням і навіюванням. Педагогічна ефективність умовлянні висока, якщо вихователь опирається на позитивне, звертаємося до почуття власної гідності, честі, совісті, змушує учня пережити почуття сорому, незадоволеності собою і вказує шляхи виправлення.
Бесіда -- метод обговорення конкретних знань, фактів, подій, вчинків, який передбачає участь двох сторін -- вихователя і вихованців. Бесіда відрізняється від розповіді саме тим, що педагог вислуховує і враховує думки, точки зору вихованців, будує свої взаємини з ними на принципах співробітництва, партнерства. Бесіди можуть бути різного плану: пізнавальні, етичні, естетичні, екологічні, політичні та ін.
У практиці виховання використовуються планові і непланові бесіди. Добре, коли бесіда завершується реальною корисною справою, в якій її учасники можуть практично закріпити розглянуті під час бесіди положення, норми і правила поведінки.
Особливу трудність у молодого вчителя викликають індивідуальні бесіди. Часто вони проводяться у зв'язку з екстремальними ситуаціями (виникнення конфліктів, порушення дисципліни). Важливо, щоб під час такої бесіди не виник психологічний бар'єр. Тому бесіда повинна бути короткою, спокійною, діловою, без іронії, зарозумілості. Вихованець лише тоді відгукнеться на звернення вихователя, коли відчує, що поставлене питання дійсно турбує наставника, що педагог поважає його гідність і хоче йому допомогти.
Диспут -- метод виховання, який передбачає зіткнення різних, інколи прямо протилежних точок зору. Диспути проводять у середніх і старших класах на політичні, економічні, моральні, правові, екологічні, естетичні теми, що хвилюють молодь. Характерною особливістю диспуту є полеміка, боротьба думок. Диспут не вимагає певних рішень, проте не можна допускати, щоб диспут перетворювався у суперечку заради суперечки. Диспут є складним методом і вимагає високого рівня професійної підготовки педагога.
Приклад -- виховний метод великої сили. Приклад дає конкретні зразки для наслідування і тим самим активно формує свідомість, почуття, переконання, активізує діяльність. У процесі виховання використовуються різні приклади: батьків, вихователів, друзів, видатних людей (вчених, письменників, громадських діячів та ін.), героїв книг, фільмів. [53, с. 26]
Психологічною основою прикладу слугує наслідування. Завдяки йому люди оволодівають соціальним моральним досвідом. У процесі наслідування психологи виділяють три етапи:
1) безпосереднє сприймання конкретного образу іншої людини,
2) формування бажання діяти за зразком,
3) синтез самостійних і наслідувальних дій, що виявляється у пристосуванні до поведінки кумира.
Процес наслідування є складним і неоднозначним, провідну роль у ньому відіграють досвід, інтелект, властивості особистості, життєві ситуації. Важливою умовою є організація середовища, в якому дитина живе і розвивається.
Всі наведені вище методи формування свідомості учня можуть із достатнім ступенем ефективності застосовуватися в процесі трудового виховання.
При цьому дані методи формують свідомість особистості на рівні моральної сфери, що безумовно важливо, оскільки сформувати в школяра свідомість безумовної цінності праці є важливим завданням.
Однак формуючи моральну сторону особистості педагог ПТНЗ не повинен забувати, що формувати свідомість учня в процесі трудового виховання необхідно в практичному зв'язку із трудовою практичною діяльністю, і в цьому зв'язку використання методів формування свідомості учнів у процесі трудового виховання буде мати особливості.
Кожний з методів формування особистості має свою специфіку й область застосування. Незважаючи на гадану простоту, усі без винятку методи цієї групи вимагають високої педагогічної кваліфікації. Застосовуються вони системно, у комплексі з іншими методами. Серед найбільш складних по змісту й застосуванню - методи словесно-емоційного впливу: розповідь, роз'яснення, етична бесіда, диспут, а також метод наочно-практичного впливу - приклад.
Розповідь на етичну тему в процесі трудового виховання використовується переважно в молодших і середніх класах, - це яскравий емоційний виклад конкретних фактів і подій, що мають моральний зміст. Впливаючи на почуття, розповідь допомагає вихованцям усвідомити цінність праці, її важливість для життя людини.
Гарна розповідь не тільки розкриває зміст моральних понять, але й викликає в школярів позитивне відношення до праці , впливає на поводження школярів у процесі трудового навчання.
У розповіді на етичну тему кілька функцій: служити джерелом знань, збагачувати моральний досвід особистості досвідом інших людей. Нарешті, ще одна важлива функція розповіді - служити способом використання позитивного прикладу у вихованні.
До умов ефективності етичної розповіді ставляться наступні:
- відповідність соціальному досвіду школярів. У молодших класах він короткий, емоційний, доступний, відповідає переживанням дітей. Розповідь для підлітків більш складна: їм набагато ближче вчинки, які хвилюють своїм високим змістом;
- супровід ілюстраціями, якими можуть стати твори живопису, художні фотографії, вироби народних умільців. Підсилює сприйняття й гарне підібраний музичний супровід;
- відповідна обстановка для сприйняття етичної розповіді. Емоційний вплив навколишнього оточення повинен відповідати задуму й змісту розповіді. В арсеналі педагогічних засобів професійного вихователя завжди напоготові розповідь для будь-якої обстановки - похідного багаття, автобусної подорожі, неприбраного поля й затишної кімнати, площі великого міста або весняного саду;
- створення належного враження, тобто розповідь повинна викладатися професійно. Недотепний, недорікуватий оповідач не може розраховувати на успіх;
- належне сприйняття слухачами. Потрібно подбати, щоб враження від розповіді зберігалися як можна довше. Нерідко виховне значення етичної розповіді сильно знижується тільки тому, що відразу після нього діти переходять до справи, зовсім відмінному й по змісту, і по настрої, наприклад, до спортивного змагання.
Роз'яснення - емоційно-словесний вплив на вихованців. Важлива риса, що відрізняє роз'яснення від пояснення й розповіді, - орієнтованість впливу на дану групу або окрему особистість. Цей метод ґрунтується на знанні особливостей класу й особистісних якостей членів колективу. Для молодших школярів застосовуються елементарні прийоми й засоби роз'яснення: «Надходити потрібно так», «Всі так роблять» і т.п. При роботі з підлітками необхідні глибока мотивація, роз'яснення громадського змісту моральних понять.
Роз'яснення застосовується, щоб сформувати або закріпити в школяра позитивне відношення до праці, а також для вироблення правильного відношення вихованців до певного вчинку, що вже зроблений (наприклад, весь клас не взяв участь у прибиранні прилягаючої території).
Етична бесіда - метод систематичного й послідовного обговорення знань, що припускає участь обох сторін, вихователя й вихованців. Бесіда відрізняється від розповіді, інструктажу саме тим, що вихователь вислухує й ураховує думки, точки зору своїх співрозмовників, будує свої відносини з ними на принципах рівноправності й співробітництва. Етичною бесіда називається тому, що її предметом найчастіше стають моральні, етичні проблеми. Мета етичної бесіди - поглиблення, зміцнення моральних понять, узагальнення й закріплення знань, формування системи моральних поглядів і переконань.
Етична бесіда - метод залучення вихованців до вироблення правильних оцінок і суджень із питань трудової діяльності. Саме в етичних бесідах формуються такі якості особистості як позитивне відношення до праці й осуд неробства.
Ефективність етичної бесіди залежить від дотримання ряду важливих умов:
- проблемний характер, тобто передбачається боротьба поглядів, ідей, думок. Вихователь повинен стимулювати нестандартні питання, допомагати школярам самим знаходити на них відповіді;
- не можна допускати, щоб бесіда розвивалася по заздалегідь складеному сценарію із завчанням готових або підказаних дорослими відповідей. Потрібно дати хлопцям можливість говорити те, що вони думають, учити їх з повагою ставитися до думок інших, терпляче й аргументовано виробляти правильну точку зору;
- не можна допускати також, щоб бесіда перетворювалася в лекцію: вихователь говорить, вихованці слухають. Лише відверто висловлені думки й сумніви дозволяють вихователеві направити бесіду так, щоб учні самі прийшли до правильного розуміння сутності обговорюваного питання. Успіх залежить від того, наскільки теплим буде характер бесіди, чи розкриють у ній вихованці свою душу;
- близькість матеріалу для бесіди емоційному досвіду вихованців. Не можна очікувати й жадати від них активності під час обговорення важких запитань або таких, у яких за основу беруться факти або явища, пов'язані з незрозумілими або далекими подіями, почуттями. Тільки при опорі на реальний досвід бесіди на відвернені теми можуть бути успішними;
- виявлення й зіставлення всіх точок зору. Нічия думка не може бути зігнорованою, це важливо із всіх точок зору - об'єктивності, справедливості, культури спілкування;
- правильне керівництво ходом бесіди, щоб допомогти вихованцям самостійно прийти до потрібного висновку. Для цього вихователь повинен уміти дивитися на події або вчинки очами вихованця, розуміти його позицію й пов'язані з нею почуття.
Диспути - це живі гарячі суперечки на теми, пов'язані із трудовою діяльністю.
Диспути проводять у середніх і старших класах на теми «Моя майбутня професія », «Право на працю як цінність», «Праця й неробство» і т.п. Диспути коштовні тим, що переконання виробляються при зіткненні й зіставленні різних точок зору.
В основі диспуту - спор, боротьба думок. Щоб диспут дав гарні результати, до нього потрібно готуватися: розробити п'ять-шість питань, що вимагають самостійних суджень, і познайомити з ними учасників диспуту заздалегідь. Іноді вчитель може призначити учасників суперечки. Виступи повинні бути живими, вільними, короткими. Тексти записувати не треба, інакше диспут буде нудним, формальним. Мета диспуту - не висновок, а процес. Але не можна допускати, щоб диспут перетворювався в суперечку заради суперечки. Педагог допомагає хлопцям дисциплінувати думки, дотримуватися логіки доказів, аргументувати свою позицію.
Разом з тим специфіка трудового навчання тісно пов'язана із практичною діяльністю учнів, і має тому словесні методи, що мають виховне значення й впливають на моральну сторону особистості, будуть мало ефективними без практичного підкріплення
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
