Майстер виробничого навчання обов'язково здійснювала поточний інструктаж, де під час першого обходу перевіряла організацію робочих місць учнів, а також виставляла оцінки. Вагомим було те, що особливу увагу Н. Дорофєєва призначала аналізу характерних помилок, що були зроблені учнями протягом дня, дотриманню правил техніки безпеки, стану виробничої та трудової дисципліни.
Завдяки участі у навчальному процесі саме компетентних майстрів виробничого навчання, як засвідчують архівні документи, зокрема „Звіт Черкаського обласного управління профтехосвіти про підсумки навчальної роботи в технічних училищах за 1979-1980 н. р.", дозволило більшості учнів технічних училищ на випускних кваліфікаційних екзаменах продемонструвати високий рівень професійної підготовки та готовності до роботи на виробництві. У документі зазначено, що у результаті доцільно організованої виробничої практики, значних успіхів в оволодінні прогресивною технологією та передовими методами праці домоглися учні ТУ №8 (група „швачки-мотористки") майстри виробничого навчання В.П. Усова та В.І. Олійник, в яких високі розряди отримали 70,9% учнів.
В цілому зміст виховної роботи, проведеної в профтехучилищах України в 60-90-і роки, містило в собі трудове, розумове, моральне, ідейно-політичне, фізичне виховання учнів, що здійснювалося переважно в ході професійної підготовки; більшу роль у вихованні учнів грали позитивні приклади передових робочих і трудових колективів.
Особливе місце в даний період приділялося ідеологічному вихованню учнів ПТНЗ, підвищенню ролі комсомольських організацій у процесі виховання учнів.
З метою розширення кругозору учнів професійно - технічних училищ, виконуючи рішення з'їзду КПРС, комсомольські комітети в професійно - технічних училищах Києва, Луганська, Донецька й інших областей України проводили конкурси професійної майстерності учнів профтехучилищ швейного виробництва, організовували семінари «Учися вчитися й працювати», у яких майстри виробничого навчання, передовики швейного виробництва ділилися з учнями секретами професійної майстерності, розповідали про свою роботу на виробництві про перспективи розвитку швейного виробництва в СРСР і в Україні.
Комсомольські організації були ініціаторами розгортання різноманітної позакласної роботи: проведення політінформацій і політбесід, роботи кружків, створення спортивних секцій і команд, організації вечорів, ранків, змагань і конкурсів, проведення етичних диспутів, зустрічей зі знатними людьми, туристичних походів і т.д.
2 етап - 1990 -2000 роки коли відбувалося зниження кількості ПТУ швейного профілю в Україні і їхній географічній концентрації.
Цей етап характеризувався впровадженням системи трудових резервів як відносно автономної ланки в системі народної освіти, створенням технічних училищ для молоді, яка отримала повну середню освіту, зміцненням навчально-технічної бази професійних навчальних закладів, збільшенням навчально-виробничих площ, побудовою процесу виробничого навчання на виготовленні складної продукції, проведенням виробничої практики на штатних місцях підприємств під керівництвом майстра виробничого навчання, удосконаленням методики виробничого навчання (виділення організаційних форм проведення виробничої практики, встановлення особливостей підбору робочих місць і навчально-виробничих робіт для практикантів, визначення специфіки праці майстра виробничого навчання з групою в цехах підприємства);
Також можна стверджувати, що це етап перебудови та інтенсивного розвитку профтехосвіти відповідно до вимог науково-технічної революції, на підставі зближення професійно-технічної та загальної середньої освіти. Даний етап характеризувався пошуком нових форм устрою професійно-технічної освіти, організацією середніх професійно-технічних закладів та перетворенням їх у канал отримання учнями як середньої, так і професійної освіти, а також їх послідовним розвитком та удосконаленням, переведенням всіх закладів профтехосвіти до статусу середніх професійно-технічних училищ, посиленням уваги до питань здійснення виробничої практики, що відбилося на встановленні тісної співпраці професійних навчальних закладів та підприємств (оформлення договорів, в яких чітко оговорювалися умови проведення практики; призначення підприємствами інженерно-технічних та кваліфікованих робітників для керівництва учнями на час виробничої практики з оплатою їхньої праці; отримання педагогічними робітниками училищ можливості здійснювати підбір навчальних місць та робіт для учнів під час практики з врахуванням вимог навчальних програм); використанні кількості плануючої та обліково-звітної документації; удосконаленні навчально-виховного процесу (використання різних форм організації виробничої практики; проведення на підприємствах шкіл передових методів праці для вдосконалення методики проведення інструктажу; впровадження наукової організації виробничої практики); проведенні методичної роботи у навчальних закладах; здійсненні систематичного контролю за працею учнів майстрами виробничого навчання, періодично керівництвом училищ та інспекторами обласного управління.
Разом із тим, для цього етапу характерні : зниження престижності робітників - швейників; - виникнення нових проблем у сфері працевлаштування випускників - зниження значення виховного компонента в діяльності ПТУ швейного профілю.
Таке положення зв'язане в першу чергу з економічним факторами, а також з тим, що професійне виховання стало розглядатися винятково через призму економічних відносин.
Починаючи з 1980 року кількість швейних виробів почала знижуватися, що привело й до зниження кількості професійно-технічних училищ, що випускають швейників в Україні (див. табл. 2.2)
Таблиця 2.2
Кількість професійно - технічних училищ швейного профілю виробів в Україні в період з 1970 по 2000 роки
Роки : | 1970 | 1980 | 1990 | 2000 | |
ПТНЗ швейного профілю | 47 | 54 | 41 | 26 |
У роки радянської влади на кожну область України доводилося в середньому 3 професійно - технічні училища, де готовили різних фахівців швейного виробництва, при цьому практично не враховувалося географічне розміщення швейного виробництва, на сьогодні таке положення змінилося й ПТНЗ швейного профілю, в основному, сконцентровані в областях де швейна промисловість найбільш розвинена.
В період з 2005 по 2008 роки найбільший об'єм швейного виробництва припадав на Південно-Західний район - 54,6%,де проживає 43,1% населення України. У цьому районі розміщено найбільший територіальний згусток швейної промисловості - Київський, що включає такі спеціалізовані підприємства, як виробниче об'єднання "Україна" жіночі пальта, ім. Горького чоловічі костюми по ліцензії французької фірми «Вестра-Юніон», ім. Смирнова-Ласточкіна, об'єднання "Каштан" чоловічі сорочки, «Юність» дитячий асортимент, об'єднання "Спецодяг". Філіали та пошивочні цехи київським підприємств створені у райцентрах та деяких селах Київської області - Білій Церкві та ін..
Все це визначає в особливості розміщення ПТУ швейного профілю на території України (див. рис 2.1).
Рис. 2.1 - Особливості розміщення ПТНЗ швейного профілю по території України
Система профтехосвіти швейників України в 90-і роки не уникла обвальних процесів закриття й "розтаскування" профтехучилищ, не змогла зберегти свою стабільність, у тому числі й учбово-матеріальній базі. У ці роки було закрито 15 профтехучилищ, що готовлять швейників, багато які були перепрофільовані.
Етап перебудови професійно-технічних училищ швейного профілю характеризується тим, що професійні училища в останні роки змушені вирішувати ряд проблем, пов'язаних з різкими змінами на ринку праці., що не сприяє виховну процесу, бо невпевненість випускників ПТНЗ у майбутньому вносить складнощі у виховний процес, перш за все це складнощі психологічного змісту. Важко переконати учня в важливості його професійного та морального вдосконалення в той час, коли він не впевнений в своєму професійному та особистому майбутньому.
Якщо в роки радянської влади випускник не замислювався про своє майбутнє працевлаштування, то за останні роки частка учнів, що одержала вільні дипломи, зросла до 90%, що в значній ступені ускладнює виховний процес.
В останні роки підсилюються негативні тенденції, пов'язані із працевлаштуванням випускників, помітно знижується престиж праці швейника . Причина такого стану очевидна: профтехосвіта - частина всього народногосподарського комплексу, його похідна, і будь-які зміни в економіці, виробництві, соціальній сфері відбиваються на даній системі.
Більша частина профтехучилищ України створювалася з метою рішення проблем підготовки молодих робочих кадрів для великих швейних підприємств, сьогодні ж названі підприємства стали акціонерними товариствами, ТОО, ТОВ різного роду. Багато керівників підприємств не виділяють кошти на професійну підготовку кадрів і не прагнуть до того, щоб на їхніх підприємствах працювали молоді робітники, віддаючи перевагу робітникам, що мають стаж і досвід роботи у швейній промисловості.
Таким чином, у розглянутий період відбулося різке скорочення професійне - технічних училищ швейного профілю, відбулася їхня географічна концентрація в районах України з найбільш розвитою швейною промисловістю, зменшився акцент на професійному вихованні учнів у цей час.
Разом з тим у цей час перед системою професійно - технічних училищ швейного профілю встають нові складні завдання, на початку це працевлаштування випускників і, на нашу думку, дана проблема ще більше загостритися найближчим часом у зв'язку з економічною кризою в Україні.
При цьому у 90-х роках XX століття стали різноманітними заходи щодо підвищення рівня компетентності майстрів виробничого навчання: систематично проводилися курси підвищення кваліфікацій майстрів, організовувались різні методичні заходи, стимулювалася (нагородження дипломами, грамотами, цінними подарунками, грошовими преміями) їхня участь у виставках технічної й педагогічної майстерності, на яких майстри демонстрували методичні розробки, вміння використовувати сучасні технології тощо.
Аналіз періодичної преси свідчить, що вищезазначене зумовлювало і підвищення рівня підготовленості учнів. Так, у ПТУ №4, що на Луганщині саме в цей період було створено навчально-виробниче об'єднання «Молодість», на базі якого учні за допомогою майстрів виробничого навчання під час виробничої практики виготовляли різноманітний одяг як для замовників, так і для продажу на ярмарках. При цьому необхідно відмітити, що обов'язковою вимогою для майстрів, які там працювали, було добре володіння як професійною, так і педагогічною майстерністю. Позитивним було те, що під час навчально-виробничого процесу інженерно-педагогічні робітники враховували індивідуальні властивості учнів, передбачаючи тим самим індивідуальний підхід до кожного, враховуючи його здібності, рівень попередньої підготовки, індивідуальний темп навчання тощо.
Цікавим прикладом прояву професійно-педагогічної компетентності майстра виробничого навчання через його професійну діяльність є досвід організації праці в ПТУ №46 м. Києва, в якому велась підготовка кадрів для системи побуту та легкої промисловості за професіями - швачка, кравець, закрійник, вишивальниця. Важливим було те, що учні виготовляли одяг під час виробничої практики невеликими партіями за промисловою схемою: експериментальний, закрійний, швейний цехи. До того ж кожна майстерня училища була своєрідним ательє, де виконувались індивідуальні замовлення населення. Приймаючи замовлення, учні вчились пропанувати замовникам багато варіантів виконання виробу і з врахуванням властивостей тканини, віку людини, її фігури і моди. Так, протягом 1997-1998 н. р. у майстернях училища було виготовлено понад дві тисячі виробів для швейних фабрик «Україна», «Юність», а також і для різних творчих колективів.
Зазначимо, що в таких умовах на майстра виробничого навчання покладалась значна кількість обов'язків . тобто він виконував справу і конструктора, і технолога, і контрольного майстра, і педагога, що просто неможливо було здійснити без достатньої професійно-педагогічної компетентності.
Отже, наприкінці останнього десятиріччя XX століття, в системі професійного виховання та освіти майбутніх фахівців швейного виробництва відбулися значні зміни, як позитивного, так і негативного плану, відбулося ускладнення виховного процесу та самій системі професійного виховання в цей час приділень менш уваги, ніж в попередній період.
Таким чином, на нашу думку, система професійного виховання спеціалістів швейної галузі потребує вдосконалення та перебудову з урахуванням досвіду 70 - их - 90 - их років ХХ століття.
2.2 Педагогічні умови організації професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)2.2.1 Управління організацією професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)В Україні у досліджуваний періоду управління професійно - технічною освітою кадрів для швейної промисловості здійснювалося централізоване. Безпосереднє управління навчально-виховним процесом, контроль за роботою училищ, планування підготовки в них робітників і напрямок закінчивших училище у народне господарство здійснював Державний Комітет Української РСР по професійно-технічній освіті і його місцеві органи (див. рис 2.2). Рис. 2.2 - Схема професійно-технічної освіти УРСРКомітет відповідав за виконання народногосподарських планів підготовки училищами профтехосвіти робітників високої кваліфікації й рівень їхньої підготовки, вивчав передовий досвід підготовки робітників і здійснював його поширення й впровадження. Саме в радянські часи в період з 1970 по 1990 роки склався наступна система професійного виховання в ПТНЗ ) див табл. 111) Таблиця 2.3Система професійного виховання в професійно - технічних училищах УкраїниСуб'єкти педагогічної діяльності | Функції суб'єктів педагогічної діяльності | |
Директор | Забезпечення системного підходу до організації ідеологічної й виховної роботи, створення необхідних умов для формування активної життєвої позиції, громадянськості й патріотизму учнів, забезпечення ефективної взаємодії й співробітництво з органами місцевого самоврядування, громадськістю, батьками; аналіз стану ідеологічної й виховної роботи з учнями й педагогами і її вдосконалювання. | |
Заступник директора по навчально-виховній роботі (виховній роботі) | Організація моніторингу ефективності ідеологічної й виховної роботи в навчальному закладі; взаємодія з органами державного управління, громадськими організаціями, трудовими колективами із проблем виховання учнівський молоді; аналіз результатів вивчення ціннісних орієнтацій, інтересів, потреб, ідеалів учнів. Організація умов для реалізації учнями активної життєвої позиції, соціальних устремлінь, якостей громадянина, патріота, трудівника; координація діяльності всіх учасників виховного процесу, батьків, учнів, спрямована на реалізацію ідеології й підтримку державної політики в умовах навчального закладу; розробка оптимальної моделі виховного процесу й ідеологічної роботи з урахуванням специфіки регіону, навчального закладу, контингенту учнів. | |
Куратор навчальної групи | Створення системи ідеологічної й виховної роботи із групою на весь період навчання. Постійний моніторинг ефективності виховної діяльності й динаміки особистісного розвитку учнів; стимулювання планів самовиховання й саморозвитку учнів; взаємодія у виховній і ідеологічній роботі з батьками учнів, представниками правоохоронних органів, виконавчої влади, депутатів, авторитетних діячів культури, науки, мистецтва; формування активної життєвої позиції, створення умов для соціальної адаптації учнів, формування громадськості, патріотизму, колективізму, здорового способу життя; використання потенціалу інформаційних годин для систематичного й своєчасного ознайомлення із суспільно-політичним життям країни; участь у створенні середовища, що виховує, навчального закладу, забезпечення соціального, професійного, особистісного становлення учнів; організація роботи органів самоврядування в групі, участь у семінарах, конференціях, підвищення кваліфікації, оволодіння новими формами й технологіями виховної й ідеологічної роботи. | |
Керівник кружка, секції, клубу | Організація роботи кружка, секції, клубу, спрямована на формування соціальної активності учнів, надання допомоги нужденної через виготовлення продукції, організація виставок, надання послуг населенню; планування заходів, спрямованих на підтримку й пропаганду культури, національних традицій, державності; шефство над підлітками групи ризику, пропаганда здорового способу життя; участь родин учнів у масових заходах, організація участі молоді в суспільно-корисній діяльності. | |
Культорганізатор | Організація й проведення культурно-масової роботи з підтримки державної внутрішньої й зовнішньої політики; надання допомоги людям похилого віку, ветеранам, що бідують; аналіз інтересів і потреб учнів і їхнє залучення до розробки й участі в різних виховних і культурно-масових програмах; застосування сучасних форм і методів виховної роботи, прилучення учнів до національних традицій, культурі; залучення батьків до проведення спільного дозвілля з учнями; установлення контактів і співробітництва з іншими зацікавленими організаціями з питань дозвілля учнів; проведення конкурсів, виставок досягнень учнів. | |
Викладач | Аналіз змісту й вивчення в рамках навчальних дисциплін питань функціонування держави, державної політики й ідеології; формулювання й реалізація виховної мети кожного уроку; розробка зразкової тематики рефератів, курсових і дипломних робіт, що відображають поглиблене вивчання учнями проблем ідеології, діяльність по формуванню світогляду; навчання ведення навичкам дискусії, формування переконань, висловлень власної думки, формування ініціативи, відповідальності, громадськості, патріотизму, працьовитості учнів; пропаганда активної життєвої позиції, аргументоване роз'яснення державної політики й інтересів країни; використання додаткових джерел інформації. Сприяти формуванню моральних якостей особистості, вихованню здорового способу життя учнів. | |
Бібліотекар | Аналіз і узагальнення змісту бібліотечного фонду навчального закладу, вивчення інтересів учнів; організація постійно діючих виставок, присвячених найбільш важливим подіям життя держави, суспільства; розробка списків рекомендуємої літератури із проблем виховання й ідеології, підготовка анотацій і виставок нових надходжень; участь в організації виховних заходів; пропаганда змісту газет і інших періодичних видань із проблем суспільно-корисного життя країни. | |
Майстер виробничого навчання | Створення умов для самовиховання й саморозвитку учня навчальної групи; участь у створенні середовища, що виховує, у навчальній групі, створення умов для професійного становлення що вчиться, взаємодія з органами учнівського самоврядування, профспілковою організацією; здійснення роботи з формування світогляду в рамках української державності, формуванню здорового способу життя | |
Вихователь | Організація разом з органами учнівського самоврядування, ідеологічної й виховної роботи в колективі учнів, формування колективізму, громадськості, здорового способу життя; створення сприятливої психологічної атмосфери в колективі; створення умов для розвитку особистості учнів; формування навичок культури побуту; взаємодія з батьками учнів, суспільними й державними організаціями. |
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
