Викладання - це вид діяльності, що спрямований на управління пізнавальною діяльністю. Викладанням займається переважно викладач теоретичного навчання як у процесі навчання, так і в позаурочний час. Викладання здійснюється в рамках будь-якої організаційної форми, має звичайно тверді тимчасові обмеження, строго певну мету й варіанти способів її досягнення. Логіку викладання можна жорстко запрограмувати. Майстер виробничого навчання вирішує завдання озброєння учнів знаннями, уміннями й навичками раціонально виконувати різні операції й роботи при дотриманні всіх вимог сучасної технології виробництва й організації праці.
Виховна робота - це педагогічна діяльність, спрямована на організацію виховного середовища й управління різноманітними видами діяльності вихованців з метою рішення завдань професійного розвитку. Логіку виховного процесу не можна визначити заздалегідь. У виховній роботі можна передбачити лише послідовне рішення конкретних завдань, орієнтованих на мету. Виховання й викладання невіддільні одне від одного.
Гарний майстер виробничого навчання не тільки передає свої знання учням, але й направляє їх цивільне й професійне становлення. У цьому полягає суть професійного становлення молоді. Тільки майстер, що знає й любить свою справу, може прищепити учням почуття професійної честі й викликати потребу в досконалому оволодінні спеціальністю.
Методична робота спрямована на підготовку, забезпечення й аналіз навчально-виховного процесу. Педагоги, що здійснюють професійне навчання, повинні самостійно відбирати науково-технічну інформацію, методично її переробляти, трансформувати в навчальний матеріал, планувати її, вибирати ефективні засоби навчання. Багато викладачів і майстрив є проектувальниками навчального процесу по своєму предметі. Методична робота породжує в педагогів постійне прагнення до вдосконалювання професійної діяльності.
Освітньої - виховний процес здійснюється поетапно. Етапи навчання визначаються відповідними рівнями кваліфікації и складністю навчальної спеціальності. Кожний етап навчання має теоретичну й практичну завершеність і підтверджується в ході поетапної атестації присвоєнням учням відповідної кваліфікації. За заявками організацій - замовників кадрів, за бажанням учнів, що освоюють основні освітні програми професійно-технічної освіти., закладом, що забезпечує одержання професійно-технічної освіти, створюються умови для підвищення рівня загальноосвітньої підготовки в рамках навчального плану професійно-технічної освіти, а також за рахунок додаткових освітніх програм.
Під вихованням у системі професійно-технічної освіти майбутніх робочих швейників варто розуміти цілеспрямований процес, реалізований виховною системою ПТНЗ, по формуванню в учнів певної сукупності цінностей, поглядів, переконань, якостей і відносин, що забезпечують успішну соціалізацію й професійно-особистісний розвиток.
Навчально-виховний процес у профтехшколі має забезпечувати умови для повнішого задоволення національно-культурних потреб особистості. Навчання учнів у ПТУ виступає важливим фактором оволодіння культурно-історичними і національно-культурними традиціями, збагачення їх загальнолюдським змістом.
Майстер виробничого навчання, як інші інженерно-педагогічні працівники училища, повинен враховувати, що виховний процес базується на принципах учнівського самоврядування, передбачає відносини взаємного довір`я і поваги викладача, майстра та учнів, їхню спільну відповідальність за справи колективу, за долю кожного його члена. Учнівські самодіяльні організації функціонують на демократичних засадах, на основі громадянських прав і свобод, загальнолюдських цінностей та моралі.
Успішне педагогічне керівництво виховання майбутніх робітників передбачає поєднання зовнішніх і внутрішніх стимулів. Зовнішні стимули - це вимоги, які виходять від майстра і спонукають учнів до певних дій. До цих стимулів належать також умови й обставини, в яких відбувається педагогічний процес.
Виховання в учнів любові й поваги до праці як першої життєвої потреби пов`язане з такою організацією навчального процесу, яка забезпечує свідоме засвоєння учнями знань, формування у них міцних навичок, розвиток пізнавальних здібностей, вироблення навичок самоосвіти.
Важливе завдання полягає в тому, щоб систематично навчати учнів усьому новому, передовому, що впроваджується у виробництво: організація, норми, технологічні процеси. Робочий інструмент, пристрої. З самого початку навчання учні повинні добре уявляти собі свою професію в розвитку, знати, якими знаннями і виробничими уміннями їм доведеться оволодіти для кваліфікованого виконання робіт.
Виховна робота майстра має спрямовуватися на розвиток в учнів свідомого ставлення до навчання, підвищення рівня своїх знань, удосконалення навичок, оволодіння передовими методами праці. У нього завжди є можливість показати учням значення їх загальноосвітньої підготовки. Особливо важливо це для тих вихованців, які недооцінюють теоретичні знання.
Необхідно залучати учнів не тільки до виробничого, а й до активного громадського життя. Важливе виховне значення має їхня участь учнів на заключній стадії навчання у діяльності комплексних бригад робітників.
Необхідною умовою ефективності виховних зусиль майстра є його особистий приклад, ділова кваліфікація, глибоке знання справи, моральні якості, сувора вимогливість до себе, доброзичливе ставлення до учнів, тактовність, невимушеність поведінки. Майстер повинен бути в очах учнів зразком витримки, принциповості й справедливості. Його особистий приклад допомагає і в формування в учнів дбайливого ставлення до суспільної власності. Завдання полягає в тому, щоб зробити бережливість потребою учня, невід`ємним компонентом його виробничої діяльності [9, с. 72-75].
Навчання й виховання учнів забезпечуються педагогічним колективом у взаємодії з батьками, організаціями - замовниками кадрів, іншими організаціями.
Таким чином, професійна виховна робота в системі професійно - технічної освіти майбутніх робочих швейників, є найважливішою складовою частиною професійної підготовки, оскільки саме вона забезпечує успішну соціалізацію випускника в трудовому колективі, сприяє успішному професійному становленню майстра - швейника.
При цьому така робота повинна поєднувати в собі як елементи як навчання, так і виховання, що дозволить сформувати гармонійно розвинути особистість майбутнього фахівця швейного виробництва.
1.3 Аналіз розвитку нормативної бази з питань професійного виховання учнів професійно - технічних навчальних закладів швейного профілюВажливість питань професійного виховання учнів ПТНЗ, у тому числі й ПТНЗ швейного профілю, визначає той факт, що законодавче забезпечення професійного виховання в ПТНЗ еволюціонувало протягом досліджуваного періоду (з 1970 року по 2000 рік).
В цей час розвиток швейної промисловості спричинив потребу в підготовці робітника нового типу, здатного високоефективно працювати, грамотно підходити до виконання своєї справи [49; 300
2 квітня 1969 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про заходи для подальшого поліпшення підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи професійно-технічної освіти», що відкрило новий етап в удосконалюванні підготовки робочих кадрів [3
ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР визнали необхідним здійснити поступове перетворення профтехучилищ із 1-3-літнім строком навчання в професійно-технічні училища з 3-4-літнім строком навчання по підготовці кваліфікованих робітників із середньою освітою із числа молоді, що закінчує восьмирічні загальноосвітні школи.
У постанові вказувалося, що в училищах з 3- 4-літнім строком навчання повинна здійснюватися підготовка робітників по найбільш складних професіях і спеціальностям, що вимагають загальної середньої освіти. У першу чергу випливало готовити фахівців з налагодження, ремонту й монтажу автоматичних ліній і верстатів із програмним управлінням; машиністів, радіо- і електромеханіків, апаратників хімічного виробництва, механізаторів вугільної й гірничорудної промисловості, робітників для будівництва й сільського господарства, обробників, поліграфістів, майстрів харчової, легкої промисловості, художніх промислів і підприємств побутового обслуговування, у тому числі швачок і працівників для швейного виробництва.
ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР поставили за обов'язок міністерствам і відомствам, керівникам підприємств, будівництв, колгоспів і радгоспів створити необхідні умови для проходження виробничої практики учням профтехучилищ, забезпечити широке ознайомлення їх з новою технікою й технологією виробництва, а також з передовими методами праці, виділяти, якщо буде потреба, інженерно-технічних працівників і кваліфікованих робітників для керівництва виробничою практикою учнів технічних-професійно-технічних навчальних закладів.
Особлива увага зверталася на формування в молоді ідейної переконаності й відданості справі Комуністичної партії, на виховання високих моральних якостей, свідомого відношення до праці й суспільної власності, готовності свято берегти й збільшувати революційні й трудові традиції робочого класу.
Постанова ставила за обов'язок відповідним державним органам вирішити також питання: поліпшення будівництва нових профтехучилищ; удосконалювання підготовки й перепідготовки керівних і інженерно-педагогічних кадрів навчальних закладів професійно-технічної освіти; поліпшення культурно-побутових і житлових умов працівників профтехучилищ і інші важливі питання.
Перетворення звичайних профтехучилищ у середні допускається тільки при наявності достатніх по площі й перебувають у зразковому стані навчальних, виробничих і культурно-побутових приміщень; навчальних майстерень, оснащених достатньою кількістю сучасного встаткування; кабінетів і лабораторій по всіх предметах професійного й загальноосвітнього циклів; технічних засобів для програмованого навчання; екранізованих класів, оснащених кіноапаратурою, і ін.
Професійна школа ставала не тільки основним джерелом підготовки кваліфікованих робітників, але й важливою ланкою в рішенні завдань завершення переходу до загальної середньої освіти в країні.
ЦК Компартії України й Рада Міністрів УРСР. прийняли постанову відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 2 квітня 1969 р.
Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР і ЦК Компартії України й Ради Міністрів УРСР обговорювалися на засіданнях бюро обласних, міських, районних комітетів партії, зборах комуністів профтехучилищ. Глибоко й всебічно аналізувалося стан матеріально-технічної бази училищ і намічалися плани підготовки й переводу училищ у середні профтехучилища.
В 1972 р. Державним комітетом Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті були затверджені нові навчальні плани. У них в основному, були усунуті недоліки навчальних планів 1969 р., але й вони були ще недосконалі.
XXIV з'їзд КПРС вніс у розвиток професійно-технічної освіти принципово нові положенні. Директивами з'їзду була встановлена необхідність значного збільшення підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних училищах для того, щоб молодь одержувала спеціальність до надходження на роботу. Таким чином, профтехучилища були визнані найбільш доцільними, що відповідає епосу будівництва комуністичного суспільства в нашій країні, формою підготовки робітників.
23 червня 1972 р. ЦК КПРС і Рада .Міністрів СРСР прийняли постанову «Про подальше вдосконалювання системи професійно-технічної освіти», яким поставили за обов'язок Державному комітету Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті, Ради Міністрів союзних республік, міністерства й відомства вжити заходів по усуненню недоліків у діяльності профтехучилищ, підвищенню якості навчальної й виховної роботи, домагатися, щоб профтехучилища готовили всебічно розвинених, ідейно стійких технічно освітніх молодих робітників, здатних освоювати й удосконалювати нову техніку.
З метою подальшого вдосконалювання професійно-технічної освіти ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР визнали необхідним:
- розширювати й зміцнювати середні профтехучилища як найбільш перспективну форму підготовки молодого поповнення робітничого класу, забезпечити в них високий рівень професійної й загальної середньої освіти молоді;
- розвивати технічні училища, що дають робочу кваліфікацію юнакам і дівчинам, що закінчили середню загальноосвітню школу [21, с. 27].
Державному комітету Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті разом з Міністерством освіти СРСР, Академією педагогічних наук СРСР, міністерствами й відомствами запропоновано розробити протягом 1972-1974 р. навчальні плани й програми для середніх профтехучилищ, забезпечивши в них науково обґрунтовані співвідношення професійної й загальноосвітньої підготовки, взаємозв'язок навчального, виховного й виробничого процесів; підготувати й видати відповідно до нових навчальних програм підручники й навчальні посібники для середніх профтехучилищ із урахуванням новітніх досягнень науки, техніки й передового досвіду.
Органам професійно-технічної освіти пропонувалося забезпечити впровадження ефективних форм і методів навчання учнів, широко застосовувати сучасні технічні засоби в навчальному процесі, підсилити ідейно-політичне, моральне, естетичне й фізичне виховання учнів. Директори профтехучилищ, керівники підприємств, будівництв, радгоспів і колгоспів повинні значно поліпшити організацію й проведення виробничої практики учнів на передових підприємствах з високим рівнем організації праці.
Державний комітет Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті й Академія педагогічних наук СРСР були зобов'язані підсилити увагу до розробки наукових проблем профтехосвіти, направити зусилля вчених на подальше вдосконалювання профтехосвіти з урахуванням впливу технічного прогресу На працю робітників, їхню психологію; на найбільш удале сполучення професійної й загальноосвітньої підготовки в середніх профтехучилищах, зміст і організацію навчального й виховного процесів, раціональне співвідношення між різними формами професійного навчання. Визнано доцільним організувати в Академії педагогічних наук СРСР відділення педагогіки й психології професійно-технічної освіти Держплану СРСР, Державному комітету Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті, Міністерству вищої й середньої фахової освіти СРСР, Радам Міністрів союзних республік було доручено передбачити підготовку інженерно-педагогічних працівників для навчальних закладів системи професійно-технічної освіти, вжити заходів по підвищенню кваліфікації майстрів і викладачів профтехучилищ, підсилити увагу до роботи філій Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів.
У виконання цієї постанови ЦК Компартії України й Рада Міністрів УРСР 24 липня 1972 р. прийняли постанову № 344, яким поставили за обов'язок Державному комітету Ради Міністрів УРСР по професійно-технічній освіті, обкоми, місткоми, райкоми Компартії України, Укрпрофради, ЦК ЛКСМ України, райкоми комсомолу направити свої зусилля на виконання рішень XXIV з'їзду КПРС і XXIV з'їзду Компартії України в області розвитку професійно-технічної освіти, підвищення якості навчальної і виховної роботи, звернувши особливу увагу на вивчення суспільних наук, формування в молоді основ комуністичного світогляду, виховання високих моральних якостей, патріотизму, інтернаціоналізму, свідомого відношення до праці й суспільної власності.
Відповідно до рішень XXV з'їзду КПРС і виходячи з потреби соціально-економічного розвитку суспільства на сучасному етапі, ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР поставили нові завдання по підвищенню рівня навчання й виховання робітників, особливо із середньою освітою, у спільній постанові від 30 серпня 1977 р. «Про подальше вдосконалювання процесу навчання й виховання учнів у системі професійно-технічної освіти» [8].
Постанова розвивала положення й висновки попередніх рішень партії й уряду із цих питань, конкретизувала й розвивала лінію партії по подальшому розширенню підготовки робітників із середньою освітою, і насамперед у середніх професійно-технічних і технічних училищах.
Вся система професійно-технічної освіти повинна була відповідати вимогам науково-технічного прогресу, завданням суспільного розвитку, бути тісно пов'язана з ідейним, моральним і трудовим загартуванням учнівської молоді.
У постанові ставиться завдання розвивати й поліпшувати роботу середніх професійно-технічних училищ як провідних навчальних закладів профтехосвіти, забезпечити їхнє раціональне розміщення відповідно до вимог суспільного виробництва й найбільш повного охоплення молоді професійною й загальною середньою освітою.
Учням створюються широкі можливості для продовження освіти й оволодіння інженерними й іншими спеціальностями. Педагогічним радам середніх професійно-технічних і технічних училищ представлене право дозволяти випускникам, що мають відмінні й гарні оцінки по всіх предметах і успішно витримав кваліфікаційні іспити, надходити (до 10% випуску училищ) у денні вищі навчальні заклади по відповідній спеціальності безпосередньо після закінчення училища.
Разом з тим у постанові відзначено, що в навчанні й вихованні молодих робітників у системі професійно-технічної освіти є ще чимало проблем і невирішених питань.
Ще велика кількість учнів готується по вузькопрофесійним спеціальностям, слабко розвивається навчання по сполучених професіях, не повною мірою задовольняються вимоги сучасного й завтрашнього виробництва до підготовки робочих кадрів [8].
Постанова звертає увагу па необхідність поліпшення роботи з морально-правового виховання учнів, формуванню стійких моральних норм, вихованню високої культури поводження, заснованої на свідомому розумінні майбутніми робітниками свого громадського обов'язку. У постанові поставлені завдання по випуску підручників, навчальних і методичних посібників.
Особливе місце для розвитку системи виховання робочої молоді мали рішення ХХVІ з'їзду КПРС .
У матеріалах ХХVІ з'їзду КПРС системі виховання робочих кадрів приділене особливе місце, позначені мети й завдання професійного виховання й освіти робочих кадрів, якими були : «підготовка для народного господарства технічно освітніх молодих кваліфікованих робочих кадрів відповідно до вимог соціально-економічного й науково-технічного прогресу, які володіють сучасним економічним мисленням, глибокими й міцними знаннями основ наук, виробництва, сучасної обчислювальної техніки, високим професійною майстерністю, здатних успішно освоювати нову техніку й технологію, брати активну участь у їхньому створенні; ідейно - політичне виховання, формування в учнів марксистсько-ленінського світогляду, виховання комуністичної переконаності, радянського патріотизму й соціалістичного інтернаціоналізму, готовності до захисту соціалістичної Батьківщини, правильного розуміння внутрішньої й міжнародної політики КПРС і Радянської держави, що відбуваються в країні й світі подій; виховання майбутніх молодих робітників свідомими й активними членами розвиненого соціалістичного суспільства, дбайливими хазяями своєї країни із властивому робітничому класу революційною ідеологією, мораллю, інтересами, колективістською психологією, високими моральними якостями, культурою праці, поведінки й побуту; виховання дбайливого відношення до соціалістичної власності, природі, пам'ятникам історії й культури; правове виховання, прищеплювання учнем поваги до радянських законів і правил соціалістичного гуртожитку, формування свідомості необхідності їхнього дотримання; естетичне виховання, розвиток потреби й здатності брати участь у створенні прекрасного в житті, праці й мистецтві; фізичне виховання, зміцнення здоров'я учнів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
