Ефективність застосування методів усного викладу й пояснення навчального матеріалу в значній мірі залежить від правильного використання методичних прийомів. Методичні прийоми - складені елементи методу або окремі дії вчителя й учнів, спрямовані на досягнення навчально-виховних цілей. Існують найрізноманітніші методичні прийоми, які в різних сполученнях проявляються в методах роботи вчителя.
Логічні прийоми - прийоми формування розумової діяльності учнів (способів мислення). До них відносять: виділення істотного, головного; виявлення причинно-наслідкових зв'язків; порівняння; аналіз; синтез; узагальнення й ін.
Технічні прийоми передбачають раціональне використання засобів діяльності вчителя й учнів: різного встаткування, матеріалів, пристосувань, технічних засобів навчання й т.п.
Залежно від змісту навчального матеріалу й рівня підготовленості учнів до його сприйняття вчитель може активізувати діяльність учнів будь-якими з вище названих і інших прийомів.
Розглянемо приклад. На заняттях по темі «Прийоми розкрою тканини » майстер виробничого навчання ставить мету: продовжити формування практичних умінь по розкрою тканини. На початку заняття він пояснює учням сутність роботи, правила розкрою тканини.
У процесі пояснення використовує логічний прийом виявлення причинно-наслідкових зв'язків--залежності організації робочого місця від виду кладки різних ділянок стіни. Потім робить узагальнення: правильна організація робочого місця робітника забезпечує високу продуктивність праці.
До усного викладу, поясненню навчального матеріалу висувають наступні вимоги: постійне дотримання дидактичних принципів у їхній єдності й взаємозв'язку; підготовка учнів до сприйняття й засвоєння нового навчального матеріалу шляхом уточнення й відтворення опорних знань; повідомлення (або запис на дошці) теми або проблеми, мети й завдань; відбір змісту навчального матеріалу, з урахуванням повідомлюваних знань і формованих умінь; дотримання логічної послідовності; аргументованість, доказовість; постійне керівництво засвоєнням навчального матеріалу; систематизація і узагальнення навчального матеріалу, підведення підсумків, коректування засвоєння.
Розповідь - метод усного викладу матеріалу, що носить описовий або оповідальний характер, відрізняється науковістю, логічною послідовністю, стислістю, переконливістю, образністю повідомлення учням відомостей теоретичного або практичного характеру.
За допомогою розповіді вчитель формує в учнів уявлення і поняття про наукові факти, наприклад про принцип дії й пристрій інструментів, механізмів, знарядь, способах технології й т.п. Розповідь повинна мати головну думку, що учитель розкриває перед учнями у всій її повноті, розвитку при строгій послідовності викладу.
Як метод навчання розповідь має не тільки пізнавальне, але й виховне значення. Тому він повинен мати ідейну спрямованість, виражати особисте відношення вчителя до змісту матеріалу, що викладається, викликати зацікавленість, емоційність учнів.
Бесіда - метод навчання, при якому вчитель за допомогою цілеспрямованих питань до учнів мобілізує їхні знання й практичний досвід для засвоєння нових знань. За допомогою бесіди вчитель активізує розумову діяльність школярів, підводить їх до необхідних висновків і узагальнень.
Бесіда--один з найпоширеніших методів усного викладу матеріалу. Цінність її полягає в тому, що вчитель має можливість з'ясувати знання великої групи учнів за відносно короткий час і в той же час розвити їх активну розумову діяльність.
Успіху бесіди сприяє чітке визначення теми, логіка плану й уміла постановка питань, що дозволяє вчителеві направляти думку учнів.
Приклад - виховний метод виняткової сили. Його вплив ґрунтується на відомій закономірності: явища, сприймані зором, швидко й без праці запам'ятовуються у свідомості, тому що не вимагають ні перекодування, у якому бідує будь-який мовний вплив.
Приклад дає конкретні зразки для наслідування й тим самим активно формує свідомість, почуття, переконання, активізує діяльність.
Приклад діє на рівні першої сигнальної системи, а слово - на рівні другої.
Психологічною основою приклада служить наслідуваність - у практиці трудового навчання вчитель на основі власного досвіду роботі проводити навчальну демонстрацію, що дає можливість учнем активно включатися в трудову діяльність
Навчальна демонстрація включає в роботу органи почуттів: зору, слуху, нюху, дотику, смаку, за допомогою яких у школярів виникають почуттєві уявлення про реальні предмети і явища. Під час навчальних демонстрацій слово вчителя направляє розумову діяльність учнів, активізує її постановкою питань і проблем. Школярі, самостійно спостерігаючи дію приладу, прийом роботи, аналізують хід демонстрації, роблять висновки й узагальнення. Слово вчителя при цьому робить керівну дію, пояснює, що спостерігати, як спостерігати, як аналізувати. Сполучення слова викладача з почуттєвим відбиттям реального світу самим учнем, сприяє засвоєнню їм складного навчального матеріалу.
На уроках трудового й професійного навчання використовують різні види демонстрацій, натуральні об'єкти й технологічні процеси; образотворчі засоби наочності.
Прийоми роботи. Залежно від змісту навчального матеріалу, навчально-виховних завдань, віку учнів, їхньої підготовки, матеріально-технічної бази школи вчитель вибирає оптимальний вид демонстрацій.
Натуральні об'єкти, відібрані для демонстрації, повинні бути: виробничо-типові, відповідні сучасному рівню техніки й відображаючи істотні ознаки; технічно справними; доступними сприйняттю учнів, тобто в цілому відповідати рівню трудової підготовки й виглядати естетично.
У трудовому й професійному навчанні натуральними об'єктами, використовуваними для навчальної демонстрації, можуть бути: знаряддя праці, устаткування, прилади, предмети праці--різні матеріали.
Необхідно відзначити, що проведене нами дослідження показало , що в системі професійно - технічної освіти радянського періоду , значна увага приділялася ідеологічному виховання учнів.
Однак, на сьогодні в значній мірі знижене значення ідеологічного виховання учнів у ПТНЗ, разом з тим у сучасних умовах, коли в Україні гостро стоїть питання національно - патріотичного виховання, радянський досвід також може бути безцінним.
Описані вище методи й прийоми трудового виховання майбутніх робочих швейників активно використалися радянською педагогікою й, на нашу думку, вони мають ряд переваг перед сучасними інноваційними технологіями навчання:
По - перше, ефективність цих методів перевірена десятиліттям.
По-друге, вони повністю відповідають цілям професійного виховання.
По-третє, ці методи повною мірою забезпечені методично й методологічно.
По-четверте, ці методи можуть бути використані в умовах сучасної матеріально технічної бази ПТНЗ швейного профілю.
Відповідно до Конституції України, Закону України "Про освіту" , одним із пріоритетних завдань освіти є патріотичне виховання молодого покоління.
Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов'язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.
Мети патріотичного виховання можна досягти шляхом реалізації таких виховних завдань:
утвердження в почуттях особистості патріотичних цінностей, поваги до культурного та історичного минулого України;
виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
підвищення престижу військової служби як виду державної служби, культивування ставлення до солдата як до державного службовця;
визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;
усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього;
формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;
формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації.
Зміст героїко-патріотичного виховання передбачає глибоке розуміння природи учнів, їх індивідуальних рис і можливостей, повагу до особистості дитини, турботу про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі.
Патріотичне виховання молоді здійснюється за такими напрямами:
державний -- базується на забезпеченні державою системи героїко-патріотичного та патріотичного виховання;
соціальний -- ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;
військовий -- передбачає вивчення військової історії України, переможних битв Радянської Армії, основних зразків техніки і озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;
психолого-педагогічний -- ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, урахуванні їх у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду героїко-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;
правовий -- передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури
Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності школярів. Основними формами патріотичного виховання школярів є:
інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, «філософський стіл», «відкрита кафедра», інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, «жива газета», створення книг, альманахів);
діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);
інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);
діалогічні (бесіда, між рольове спілкування);
індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);
наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).
У процесі організації патріотичного виховання рекомендується дотримуватись таких принципів:
· національної спрямованості - передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;
· гуманізації виховного процесу - вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;
· само активності і саморегуляції - сприяє розвитку у вихованця суб'єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;
· культуро відповідності - передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;
· полі культурності - інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;
· соціальної відповідності - обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.
Нові завдання патріотичного виховання в системі ПТНЗ, що готовлять фахівців для швейної промисловості, цілком можливо реалізовувати на основі досвіду патріотичного виховання учнів ПТНЗ в УРСР.
Безсумнівно радянський досвід повинен бути творчо переосмислений і адаптований з урахуванням нових завдань національно - патріотичного виховання молоді в Україні.
Наприклад, в умовах сучасних ПТНЗ швейного профілю можливо й необхідно впроваджувати елементи національного виховання учнів на основі козацької педагогіки.
Козацька педагогіка - це частина народної педагогіки в її вершинному вияві, яка формувала у підростаючих поколінь українців синівську вірність Батьківщині, народу, здатність захищати рідну землю від чужоземних загарбників.
Основна мета козацької педагогіки - формування в сім'ї, школі і громадському житті дитини як козака-лицаря, мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженим дійовим патріотизмом, силою волі і силою духу.
Головні завдання козацької педагогіки - готувати фізично загартованих, міцним здоров'ям, мужніх воїнів-захисників рідного народу від чужоземного поневолення, виховувати у підростаючих поколінь український національний характер, світогляд, національні і загальнолюдські цінності, формувати глибоку любов до людини, пошану її гідності, прагнення до милосердя; інші високі лицарські якості.
Із століттям в століття козацька педагогіка формувала у молоді такі героїчні якості, які становили кодекс лицарської звитяги. Він вимагав від кожного юнака чи юнки розвитку в собі високого рівня моралі, духовності, стійкої і незламної волі, сили духу. Кодекс лицарської звитяги в себе включав:
- готовність боротися до загину за волю, віру, честь і славу України;
- нехтування небезпекою, коли йдеться про життя друзів, побратимів, Матері-України;
- розвиток в собі стійкої, незламної волі, сили духу в боротьбі з ворогами Вітчизни, з усім, що заважає рідному народу вільно жити;
- презирство і ненависть до ворогів, прагнення звільнити рідний край від завойовників;
- готовність завжди бути господарем становища, володарем на рідній землі, ніколи не давати на поталу свою материзму і дідизну;
- героїзм, подвижництво в трудовій діяльності на благо родини, свого краю, Батьківщини і в захисті її гідності і честі.
Водночас козаки були, як правило милосердними людьми. Вони чуйно ставилися до інших людей, чесних, добрих і правдивих, ділили з ними радість і горе.
Такі високі якості козаків виховувалися з найбільш раннього віку на всіх ступенях козацької системи виховання і навчання. Відомо, що у січових, сотенних і полкових козацьких школах перехід з одного класу до іншого, від букваря до часослова, потім до Псалтиря тощо супроводжувався народними дитячими забавами, іграми, різноманітними фізичними вправами, які загартовували дітей фізично, морально, духовно.
Закономірно, що за умов незалежної України почалося творче відродження багатогранних козацько-лицарських традицій нашого народу. Починаючи з 1995 р. на загальнодержавному рівні реалізуються укази Президента України «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва» (1995). «Про День Українського козацтва» (1999), «Про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва» (1999), «Про Положення Координаційної ради з питань розвитку українського козацтв» (1999), «Про склад Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва» (1999).
В указах, дорученнях і розпорядженнях Президента України мають місце положення про відродження і розвиток історико-культурних традицій українського козацтва, залучення сучасних козацьких товариств до військово-патріотичного виховання, організації фізкультурно-спортивної, туристсько-краєзнавчої та культурно-просвітницької роботи серед молоді.
Міністерство освіти України видало «Методичні рекомендації педагогічним колективам закладів України по відродженню історико культурних та господарських традицій Українського козацтва» (1995).
Науковцями і методистами створено програму «Сучасне козацько лицарське виховання дітей та юнацтва України» (1997), написані до неї методичні рекомендації.
Отже, кожному педагогу, який працює в системі професійно - технічної освіти необхідно ґрунтовно продумати і систематично реалізувати в щоденній навчально-виховній роботі з учнями цілісну систем пізнання ними національних пріоритетів українського козацтва, пробудження в них глибокого інтересу до вітчизняної історії.
Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що історичні традиції, форми й методи трудового виховання учнів професійно - технічних училищ швейного профілю, за умови їхньої творчої адаптації до сучасних історико-культурних, економічних умов, можуть із успіхом використатися в процесі формування особистості майбутнього працівника швейної галузі України.
Висновок з ІІ частини роботиТаким чином, дана частина дослідження дозволяє констатувати, що в період з 1970 року по 2000 рік система професійно технічної освіти взагалі й професійно-технічної освіти майбутніх швейників зокрема, піддалася значної трансформації.
Головною, глобальною зміною, що відбулася в даний період, є зміна централізованого підходу до управління системою професійно-технічної освіти, до більш вузького, відомчого підходу, що сьогодні існує в Україні.
Такий підхід, має як свої переваги, так і недоліки.
До переваг такого підходу можна віднести економічну доцільність географічного розміщення ПТНЗ швейного профілю, до недоліків - відсутність належного планування кількості випускників ПТНЗ із потребами в робочих кадрах підприємств швейної промисловості.
При цьому змінилися й економічні умови діяльності ПТНЗ, їхня кількість, методи контролю, рівня діяльністю ПТНЗ.
Все це приводить до корінної перебудови всієї системи професійно-технічної освіти.
Однак, при цьому на сьогодні існує гостра необхідність творчого переосмислення радянського досвіду професійного виховання майбутніх працівників швейної промисловості, оскільки сучасні цілі й завдання професійно-технічної освіти в Україні, об'єктивно говорять про затребуваність форм і методів трудового виховання учнів ПТНЗ швейного профілю, розроблених в УРСР.
ВИСНОВКИТаким чином, проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки .Дана робота була присвячена розгляду питань, пов'язаних з теоретичним осмисленням особливостей професійного виховання працівників швейного виробництва в системі професійно - технічної освіти, вивченню досвіду професійне виховання майбутніх працівників швейного виробництва, накопиченого в період з 1970 по 2000 роки, розробці рекомендацій з використання досвіду професійного виховання майбутніх працівників швейного виробництва, накопиченого в період з 1970 року по 2000 рік, в умовах сучасної системи професійно - технічної освіти.В першій частині даної роботи було визначено, що професійне виховання майбутніх робітників - швейників у професійно-технічних навчальних закладах є найбільш ефективною й що відповідає вимогам науково-технічного прогресу формою освіти. Вона володіє рядом переваг у порівнянні з підготовкою робочих кадрів безпосередньо на виробництві. Розглядаючи зміст професійного виховання ми дійшли висновку, що основною метою професійного виховання є формування відповідності індивідуальних якостей вимогам професії.Аналіз, проведений у першій частині даної роботи дав змогу констатувати, що у радянський період важливе місце в діяльності професійно-технічних навчальних закладах займала виховна робота, спрямована на різні сторони розвитку особистості майбутнього працівника, яка здійснювалася у різноманітних формах. При цьому важливість питань професійного виховання учнів ПТНЗ, у тому числі й ПТНЗ швейного профілю, визначає той факт, що законодавче забезпечення професійного виховання в ПТНЗ еволюціонувало протягом усього досліджуваного періоду.
При цьому, ця еволюція характеризується багаточисленними змінами нормативно - правової бази функціонування професійно - технічної освіти.
В другій частині роботи булав розглянути досвід організації професійного виховання в професійно - технічних училищах швейного профілю у період з 1970 по 2000 роки
У цій частині роботи мі визначили, що основні етапи розвитку професійно - технічної освіти працівників швейного виробництво тісно пов'язане з розвитком швейної промисловості в Україні.
Саме розвиток швейної промисловості визначає специфіку розвитку професійно - технічної освіти швейників.
Це дало змогу визначити два періоди в розвитку професійно - технічної освіти майбутніх швейників :
1 етап - 1970 -1990 роки, коли відбувалося збільшення кількості ПТНЗ швейного профілю в Україні. Даний період характеризується цілим рядом ведучих тенденцій: - посиленням соціальної ролі системи загальної освіти; - ростом рівня загальної й професійної освіти робітників; - збільшенням загальної чисельності професійних навчальних закладів системи початкової професійної освіти; - збільшенням частки випускників профтехучилищ у загальній чисельності робітничого класу; - розширенням наукових досліджень в області професійної педагогіки; - удосконалюванням змісту політехнічної освіти, форм, методів і засобів навчально-виховної роботи, проведеної на базі професійно-технічних училищ.
Основними педагогічними умовами, що сприяють розвитку системи початкової професійної освіти в досліджуваний період, минулого: - науково обґрунтований відбір змісту освіти; - взаємозв'язок загальноосвітньої, загально технічної й спеціальної підготовки; - забезпечення оптимального співвідношення загальноосвітньої й професійної підготовки на основі їхньої єдності й наступності; - професійна спрямованість загальноосвітньої підготовки, здійснення між предметних зв'язків; - навчання на рівні вимог новітньої техніки й передової технології; - орієнтація всього учбово-виробничого процесу на продуктивну працю; - відбиття в змісті освіти перспектив підвищення виробничої кваліфікації робітника.
Зміст виховної роботи, проведеної в профтехучилищах України в 60-90-і роки, містило в собі трудове, розумове, моральне, ідейно-політичне, фізичне виховання учнів, що здійснювалося переважно в ході професійної підготовки; більшу роль у вихованні учнів грали позитивні приклади передових робочих і трудових колективів.
2 етап - 1990 -2000 роки коли відбувалося зниження ПТНЗ швейного профілю в Україні і їхній географічній концентрації. Для цього етапу характерне: - зниження престижності робітників - швейників; - виникнення нових проблем у сфері працевлаштування випускників - зниження значення виховного компонента в діяльності ПТНЗ швейного профілю.
Всі ці зміни привели до того, що протягом досліджуваного періоду відбувалися трансформації в організації управління, планування й контролю в системі професійно - технічного виховання й освіти працівників швейної промисловості.
Нами був зроблений висновок, про те, що критично освоєний опит ПТНЗ радянського періоду, безперечно, надасть допомогу в постановці й рішенні таких проблем, як визначення складу кадрів для швейної промисловості, їхнього професійного рівня й майстерності, складу учнів і якості їхньої підготовки й т.д.
Що стосується питань удосконалювання системи професійного виховання учнів ПТНЗ швейного профілю, то в цьому змісті досвід, накопичений у роки радянської влади може виявитися безцінним і в нових історичних умовах.
При цьому важливим представляється використання досвіду, накопиченого в радянський період, з питань трудового виховання й національно - патріотичного виховання учнів ПТНЗ швейного профілю.
При цьому ми вважаємо, що методи й прийоми виховання майбутніх робочих швейників, які активно використалися радянською педагогікою й мають ряд переваг перед сучасними інноваційними технологіями навчання:
По - перше, ефективність цих методів перевірена десятиліттям.
По-друге, вони повністю відповідають цілям професійного виховання.
По-третє, ці методи повною мірою забезпечені методично й методологічно.
По-четверте, ці методи можуть бути використані в умовах сучасної матеріально технічної бази ПТНЗ швейного профілю.
У цілому, пророблена робота дозволяє констатувати, що українська система середньої професійно-технічної освіти майбутніх робітників швейної промисловості, пройшовши великий історичний шлях, у наші дні стала важливим фактором підвищення освітнього й культурно-технічного рівня громадян України, розвитку ринку праці, одним зі шляхів здійснення соціальної політики держави на сучасному етапі.
ЛІТЕРАТУРА1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сес. Верхов. Ради України, 28 черв. 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 79 c. 2. «План заходів, спрямованих на задоволення потреби ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах».3. «Про заходи для подальшого поліпшення підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи професійно-технічної освіти»,4. Закон України "Про освіту": З внесеними змінами і допов. від 23 берез. 1996 р. //Відомості Верхов. Ради України. - 1996. - № 21. - C. 252-278; 5. Закон України “Про загальну середню освіту” (1999 р.), 6. Закон України "Про професійно-технічну освіту": від 10 лют. 1998 р. №103/95- ВР //Вісн. профосвіти. - 1998. - № 3. - C. 1-32; 7. Постанова Верховної Ради СРСР "Про стан народної освіти й міри по подальшому вдосконалюванню загального середньої, професійно-технічної освіти середнього спеціальної й вищої освіти в СРСР" (1973)8. «Про подальше вдосконалювання процесу навчання й виховання учнів у системі професійно-технічної освіти».9. Бєлоусько А. Педагогічні умови викладання технології швейного виробництва у коледжі / А.Бєлоусько // Педагог професійної школи: Зб. наук. пр. / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України та ін. - К., 2003. - Вип.4. - С. 72 - 75.10. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М., 1989.11. Булавко В. Швейним професійним училищам конче потрібні оновлені стандарти / Віталій Булавко // Освіта України. - 2003. - 22 жовт. (№79). - С. 312. Василюк А. Реформування професійної освіти в Польщі та Україні: (Порівнял. аналіз) / А.Василюк // Освіта і упр. - 1999. - №1. - С. 13-18: табл. Бібліогр.: 7 назв.13. Воробей К. Навчаємо майстрів, що роблять моду: [Швачка, кравець, закрійник …] / К.Воробей, Н.Горбатюк // Проф.-техн. освіта. - 2000. - №1. - С. 23 - 25.14. Геращенко Н. Особливості викладання технології швейного виробництва / Н.Геращенко // Педагог професійної школи: Зб. наук. пр. / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України та ін. - К., 2003. - Вип.4. - С. 75 - 7915. Гарунов М.Г. Развитие творческой самостоятельности специалиста Высшее образование в России. М., 1998.16. Гнутель Я. Організація навчально-виховної роботи в професійно-технічному навчальному закладі: Метод. посіб. / Я.Гнутель. - Т.: Збруч, 1993. 65 с. 17. Головко Л.С. Професійно-технічна освіта України: вимоги до нової моделі Л.С.Головко // Проф. освіта: теорія і практика. - 1997. - №1/2. - С. 7 - 10.18. Гребенюк Г. Формування професійних характеристик трудової діяльності Г.Гребенюк //Неперервна професійна освіта: теорія і практика. - 2001.19. Гуревич Р. Трудове навчання і виховання - основа професійного самовизначення учнів /Р.Гуревич //Рід. шк. - 2002. - № 3. - С. 27-29. - Спец. вип. 20. Гуревич Р.С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно - технічних закладах / Р.С.Гуревич; АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти; За ред. С.У.Гончаренка. - К.: Вища шк., 1998. - 229 с.: іл., табл. - Бібліогр.: с. 213 - 229 (376 назв)21. Денисенко Л.І. Розвиток професійних здібностей учнів ПТУ в процесі викладання спецдисциплін та виробничого навчання / Л.І.Денисенко // Трудове і професійне навчання: проблеми, пошуки, перспективи: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Вінниця, квіт., 1994 р.). - Вінниця, 1994. - Ч.2: Проблеми професійно-технічної освіти в умовах ринкової економіки. - С. 27-29. - У надзаг.: АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти. Вінниц. держ. пед. ін-т.22. Дзямулич І.В. Основні напрями вдосконалення управління освітніми закладами /І.В. Дзямулич //Пед. пошук. - 2002. - № 2. - С.10-11.23. Дзямулич І.В. Розбудова національної системи освіти - основа розвитку особистості, суспільства, держави: [Інтерв'ю з делегатом ІІ Всеукр. з'їзду працівників освіти, начальником упр. освіти і науки облдержадмін. Волин. обл. Іваном Васильовичем Дзямуличем] //Пед. пошук. - 2001. - № 4. - С.6-8.24. Євтух М.Б. Управління якістю професійної освіти /М.Б. Євтух, О.П. Сердюк//Управління якістю професійної освіти: Зб. наук. пр. /Укр. інж.-пед. акад. - Донецьк,2001. - С.73-8125. Жубрій К.М. Визначення змісту і структури методичної роботи в професійно-технічному навчальному закладі /К.М.Жубрій //Пед. пошук. - 1998. - №4. - С.84-86.26. Зайчук В. Шляхи оновлення системи професійно-технічної освіти України В. Зайчук //Проф.-техн. освіта. - 2002. - № 1. - С.2-5.27. Зайчук В.О. Проблеми перебудови професійної освіти в Україні / В.О.Зайчук // Удосконалення навчально-виховного процесу в професійних закладах сільськогосподарського профілю: Наук.-метод. зб. / Ін-т систем. дослідж. освіти України. - К., 1993. - С. 7-18.28. Зайчук В.О. Проблеми розвитку професійно-технічної освіти в нових соціально-економічних умовах / В.О.Зайчук // Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку. - Х., 1996. - С. 7-13.29. Загвязинский В.И. Теория обучения: Современная интерпретация: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Академия, 2001. - 192 с. 30. Камінецький Я. Розвиток професійно-технічної освіти в Україні: економічний та управлінський аспекти /Я. Камінецький //Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філос. освіта. Зб. наук. пр. - 2002. 31. Методы совершенствования учебного процесса в высшей школе. М.: Высшая школа, 1976.32. Лігоцький А.О. Стратегія розвитку професійної освіти в Україні: Навч.-метод.посіб. /А.О. Лігоцький. - К.: НАВСУ, 1997. - 66 с.33. Лікарчук І.Л. Професійно-технічна освіта України: історичний шлях і перспективи /І. Лікарчук. - К.: Педагогіка, 1999. - 287 с.: табл.34. Набока Л. Удосконалення виховного процесу у професійно-технічному навчальному закладі / Л.Набока // Проф.-техн. освіта. - 2001. - №2. - С. 49 - 51. - Бібліогр.: 7 назв.35. Набока Л.Я. Управління виховним процесом у закладах профтехосвіти / Л.Я.Набока // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності: Матеріали Всеукр. наук.-прак. конф. (28-30 жовт. 1998 р.). - К., 1998. - С. 132 - 13336. Ничкало Н. Науковий пошук з професійної педагогіки в Україні: ретроспективний аналіз, проблеми, перспективи / Н.Ничкало // Проф. освіта: педагогіка і психологія. - 2001. - №3. - С. 13-37.37. Ничкало Н.Г. Профессиональное образование в Украине / Н.Г.Ничкало, О.И.Щербак, В.В.Томашенко. - К.: Европ. Фонд Образования, 2001. - 90 с.38. Ничкало Н.Г. Профессионально-техническое образование Украины на рубеже ХХI ст. / Н.Г.Ничкало; М-во освіти України. - К., 1999. - 38 с.39. Ничкало Н.Г. Трансформація професійно-технічної освіти в Україні / Н.Г.Ничкало. - К., 2002. - 201 с.40. Олійник В.В. Цільове управління професійно-технічними навчальними закладами в ринкових умовах: Навч. посіб. /В.В. Олійник, В.В. Медведь. - К.: [ЦІППО],2002. - 67 с.: мал. - Бібліогр.: с.57-58.41. Падун Н.О. Зміст професійної освіти: історія, пошуки, проблеми / Н.О.Падун // Нові технології навчання. - 1995. - Вип.15. - С. 82-88.42. Полак Л.Б. Навчально-виховний процес у закладах профтехосвіти: управлінський аспект: Навч.-метод. посіб. для пед. працівників ПТНЗ / Л.Б.Полак. - К.: Вища шк., 1999. - 111 с. 43. Поліщук Ю.Й. До питання про створення системи національного виховання у професійно-технічних закладах /Ю.Й.Поліщук //Науково-методичне забезпечення діяльності сучасної професійної школи: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (11-14 трав. 1994 р.), м. Львів: У 2 ч. - К., 1994. - Ч.2. - С.138-149. - У надзаг.: Ін-т систем. дослідж. освіти України.44. Пузанов М.Ф., Терещенко Г.И. Очерки истории профессионально-технического образования в УССР. - К.: Вища школа, 1980. - 312 с. 45. Проблеми вдосконалення змісту і форм організації навчально-виховного процесу в закладах профтехосвіти: Наук.-метод. зб. / АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти; За ред. Н.Г.Ничкало. - К., 1995. - 86 с.46. Професійна освіта: Словник: [Для учнів і пед. працівників проф.-техн. навч.закладів] / Уклад.: С.У.Гончаренко та ін.; Ред. Н.Г.Ничкало; АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти. - К.: Вища шк., 2000. - 380 с. - Бібліогр.: С. 380- 38147. Профилактика алкоголизма и наркомании среди учащихся профтехучилищ: Метод. пособие /Авт.-сост. О.А.Удалова. - К., 1997. - 100 с. (Ин-т содержания и методов обучения).48. Романюк Я. Навчання студентів основам ткацтва як засіб виховання національної свідомості /Я.Романюк //Визвол. шлях. - 2002..49. Руденко Л. Мистецтво і творчий розвиток особистості /Л.Руденко Педагогіка і психологія проф. освіти. - 2000. - №3. - С.91-99. - Бібліогр.: 9 назв. 50. Сенько Ю.В. Обучение и жизненный познавательный опыт учащихся. Знание, № 12, 1989.51. Стандарты профессионально-технического образования Украины В.В.Томашенко, А.Д.Симак, Н.Г.Ничкало и др.; М-во образования и науки Украины, Нац. наблюдат. центр. - К.: Наук. світ, 2000. - 60 с.: табл.52. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В трьох томах. К. Освіта 1999753. Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности учащихся Знание, № 3, 1983. - С. 17-2954. Челышева С.В. Концептуальные подходы к корректировке содержания образования по профессии «швея» / С.В.Челышева, Т.В.Чернова // Проф. освіта: теорія і практика. -2000. - №1/2. - С.41-49. - Бібліогр.: 3 назв.55. Шевчук Л.І. Шляхи вдосконалення виховної роботи з учнями професійних навчально-виховних закладів /Л.І.Шевчук //Науково-методичне забезпечення діяльності сучасної професійної школи: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (11-14 трав. 1994 р.), м. Львів: У 2 ч. - К., 1994. - Ч.2. - С.131-134. - У надзаг.: Ін-т систем. дослідж. Освіти України.56. Ширко Ю. Соцільна роль професійно-технічної освіти /Ю.Ширко //Проф.- техн. освіта. - 2003. - №2. - С.1357. Шматков Є.В. Методика професійного навчання: Навч. посіб. / Є.В.Шматков, О.Е.Коваленко. - Х., 2002. - 214 с.58. Юхно О. Соціально-культурні аспекти організації навчально-виховної роботи у ПТНЗ /О.Юхно // Педагогіка і психологія проф. освіти. - 2002. - №5. - С.253-259.59. Всеукраїнська нарада заступників начальників з питань професійно-технічної освіти управлінь освіти і науки обласних державних адміністраційСтраницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
